Постанова

від 02.07.2019 по справі 907/516/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 907/516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи-1 - Ігнатенко С. С. (адвокат),

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (головуючий - Мирутенко О. Л., судді: Матущак О. І., Хабіб М. І.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Солочинської сільської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело",

про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Солочинської сільської ради (далі - Солочинська сільрада, Сільрада) про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Солочинської сільради №142 від 21.09.2017 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду" (далі - оспорюване рішення), 2) зобов`язання Солочинської сільради повторно розглянути заяву ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 та надати ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116, з посиланням на статті 12, 116, 122-124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статтю 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорюване рішення прийнято відповідачем з порушенням прав позивача зважаючи на існування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, а саме колодязів каналізаційного колектору очисної споруди (літ. «Н» ), які є частиною цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини" (далі - ЦМК санаторію "Квітка Полонини") і складається з 17 будівель, право власності на який зареєстровано за ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлі санаторію «Квітка Полонини» від 14.02.2001 і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2015, тоді як наявна відмова Сільради, яка аргументована відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на майно, розташоване на спірній земельній ділянці, не передбачена чинним ЗК України. Крім того, на думку позивача, колодязі каналізаційного колектору не є окремою самостійною будівлею, а є складовим елементом та невід`ємним механізмом очисних споруд, що підтверджується технічним паспортом на станцію біологічної очистки, інвентаризаційною справою на очисні споруди, висновком експертного дослідження та висновком інженерно-технічної експертизи, тоді як факт належності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності цих колодязів, що входять до складу ЦМК санаторію «Квітка Полонини» , встановлено рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі №907/1138/13, яке набрало законної сили.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 (суддя Ремецькі О. Ф.) позов задоволено повністю.

4. Рішення мотивоване незаконністю оспорюваного рішення з огляду на його прийняття Сільрадою всупереч вимогам частини 3 статті 123 ЗК України без посилання на жодну підставу для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та порушенням таким рішенням прав позивача як власника нерухомого майна (колодязі каналізаційного колектору очисної споруди), розташованого на цій земельній ділянці, що також порушує право ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" набути право користування спірною земельною ділянкою. При цьому суд зазначив, що відмова Сільради мотивована неподанням ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" доказів існування належних йому об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці, що спростовується преюдиціальними фактами, встановленими рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі №907/1138/13 (за участю Солочинської сільради), яке 18.10.2016 набрало законної сили. Крім того, на підставі частини 8 статті 80 ГПК України місцевий суд не прийняв до розгляду подані відповідачем докази, а саме: 1) рішення Солочинської сільради від 04.02.2014 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» , 2) рішення Солочинської сільради від 20.05.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» , 3) рішення Солочинської сільради від 19.12.2017 «Про розгляд листа ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело» №74 від 12.12.2017 року", 4) договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) від 20.08.2018, укладений між Солочинською сільрадою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" (далі - ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело"), як такі, що не подані у встановлений законом строк, а відповідач не обґрунтував неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього, тоді як факт укладення 20.08.2018 договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) між Сільрадою та ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело» свідчить про намагання відповідача та ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело» продовжити спір щодо земельної ділянки після того, як він вже був вирішений Господарським судом Закарпатської області у справі №907/1138/13 та не визнавати судове рішення, яке набрало законної сили.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

