Рішення

від 25.06.2019 по справі 914/103/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019 справа № 914/103/19

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТП» , м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська обл.

про визнання незаконним та скасування Рішення Трускавецької міської ради від 22 листопада 2018 року № 1110 та зобов`язати Трускавецьку міську раду повторно розглянути заяву ТзОВ «ДАТП»

Cуддя У.І. Ділай

Секретар М.Я. Куць

За участю представників:

Від позивача: Лукашкова А.В. - представник (Ордер №137269 від 20.02.2019)

Від відповідача: Григоришин В.В. - представник (Довіреність №18-41/1 від 04.03.2019)

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТП» , до відповідача Трускавецької міської ради, про визнання незаконним та скасування Рішення Трускавецької міської ради від 22 листопада 2018 року № 1110 та зобов`язати Трускавецьку міську раду повторно розглянути заяву ТзОВ «ДАТП» .

Ухвалою суду від 21.01.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТП» , №02 від 09.01.2019 залишено без руху.

28.01.2019 за вх.№3565/19 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви .

Ухвалою суду від 31.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 21.02.2019.

Ухвалою суду від 21.02.2019 підготовче судове засідання відкладено на 19.03.2019.

Ухвалою суду від 19.03.2019 продовжено строк підготовчого судового засідання та відкладено на 04.04.2019.

Ухвалою суду від 04.04.2019 підготовче судове засідання відкладено на 17.04.2019.

Ухвалою від 17.04.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2019.

Ухвалою суду від 30.05.2019 підготовче судове засідання відкладено на 25.06.2019.

Представник позивач в судовому засіданні 25.06.2019 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 25.06.2019 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив :

Відповідно до Договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кенц-Березюк І.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 276 від 27.03.2018 позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор , об`єкт нерухомого майна , розташований за адресом Львівська область, м. Трускавець, вулиця Котляревського, 1.

У пункті 2 Договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва зазначено , що об`єкт незавершеного будівництва належав продавцю ТзОВ Вектор на праві приватної власності: 15377918, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 970761846115, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Тобто, на момент здійснення продажу зазначеного об`єкта у продавця, ТзОВ Вектор було зареєстровано право власності на об`єкт продажу як на об`єкт нерухомого майна. Договір станом на сьогоднішній день є чинним .

За результатами вчинення правочину купівлі -продажу, ТзОВ ДАТП отримало у власність об`єкт незавершеного будівництва, на який зареєструвало право власності як на об`єкт нерухомого майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 18.10.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 970761846115. Реєстрація права власності станом на сьогоднішній день не оскаржена .

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 141775769 від 18.10.2018, Товариству з обмеженою відповідальністю ДАТП належить на праві власності об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, нежитлова будівля готельного комплексу. Об`єкт нерухомого майна розташований за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вулиця Котляревського, 1.

Об`єкт нерухомого майна розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 4611500000:02:002:0090, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площа земельної ділянки: 0,366 га.

За твердженням позивача, будівництво об`єкта нерухомості здійснювало ТзОВ Вектор з повним дотриманням законодавства чинного на момент початку будівельних робіт, з отриманням повного переліку дозвільної документації та відповідно до проектної документації. Так, відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт від 01 вересня 2010 року №8/20-10, ТзОВ Вектор надано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва готельного комплексу на вул. Котляревського в м. Трускавці Львівської області. 1-ша черга будівництва 1-й етап Резервуари протипожежного запасу води відповідно до проектної документації розробленої ТзОВ Зелемінь та погодженої висновком управління архітектури та містобудування Трускавецької міської ради. Проект зазначеного будівництва Готельний комплекс по вул. Котляревського у м. Трускавець: 1-ша черга будівництва, 1-й етап Резервуари протипожежного запасу води отримав всі необхідні висновки та погодження. Зокрема , Висновок комплексної державної експертизи, Висновок експертизи з питань охорони праці та промислової безпеки. В 2016 році на об`єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі складено технічний паспорт, де зазначено, що об`єкт розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 4611500000:02:002:0090, площа об`єкту забудови - 441,7 кв.м. - монолітна фундаментна плита. Будівництво зазначеного об`єкту нерухомості повністю відповідає проектній документації, що погоджувалась в тому числі і відповідачем у справі - Трускавецькою міською радою.

