Ухвала

від 03.07.2019 по справі 910/13986/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13986/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Баранов Д.О.)

від 20.02.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Дикунська С.Я.)

від 27.05.2019

у справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Приватного підприємства "Архітектурна майстерня Коляденко"

про стягнення 220 157,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у задоволенні позову Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Приватного підприємства "Архітектурна майстерня Коляденко" про стягнення 220 157,00 грн збитків, завданих завищенням відповідачем обсягів та вартості виконаних робіт за договором на коригування проектної документації № 147 від 02.11.2015, договором на виконання проектних робіт № 151 від 14.04.2016 та договором № 151/1 від 15.07.2017 (надалі - договори), що було виявлено Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами проведеного аудиту діяльності позивача.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що відповідач у повному обсязі виконав роботи, передбачені умовами договору №151 на виконання проектних робіт від 14.04.2016, договору №151/1 про виконання додаткових проектних робіт від 25.07.2017 та договору №147 на коригування проектної документації від 02.11.2015.

В свою чергу, позивач прийняв виконані відповідачем підрядні роботи, що засвідчується актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та застережень. Мотивована відмова від приймання виконаних відповідачем робіт в матеріалах справи відсутня.

В результаті проведеного Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради виявлено, що відповідач завищив вартість виконаних робіт на 220 157,00 грн, про стягнення яких позивач звернувся з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме, протиправних дій відповідача, розміру збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків.

Місцевий господарський суд вказав, що укладення сторонами у справі договорів підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позову вказали, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

12.06.2019 Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі №910/13986/18 Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, норм статей 526, 610, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає, що в діях відповідача була наявна протиправна поведінка, вина та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, оскільки в результаті завищення вартості виконаних робіт позивачу заподіяно збитки в сумі 220 157,00 грн, відповідач повинен сплатити до місцевого бюджету.

Суд касаційної інстанції вивчив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі №910/13986/18 з таких підстав.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Жодного із вищевказаних елементів, позивачем суду належними та допустимими доказами не доведено.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У зв`язку з викладеними вище обставинами, касаційну скаргу необхідно визнати необґрунтованою, оскільки дотримання судами попередніх інстанцій норм права, закріплених у статтях 22, 509, 526, 614, 623, 629 Цивільного кодексу України та статтях 173, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 287, 290, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/13986/18 за касаційною скаргою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі №910/13986/18 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач