Постанова

від 03.07.2019 по справі 344/2287/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 344/2287/15-ц

провадження № 61-12388св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Приватне підприємство Грессток , Приватне підприємство Фінвесткор , Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Традо ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Традо на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року у складі судді Домбровської Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року у складі колегії суддів: Меленко О. Є., Васильківського В. М. та Девляшевського В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Грессток , Приватного підприємства Фінвесткор , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Традо про визнання правочинів недійсними, стягнення сплачених коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП Грессток , ПП Фінвесткор та ТзДВ СК Традо про визнання недійсними договорів № 070164 від 21 серпня 2014 року, № 070164 від 28 серпня 2014 року, № 007453 від 28 серпня 2014 року, укладених між ОСОБА_1 та ПП Грессток , ПП Фінвесткор , ТзДВ СК Традо про надання безвідсоткової позики, надання інформаційно-консультаційних послуг та страхування від нещасних випадків; стягнення з ПП Грессток на користь ОСОБА_1 7000, 00 грн сплачених згідно договорів № 070164 та № 070164 від 21 серпня 2014 року та 28 серпня 2014 р., укладених між ОСОБА_1 та ПП Грессток , ПП Фінвесткор про надання безвідсоткової позики, надання інформаційно-консультаційних послуг; стягнути з ТзДВ СК Традо на користь ОСОБА_1 , 3000, 00 грн сплачених згідно договору № 007453 від 28 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ СК Традо про страхування від нещасних випадків; стягнення з ПП Грессток на користь ОСОБА_1 1000,00 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладені між ОСОБА_1 та ПП Грессток , ПП Фінвесткор , ТзДВ СК Традо договори № 070164 від 21 серпня 2014 року, № 070164 від 28 серпня 2014 року, № 007453 від 28 серпня 2014 року про надання безвідсоткової позики, надання інформаційно-консультаційних послуг та страхування від нещасних випадків відповідно, є, на думку позивача, недійсними, оскільки їх було укладено з використанням нечесної підприємницької практики та під впливом обману. Позивач зазначає, що особа, яка діяла від імені ПП Грессток , ПП Фінвесткор , умисно ввела її в оману щодо дійсної суті правовідносин, що виникли внаслідок укладення оскаржуваних договорів, крім того, умисно зобов`язала укласти також і договір страхування з ТзДВ СК Традо .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року позов задоволено, визнано недійсним договір № 070164 від 21 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Фінвесткор , визнано недійсним договір № 070164 від 28 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Грессток , визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків № 007453 від 28 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ СК Традо . Стягнуто з ПП Грессток на користь ОСОБА_1 7000, 00 грн, сплачених згідно договорів № 070164 та № 070164 від 21 серпня 2014 року, 28 серпня 2014 року, укладених між ОСОБА_1 та ПП Грессток , ПП Фінвесткор про надання безвідсоткової позики, надання інформаційно-консультаційних послуг. Стягнуто з ТзДВ СК Традо на користь ОСОБА_1 3000, 00 грн, сплачених згідно договору страхування від нещасних випадків № 007453 від 28 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзДВ СК Традо . Стягнуто з ПП Грессток на користь ОСОБА_1 1000,00 грн моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правовідносини, які склалися між сторонами, мають ознаки тих, що регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". За положеннями статті 19 цього закону нечесна підприємницька практика (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною, забороняється. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання безвідсоткової позики. ПП "Фінвесткор" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання безвідсоткового кредиту одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми "Credit Invest", тому спірні договори - це угода, яка порушує права ОСОБА_1 , а діяльність ПП "Фінвесткор" з реалізації програми "Credit Invest" та ПП Грессток є такою, що вводить споживача в оману.

Суд першої інстанції зазначав, що ОСОБА_1 уклала з ТзДВ СК Традо договір добровільного страхування від нещасного випадку виключно на виконання п. 2.1.5 договору № 070164 від 21 серпня 2014 року, укладеного нею з ПП Фінвесткор , з метою забезпечення свого обов`язку щодо повернення позики, а недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Видами діяльності ТзДВ СК Традо є Код КВЕД 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя . Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти визначено статтею 227 ЦК України, а тому правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди то суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що зважаючи на зміст спірних правовідносин та те, що оскаржувані договори, укладені між позивачем та ПП "Фінвесткор" і ПП Грессток було укладено внаслідок введення позивача в оману, а тому позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ПП ГРЕССТОК моральної шкоди в розмірі 1000, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ТзДВ СК Традо відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду від 06 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, мають ознаки тих, що регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання безвідсоткової позики. Відповідач ПП "Фінвесткор" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання безвідсоткового кредиту одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми "Credit Invest", таким чином спірні договори - це угода, яка порушує права ОСОБА_1 , а діяльність ПП "Фінвесткор" з реалізації програми"Credit Invest" є такою, що вводить споживача в оману. Вчинений ПП "Фінвесткор" з ОСОБА_1 договір є нікчемним і до нього застосовуються наслідки недійсності нікчемного правочину.

Діяльність ПП Грессток , яке взяло на себе зобов`язання надати за обумовлену плату інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації є фінансовою послугою, водночас діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії, а діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа, а здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, таким чином суд першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про визнання укладених договорів недійсними.

Суд апеляційної інстанції також зазначав, що ОСОБА_1 уклала договір добровільного страхування від нещасного випадку виключно на виконання п. 2.1.5 договору № 070164 від 21 серпня 2014 року, укладеного нею з ПП Фінвесткор , з метою забезпечення свого обов`язку щодо повернення позики, а недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року представник відповідача ТзДВ СК Традо подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року в частині задоволення вимог до ТзДВ СК Традо скасувати і в цій частин направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представник відповідача ТзДВ СК Традо мотивована тим, що заявник не погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог до ТзДВ СК Традо .

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин справи та застосування судом апеляційної інстанції закону, який не поширюється на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку із укладенням договору добровільного страхування від нещасних випадків.

Представник заявника зазначає, що укладений між сторонами 28 серпня 2014 року договір є договором добровільного страхування від нещасних випадків, оскільки подія на випадок якої проводиться страхування, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування, є нещасний випадок, який може призвести до смерті застрахованої особи. Сама по собі ймовірність настання смертельного нещасного випадку не робить договір добровільного страхування від нещасного випадку договором страхування життя. ОСОБА_1 та ПП Фінвесткор у відповідному договорі не зазначали договір страхування від нещасних випадків в якості забезпечення виконання зобов`язання, а у разі настання страхового випадку ні ПП Грессток ні ПП Фінвесткор не є управненими вимагати виконання договору страхування на свою користь особами.

Суди, аналізуючи правовідносини між позивачем та ТзДВ СК Традо , що випливають з договору помилково кваліфікували їх як страхування відповідальності, не звернувши увагу на ту обставину, що оспорений правочин регулює питання особистого страхування, а самі висновки судів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються доказами, які є в матеріалах справи.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Івано-Франківського міського суду Івано-франківської оласті.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 лютого 2018 року справу № 344/2287/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 серпня 2014 року між ПП Фінвесткор та ОСОБА_1 було укладено договір № 070164 відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого підприємство за згодою учасника зобов`язується вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, на підставі статей 1046, 1048 Цивільного кодексу України та на умовах діяльності програми Credit Invest , що міститься в додатку № 2 до даного Договору, який є невід`ємною частиною цього договору, у тому числі: а) організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників; б) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього.

28 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП Грессток було укладено договір № 070164, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації. Вартість плати за надання послуг виконавця погоджена сторонами і складала 7000,00 грн.

Згідно квитанцій від 21 серпня 2014 року та 28 серпня 2014 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок отримувача ПП Грессток 7 000,00 грн.

28 серпня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Традо та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків № 007453 за умовами якого страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити згідно з чинним законодавством України страхову виплату страхувальникові або вигодонабувачеві в порядку і на умовах, визначених цим договором та правилами, а страхувальник зобов`язувався сплатити страховий платіж у визначений договором строк та виконувати інші умови цього договору.

Пунктом 2 договору № 007453 від 28 серпня 2014 року визначено об`єкт страхування, відповідно до змісту якого об`єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи. Застрахованою особою є страхувальник.

Згідно з пунктом 3 Договору № 007453 від 28 серпня 2014 року страховим ризиком (випадком) є смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії Договору страхування; страхова сума - 100 000,00 грн.; страховий платіж - 3000,00 грн.

Відповідно до квитанції від 28 серпня 2014 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок отримувача ТзДВ СК Традо 3 000,00 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. У частині третій цієї статті передбачалося, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) установлено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Загальні вимоги процесуального права, закріплені у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), визначають обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями частини першої, пункту 7 частини третьої, частини шостої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Закон України Про захист прав споживачів установив недійсність правочинів, вчинених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів дає підстави для висновку про те, що поняття пірамідальна схема у розумінні цієї норми права має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов`язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення пірамідальної схеми .

Для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак в сукупності. Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як пірамідальної , тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13, від 25 червня 2014 року № 6-74цс14, від 03 вересня 2014 року № 6-98цс14).

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що кваліфікуючи діяльність ПП Грессток , ПП Фінвесткор , ТзДВ СК Традо за пірамідальною схемою, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 сплачувала кошти за можливість одержання права на отримання кредиту. Така діяльність полягала в тому, що кредит мала отримати особа, яка зробила більше ніж інші учасники внесків до фонду учасників. Угода, укладена між ОСОБА_1 та ПП Фінвесткор , не містить строків та (або) термінів отримання учасником кредиту, не передбачає будь-якої відповідальності ПП Фінвесткор за невиконання умов угоди та будь-яких гарантій отримання учасником указаних кредитних коштів.

При цьому обов 'язковою умовою отримання кредитних коштів було проведення в порядку та на умовах, визначених підприємством, договором безвідсоткової позики, обов`язкового особистого страхування життя, здоров`я, працездатності.

Саме на виконання цієї умови договору між ОСОБА_1 та ТзДВ СК Традо був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків.

Отже, ПП Грессток , ПП Фінвесткор , ТзДВ СК Традо здійснювали нечесну підприємницьку практику шляхом формуванням групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на отримання кредитних коштів одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, тобто розподілом коштів фонду групи між клієнтами, і є реалізацією діяльності пірамідальної схеми .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Традо залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська