Рішення

від 24.06.2019 по справі 826/12011/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2019 року № 826/12011/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Грачова О.В., від відповідача - Малогіна А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим (далі-позивач/ ТОВ НВО Спутнік-Крим ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 №0018131404, №0018141404.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим (код 39039742) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Будконсалт плюс (код 39315010) за квітень, жовтень 2015 року, ТОВ Мармартех (код 39419330) за вересень, листопад 2015 року, січень 2016 року, з ТОВ Іствуд Груп (код 39857923) за травень 2016 року, з ТОВ Укрінжинірінг він ( код 39474831) за травень, червень, жовтень 2015 року, з ТОВ Грінвіч форм (код 40616525) за лютий, березень 2017 року, результати якої оформлені актом від 19.03.2018 №258/26-15-14-04-05/39039742 (далі-акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення ТОВ НВО Спутнік-Крим :

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 290152 грн., в тому числі по періодах: квітень 2015 року - 47809 грн., червень 2015 року - 21149 грн., вересень 2015 року - 51268 грн., жовтень 2015 року - 36170 грн., листопад 2016 року - 35747 грн., січень 2016 року - 9800 грн., травень 2016 року - 34151 грн., березень 2017 року - 24058 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 26344 грн., в тому числі по періодах: червень 2015 року - 25287 грн., травень 2016 року -1057 грн.

На підставі акту перевірки від 19.03.2018 №258/26-15-14-04-05/39039742, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018:

- №0018131404, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 26344 грн.;

- №0018141404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 362690,00 грн., з яких 290152,00 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 72538,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення ТОВ НВО Спутнік-Крим приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Так, ТОВ НВО Спутнік-Крим (замовник) в особі директора Дорошенка Юрія Володимировича та ТОВ Будконсалт Плюс (підрядник) в особі директора ОСОБА_4, уклали наступні договори:

- договір на виконання підрядних робіт від 01.04.2015 №09/04, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по прокладанню труб на об`єкті замовника Будівництво будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101-А;

- договір на виконання підрядних робіт від 02.04.2015 №2/4, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по прокладанню труб на об`єкті замовника Будівництво будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, проспект Возз`єднання, 21-В;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.10.2015 №290/15-10, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по прокладанню кабелів та труб на об`єктах замовника за адресами: м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101-А, вул. Кутузова, 4-А, вул. Гарматна, 39-Г, та перетин вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.10.2015 №570/8-10, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по прокладанню кабелів на об`єкті замовника за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 15/7 (реконструкція адмінбудинку з надбудовою).

До вищевказаних договорів укладені додатки (договірна ціна), виписані акти передачі матеріалів у монтаж по договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту у сумі 66299 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 47809 грн., за жовтень 2015 року в сумі 18490 грн.

Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ НВО Спутник-Крим (замовник), в особі директора Дорошенка Юрія Володимировича , та ТОВ Мармартех (код 39419330, стара назва - товариство з обмеженою відповідальністю Арматех Буд ), (підрядник), в особі директора ОСОБА_8, ґрунтувались на ряді договорів виконання підрядних робіт:

- договір на виконання підрядних робіт від 03.09.2015 №570/8-9, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи про прокладанню кабелів на об`єкті замовника (реконструкція адміністративного будинку під житловий з надбудовою) в м . Києві по проспекту Червонозоряному, 15/7 в Солом`янському районі;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.09.2015 №18-09, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи про прокладанню кабелів на об`єкті замовника (Ж/будинки з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом) в м. Києві по вул. Гарматній, 39-Г;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.09.2015 №17-В/9, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по підготовці поверхонь металевих конструкцій до обробки на об`єкті замовника (Будівництво каналізаційних очисних споруд в м. Бориспіль, Блок очисних споруд №1) м. Бориспіль, Київської області;

- договір на виконання підрядних робіт від 28.08.2015 №9/9, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по прокладанню кабелів на об`єкті замовника (Будівництво житлово-рекреаційного комплексу з підземним паркінгом) в м. Києві між проспектом М.Бажана та вул. Зарічною;

