Постанова

від 27.06.2019 по справі 910/13948/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. Справа№ 910/13948/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від позивача: Тацій Д.М. - директор, витяг з ЄДР

від відповідача: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент ТВ" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року

у справі № 910/13948/18 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент ТВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультімедіа Груп Україна"

про стягнення 169 650,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ТОВ "Континент ТВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Мультімедіа Груп Україна" 169 650,00 грн. компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових суміжних прав позивача (розповсюдження шляхом ретрансляції телевізійних програм "Трофей", "Трофей HD" у період з 01.05.2016 року по 30.09.2016 року).

За наслідками розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у справі №910/13948/18 у задоволенні позову відмовлено повністю з підстав його недоведеності належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Континент ТВ" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року, з урахуванням ухвали від 13.06.2019 року про виправлення описки, вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Континент ТВ" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у справі №910/13948/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 13.06.2019 року за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою суду від 13.06.2019 року відкладено розгляд справи на 27.06.2019 року на підставі ст. 216 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2019 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

27.06.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно договору №Т1/07/16 від 01.07.2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Телерадіокомпанія "Трофей ТВ", позивач отримав виключне право розповсюджувати шляхом ретрансляції телевізійних програм "Трофей", "Трофей HD". Крім того, позивач прийняв від зазначеної телерадіоорганізації зобов`язання контролювати дотримання авторських та/або суміжних прав на розповсюдження шляхом ретрансляції телевізійних програм, які розповсюджуються по кабелю та/або іншій замкнутій системі, враховуючи, але не обмежуючись, DSL систему, IPTV ОТТ, способом безпосереднього прийому (DTH) у ефірі. Для виконання зобов`язань, позивач уповноважений дозволяти та/або забороняти третім особам використання програм на території України.

Таким чином, цим договором підтверджується належність позивачу майнових суміжних прав та відповідного права на звернення до суду з метою їх захисту.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що у травні 2016 року представник ТОВ "ДІВАН.ТВ", на теперішній час назва відповідача ТОВ "Мультімедіа Груп Україна", звернувся з листом на електронну адресу, розміщену на сайті kontinent-tv.com.ua, про зацікавленість телевізійними програмами "Трофей", "Трофей HD", та із пропозицією взаємовигідного співробітництва.

У відповідь на даний лист, відповідачу було запропоновано та надано для укладення договір про надання невиключного права на ретрансляцію Програм(и) із ТОВ "Континент ТВ" шляхом технології IPTV.

За твердженням позивача, після довготривалого листування у електронному вигляді, проведеної зустрічі між представниками відповідача та ТОВ "Континент ТВ", договір укладено не було.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що відповідач, не отримавши права на розповсюдження шляхом ретрансляції телевізійних програм "Трофей", "Трофей HD", надавав послуги перегляду зазначених телевізійних програм користувачам сервісу « divan.tv» із 01 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року, чим порушив суміжні права позивача.

На підтвердження порушення відповідачем суміжних прав, позивачем було долучено до матеріалів справи копії звітів про кількість абонентів ТОВ "Діван.ТВ" за травень, червень та серпень 2016 року, роздруківку з сайту https//divan.tv./ ІНФОРМАЦІЯ_1 -takoe-divan-tv, у якій міститься перелік логотипів телеканалів, зокрема, "Трофей HD", а також перелік телеканалів, які входять до пакету "стартовий", "престижни" та "пізнавальний", у яких, зокрема, міститься логотип телеканалів "Трофей HD" та "Трофей".

Також, позивачем було долучено до матеріалів справи диск із відеозаписом, з якого вбачається:

- електронна переписка між представниками позивача та відповідача;

- відкриття сторінки "Діван ТВ" в соціальній мережі Facebook;

- відкриття сайту https//divan.tv./ через посилання в соціальній мережі Facebook, демонстрація переліку телеканалів, які входять до пакету "стартовий", "престижни" та "пізнавальний", у яких, зокрема, міститься логотип телеканалів "Трофей HD" та "Трофей".

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Статтею 36 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що суб`єктами суміжних прав є організації мовлення та їх правонаступники, що є правовласниками передач (програм), трансляцію яких вони здійснюють. Права виникають з моменту першої трансляції і не потребують будь-яких інших формальностей або реєстрації незалежно від їх призначення, змісту тощо.

Сукупність передач (програм) - це програма організації мовлення (сітка мовлення), на яку теж розповсюджується законодавство про інтелектуальну власність, зокрема, основні права - дозволяти або забороняти будь-яке використання своїх програм (передач).

Згідно зі статтею 1 Закону публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов`язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об`єкта суміжних прав позивачем: мають бути з`ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об`єкта такого права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було доведено шляхом подання суду відповідних доказів факту використання відповідачем об`єктів суміжних прав, в тому числі ретрансляції спірних програм, а надані суду роздруківки з логотипами телеканалів та відеозапис не є достатніми та допустимими доказами на підтвердження факту ретрансляції відповідачем програм "Трофей HD" та "Трофей".

Однак, колегія суддів не погоджується з даними висновком суду, оскільки відповідне рішення суду прийнято з неповним з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не в повному обсязі здійснено оцінку та дослідження доказів, які надавались позивачем, для захисту порушених суміжних прав.

Так, судом не було враховано того факту, що на відеозаписі сторінки із соціальної мережі Facebоок на час розгляду справи містилась інформація про надання відповідачем послуги перегляду телевізійних програми "Трофей", "Трофей HD", розміщена станом на 01.09.2016 року, що підтверджує неправомірне розповсюдження відповідачем цих телевізійних програми.

