Постанова

від 03.07.2019 по справі 591/3068/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

м.Суми

Справа №591/3068/18

Номер провадження 22-ц/816/2963/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостик С. Г. , Орлов І. В.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю МАКС - МІЛЛ ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2019 року в складі судді Грищенко О.В., ухваленого у м. Суми, повне судове рішення складено - 05 березня 2019 року,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , у травні 2018 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МАКС - МІЛЛ ( далі товариство) на свою користь заборгованість по заробітній платі у вигляді доплати за роботу в надурочний час 18428 грн. 00 коп., заборгованість по заробітній платі у вигляді доплати за роботу у нічний час 4303 грн.00 коп., вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що з 24 січня 2017 по 16.12.2017 року працював охоронцем у відповідача. Заробітна плата позивача становила 3200,00 грн. За умовами трудового договору в період з січня 2017 року по червень 2017 року позивач працював у режимі доба роботи, дві доби відпочинку, а в період з червня 2017 року до моменту звільнення здійснював охорону об`єкта з 18 години вечора до 8 години ранку наступного дня, тобто 14 годин, а наступні 34 години були годинами відпочинку. Якщо в період з червня 2017 року до моменту звільнення позивача його зміна припадала на вихідний день (субота, неділя) або святковий день - позивач працював добу. Вказує, що робота у понаднормовий та нічний час, всупереч чинному законодавству, йому не оплачувалася відповідачем.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01.03.2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що він не працював у нічний час та не виконував понаднормові роботи. Вказує, що висновки суду про можливість отримати додаткову оплачувану відпустку за роботу в понаднормовий час є хибними, оскільки він не користувався таким правом. Зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги надані ним докази, зокрема журнали обліку робочого часу, які велися охоронцями, починаючи з 2016 року.

Представником відповідача - адвокатом Матішинцем В.В. направлено на адресу суду відзив, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити.

Представник товариства до суду не прибув, але відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка представника позивача належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснював роботу у нічний та надурочний час, оскільки не надав належних доказів виконання такої роботи саме у такий час. Надані позивачем у судове засідання журнали чергування охорони та журнали робочого часу працівників ТОВ МАКС - МІЛЛ суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги з огляду на те, що визнав їх не належними та не допустимими доказами по справі.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, наказом № 12/к від 23.01.2017 року позивача було прийнято на роботу в ТОВ МАКС - МІЛЛ на посаду охоронця. (а.с. 6). Із наданої відповідачем довідки від 10.05.2018 року на адвокатський запит вбачається, що позивач відпрацював наступну кількість годин: січень 2017 - 48 год., лютий 2017 - 160 год., березень 2017- 176 год., квітень 2017 - 152 год., травень 2017 - 160 год., червень 2017 - 160 год., липень 2017 - 168 год., серпень 2017 - 175 год., вересень 2017 - 168 год., жовтень 2017 - 167 год., листопад 2017 - 176 год., грудень 2017 - 88 год.

При цьому, відповідач у довідці зазначає, що позивач не працював у понаднормовий та нічний час (а.с. 19). Крім того, така ж кількість відпрацьованих годин позивачем підтверджується також і табелем обліку робочого часу, що був наданий в судове засідання відповідачем (а.с. 48 - 59).

Заробітна плата позивача за вказану роботу складала 3200 грн. (а.с. 20), тобто виплачувалася йому на рівні мінімальної заробітної плати у відповідності до ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік . Водночас, в матеріалах справи містяться також журнали чергування охорони. Із вказаних журналів вбачається, що щоденно зміна по чергуванню з охорони об`єкта передавалася від одного охоронця до іншого. Більш того, кожен охоронець писав рапорт на ім`я директора товариства Жукової Т.А. із зазначенням числа, місяця, дня та часу початку і закінчення чергування, вказував на обставини, які відбулися під час чергування. Рапорт кожного охоронця підписувався ним особисто, із зазначенням особи, яка прийняла подальше чергування.

Надаючи правову оцінку доказам зібраним по справі, колегія суддів виходить з наступного

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Визнаючи вищевказані журнали неналежними доказами по справі, суд першої інстанції виходив з того, що ці докази отримані позивачем у неналежний спосіб, а саме шляхом вилучення з підприємства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що жодними належними доказами не підтверджено факту необхідності ведення вказаних журналів на підприємстві, більш того ведення вказаних журналів не передбачено переліком документації, яка велась у товаристві в 2017 році та посадовими інструкціями працівників, а їх форма не затверджена у діловодстві підприємства, крім того, вказані зошити належним чином не прошиті, не зареєстровані та не скріплені печаткою підприємства.