- договір на виконання підрядних робіт від 02.11.2015 №18/11, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по кріплення обладнання на об`єкті замовника (Будинки з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом) в м. Києві по вул. Гарматній, 39-г, буд. 1,2;

- договір на виконання підрядних робіт від 03.11.2015 №562/11-11, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по прокладанню труб на об`єкті замовника (Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом) в м. Києві по проспекту Возз`єднання, 21-В;

- договір на виконання підрядних робіт від 05.01.2016 №18/01, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи зазначені в додатку до договору: роботи по прокладанню кабелів, труб, кріплення обладнання на об`єкті замовника (Будинки з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом) в м. Києві по вул. Гарматній, 39-г, буд. 1,2.

До вищезазначених договорів укладені додатки (договірна ціна), виписані акти передачі матеріалів у монтаж по договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту у сумі 96815 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 51268 грн., за листопад 2015 року в сумі 35747 грн., за січень 2015 року в сумі 9800 грн.

ТОВ Іствуд груп виписано на адресу ТОВ НВО Спутнік-Крим рахунки-фактури від 19.05.2016 №19/053, від 25.05.2016 №25-054 та видаткові накладні від 25.05.2016 №25/053, від 25.05.2016 №25/054.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Іствуд груп , руху коштів, до матеріалів справи позивачем надані виписані податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Спутнік-Крим до податкового кредиту за травень 2016 року в сумі 35208 грн.

Між ТОВ НВО Спутнік-Крим (замовник), в особі директора Дорошенка Юрія Володимировича , та ТОВ Укрінжинірінг він (підрядник), в особі директора ОСОБА_9 , укладені договори:

- договір на виконання підрядних робіт від 04.05.2015 №10/03/5, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи про прокладанню кабелів, встановлення обладнання на об`єкті (Житлова забудова) на розі вулиць Мостицька та Замковецька) та (Реконструкція підвальних поверхів житлових будинків по вулиці І.Кавалерідзе, буд. №1,2,5,7,9,11 та вулиці С. Данченка, буд. №8,10 з обладнанням нежитлових приміщень (комор) в Подільському районі м. Києва;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.06.2015 №18/06, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи про прокладанню кабелів та труб на об`єкті (Будівництво будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами) по вул. Гарматна, 39-г в м. Києві;

- договір на виконання підрядних робіт від 02.06.2015 №09/6, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи про прокладанню кабелів, труб та встановлення обладнання на об`єкті (Будівництво будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами) по вул. Сагайдака, 101-А в м. Києві;

- договір на виконання підрядних робіт від 01.10.2015 №9/10, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи про прокладанню кабелів на об`єкті (Будівництво житлово-рекреаційного комплексу з підземними паркінгами) між проспектом М. Бажана та вул. Зарічною в Дарницькому районі м. Києва.

До вищезазначених договорів укладені додатки (договірна ціна), виписані акти передачі матеріалів у монтаж по договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту в сумі 94116 грн., в тому числі за травень 2015 року в сумі 29330 грн., за червень 2015 року в сумі 47106 грн., за жовтень 2015 року в сумі 17680 грн.

Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ НВО Спутнік-Крим (замовник), в особі директора Дорошенка Юрія Володимировича, та ТОВ Грінвіч форм (виконавець), в особі директора Мілютіна Дениса Вікторовича, ґрунтувались на наступних договорах:

- договір підряду на виконання робіт від 01.02.2017 №566/7-2, відповідно до умов якого в порядку і на умовах, визначених договором, виконавець бере на себе зобов`язання відповідно до договірної ціни, виконати та здати замовнику роботи по установленню обладнання та устаткування, за адресою: м. Київ, вул. Обухівська, 135-а, Святошинський район (Будівництво будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та об`єктами соціально-побутового призначення);

- договір підряду на виконання робіт від 27.02.2017 №566/7-3, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи, зазначені в цьому договорі, монтажні роботи електричних мереж на об`єкті замовника: Будівництво будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та об`єктами соціально-побутового призначення за адресю: м. Київ, вул. Обухівська, 135-А.

