Ухвала

від 03.07.2019 по справі 910/11531/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

м. Київ

03.07.2019Справа № 910/11531/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой"

до 1) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1

про визнання недійсним договору

Суддя Сташків Р.Б.

секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 - Хуторянець О.В. (адвокат);

від відповідача 2 - Філатова Н.А. (адвокат);

від третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" Струць Микола Петрович (Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт (Відповідач-2) про визнання недійсним договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач просив визнати недійсним договір №140/11/210 від 09.08.2018, укладений між Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт в частині відступлення права вимоги Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт щодо стягення бору у Товариства з обмеженою відповідальністю Інтрансавтострой (Боржник), який виник на підставі кредитних договорів №012/03-1/071 від 24.07.2003 та №010/12/135 від 28.03.2005, укладених в межах Генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 між Відповідачем-1 та Боржником.

Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито провадження у справі №910/11531/18 за вказаними позовними вимогами, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі №910/11531/18 зупинено до надання висновків судової економічної експертизи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 про призначення експертизи та зупинення провадження у даній справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Крім того, у відповідній постанові суд апеляційної інстанції звернув увагу про необхідність суду першої інстанції вирішити клопотання відповідача-1 про передачу справи №910/11531/18 за підсудністю з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства.

Розпорядженням керівника апарату суду №05-23/1269 від 06.06.20189 справу №910/11531/18 передано на повторний автоматизований розподіл у зв`язку із перебуванням судді Бондаренко Г.П у відпустці.

Протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 07.06.2019 справу №910/11531/18 призначено до розгляду на 26.06.2019.

Відповідачем-2 було подано клопотання про передачу даної справи за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області для розгляду в межах справи №5028/21/39б (16/168б/85б) про банкрутство ТОВ Інтрансавтострой .

Від третьої особи через канцелярію суду були подані заперечення на раніше подане клопотання відповідча-1 про передачу справи за підсудністю та клопотання про відкладення розгляду справи.

Арбітражним керуючим Струць Миколою Петровичем, який є ліквідатором ТОВ "Інтрансавтострой" також було подано через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 26.06.2019 було оголошено перерву до 03.07.2019.

Через відділ діловодства суду Відповідачем-2 були подані пояснення на клопотання про передачу справи за підсудністю.

У судовому засіданні 03.07.2019 представник Відповідача-2 наполягав на розгляді клопотання про передачу даної справи до Господарського суду Чернігівської області для розгляду в межах справи №5028/21/39б (16/168б/85б) про банкрутство ТОВ Інтрансавтострой .

Розглянувши подані Відповідачами клопотання про передачу даної справи за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області для розгляду в межах справи №5028/21/39б (16/168б/85б) про банкрутство ТОВ Інтрансавтострой , суд зазначає про наступне.

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №5028/21/39б (16/168б/85б) про банкрутство ТОВ Інтрансавтострой , постановою цього суду від 15.05.2014 визнано банкрутом ТОВ Інтрансавтострой та відкрито процедуру ліквідації.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2015 у справі №5028/21/39б (16/168б/85б) були включені кредиторські вимоги, зокрема, АТ Райффайзен Банк Аваль , які виникли на підставі Кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 та Кредитного договору №010/12/135 від 28.03.2005, укладеного в межах Генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 між АТ Райффайзен Банк Аваль та Товариства з обмеженою відповідальністю Інтрансавтострой .

09.08.2018 між АТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Фінансова компанія Форінт було укладено Договір №140/11/210 від 09.08.2018 про відступлення права вимоги, за умовами якого, АТ Райффайзен Банк Аваль відступив право вимоги ТОВ Фінансова компанія Форінт до ТОВ Інтрансавтострой .

Предметом спору у справі №910/11531/18 є визнання недійсним вищевказаного договору №140/11/210 від 09.08.2018, в частині відступлення права вимоги до ТОВ Інтрансавтострой за кредитними договорами укладеними між Банком та Боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Способи захисту таких прав та інтересів, на підставі ч. 2 наведеної норми, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

Предметом розгляду, в даному випадку, є заява арбітражного керуючого ТОВ "Інтрансавтострой" Струць Миколи Петровича про визнання недійсним договору №140/11/210 від 09.08.2018 в частині відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" за кредитними договорами укладеними між Банком та Боржником.

Позивач вважає, що Договір №140/11/210 від 09.08.2018 укладений з порушенням вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що прямо впливає на майнові вимоги боржника та позбавляє можливості ТОВ "Інтрансавтострой" погасити заборгованість.

За умовами оскаржуваного договору Банк, як первісний кредитор, передав новому кредитору право вимагати у ТОВ "Інтрансавтострой" борг, який виник у останнього на підставі укладених кредитних договорів між ним та Банком, однак, відповідно до постанови правління АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 29.03.2012 №59/3, Банк визнав безнадійною заборгованість ТОВ "Інтрансавтострой" за кредитними договорами №012/03-1/071 від 24.07.2003 та №010/12/135 від 28.03.2005 та списав її за рахунок сформованого резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку.

Позивач, зазначає, що за змістом ст.ст. 509, 512 ЦК України, передавати за договором відступлення права вимоги можливо виключно дійсну вимогу, а відсутність вимоги у Відповідача-1 до Позивача (Боржника), виключає таку можливість.

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Згідно з п. 8 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України , справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення вказаних спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом (як правило) без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство за для судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Перш за все, наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

За встановлених обставин, позовна заява арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" Струць Миколи Петровича про визнання недійсним договору №140/11/210 від 09.08.2018 в частині відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой", безпосередньо стосується майнових обов`язків Боржника, а також майнових вимог до Боржника у АТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісного кредитора) та ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" (нового кредитора), оскільки останні пов`язані кредитними договорами №012/03-1/071 від 24.07.2003, №010/12/135 від 28.03.2005 укладені між боржником та АТ "Райффайзен Банк Аваль", на підставі яких АТ "Райффайзен Банк Аваль" визнано кредитором у справі №5028/21/39б (16/168б/85б) про банкрутство ТОВ Інтрансавтострой .

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі №915/715/16.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" арбітражного керуючого Струць Миколи Петровича про визнання недійсним договору №140/11/210 від 09.08.2018, укладеного між Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт в частині відступлення права вимоги Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтрансавтострой щодо стягнення боргу який виник на підставі укладених кредитних договорів, з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, задля ефективного захисту прав та законних інтересів як кредиторів, так і боржника - підлягає розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" №5028/21/39б (16/168б/85б), а не в окремому позовному провадженні.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 30, ст. 31, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяви відповідачів про передачу справи за підсудністю задовольнити.

2. Справу №910/11531/18 передати до Господарського суду Чернігівської області для розгляду в межах справи №5028/21/39б (16/168б/85б) про банкрутство ТОВ Інтрансавтострой .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 05.07.2019.

Суддя Сташків Р.Б.