Рішення

від 25.06.2019 по справі 915/1022/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Справа № 915/1022/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001)

в інтересах держави в особі : Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027)

до відповідачів:

1) Управління комунального майна Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» (вул. 3-я Воєнна, 5Б, м. Миколаїв, 54003)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)

про : визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору про внесення змін та повернення майна,

за участі представників учасників справи :

від позивача: не з`явився,

від 1-го відповідача: не з`явився,

від 2-го відповідача: Іванцов І.А., за довіреністю,

від третьої особи: не з`явився,

прокурора, Бескровна І.І.

встановив:

19.09.2018 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №(15-31)12108вих-18 від 19.09.2018 в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунального майна Миколаївської міської ради №72/03 від 27.03.2017 «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності» ;

- визнати недійсним укладений 28.04.2017 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу (парк «Народний сад» ), що належить до комунальної власності №5525 від 26.08.2003;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» повернути на користь Миколаївської міської ради цілісний майновий комплекс по вул.3-я Воєнна, 5А у м.Миколаєві у складі: огорожі - 885 п.м; зелених насаджень - дерева (1384 од.), кущі та інші зелені насадження площею 1148 кв.м.; бетонного постаменту демонтованого пам`ятника Г.І.Петровському загальною вартістю 1230000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ Управління комунального майна Миколаївської міської ради №72/03 від 27.03.2017 про скасування наказу Управління комунального майна Миколаївської міської ради №206/03 від 26.09.2016 не відповідає вимогам законодавства України, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню, договір про внесення змін до договору оренди №5525 від 26.08.2003 укладено 28.04.2017 на підставі незаконного оспорюваного наказу Управління комунального майна, тому відповідно до ст.ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою від 24.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відзивом від 12.11.2018 відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

Заперечення відповідача обгрунтовано посиланням на норми п.3 ч. 1 ст. 19 КАС України, п. п. 1.4, 2.1., 3.2., 5.3.1, 5.3.4, 5.3.9 Положення про управління комунального майна Миколаївської області, п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та мотивовано відсутністю правових підстав щодо визнання недійсними ненормативних актів державних та інших органів. Відповідач зазначає, що позов не може бути задоволений, оскільки предметом спору є визнання недійсним розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу в оренду підприємствам земельних ділянок. Таке розпорядження органу місцевого самоврядування є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок виконання, а тому його скасування не породжує наслідків для орендарів земельних ділянок.

Третьою особою - виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 12.11.2018 подано до суду письмові пояснення, якими підтримано позовні вимоги у повному обсязі із посиланням на те, що наказом начальника управління комунального майна Миколаївської міської ради №72/03 від 27.03.2017 скасовано наказ управління від 26.09.2016 №206/03 про припинення договору оренди цілісного майнового комплексу - парк Народний сад по вул. 3 Воєнній, 5-а з 01.11.2016, укладеного з ТОВ Інтершоу та фактично поновлено договір оренди парку Народний сад шляхом укладення 28.04.2017 договору про внесення змін до основного договору оренди майна. Відповідно до положень п.3 ч. 2 ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.1.2. Положення про Управління, на думку третьої особи, скасувати виданий начальником управління комунального майна наказ №206/03 від 26.09.2016 мав виключне право виконавчий комітет міської ради. Третя особа вважає, що оспорюваний наказ начальника управління комунального майна Миколаївської міської ради №72/03 від 27.03.2017 про скасування наказу №206/03 від 26.09.2016 не відповідає вимогам законодавства, підлягає визнання незаконним та скасуванню.

Відповіддю на відзив (вх. №15196/18 від 20.11.2018) прокурор позовну заяву вважає обґрунтованою та законною, просить позов задовольнити, доводи, викладені у відзиві вважає безпідставними посилаючись на те, що ні чинне законодавство, ні Положення про управління не містять положень щодо скасування начальником Управління комунального майна Миколаївської міської ради виданих наказів з питань розпорядження комунальним майном, скасувати виданий начальником управління наказ №206/03 від 26.09.2016 мав виключне право виконавчий комітет міської ради. Посилання відповідача на лист ВГСУ №01-06/1097/17 від 07.07.017 щодо неможливості визнання недійсним ненормативних актів, прокурор вважає безпідставним, оскільки п.9 вказаного інформаційного листа стосується рішень органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин. Ураховуючи, що розпорядження спірним майном з порушенням вимог законодавства відбулось ще на стадії прийняття оскаржуваного наказу, прокурор звернувся до суду з позовними вимогами щодо визнання такого наказу незаконним та його скасування, що відповідає способам захисту, передбаченим діючим законодавством.