Як зазначив позивач, після викупу об`єкта нерухомого майна, подальші дії по будівництву об`єкта нерухомості Готельний комплекс по вул. Котляревського у м. Трускавець: 1-ша черга будівництва, 1-й етап Резервуари протипожежного запасу води не проводились, оскільки не вирішено питання щодо прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомості.

З метою оформлення прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна, 18.10.2018 ТзОВ ДАТП скерувало на адресу Трускавецької міської ради заяву про продаж земельної ділянки в порядку ст. 128 Земельного Кодексу України. В Заяві позивач просив продати земельну ділянку кадастровий номер 4611500000:02:002:0090, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площа 0,366 га. В заяві зазначалось про наявність на даній земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, що на праві власності належать ТзОВ ДАТП . До заяви відповідач долучив необхідний пакет документів, передбачений ст. 128 Земельного Кодексу України.

22 листопада 2018 року Рішенням Трускавецької міської ради № 1110 відмовлено ТзОВ ДАТП в продажі земельної ділянки площею 0,3660 га по вул. Котляревського у зв`язку з відсутністю на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, будівлі або споруди . Крім зазначеного, в однією з підстав відмови стало те, що спірна земельна ділянка включена Відповідачем в перелік для продажу права оренди на земельних торгах.

Позивач вважає, що всупереч встановленим Земельним кодексом України підставам для відмови, Трускавецька міська рада відмовила ТзОВ ДАТП в продажі земельної ділянки посилаючись не на виключні підстави, передбачені ст. 128 ЗК України, а на Постанову Вищого Господарського суду України у справі 909/935/15.

Враховуючи ситуацію, що склалася позивач подав позов до Господарського суду Львівської області, відповідно до якого просив визнати незаконним та скасувати Рішення Трускавецької міської ради від 22 листопада 2018 року № 1110 Про відмову в продажі земельної ділянки площею 0,3660 га по вул.Котляревського ТзОВ ДАТП , а також зобов`язати Трускавецьку міську раду повторно розглянути заяву ТОВ ДАТП та прийняти рішення в порядку ст. 128 Земельною колько України, яким погодити продаж земельної ділянки кадастровий номер 461150000002:002:0090, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площа 0,366 га .

Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначивши таке.

Для прийняття рішення враховано поданий ТзОВ ДАТП Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прана власності №141775769 від 18.10.2018, в якому зазначено ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва 40 відсотків.

При цьому відповідач зазначив, що на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна відсутні та долучив до матеріалів справи фотографії з місця розташування спірного об`єкту.

На думку відповідача, у зв`язку із відсутністю на земельній ділянці нерухомого майна, Трускавецька міська рада не має права провести продаж землі без проведення земельних торгів. Водночас, Трускавецька міська рада визначилась. що розташування на земельній ділянці об`єкта незавершеного будівництва, який перебуває у власності юридичної особи, не передбачено, як підставу для продажу земельної ділянки не на конкурентних засадах (земельних торгах).

Також відповідач повідомив, що договір оренди землі від 19.09.2007 укладений між Трускавецькою міською радою та ТзОВ "Вектор" та зареєстрований у Трускавецькому відділенні Львівської регіональної філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру за № 0407446 0 0086 та в реєстраційній службі Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, а також Додаткової угоди від 19.10.2016 - закінчився 19.03.2017. Сплата за користування земельною ділянкою не надходила, а будівництво тривалий час не проводилося, дозвіл на будівництво не переоформлено.

Окрім цього, рішенням Трускавецької міської ради від 25.10.2018 "Про надання дозволу на виготовлення відповідної документації для підготовки лоту земельної ділянки по вул. Котляревського для продажу права оренди на земельних торгах" земельну ділянку орієнтовною площею 0 , 3660 та, що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, включити до переліку земельних ділянок для підготовки лотів з продажу на земельних торгах у формі аукціону. Пунктом 2 цього рішення надано дозвіл на розробку проекту відведення по зміні цільового призначення цієї земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону, для будівництва та обслуговування готельно- курортного комплексу із аквакомплексом та закритим лікувально - оздоровчим басейном, за рахунок земель запасу Трускавецької міської ради.

