Ухвала

від 05.07.2019 по справі 753/16898/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Кримінальне провадження №1-кп/760/1490/19

Справа № 760/16898/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про повернення обвинувального акту

5 липня 2019року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8

а також ОСОБА_9 , ОСОБА_10

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101020000191 від 19.10.2017, -

ВСТАНОВИВ:

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з тим, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Свою позицію мотивував тим, що оскільки ОСОБА_10 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення із грубими порушеннями закону, він на набув статусу підозрюваного, і, відповідно, не набув статусу обвинуваченого. Зважаючи на це, твердження обвинувального акту про те, що ОСОБА_10 є обвинуваченим не відповідають дійсності, а тому судовий розгляд в даному випадку призначений бути не може. ОСОБА_10 клопотання свого захисника підтримав, просив задовольнити.

Інші захисники та ОСОБА_9 з думкою про істотні порушення Закону при врученні підозри погодилися, однак вважали, що можна призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту. Захисник ОСОБА_7 подав шість скарг на дії органів досудового розслідування та прокурора. Захисник ОСОБА_8 заявив два клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів.

Прокурор та представник потерпілого просили призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 заперечували.

Вислухавши думки учасників судового провадження та дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

Як встановлено під час підготовчого судового засідання і не заперечується учасниками, ОСОБА_10 є адвокатом (№ свідоцтва 6007/10 від 24.03.2017, видане: Радою адвокатів Київської області).

Відповідно до норм статей 480 та 481 КПК України щодо адвоката встановлюється особливий порядок кримінального провадження та повідомлення про підозру.

Так, згідно п.1 ч. 1 ст.481 КПК України, письмове повідомлення про підозру здійснюється:

адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень. В такий спосіб законодавець визначив виключне коло осіб, які мають повноваження щодо здійснення повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту - адвокату.

Як випливає із реєстру матеріалів досудового розслідування, що є додатком до обвинувального акту, п.56 розділу 2 «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення», в графі «найменування» містить запис «повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України ОСОБА_10 », в графі «дата ухвалення» - «11.06.2018 року», в графі «хто ухвалив» - «Прокурор м. Києва ОСОБА_11 ».

Разом з тим, виходячи із змісту приписки під текстом підозри, про яку був повідомлений адвокат ОСОБА_10 , повідомлення про підозру йому здійснив прокурор Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_12 .

Суд вважає такий порядок здійснення повідомлення про підозру грубим порушенням ст.ст. 480 та 481 КПК України, оскільки адвокат є спеціальним суб`єктом, а тому повідомлення про підозру йому повинно здійснюватися виключно особами, що зазначені в п.1 ч. 1 ст.481 КПК України, а саме: Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2019 року у справі 349/1487/14 (провадження №51-4717км 18) стосовно спеціального суб`єкта - суддів:

«Відповідно до ч.4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 ч. 1

ст.481 КПК України повідомлення судді про підозру здійснюється лише Генеральним прокурором або його заступником. Вказана вимога обумовлена особливим статусом суддів і є гарантією їх незалежності та імунітету.

За змістом cт.276 КПК України процедура здійснення повідомлення про підозру охоплює складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.

Таким чином, у випадку коли у вчиненні злочину підозрюється особа, щодо якої згідно з приписами ст. 480 КПК передбачено здійснення особливого порядку кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру такій особі повинно бути вручене безпосередньо посадовими особами органів прокуратури, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 481 КПК України, і здійснення такої дії не може бути передоручене».

Виходячи із зазначеного, враховуючи те, що повідомлення про підозру ОСОБА_10 було здійснено в незаконний спосіб, ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного в кримінальному провадженні № 42017101020000191.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом;

Виходячи із змісту ст.ст.290 та 291 КПК України, обвинувачення може бути висунуто, а обвинувальний акт вручений лише підозрюваному. Можливість висунення обвинувачення без попереднього повідомлення про підозру, виключається.

Таким чином, оскільки обвинувальний акт ОСОБА_10 був вручений із порушенням Закону, він не набув статусу обвинуваченого, з огляду на те, що статус обвинуваченого в даному випадку був би «плодом отруєного дерева» в розумінні практики та позицій Європейського суду з прав людини (Яременко проти України, заява № 66338/09, п. 66., ECHR 2015 та Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), заява № 22978/05, п. 168, ECHR 2010).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості:

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

Оскільки ОСОБА_10 не є обвинуваченим в даному кримінальному провадженні, виходячи із вищевикладеного, зміст обвинувального акту не відповідає вимогам Закону, зокрема п.2 ч.2 ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 214 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

Враховуючи, що під час підготовчого судового засідання були встановлені підстави для прийняття рішення щодо повернення обвинувального акту, суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 315 КПК України, скарги та клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів не розглядав.

Виходячи із вищезазначеного та керуючись ст.ст. 109, 291, 314 КПК України,

УХВАЛИВ:

Повернути прокурору обвинувальний акт від 19.06.2018 р. у кримінальному провадженні №№ 42017101020000191 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Клопотання ОСОБА_8 про тимчасовий доступ до речей та документів та скарги захисника ОСОБА_7 залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1