04.12.2018 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, якими відповідач просить відмовити в задоволені позову посилаючись на те, що п. п. 2.1, 3.2.1 , 5.3 Положення про управління, начальник управління має повноваження на скасування раніше виданих наказів та відповідно на їх підписання і підписання відповідних договорів оренди комунального майна. Відповідачем також зазначено, що ним правомірно здійснено посилання у відзиві на п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.4.2009 у справі №7-рп/2009 посилаючись на те, що дана практика стосується усіх справ з актами ненормативного характеру - зокрема і у сфері земельних правовідносин.

Ухвалою суду від 22.12.2018 підготовче провадження у справі закрито, справу №915/1022/18 призначено до судового розгляду по суті.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №125 від 05.04.2019, відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу «а» підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/1022/18.

Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи є ухвала суду від 04.04.2019 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» про відвід головуючого судді Семенчук Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №915/1022/18 головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 08.04.2019 справу №915/1022/18 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О., розпочато повторне проведення підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 06 травня 2019 року о 10:40, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

16.04.2019 відповідачем подано до господарського суду клопотання від 16.04.2019 про закриття провадження у справі.

Клопотання обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 2, 3, 4, 17, п.3 ч. 1 ст. 19 КАС України, ч. 4 ст. 236 ГПК України, ст. 21, п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та мотивовано тим, що в першій позовній вимозі ставиться питання про визнання незаконним та скасування наказу Управління комунального майна Миколаївської міської ради №72/03 від 27.03.2017 «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності» , яким скасовано наказ №206/03 від 26.09.2016 про припинення договору оренди цілісного майнового комплексу - парк Народний сад , укладеного з ТОВ Інтершоу . На думку відповідача, враховуючи суб`єктний склад сторін по справі, у даному випадку має місце спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, отже даний спір відноситься до адміністративної юрисдикції. Дві інші вимоги, як вважає відповідач, є похідними від першої.

Відповідач вважає, що прокурором порушено приписи ст. 21 ГПК України, якою не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства та є підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

06.05.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 28 травня 2019 року о 10:20.

24.05.2019 прокурором подано до господарського суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі (вих. №05/1-358 вих.19 від 24.05.2019).

Заперечення обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 13, 140, 142, 143 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 3, п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, ст. ст. 177, 181, 327 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 16, 52 Закону України Про місцеве самоврядування , ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна та мотивовано тим, що спір у даній справі стосується права оренди ТОВ Інтершоу цілісного майнового комплексу, що належить до комунальної власності, тобто цивільного права, а отже, позиція відповідача щодо необхідності вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства є хибною.

Ухвалою суду від 28.05.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу №915/1022/18 до судового розгляду по суті на 25 червня 2019 року о 11:40, у задоволені клопотання представника ТОВ «Інтершоу» від 16.04.2019 про закриття провадження у справі відмовлено.

Стосовно клопотання відповідача про закриття провадження у справі судом зазначено наступне.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Статтею 20 ГПК України установлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункти 6, 10 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжиті у цій правовій нормі терміни «публічно-правовий спір» , згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, визначається як спір, у якому, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи, «суб`єкт владних повноважень» , згідно з п. 7 ч. 1 зазначеної норми, - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов`язкові до виконання іншим учасниками правовідносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, рішення органу державної влади може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №925/1152/17 викладено правову позицію, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Наказ органу місцевого самоврядування у сфері оренди комунального майна, який має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання наказу незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 та у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, який містить позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу управління комунальної власності Миколаївської міської ради від 27.03.2017 №72/03 «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності» .

Зазначеним наказом скасовано наказ управління від 26.09.2016 №206/03 про припинення договору оренди цілісного майнового комплексу - парк «Народний сад» по вул. 3 Воєнній, 5-а з 01.11.2016, укладеного з ТОВ «Інтершоу» .

