Рішення

від 04.07.2019 по справі 622/469/19

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/469/19

Провадження № 2-а/622/3/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року Золочівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Шабас О.С., при секретарі Бойко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Золочів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до інспектора командира взводу старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Петренка Євгенія Валерійовича (м. Харків, вул.. Шевченка, 315 А) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Золочівського районного суду Харківської області як до адміністративного суду, в якому просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду; визнати дії інспектора командира взводу старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Петренка Є.В. щодо складання постанови серії ЕАВ № 948327 від 26.02.2019 року про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення ст. 126 ч. 1 КУпАП, незаконними; визнати постанову серії ЕАВ № 948327 від 26.02.2019 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначив, що дії працівників поліції носили неправомірний характер так як не було підстав для зупинки його транспортного засобу, проте після зупинки він на вимогу працівника поліції пред`явив документи по поїхав по своїм справам, після чого через деякий час дізнався, що його було притягнуто до відповідальності, за нібито вчинення правопорушення за ч.1 ст. 126 КпАП України. Розгляд самої постанови працівником поліції відбувся із порушеннями.

Ухвалою від 03.05.2019 року відкрито провадження в адміністративних справі, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11 червня 2019 року ухвалою підготовче провадження по справі завершено, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача адвокат Сай Л.В. позовні вимоги підтримала, з наведених у позові мотивів, просила задовольнити.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що дійсно 26 лютого 2019 року його зупинили працівники поліції, через те, що в нього був забруднений номер, проте на вулиці йшов дощ, та якщо працівникам поліції було не видно номер, то вони мали самі його протерти, що він і запропонував їм зробити. Наполягав, що він як власник свого транспортного номеру міг розібрати власний номер. Відтак, позивач вважав дії працівників поліції незаконними, бо вони не мали права його зупиняти, так як він взагалі водій з 30 річним стажем і така зупинка принижує його людську гідність. Додатково зауважив, що у наданому відеофайлі відсутній фрагмент як він одночасно пред`являв водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу так як працівники поліції умисно не надали даний фрагмент відео, щоб приховати свої неправомірні дії. І взагалі надане відео поганої якості, тому неможливо розібрати який він документ надавав, з тих самих причин на відео неможливо розібрати чи видно насправді номерний знак.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, для розгляду вказаної справи надіслав диск DVD-R з відеофайлами подій 26 лютого 2019 року.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26 лютого 2019 року постановою інспектора командира взводу старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Петренка Є.В. встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 лютого 2019 року рухаючись по вулиці Маршала Конева, поблизу будинку №21 керував автомобілем FORD KUGA із державним номерним знаком НОМЕР_2 , що був забруднений що не давало змоги чітко визначити його символи на відстані 20 метрів, а також не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ПЦВВНТЗ, чим порушив п.2.1 ПДР - керування ТЗ особою, яка не має при собі реєстраційного документа на транспортний засіб а також ПЦВВНТЗ. Інспектором ухвалено накласти на ОСОБА_1 штаф 425 гривень за скоєне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КпАП України.

В судовому засіданні судом за участі позивача та його представника досліджено відеофайли додані відповідачем в обґрунтування прийнятого рішення. Так, зокрема, на відеофайлах, що містяться на диску DVD-R відображено події 26 лютого 2019 року, за участі позивача та відповідача. Позивач визнав, що на відеофайлах відображено саме він та події 26 лютого 2019 року.

Так, на відео файлах відображено, що співробітниками поліції було зупинено транспортний засіб FORD KUGA в районі будинку АДРЕСА_2 НОМЕР_3 по АДРЕСА_3 , під керуванням позивача ОСОБА_2 події відбуваються у вечірній час, опади відсутні. Відеозапис файл (розпочинається о 22:45 годині) починається з того, що до зупиненого авто підходить працівник поліції, вітається з водієм, пояснює йому причину зупинки (забруднений номер авто), просить пред`явити документи на право керування транспортним засобом тощо. У відповідь позивач не погоджуючись з причиною зупинки, пропонує працівнику поліції протерти номерний знак його авто власноруч, пропонує надати йому тряпку , проявляє неповагу до працівників поліції, висловлюється нецензурною лайкою, пропонує зайнятися іншими справами. На відео відображено, що номерні знаки автомобілю FORD KUGA дійсно забруднені. Позивач пред`явив працівникам поліції водійське посвідчення. Продовжуючи не надавати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу позивач викликає поліцію, зауважуючи, що йому заважають їхати далі, після чого прибуває ще один наряд поліції. Згодом два наряди поліції по черзі повторюють причини зупинки ОСОБА_1 , пояснюючи необхідність надання документів, на право керування транспортним засобом, для продовження руху. Відповідач оголошує позивачу його права, повідомляє, що в даний час відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення. Повторно наголошує ОСОБА_1 на необхідності надання документів, що посвідчують його право на керування даним транспортним засобом. Весь цей час ОСОБА_1 відмовляється пред`явити співробітникам поліції свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, висуваючи умови, що він це зробить лише під час складання протоколу, при цьому не реагуючи на зауваження працівників поліції про відсутність потреби складання протоколу за даною категорією справ. Згодом відповідач оголошує про прийняте ним рішення, пропонує його отримати, на що отримує відмову Тільнова А.О. Відповідач старший лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Петренко Є. В. повторно наголосив, що позивач не може покинути місце розгляду справи на даному авто не пред`явивши документи, що посвідчують право на керування ним. Після останнього зауваження і вже після винесення постанови за ч.1 ст.126 КпАП України та відмови її отримати позивач пред`явив працівникам поліції свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль FORD KUGA, після чого відеозапис закінчується. Відео з різних камер працівників поліції відображають одні й ті самі події, з різних ракурсів і з різної відстані.

При вирішенні спору суд виходить з того, що виниклі правовідносини регулюються наступними нормами:

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 5 ст. 121 КпАП України передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, із забрудненим номерним знаком, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ч.1 ст.126 КпАП України передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Так, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (ч.1 статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Також відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015р. №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ст. 121 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.1 ст. 247 КупАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Нормами ст. 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно ч. 1 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог позивача, суд в першу чергу звертає увагу, що 26 лютого 2019 року відповідач у межах своїх повноважень здійснив зупинку транспортного засобу позивача, маючи для цього підстави - наявне правопорушення щодо керування транспортним засобом із забрудненими номерами, що відповідає положенням ч. 5 ст. 121 КпАП України.

Після зупинки, пояснення водію підстав зупинки транспортного засобу, відповідач в межах своїх повноважень попросив пред`явити документи відповідно до переліку наведеного у ст. 126 КпАП України - водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тощо.

Водій ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пред`явив лише водійське посвідчення, відмовившись надати інші документи. Із дотриманням вимог закону, в тому числі роз`яснення процесуальних прав передбачених ст. 263 КУпАП України, відповідач відповідно до положень ст.ст. 222, 247, 251, 258, 280 КУпАП України та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в межах своєї компетенції розглянув справу про адміністративне правопорушення скоєне ОСОБА_1 , передбачене ст. 126 КпАП України та наклав на нього адміністративне стягнення межах санкції відповідної статті. Накладене стягнення є співмірним та відповідає скоєному правопорушенню, враховує особу порушника. Всі ці події (факт скоєння правопорушення, розгляд справи та винесення постанови) підтверджується відео з камер зафіксованих на форменому одязі працівників поліції, що відповідає до положенням ст. 31, 40 Закону України "Про Національну поліцію", вказане відео суд приймає в якості належного доказу.

Доводи позивача, що працівники поліції умисно знищили/видалили фрагмент відео, де позивач демонструє працівникам поліції свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, суд вважає не переконливими та не підтвердженими відповідними доказами. Надані відеофайли відображають події за участі сторін з моменту одразу після зупинки транспортного засобу та до завершення розгляду справи та відмови від отримання постанови позивачем.

Більш того, суд зважує на той факт, що позивач дійсно пред`явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, проте вже після розгляду справи представником поліції. Ця обставина свідчить про те, що вказане свідоцтво було у позивача в наявності, а винесена постанова є виключно результат небажання позивача своєчасно виконати законну вимогу працівників поліції, через хибне уявлення про принизливість цієї процедури для нього як водія.

Відтак, відповідач відповідно до вимог положень ст.ст. 72, 77 КАС України надав суду належні та допустимі докази, які достовірно підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 126 КУпАП.

Судом встановлено, що дії суб`єкта владних повноважень, а саме відповідача - інспектора командира взводу старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Петренка Євгенія Валерійовича, щодо притягнення ОСОБА_1 26 лютого 2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 до аміністративної відповідальності за ст. 126 КпАП України (непред`явлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) були законними і обґрунтованими, вчинені в межах повноважень, в зв`язку з чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись вказаними нормами та ст. ст.2, 6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя : Шабас О. С.