Рішення

від 03.07.2019 по справі 414/1210/19

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/1210/19

Провадження № 2/414/344/2019

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Акулова Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Оверченко О.А.,

представника Луганської обласної державної адміністрації,- Власова М.Л;

представника Луганського обласного центру соціально-психологічної

допомоги,- Голубєвой А.Ю

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів м.Кремінна, в порядку спрощеного позовногопровадження,цивільну справуза позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Луганської обласної державної адміністрації, Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач обгрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий 06.04.2017 року на посаду директора Луганського обласного центру соціально - психологічної допомоги на підставі Розпорядження Голови Луганської обласної державної адміністрації від 06.04.2017 року за № 138-к відповідно до п. 5 ч. 3 ст.4, п.8 ч.3 ст. 6 Закону України " Про військово-цивільні адміністрації" та Указу Президента України від 05.03.2015 року № 123/2015 "Про утворення військово-цивільних адміністрацій". У зв`язку з виникненням в Україні кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, продовженням особливого періоду 30.10.2017 року позивач був прийнятий на військову службу за контрактом на 3 роки. Згідно Довідки від 07.02.2018 року № 65132 з 30 січня 2018 року сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 . Тим самим, він став військовослужбовцем ЗСУ сержантського складу, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 .

Задля дотриманням гарантій, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 39 Закону України "Про. військовий обов`язок і військову службу" та ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України Лисичанським МВК Луганської області 29.01.2018 року за вих. № 2/60 було направлено до Департаменту соціального захисту населення Луганської області державної адміністрації (тобто за місцем роботи) відповідне Повідомлення щодо необхідності дотримання трудових прав позивача. Згодом останній дізнався, що його було звільнено з займаної посади на підставі п.3 ст.36 Кодексу законів про працю України, про що було винесено Розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації Гарбуза Ю.В. від 05.03.2018 року № 124- к. Вважає своє звільненння незаконним з огляду на наступне.

За працівниками,призваними настрокову військовуслужбу,військову службуза призовомосіб офіцерськогоскладу,військову службуза призовомпід часмобілізації,на особливийперіод абоприйнятими навійськову службуза контрактом,у томучислі шляхомукладення новогоконтракту напроходження військовоїслужби,під часдії особливогоперіоду настрок дойого закінченняабо додня фактичногозвільнення зберігаютьсямісце роботи,посада ісередній заробітокна підприємстві,в установі,організації,фермерському господарстві,сільськогосподарському виробничомукооперативі незалежновід підпорядкуваннята форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З 14 квітня 2014 року розпочата антитерористична операція на території України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку для подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України, яка на теперішній час не завершена. Аналіз значених норм дає підстави дійти висновку, що країна знаходиться в кризовій ситуації, що загрожує національній безпеці, тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_4 був прийнятий на службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Фактично на цей час продовжується дія особливого періоду, що є обумовленими збройною агресією та особливостями проведенням антитерористичної операції. Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про те, що особливий період на цей час продовжує тривати. Збереження соціальних гарантій для військовослужбовців, які проходять військову службу за різними видами контрактів у особливий період - зокрема збереження за працівниками, у разі укладання ними контракту на проходження військової служби попереднього місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації - сприяє кадровому наповненню військ та підвищує обороноздатність держави, дозволяє більш дієво реагувати у кризовій ситуації, що загрожує національній безпеці протягом особливого періоду. Рішень про демобілізацію усіх призваних на службу військовослужбовців, в тому числі тих, які проходять таку службу за контрактом, та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав. Більш того, вищевказані норми дублюються і в ч. 2 ст. 39 Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу"№ 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року ( зі всіма змінами та доповненнями).

З огляду на вказане, Розпорядження про звільнення є незаконним, а відповідач повинен поновити його на роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який за розрахунками склав 67580,64 грн. Додатково просила поновити строк звернення до суду з позовом, мотивуючого його тим, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в умовах кризової ситуації, виконує бойові завдання та не міг одразу дізнатися про своє звільнення з займаної посади та своєчасно підготувати відповідні документи задля звернення до суду.

Після декількох уточнень, позивач та його представник просили поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, відновити ОСОБА_1 на попередній посаді та стягнути з відповідача на його користь саме середній заробіток за час пребування на вйськовій службі за період з 06.03.2018 року до 02.07.2019 року (на момент ухвалення рішення) в сумі 95876,18 грн.

Представник відповідача,- Луганська обласна державна адміністрація, в судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві також заперечував. Вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами в трудовому спорі. В обгрунтування посилався на ухвалу окружного адміністративного суду про залишення позову без руху та повернення його позовної заяви ще у 2018 році. Проте відмовився надати підтверджуючи документи щодо належного ознайомлення позивача з наказом про звільнення та датою отримання останнім трудової книжки.

Представник відповідача,- Луганський обласний центр соціально-психологічної допомоги, також у судовому засіданні та у відзиві заперечувала проти задоволення позову, не приводячи жодних аргументів. Разом з відзивом надала розрахунки середньоденного заробітку позивача та середньої заробітної плати. Поянила, що не може надати підтверджуючи документи щодо належного ознайомлення позивача з наказом про звільнення та датою отримання останнім трудової книжки.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , явка якої ждо суду визнана обов"язковою, в судове зесідання не з"явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У відзиву на уточнений позов просила суд відмовити в його задоволенні, при цьому не приводячи жлдних аргументів.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Луганський обласний центр соціально-психологічної допомоги є юридичною особою та згідно Положення має самостійні рахунки й баланс п.23(Ас42-46,55-66).

Згідно даних трудової книжки (а.с.8-15), 06.04.2017 року розпорядженням голови ОДА від 06.04.2017 року позивач призначений на посаду директора Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги та 05.03.2018 року звільнений у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України згідно розпорядження голови ОДА від 05.03.2018 року (а.с. 8-21).

Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу від 30 січня 2018 року (а.с. 23-24) ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання строком на три роки проходити військову службу у Збройних Силах України, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби. Про це було належним чином повідомлено за місцем роботи позивача, а саме Департамент соціального захисту населення Луганської ОДА, що встановлено з повідомлення військового комісаріату (ас6).

Згідно довідки від 01 квітня 2019 (а.с.25) ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в Лисичанському міському військовому комісаріаті.

Як вбачається з довідки № 38 від 10.04.2019 року (а.с. 26) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 292,68 грн.

Позивача звільнено з роботи 5 березня 2018 року, тобто станом на дату ухвалення рішення 02 липня 2019 року минуло 329 робочих днів, а середній заробіток за цей час склав 329 х 292,68 грн. = 96291,72 грн., позивачем в уточненому позові зазначена сума в 95876,18 грн., що не виходить за межі позовних вимог, не спростована відповідачами та ними не оспорюється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року - моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Указ Президента України від 24 червня 2016 року № 271/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час другої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15» та Указ Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15» не містять положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні, та стосуються лише проведення звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатоване виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

В Постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14) Вищий Адміністративний Суд України, аналізуючи Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вказав, що закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.

Ураховуючи наведене та, те що позивач був прийнятий на військову службу за строковим контрактом під час особливого періоду, дія якого не закінчилася, закон гарантує йому збереження місця роботи, посади та середнього заробітку на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України призов або вступ працівника на військову службу є підставою припинення трудового договору, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з частиною третього статті 119 КЗпП України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

З огляду на це позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганської обласної державної адміністрації, Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги про поновлення на роботі є законними, обґрунтованими та підлягають повному задоволенню; розпорядження голови обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 05 березня 2018 року № 124-к про звільнення ОСОБА_1 є таким, що не відповідає закону, та його необхідно скасувати і, як наслідок, поновити ОСОБА_1 на займаній ним посаді; стягнути з відповідача Луганський обласний центр соціально-психологічної допомоги середній заробіток з 06.03.2018 року до 02 липня 2019 року включно у розмірі 95876,18 грн.

Щодо заперечень відповідача про нібито пропуск позивачем строку звернення до суду, як підстави для відмови в задоволенні його позовних вимог, то суд зважує на наступне.

Стаття 235 КзПП України чітко зазначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 233 КзПП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012}.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на встановлені правовідносини сторін щодо забезпечення збереження соціальних гарантій військовослужбовцям, а також приймаючи до уваги, що стороною відповідача не надано суду підтверджуючих документів щодо належного ознайомлення позивача з наказом про звільнення та датою отримання останнім наказу про звільнення та належно оформленої трудової книжки, суд не приймає до уваги клопотання відповідача щодо відмови в задоволенні позову через пропуск позивачем строку звернення до суду.

Суд не погоджується з твердженням відповідачів про відсутність поважності причин пропуску місячного строку для захисту свого права ОСОБА_1 .

Стаття 43 Конституції України чітко зазначає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а стаття 1 Основного Закону презюмує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В правовій державі кожен громадянин має право на захист його конституційного права. При цьому органи державної влади (посадові особи) повинні не тільки неухильно дотримуватися Конституції України, а й сприяти громадянам у забезпеченні їх конституційних прав.

ОСОБА_1 виконав свій громадянський обов`язок, став на захист Батьківщини в умовах кризової ситуації та продовжує захищати безпеку держави на даний час. В свій час держава попіклувалася про нього та захистила його право на збереження за ним місця роботи та заробітку на час проходження військової служби.

Проте орган державної влади, всупереч закону, прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не просто працює, він є військовим, що має відповідний графік, навантаження, нетипові ситуації кожного дня (ас98), а тому не у повній мірі може своєчасно скористатися своїм правом на захист від незаконного звільнення. Суд в сукупності всіх обставин, приймаючи до уваги статус ОСОБА_1 , вважає посилання сторони позивача на поважність строку пропуску на звернення до суду за захистом свого права обґрунтованим, а тому вважає за необхідне вказаний строк поновити.

Відповідно до ст. 141 ч. 1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Таким чином, з відповідачів в рівних частках підлягає стягненню на користь держави судовий збір за майновою та немайновою вимогами за ставками судового збору, станом на дату подання позову 2019 рік: позовні вимоги немайнового характеру 768,40 грн. та позовні вимоги майнового характеру 1% від ціни позову 958,76грн., загалом 1727,16грн., а з кожного по 853,68 грн.

Рішення суду відповідно до ст. 430 ЦПК України в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 36, 119, 233, 235, КЗпП України, ст.4, 10, 76, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Поновити строк звернення до суду ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Луганської обласної державної адміністрації, Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , про поновлення на роботі.

Позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Луганської обласної державної адміністрації, Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про поновлення на роботі задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 05 березня 2018 року № 124-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги Луганської обласної державної адміністрації.

Стягнути з Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги Луганської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 33909373, місце знаходження: 93414, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 15-б, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час перебування позивача на військовій службі за контрактом за період з 06.03.2018 року і на час винесення рішення судом першої інстанції 02 липня 2019 року, - 95876,18 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 18 копійок).

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити до негайного виконання.

Стягнути на користь держави, в рівних частках, по 853,68 грн. з кожного, з Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги Луганської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 33909373, місце знаходження: 93414, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 15-б, та з Луганської обласної державної адміністрації, ЄДРПОУ 00022450, місце знаходження: 93405, м. Сєвєродонецьк, вул. Центральна, 59, та на реквізити: отримувач Державна судова адміністрація України, місцезнаходження вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ - 26255795), реквізит рахунка для зарахування до державного бюджету надходжень код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)": ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст рішення виготовлений 05.07.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в тому ж порядку і в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: Є.М. Акулов