Крім того, відповідачем із 01.05.2016 року до 30.09.2016 року розміщено телевізійні програми "Трофей", "Трофей HD" у пакетах своїх послуг та, відповідно, надавались послуги перегляду цих програм своїм абонентам (користувачам послуг), що підтверджується наявними у справі звітами оператора про кількість абонентів за травень, червень, серпень 2016 року.

Вказані звіти із підписами і печатками відповідача, які були надані позивачем суду, є належним доказом неправомірного розповсюдження спірних телевізійних програм.

Разом з тим, місцевим судом наведені докази залишено поза увагою та не надано їм жодної оцінки.

Згідно розміщеної інформації на вебсайті "divan.tv" та опублікованих статей у мережі Інтернет, відповідач надавав доступ в он-лайн режимі до перегляду телебачення не тільки на території України, а також у 200 (двохстах) країнах світу 700 000 (семистам тисячам) користувачам.

Крім того, сервіс Divan.TV. був доступним: на сучасних Smart TV, на будь-яких інших телевізорах, на стаціонарних комп`ютерах, ноутбуках, планшетах, смартфонах. Інформація про можливість доступу до зазначеного сервісу відповідача, розміщена на сайті відповідача "divan.tv". На даному сайті розміщувалась спеціальна пропозиція рекламного змісту, де в пакетах послуг були запропоновані телевізійні програми: "Трофей", "Трофей HD" для перегляду потенційним користувачам.

Окрім наведеного, у пакетах цих послуг відповідачем на зазначеному сайті розміщувались логотипи телевізійних програм: "Трофей", "Трофей HD" для ознайомлення необмеженому колу осіб, які відвідували зазначений сайт.

Ці обставини підтверджуються скріншотами із вебсайту відповідача "divan.tv".

Відеозапис наданих суду скріншотів судом першої інстанції у повному обсязі досліджено не було.

При цьому, судом не враховано відсутність у відповідача дозволу на розповсюдження шляхом ретрансляції телевізійних програми "Трофей", "Трофей HD", оскільки доказів на підтвердження отримання такого дозволу ані від первинного суб`єкта суміжних прав, ані від суб`єкта, який набув суміжних прав (позивача) матеріали справи не містять.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що позивачем доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт використання відповідачем об`єктів майнових суміжних прав позивача, а саме: ретрансляції спірних програм.

Відповідач, в свою чергу, здійснюючи неправомірне розповсюдження телевізійних програми "Трофей", "Трофей HD", без необхідного на те дозволу, порушив суміжні права ТОВ "Континент ТВ", що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача відповідної суми компенсації.

Використання твору без дозволу суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом «а» статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» , за яке згідно з пунктом «г» ч. 2 ст. 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У той же час право суб`єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.

Судом встановлено, що у даному випадку відбулось використання однієї телевізійної програми у двох окремих форматах "Трофей SD", "Трофей HD".

Разом з тим, у даному випадку вказані способи використання не являють собою різні види порушення, а є одним порушенням, яке продовжувалось у часі, оскільки розповсюдження відповідачем здійснювалось протягом певного періоду з метою надання послуг перегляду програм "Трофей HD" та "Трофей" своїм абонентам (користувачам послуг).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 169 650,00 грн. (117 х 1450) компенсації, що становить 117 мінімальних заробітних плат станом на момент порушення прав позивача, за період з 01.05.2016 року по 30.09.2016 року, тобто тривалість порушення складає 5 місяців.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано відповідні звіти про кількість абонентів ТОВ «Діван.ТВ» за травень, червень та серпень 2016 року, тобто лише за три місяці.

У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

У підпункті 51.3 пункту 51 вказаної вище Постанови пленуму ВГСУ йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв`язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об`єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об`єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Таким чином, беручи до уваги обставини порушення відповідачем майнових суміжних прав позивача та їх тривалість, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, керуючись п. 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення» Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача компенсації за допущене порушення у розмірі 96050,00 грн., тобто у розмірі 50 прожиткових мінімумів на одну працездатну особу, який станом на дату прийняття рішення місцевим судом складає 1921,00 грн.

За наведених вище обставин, рішення місцевого господарського суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог і, як наслідок, їх відхилення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її часткового задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача, скасування рішення та часткового задоволення позовних вимог судовий збір у розмірі 1 440,75 грн. за подання позовної заяви та 2 161,13 грн. за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

При цьому, судом враховано, що на час порушення суміжних прав позивача, назва відповідача була ТОВ Діван.ТВ (ідентифікаційним код 37675470).

Однак, згідно наданого позивачем до матеріалів справи витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.10.2018 року, назва відповідача за ідентифікаційним кодом 37675470 є ТОВ "Мультімедіа Груп Україна". Крім того, додатком до позовної заяви вих. №07/01 від 23.01.2019 року, позивач надав уточнення про те, що назва відповідача - ТОВ "Мультімедіа Груп Україна".

Таким чином, відповідна сума компенсації та судового збору підлягає стягненню на користь позивача саме з ТОВ "Мультімедіа Груп Україна".

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент ТВ" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у справі № 910/13948/18 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у справі №910/13948/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультімедіа Груп Україна" (03068, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 37675470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент ТВ" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, ідентифікаційний код юридичної особи 37080799) 96 050 (дев`яносто шість тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп. компенсації за порушення суміжних прав.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультімедіа Груп Україна" (03068, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 37675470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент ТВ" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, ідентифікаційний код юридичної особи 37080799) 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 75 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2 161 (дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 13 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

8. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 02.07.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

С.В. Сотніков