Отже, на підставі спірного наказу виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер, і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин, суд вважає клопотання відповідача від 16.04.2019 необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Прокурор у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує, просить в задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26.08.2003 між фондом комунальної власності Миколаївської міської ради і товариством з обмеженою відповідальністю Інтершоу (далі -ТОВ Інтершоу ) укладено договір оренди (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає а орендар приймає в оренду комунальне майно - цілісний майновий комплекс парку ім. Г.І. Петровського (зараз - парк Народний сад ) по вул. Котельній, 8 - вул. Сиваської дивізії, 3 у місті Миколаєві (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору строк дії договору до 31.12.2050.

Додатковими угодами до вказаного договору вносились зміни і доповнення до останнього.

Зокрема, угодою про зміни від 01.06.2008 змінено предмет договору та передано в оренду цілісний майновий комплекс по вул. Сиваської дивізії, 5/а (зараз - 3-я Воєнна, 5а) у місті Миколаєві у складі бетонної огорожі, зелених насаджень, пам`ятника Г.І. Петровського.

26.09.2016 керівник орендаря звернулась до управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради із заявою про припинення терміну дії договору оренди від 26.08.2003 комунального майна, розташованого на території парку Народний сад по вул. Сиваської дивізії.

На підставі заяви орендаря, начальником управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - УВРКВ ММР) видано наказ № 206/03 від 26.09.2016 про припинення дії договору оренди цілісного майнового комплексу - парку Народний сад з 01.11.2016 за погодженням сторін.

На підставі вказаного наказу начальника УВРКВ ММР між сторонами 01.11.2016 укладено договір про припинення договору оренди та орендоване майно повернуто за актом приймання-передачі від 01.11.2016.

Згодом, наказом начальника управління комунального майна міської ради № 72/03 від 27.03.2017 скасовано наказ управління № 206/03 від 26.09.2016, яким припинено договір оренди цілісного майнового комплексу - парку Народний сад .

28.04.2017 між управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та ТОВ Інтершоу укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу (парк Народний сад ), що належить до комунальної власності №5525 (7729) від 26.08.2003.

Пунктом 1 вказаного договору внесено зміни до п.1.1. Договору, а саме: передано в оренду цілісний майновий комплекс у складі: огорожі - 885 п.м.; зелених насаджень - дерева (1384 од.), кущі та інші зелені насадження площею 1148 кв.м.; бетонного постаменту демонтованого пам`ятника Г.І. Петровському загальною вартістю 1230000 грн.

Майно орендодавцем орендареві за актом приймання-передачі у 2017 році не передавалось.

Водночас, відповідачем спірне майно по вул. 3-я Воєнна, 5а у місті Миколаєві у складі огорожі - 885 п.м.; зелених насаджень - дерева (1384 од.), кущі та інші зелені насадження площею 1148 кв.м.; бетонного постаменту демонтованого пам`ятника Г.І. Петровському використовується, про що свідчать внесені ТОВ Інтершоу кожного місяця орендні платежі, що підтверджується актами звірення орендних платежів за договором оренди комунального майна від 03.09.2018.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, які є суттєвими для вірного вирішення цього спору, зокрема, обставини користування відповідачем 2 спірним майном станом на момент розгляду справи судом, визнаються сторонами, про що ними заявлено у поясненнях.

Відтак ці обставини не підлягають доведенню.

Згідно зі статтями 19 Конституції України та 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Положення про Управління комунального майна Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23.02.2017 № 16/32 (далі - Положення про Управління), Управління комунального майна міської ради виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів, нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, зокрема організовує роботу щодо передачі в орендне користування об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва, підготовки відповідних наказів та їх виконання, контроль за використанням та станом обліку комунального майна, вжиття заходів за результатами такого контролю.

Таким чином, Управління має право на укладення договорів оренди комунального майна, а начальник вказаного управління підписує вказані договори, а також видані у межах своєї компетенції накази, розпорядження, подання, висновки, рекомендації (п. 5.3.4 Положення про Управління).

Повноважень щодо скасування начальником Управління комунального майна Миколаївської міської ради виданих наказів з питань розпорядження комунальним майном ні чинне законодавство, ні зазначене вище Положення не містить.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції виконавчого комітету ради належить право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Управління, управління комунального майна міської ради є її виконавчим органом, підзвітне і підконтрольне міській раді, підпорядковане виконавчому комітету, міському голові, заступнику міського голови відповідно до розподілу обов`язків.