Натомість, відповідач звернув увагу, що право користування земельною ділянкою для забудови цієї ж ділянки для колишнього власника незавершеного будівництва припинено на підставі рішення Трускавецької міської ради від 26.09.2018 № 105 "Про припинення договору оренди землі та права користування земельною ділянкою площею 0,3660 га по вул . Котляревського, 1 ТзОВ "Вектор". Дана земельна ділянка кадастровий номер 4611500000:02:002:0090 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (будівництво та обслуговування готельного комплексу) у зв`язку з тривалим не дотриманням умов договору оренди землі в частині освоєння земельної ділянки була зарахована до земель запасу Трускавецької міської ради.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що після отримання права оренди іншою особою позивач змушений буде здійснити відчуження об`єкта незавершеного будівництва.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив визнати незаконним та скасувати Рішення Трускавецької міської ради від 22 листопада 2018 року № 1110 Про відмову в продажі земельної ділянки площею 0,3660 га по вул.Котляревського ТзОВ ДАТП , а також зобов`язати Трускавецьку міську раду повторно розглянути заяву ТОВ ДАТП та прийняти рішення в порядку ст. 128 Земельною колько України, яким погодити продаж земельної ділянки кадастровий номер 461150000002:002:0090, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площа 0,366 га .

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Практичне значення такого поділу полягає в тому, що розглядаючи спори про захист права власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

Норми статті 331 ЦК України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на новостворене майно, побудоване із дотриманням встановленого законодавством порядку (за наявності всіх необхідних дозволів та актів).

Об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках і в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Проте вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, також визначається на підставі договору (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Разом з тим за відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати наступне.

Частина ч. 2 ст. 120 ЗК України передбачає, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право оренди земельної ділянки в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Як встановлено судом, що за договором оренди від 19.09.2007 ТзОВ Вектор (продавець об`єкту незавершеного будівництва) спірна земельна ділянка була надана останньому в користування саме для будівництва готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , м. Трускавець, вулиця Котляревського, 1. Отже, внаслідок набуття у встановленому порядку права власності на об`єкт незавершеного будівництва позивач згідно із положеннями частини 2 статті 120 Земельного кодексу України отримав право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване.

При цьому умовами пункту 8 Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 19.09.20107, зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №040744600086 та в реєстраційній службі Трускавецького міського управління юстиції Львівської області від 19.10.2016, регламентовано переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

ТзОВ Вектор не повідомляло орендодавця про намір продовжити його дію.

З метою оформлення прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна, 18.10.2018 ТзОВ ДАТП скерувало на адресу Трускавецької міської ради заяву про продаж земельної ділянки в порядку ст. 128 Земельного Кодексу України. В Заяві позивач просив продати земельну ділянку кадастровий номер 4611500000:02:002:0090, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площа 0,366 га. В заяві зазначалось про наявність на даній земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, що на праві власності належать ТзОВ ДАТП . До заяви відповідач долучив необхідний пакет документів, передбачений ст. 128 Земельного Кодексу України.

26 вересня 2018 року відповідач прийняв рішення № 1051 "Про припинення договору оренди землі та права користування земельною ділянкою площею 0,3660 га по вул. Котляревського, 1 ТзОВ "Вектор" у зв`язку із тривалим недотриманням умов договору оренди землі, в частині освоєння земельної ділянки. Спірну земельну ділянку було зараховано до земель запасу Трускавецької міської ради.

22 листопада 2018 року відповідач прийняв рішення №1110 про відмову ТзОВ ДАТП в продажі земельної ділянки площею 0,3660 га по вул. Котляревського у зв`язку з відсутністю на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, будівлі або споруди.

У пункті 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин зазначено, статтею 120 ЗК України (в редакції від 25.10.2001) було передбачено перехід права користування земельною ділянкою до нового власника житлового будинку (будівлі, споруди), розташованого на цій земельній ділянці, на підставі договору оренди. З 20.06.2007 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 N 997-V, яким було змінено редакцію частин першої та другої статті 120 ЗК України. Зокрема, стаття 120 ЗК України (в редакції від 27.04.2007) не містила положення про договір оренди як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда. Отже, з дати набрання чинності названим Законом передбачене статтею 120 ЗК України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки.

Статтями 92, 93, 98, 102 ЗК України передбачено користування земельною ділянкою на праві постійного користування, оренди, сервітуту, еміфітевзису та суперфіцію. При цьому відповідно до статей 102-1 ЗК, 413 ЦК України суперфіцій визначено як право користування земельною ділянкою для забудови. Таким чином, укладення договору суперфіцію є спеціальним способом надання права на користування земельними ділянками, що надаються або були надані з цільовим призначенням для забудови та експлуатації житлових будинків, будівель, споруд.