Водночас колегія суддів зауважує, що п. 5.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку товариства з обмеженою відповідальністю МАКС - МІЛЛ затверджених наказом директора ТОВ МАКС - МІЛЛ № 3-4 від 01.04.2016 року (а.с. 157-170) встановлено 7 годинний робочий день на підприємстві. Зокрема, товариство починає свою роботу з 9 години ранку а закінчує о 17 годині. На товаристві встановлено 1 годину перерви на відпочинок і харчування та визначено суботу та неділю вихідними днями. (а.с. 165). Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що на товаристві встановлено 35 годинний робочий тиждень.

З огляду на те, що позивач підлягало виплачувати мінімальну заробітну плату при щоденному робочому часі, встановлений на підприємстві (а.с. 20), колегія суддів приходить до висновку про те, що заробітна плата у розмірі 3200грн виплачувалася позивачу щомісячно за норму 7 годинного робочого дня, притому, що останній фактично працював щоденно по 8 годин.

Відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами того, що тривалість щоденного робочого часу була збільшена до 8 годин.

Разом з тим, табелем обліку робочого часу (а.с. 53-59) визначено, що позивач працював в режимі 8 годинного робочого дня, що складало за тиждень 40 годин. Таким чином, позивач щодня працював понаднормово по 1 годині.

Крім того, п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку товариства з обмеженою відповідальністю МАКС - МІЛЛ затверджених наказом директора ТОВ МАКС - МІЛЛ № 3-4 від 01.04.2016 року визначено, що напередодні святкових і неробочих днів, визначених ст.. 73 КЗпП, тривалість роботи скорочується на 1 годину. (святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня - День солідарності трудящих, 9 травня - День Перемоги, 28 червня - День Конституції України , 24 серпня - День незалежності України, дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове , один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця. В тих випадках, коли неробочому святковому дню передує один або два вихідні дні, тривалість роботи не скорочується. Водночас, із табелів робочого часу вбачається, що позивач працював 7 березня 2017 року, тобто напередодні Міжнародного жіночого дня (8 березня), 8 травня 2017 року, тобто напередодні Дня Перемоги (9 травня) і 27 червня 2017 року , тобто напередодні дня Конституції України (28 червня) по 8 годин, тобто без скорочень робочого часу на 1 годину, як визначено Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на товаристві. Таким чином, позивач у ці дні пропрацював понаднормово по 2 години.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач взаголом пропрацював протягом 2017 року понаднормово 228 годин.

Статтею 50 КЗпП визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладені колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 106 цього Кодексу за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

З огляду на те, що тривалість робочого дня позивача складає 7 годин на день при 5 денному робочому тижні, що в середньому складає 140 годин на місяць, а його заробітна плата становить 3200,00 грн., то оплата за 1 годину його роботи становить 22 грн. 86 коп. (3200 : 140). З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що вартість всіх понаднормових годин позивача складає 10424 грн. 16 коп. (22,86 х 228 х2).

Водночас, доводи апеляційної скарги стосовно того що позивач залучався до нічних робіт не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи з огляду на те, що позивач не надав до суду жодного належного доказу, що свідчив би про те. що останній залучався до робіт у нічний час. Зокрема, такі обставини не підтверджуються ні Правилами внутрішнього трудового розпорядку ні табелем обліку робочого часу, які навпаки доводять факт того, що позивач не залучався до робіт у нічний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на недоведеність позивачем факту залучення його до виконання робіт у нічний час, колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги.

За таких обставин суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за роботу в позивача в понаднормовий час.

Враховуючи вищевикладене, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за роботу в понаднормовий час.

Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволено на 46 %, з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС - МІЛЛ на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 324,21 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 486 грн. 31 коп. - в суді апеляційної інстанції

Вирішуючи питання касаційного оскарження, апеляційний суд керувався висновками ЄСПЛ, який у справі "Азюковська проти України" (заява № 2693/18) який визнав неприйнятною заяву про оскарження відмови Верховного Суду переглянути рішення попередніх судів через малозначність справи, що виникла з трудових правовідносин. Суд не знайшов порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки спір стосується саме виплат у трудових правовідносинах, тому відповідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України апеляційний суд визнає дану справу малозначною через незначну її складність.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду Сумської області від 01 березня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у вигляді доплати за роботу в надурочний час скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС - МІЛЛ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у вигляді доплати за роботу в надурочний час в сумі 10424 грн 16 коп. без урахування податків і обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Макс - Мілл на користь держави судовий збір у сумі 324,21 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 486,31 грн - в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст судового рішення складено 04 липня 2019 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: С.Г. Хвостик

І.В. Орлов