Таким чином, наказ начальника управління комунального майна міської ради № 72/03 від 27.03.2017, яким скасовано наказ управління № 206/03 від 26.09.2016, не відповідає положенням чинного законодавства в цій частині.

Статтею 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що передача майна в орендне користування здійснюється на конкурсних засадах.

Аналогічні положення закріплені у п. 6.1 Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 10/15 від 20.10.2011.

Таким чином, наказом №72/03 від 27.03.2017, начальник управління розпорядився комунальним майном вартістю 1,2 млн. грн. та передав його у оренду ТОВ Інтершоу з порушенням порядку надання в оренду комунального майна.

Зокрема, встановлений порядок передбачає подання особою, яка має намір отримати в оренду комунальне майно, заяви з відповідними додатками, розгляд вказаної заяви постійною профільною комісією міської ради та Управлінням комунального майна міської ради, проведення конкурсу на право оренди.

Враховуючи, що ТОВ Інтершоу після припинення 01.11.2016 договору оренди комунального майна по вул. 3-я Воєнна, 5-а у місті Миколаєві повторно не зверталось із заявою щодо укладення договору оренди, начальник управління з порушенням встановленої законодавством та міською радою процедури, не маючи відповідних повноважень, без волевиявлення орендаря розпорядився комунальним майном, підписавши спірний наказ №72/03 від 27.03.2017.

У правовідносинах, які витікають з укладення між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради діяло як учасник цивільних правовідносин.

Цивільним кодексом України врегульовано правила поведінки учасників цивільних правовідносин.

Так, Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) визначає умови та порядок зміни та припинення договору, а також визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, в контексті розгляду спору між сторонами по суті та на спростування обставин, на які посилається в своєму відзиві відповідач, зокрема, щодо відсутності правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним, укладеного на підставі наказу договору оренди, господарський суд наводить такі міркування.

Зазначеними вище нормами врегульовано спосіб, у який має діяти особа у правовідносинах укладення зміни або припинення договору.

Не відповідають закону, а отже є незаконними, ті дії учасників цивільних правовідносин, які вчинено без дотримання відповідних положень закону, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , якими врегульовано порядок їх вчинення.

Відповідач 1, приймаючи спірний наказ, діяв не у спосіб, визначений Законом.

Така поведінка сама по собі, навіть без врахування наявності негативних наслідків або шкоди, завданої нею, порушує права іншої сторони відповідного зобов`язання в силу недотримання принципу рівності учасників цивільних відносин, закріпленого, зокрема, в ст.ст. 1, 2 ЦК України.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

В п. 70 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України»

(Заява № 29979/04), Судом підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Отже обов`язок державного органу (органу місцевого самоврядування) діяти в належний спосіб, під яким в контексті даної справи слід розуміти спосіб, прямо визначений цивільним законодавством, у відповідності до встановленої компетенції та процедури укладення договору, є невід`ємною частиною принципу належного урядування і не має заважати державному органу виправляти ті чи інші помилки (п. 71 цього ж рішення). А протилежне - є його порушенням.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, є очевидним, що відповідач скасувавши спірним наказом свій наказ від 26.09.2016 № 206/03 про припинення договору оренди цілісного майнового комплексу - парк Народний сад , за обставин цієї позовної заяви діяв не у спосіб, визначений законом.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

(правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України №6/193 від 18.02.2011).

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оспорюваний наказ начальника Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 72/03 від 27.03.2017 про скасування наказу Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 206/03 від 26.09.2016 не відповідає вищенаведеним вимогами законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав є також визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи те, що договір про внесення змін до договору оренди № 5525 від 26.08.2003 укладено з порушенням чинного законодавства, які встановлено вище, а саме: невідповідності його змісту та порядку укладення положенням Цивільного кодексу України щодо укладення, зміни та припинення правочинів загалом, і окремо в частині незаконності внесення змін до вже припиненого правочину, то відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Крім того, з положень ст. 16, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 5, 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна витікає нерозривний зв`язок між укладенням договору оренди та відповідним рішення, зокрема, органу місцевого самоврядування.

Тобто згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду комунального майна та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження цим майном від імені власника.