Відмова відповідача в продажі земельної ділянки у даному випадку нівелює правомірні, гарантовані законом та умовами договору сподівання позивача на реалізацію прав за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва та фактично є втручанням у право власності останнього, оскільки відсутність правової підстави користування земельною ділянкою унеможливлює реалізацію позивачем правомочностей мирного володіння та користування розташованим на ній нерухомим майном.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Виходячи з положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За змістом положень частини 4 статті 41 Конституції України, частини 1 статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 203, 204, 215 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір оренди земельної ділянки закінчився 19.03.2017.

Договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва №276 від 27.03.2018, на підставі якого позивач придбав недобудований готельний комплекс, є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами не надано.

Набувши у власність нерухоме майно, позивач не позбавлений права оформити своє право на земельну ділянку, на якій воно розташоване, у встановленому законом порядку, тобто звернутися до Трускавецької міської ради із відповідною заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування або у власність (ст. ст. 123, 124 ЗК України). Відмова відповідача порушує суб`єктивні цивільні права позивача щодо розпорядження об`єктом незавершеного будівництва та унеможливлює отримання дозволів на продовження будівельних робіт.

Об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках і в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Проте вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Порядок звернення до органу місцевого самоврядування за набуттям права власності або правом користування земельними ділянками встановлено відповідно ст.ст. 128, 123 ЗК України.

Водночас, застосовуючи норми ЗК України, до спірних відносин, слід зазначити, що закон не обмежує власника об`єкта нерухомого майна у виборі виду оформлення прав на землю під таким об`єктом. Відтак, власник об`єкта нерухомості самостійно вирішує з якою заявою звертатись до органу місцевого самоврядування - про викуп земельної ділянки чи оформлення права оренди (або інше користування). Одночасно в ЗК України встановлено виключний перелік підстав, коли орган місцевого самоврядування може відмовити заявнику в оформленні прав на землю під об`єктом нерухомості. Такі підстави, у випадку звернення заявника з заявою про викуп передбачені ч.5 ст. 128 ЗК України. Звернення з заявою про викуп (при наявності підстав для викупу не на конкурсних засадах), замість звернення з заявою про надання в оренду не є законною підставою для відмови в прийнятті позитивного рішення, оскільки орган місцевого самоврядування не може вирішити за заявника, який вид оформлення прав на землю є для нього більш доцільним.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі №6-2225цс16, постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №910/14212/17, постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №902/341/17.

Системний аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що спірне рішення Трускавецької міської ради від 22 листопада 2018 року № 1110 Про відмову в продажі земельної ділянки площею 0,3660 га по вул. Котляревського,1 ТзОВ ДАТП встановленим критеріям не відповідає, оскільки прийнято з порушенням прав позивача, як добросовісного набувача та власника об`єкту незавершеного будівництва, без належного обґрунтування (зокрема, наявністю суспільного інтересу, який би виправдовував позбавлення позивача права на купівлю чи користування земельною ділянкою). Більше того, відмова у продажі земельної ділянки спрямована на позбавлення позивача права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки фактично йдеться про припинення права власності ТзОВ ДАТП на об`єкт незавершеного будівництва, що суперечить положенням Конституції України та вимогам законодавства, яке регулює відповідні правовідносини власності в Україні.

Виходячи із вищенаведеного, проаналізувавши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Львівської області вважає, що позов є підставним. При цьому, слід зазначити, що суд не може переймати на себе виключні повноваження органу місцевого самоврядування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір за подання позову покладається на останнього.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати незаконним та скасувати Рішення Трускавецької міської ради від 22 листопада 2018 року № 1110 Про відмову в продажі земельної ділянки площею 0,3660 га по вул.Котляревського ТзОВ ДАТП .

3.Зобов`язати Трускавецьку міську раду повторно розглянути заяву ТОВ ДАТП про продаж земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,3660 га по вул. Котляревського в місті Трускавці в порядку ст. 128 Земельною кодексу України .

4.Стягнути з Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2, ідентифікаційний код 26230588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТП» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Горішня Брама, 183, ідентифікаційний код 40674959) 3842,00 грн судового збору.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 05.07.2019.

Суддя Ділай У.І.