6. Постанова мотивована положеннями статей 122, 123, 124 ЗК України, статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 2, 236, 237, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що Солочинська сільрада у вересні 2017 року не мала правових підстав та не могла надати ПАТ "Укрпрофоздоровниця" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116, оскільки вже існувало рішення Солочинської сільради від 20.05.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» , а чинний ЗК України не передбачає можливості надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою одночасно двом різним особам-заявникам. При цьому апеляційним судом зазначено, що задовольняючи позов та зобов`язуючи Сільраду повторно розглянути заяву ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 та надати ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" відповідний дозвіл, суд першої інстанції втрутився у виключну компетенцію сільської ради як виборного органу та своїм рішенням підмінив рішення виборного колегіального органу, що є недопустимим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" (далі - ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини") звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 12, 16, 118, 123, 134 ЗК України, статей 75, 76-79, 80, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційний суд не досліджував та не перевіряв обґрунтованість конкретних підстав, з яких відповідач не надав дозвіл на розробку проекту землеустрою (відсутність у позивача правовстановлюючих документів на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці), а обмежився оцінкою та встановленням тих обставин (надання відповідного дозволу іншій особі - ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело"), на які Сільрада взагалі не посилалася в оспорюваному рішенні та які підставою для його прийняття не були; 2) підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вичерпно врегульовано законом і серед цих підстав немає такої підстав як наявність рішення про надання відповідного дозволу іншій особі; 3) рішення Солочинської сільради від 20.05.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» у встановлений ним місячний строк реалізовано не було, а посилання апеляційного суду на рішення Солочинської сільради від 19.12.2017 «Про розгляд листа ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело» №74 від 12.12.2017 року" і договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) від 20.08.2018, укладений між Солочинською сільрадою та ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело", є неприйнятним з огляду на їх прийняття та укладення вже після прийняття Сільрадою оспорюваного рішення від 21.09.2017; 4) висновок відповідача щодо відсутності у позивача правовстановлюючих документів на колодязі каналізаційного колектору очисної споруди повністю спростовується преюдиціальним обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі №907/1138/13; 5) умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Відтак ефективним способом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача є саме зобов`язання відповідача виконати обов`язок з надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2208/17).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити з мотивів, у ній викладених.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Цілісний майновий комплекс санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання, введено в експлуатацію згідно акту державного приймання будівель (споруд), затвердженого рішенням виконкому Мукачівської районної ради депутатів трудящих №535 від 25.12.1964. Забудовником згідно акту була Закарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок.

Основні характеристики очисних споруд санаторію визначені технічним паспортом інженерних споруд, затвердженим колегією Центральної ради з управління курортами профспілок 20.03.1969 року. На арк. 3 технічного паспорту значиться, зокрема, конструктивний елемент "отстойники". Паспортизацією будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983 року підтверджено, що до складу санаторію входять 17 будівель, в тому числі очисні споруди (пп.12 р. ІІ) та каналізація (пп.15 р. ІІ), а також 3 мережі - радіофікації, електропостачання та телефонізації.

11. ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було створено в результаті укладення 04.12.1991 між Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фондом соціального страхування України установчого договору про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та зареєстровано на підставі рішення Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991 №971. При створенні позивача його засновником - Федерацією незалежних профспілок України було передано у власність майно територіальних санаторно-курортних закладів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об`єктів, в тому числі, цілісний майновий комплекс "Санаторій "Квітка Полонини".

Актом приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24.01.1992 у власність Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" були передані санаторно-курортні заклади, в тому числі, і ті, які входили до складу Закарпатського об`єднання санаторно-курортних закладів профспілок, зокрема, комплекс санаторію "Квітка Полонини".

12. Свідоцтвом про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 за позивачем було оформлено право колективної власності на 17 будівель згідно інвентаризаційної справи.

Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3698152 від 27.05.2004, наданим Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Свалявському району, підтверджено реєстрацію за позивачем ряду будівель та споруд, в тому числі, під літерою Н, порядковий номер 11 значиться очисна споруда.

13. Листом №6 від 23.01.2015 Комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації", надавши для огляду суду оригінали матеріалів інвентарної справи та копії для приєднання до матеріалів судової справи, інформувало, що частину матеріалів інвентарної справи, на основі якої ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було видано свідоцтво про право власності на 17 будівель санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001, було втрачено, в тому числі, по об`єкту "Очисна" під літерою "Н". Вказаним листом повідомлено, що при проведенні у травні 2000 року поточної технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" згідно зведеного акту вартості будівель і споруд від 30.05.2000 констатовано, що до комплексу санаторію "Квітка Полонини" входить 17 будівель, в т. ч. "Очисна" літ. "Н". Колодязі каналізаційного колектору, що зазначені у технічному паспорті інженерних споруд від 20.03.1969 як "отстойники", на момент проведення технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" та видачі свідоцтва про право власності від 14.02.2001 входили до складу "очисних споруд"; зазначені колодязі каналізаційного колектору не є окремою (самостійною) від очисних споруд будівлею, а є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію, підземною складовою очисних споруд.

Вказаним листом також повідомлено, що у грудні 2013 року Комунальним унітарним підприємством "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" було проведено нову технічну інвентаризацію очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" з виготовленням нового технічного паспорту на станцію біологічної очистки від 30.12.2013 та інвентарної справи на очисні споруди №1680, де також встановлено наявність таких конструктивних елементів як відстійники та колодязі.

14. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі №907/1138/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017, позов ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" до Солочинської сільської ради та ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело" задоволено повністю. Визнано недійсними: 1) рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007, яким вирішено передати в оренду Закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело", правонаступником якого є ПАТ "Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району; 2) договір оренди земельної ділянки від 24.03.2008, зареєстрований в реєстрі 03.07.2008 за №2124085601-040807070002, укладений між Солочинською сільською радою та Закритим акціонерним товариством "Кришталеве джерело" (перейменованим у Приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело").

15. Висновком інженерно-технічної експертизи №1739 від 29.02.2016, призначеної в межах розгляду справи №907/1138/13, копія якого є в матеріалах справи, судовими експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що:

1) Колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменованому у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело") згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008, що зареєстрований 03.07.2008 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2124085601-0408070700002.

2) Зазначені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд існували у зазначеному місці на момент прийняття рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільради від 18.10.2007 та укладення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 за № 2124085601-040807070002.

3) Колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району) , яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменоване у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело") згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002, входять до складу нерухомого майна - очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001.

16. 04.02.2014 Солочинською сільрадою прийнято рішення «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» , яким надано ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2232га за адресою: с. Солочин, ур. Біласовиця Свалявського району.

17. 20.05.2014 Солочинською сільрадою прийнято рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» ,

18. 21.09.2017 Солочинською сільрадою прийнято рішення №142 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду".

19. 19.12.2017 Солочинською сільрадою прийнято рішення «Про розгляд листа ТзОВ «Санаторій «Кришталеве джерело» № 74 від 12.12.2017 року« , на підставі якого 20.08.2018 між Солочинською сільрадою та ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) .

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

21. Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

22. Згідно з пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

23. Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення ради суду необхідно встановити його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти. Також обов`язковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у зв`язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

24. Частиною 7 статті 11 ГПК України передбачено, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

25. Відповідно до імперативних вимог пункту 1 частини 3 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Солочинською сільрадою оспорюваного рішення від 21.09.2017) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, зазначеною правовою нормою визначено вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед яких відсутні такі підстави як відсутність у заявника правовстановлюючих документів доказів на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, так і прийняття органом місцевого самоврядування раніше рішення про надання відповідного дозволу іншій особі.

26. У зв`язку з цим колегія суддів вважає таким, що суперечить імперативним положенням частини 3 статті 123 ЗК України, висновок суду апеляційної інстанції про те, що Солочинська сільрада у вересні 2017 року не мала правових підстав та не могла надати ПАТ "Укрпрофоздоровниця" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232га з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116, оскільки вже існувало рішення Солочинської сільської ради від 20.05.2014, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою її подальшої передачі в оренду ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело".

27. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28. Судом першої інстанції достеменно встановлено та апеляційним судом не спростовано тих обставин, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі №907/1138/13 (за участю Солочинської сільради), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017, встановлено преюдиціальний факт входження колодязів каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на спірній земельній ділянці (площею 0,2232га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), до складу нерухомого майна - очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001, і цей факт як такий, що не підлягає повторному доказуванню при розгляді цієї справи, повністю спростовує покладену в основу оспорюваного рішення Сільради відмову в розробці проекту землеустрою з мотивів неподання доказів існування належних ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

29. Наведене переконливо свідчить про відповідність фактичним обставинам справи тверджень скаржника про те, що: 1) апеляційний суд не досліджував та не перевіряв обґрунтованість конкретних підстав, з яких відповідач не надав дозвіл на розробку проекту землеустрою (відсутність у позивача правовстановлюючих документів на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці), а обмежився оцінкою та встановленням тих обставин (надання відповідного дозволу іншій особі - ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело"), на які Сільрада взагалі не посилалася в оспорюваному рішенні та які підставою для його прийняття не були; 2) підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вичерпно врегульовано законом і серед цих підстав немає такої підстав як наявність рішення про надання відповідного дозволу іншій особі; 3) висновок відповідача щодо відсутності у позивача правовстановлюючих документів на колодязі каналізаційного колектору очисної споруди повністю спростовується преюдиціальним обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі №907/1138/13.

30. Відтак, враховуючи положення статей 21, 393 ЦК України, статей 123, 152 ЗК України та статей 11, 75 ГПК України, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Солочинської сільради від 21.09.2017 як такого, що порушує права ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" як власника нерухомого майна (колодязів каналізаційного колектору очисної споруди), розташованого на спірній земельній ділянці, а також право позивача набути право користування нею.

26. Оскільки в порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи не спростовано висновок суду першої інстанції про невідповідність рішення Солочинської сільради №142 від 21.09.2017 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду" чинному земельному законодавству та порушення цим рішенням прав ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" як власника нерухомого майна, Верховний Суд вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Солочинської сільської ради і залишення в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 про задоволення позову в цій частині.

27. Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог з огляду на наступне.

28. Конституційний суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 зазначив, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина 1 статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

29. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

30. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

31. Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

32. Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та скаржником не заперечується той факт, що на підставі рішення Солочинської сільради від 20.05.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» між Солочинською сільрадою (орендодавець) та ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" (орендар) 20.08.2018 було укладено договір оренди земельної ділянки, тобто у орендаря з 20.08.2010 вже виникло речове право, а саме право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2124085601: НОМЕР_1 ), що підтверджується наявним у справі витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2018.

33. Зважаючи на те, що рішення Солочинської сільської ради від 20.05.2014, яке за своєю правовою природою є ненормативним актом одноразового застосовування, станом на час звернення з позовом у цій справі вичерпало свою дію фактом його виконання, колегія суддів вважає, що наразі позовна вимога ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про зобов`язання Солочинської сільради повторно розглянути заяву ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116, є неналежним та неефективним способом судового захисту прав позивача, оскільки її задоволення не призведе до реального відновлення порушених прав ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" як власника колодязів каналізаційного колектору очисної споруди, а тому апеляційним судом правомірно відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги.

34 . У зв`язку з наведеним не заслуговують на увагу аргументи скаржника про те, що рішення Солочинської сільради від 20.05.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» у встановлений ним місячний строк реалізовано не було, а посилання апеляційного суду на рішення Солочинської сільради від 19.12.2017 «Про розгляд листа ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело» №74 від 12.12.2017 року" і договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) від 20.08.2018, укладений між Солочинською сільрадою та ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело", є неприйнятним з огляду на їх прийняття та укладення вже після прийняття Сільрадою оспорюваного рішення від 21.09.2017.

35. Водночас, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

37. Таким чином господарський суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції виборних (представницьких) органів місцевого самоврядування, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

38. З огляду на це, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, зобов`язуючи Солочинську сільську раду надати ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116, суд першої інстанції незаконно втрутився у виключну компетенцію сільської ради як виборного органу та своїм рішенням фактично підмінив рішення виборного колегіального органу.

39. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги недоречні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 по справі №806/2208/17 правовий висновок про те, що ефективним способом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача є саме зобов`язання відповідача виконати обов`язок з надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки по-перше, в дійсності зазначена вище постанова вказаного правового висновку не містить.

По-друге, постановою Верховного Суду від 11.04.2018 по справі №806/2208/17 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у площею 1,5га для ведення особистого селянського господарства на території Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області та прийнято у цій частині нову постанову, якою зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути звернення позивача і вирішити питання про надання або про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

40. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" в частині наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Солочинської сільської ради №142 від 21.09.2017, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду касаційної інстанції.

41. Отже, висновок суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Солочинської сільської ради №142 від 21.09.2017 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду" не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи, тому рішення місцевого суду в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає залишенню в силі, тоді як скаржником не спростовано законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, що загалом свідчить про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

44. За наведених обставин висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог визнання незаконним та скасування рішення Солочинської сільської ради №142 від 21.09.2017 не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 75, 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови у цій частині та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову у відповідній частині.

45. В свою чергу, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Солочинської сільради повторно розглянути заяву ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 та надати ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору), як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення в цій частині позову.

46. З огляду на викладене, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Щодо судових витрат

47. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору у сумі 3524 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції , шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №907/516/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Солочинської сільської ради №142 від 21.09.2017 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду".

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 про задоволення позову в цій частині залишити в силі.

В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №907/516/18 залишити без змін.

Стягнути з Солочинської сільської ради (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, буд. 241 «А» , код ЄДРПОУ 25445006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ 02649791) 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді: Н. О. Багай

К. М. Пільков