З огляду на таке відповідний договір оренди може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду комунального майна за умови визнання недійсним рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання в оренду відповідного майна, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Оскільки оспорюваний договір про внесення змін від 28.04.2017 підлягає визнанню недійсним, правові підстави використання ТОВ Інтершоу орендованого комунального майна по вул. 3-я Воєнна, 5а у місті Миколаєві відсутні.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Підстави звернення прокурора до суду в позові обґрунтовано таким.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно з статтею 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна , передача майна в орендне користування здійснюється на конкурсних засадах.

Передача комунального майна в орендне користування без проведення конкурсу не забезпечує економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевого бюджету, що завдає істотної шкоди інтересам держави.

Зокрема, у разі проведення конкурсу на право оренди комунального майна на наявності попиту на це майно, дотримуватимуться такі інтереси територіальної громади, як отримання найвищого розміру орендної плати, забезпечення утримання комунального майна в належному стані, а також отримання інших соціально-економічних вигод, запропонованих учасниками конкурс).

Вказане свідчить, що у разі дотримання конкурсної процедури надання в оренду спірного комунального майна, можна було б забезпечити надходження значно більшої суми орендних платежів.

Таким чином, розпорядження комунальним майном з порушенням встановленої законодавством та міською радою процедури шляхом передачі в користування ТОВ Інтершоу комунального майна по вул. 3-я Воєнна, 5-а у місті Миколаєві нівелює принцип ефективного та законного використання комунального майна, конкурентних засад набуття права на оренду, підриває авторитет держави в особі органу місцевого самоврядування та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Таким чином, Миколаївська міська рада, діючи в інтересах територіальної громади міста Миколаєва, виступає власником комунального майна та є уповноваженим органом у сфері управління вказаним майном.

Згідно з вимогами Положення про Управління комунального майна Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23.02.2017 № 16/32, Управління створюється з метою здійснення повноважень щодо реалізації прав територіальної громади міста Миколаєва, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням об`єктами комунальної власності.

Управління комунального майна є правонаступником управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради.

Проте, ні виконавчим комітетом Миколаївської міської ради як органом, уповноваженим на скасування наказу начальника Управління комунального майна міської ради, ні Миколаївською міською радою як власником комунального майна не вжито заходів до усунення порушень законодавства шляхом скасування незаконного наказу, визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди майна та повернення комунального майна по вул. 3-й Воєнній, 5А у місті Миколаєві.

Листом № (15-31 )16657вих-1 7 від 23.10.2017 Миколаївська місцева прокуратура №1 звернулась до виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо реалізації наданих законодавством повноважень щодо скасування незаконного наказу начальника Управління з використання та розвитку комунальної власності № 72/03 від 27.03.2017.

Однак вказане питання до теперішнього часту не розглянуто, незаконний наказ не скасовано.

Вказане свідчить про неналежне виконання уповноваженими органами своїх обов`язків у сфері управління комунальним майном та є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів Миколаївської міської зади як органу, що здійснює повноваження щодо реалізації прав громади як власника об`єкта спільної власності, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними.

Керуючись наведеними міркуваннями, господарський суд погоджується з твердженнями прокурора.

Таким чином, на підставі наведеного вище в сукупності, суд задовольняє позов, твердження відповідача не спростовують наведених вище мотивів прийняття рішення.

Судові витрати в сумі 21974,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунального майна Миколаївської міської ради №72/03 від 27.03.2017 «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності» .

3.Визнати недійсним укладений 28.04.2017 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу (парк «Народний сад» ), що належить до комунальної власності №5525 від 26.08.2003.

4.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» (вул. 3-я Воєнна, 5Б, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 32189597) повернути на користь Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) цілісний майновий комплекс по вул.3-я Воєнна, 5А у м. Миколаєві у складі: огорожі - 885 п.м; зелених насаджень - дерева (1384 од.), кущі та інші зелені насадження площею 1148 кв.м.; бетонного постаменту демонтованого пам`ятника Г.І.Петровському загальною вартістю 1230000,00 грн.

5.Стягнути з Управління комунального майна Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 22440076) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 10987,00 грн.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» (вул. 3-я Воєнна, 5Б, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 32189 597) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 10987,00 грн.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

9. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027, код ЄДРПОУ 26565573)

відповідач: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 22440076).

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» (вул. 3-я Воєнна, 5Б, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 32189597)

Повний текст судового рішення складено і підписано 05.07.2019.

Суддя В.О. Ржепецький