До вищезазначених договорів укладені додатки (договірна ціна), виписані акти передачі матеріалів у монтаж по договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту в сумі 24058 грн., в тому числі за лютий 2017 року в сумі 10000 грн., за березень 2017 року в сумі 14058 грн.

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, вказані висновки Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві обґрунтовує інформацією з баз даних ДФС України, відсутністю трудових ресурсів у контрагентів позивача для виконання вказаних підрядних робіт, не встановлення придбання будівельних робіт у інших суб`єктів господарювання та аналізом Єдиного реєстру судових рішень.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Водночас, суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2018 у справі №752/2434/18 звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вказаним рішенням встановлено, ОСОБА_4 згідно з реєстраційних документів ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС є засновником та директором даного товариства з 06.12.14 року по 10.02.16 року, яке останній зареєстрував за юридичною адресою: місто Київ, вулиця Крутий Узвіз, будинок 6/2, Літера А, з постановкою на облік у Печерській районній в місті Києві державній адміністрації. Однак, ОСОБА_4 , будучи власником та керівником ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС , що передбачає прийняття управлінських рішень на Товаристві, підприємницькою діяльністю не займався і займатися в подальшому намірів не мав. Він, придбавши дане товариство та взявши на себе обов`язки власника та керівника в частині прийняття управлінських рішень та організаційно - розпорядчих функцій, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлював, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС . Після придбання ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС ОСОБА_4 печаток товариства в дозвільній службі не отримував, на посади ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС нікого не призначав та правочинів на здійснення таких прав не надавав.

Такі дії ОСОБА_4 дали змогу невстановленим слідством особам використовувати суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ БУДКОНСАЛТ ПЛЮС для прикриття незаконної діяльності.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані вірно.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2016 у справі №757/13559/16-к суд засудив: затвердити угоду про визнання винуватості від 16.03.2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000046 від 16.03.2016р. за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, укладену між прокурором відділу прокуратури м. Києва Брянцевим В.Л. та обвинуваченим ОСОБА_8 , його захисником ОСОБА_5 ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами згідно угоди про визнання винуватості від 16.03.2016р. покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8500 (вісім тисяч п`ятисот) грн.

Судом встановлено, незважаючи на те, що ТОВ Арматех Буд зареєстроване у державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності (юридична особа), ОСОБА_8 придбав та набув у власність вказане підприємство не з метою здійснення господарської діяльності, пов`язаної із продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. Перереєстрація ТОВ Арматех Буд в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом перереєстрації ТОВ Арматех Буд , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 у справі №757/9289/16-к встановлено перереєстрація ТОВ Укрінжинірінг Він в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом перереєстрації ТОВ Укрінжинірінг Він , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 , ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 205 КК України , та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на встановлені обставини, суд вбачає, що податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення не уповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 01.12.2015 у справі №21-1661а15, від 02.12.2015 у справі №21-3849а15).

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо), виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже, вказаними рішеннями у кримінальних справах діяння посадових осіб ТОВ Будконсалт Плюс , ТОВ Арматех Буд , ТОВ Укрінжиніринг він кваліфіковано за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, як умисні протиправні дії, що виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Долучені до матеріалів справи первинні документи, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит від контрагента позивача підписані вказаними особами, як особами, які брали участь у здійсненні господарських операцій, що доводить їх невідповідність частині другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", не є доказами фактів здійснення господарських операцій та підставою для їх бухгалтерського обліку, виходячи із процесуальних принципів належності та допустимості доказів.

Суд вважає, що вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №826/15414/17 (К/9901/58858/18).

Поряд з цим, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ Іствуд Груп та ТОВ Грінвіч форм не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на інформацію щодо ТОВ Іствуд Груп в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні №32017000000000063 від 30.05.2017, №32016100060000117 від 27.09.2017, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а також на допит свідка ОСОБА_10 , суд вбачає необґрунтованими з огляду на наступне.

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаними вище кримінальними провадженнями.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим підлягає задоволенню частково.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.04.2018 №0018141404 в частині донарахування податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 58209 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14552,25 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 03.07.2019.

Суддя С.К. Каракашьян