Рішення

від 24.06.2019 по справі 280/2076/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2019 року о/об 11 год. 55 хв.Справа № 280/2076/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.147; код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод гумотехнічних виробів" (69063, м.Запоріжжя, вул.Миколи Ласточкіна, буд.16; код ЄДРПОУ 40989955)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод гумотехнічних виробів" (надалі - відповідач або ТОВ "ЗЗГВ") про стягнення з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 63146 грн. 83 коп.

Позивач у позові зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 61 особу. Таким чином, на думку позивача, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у відповідача повинна складати 2 особи. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2018 рік, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві склала 1 особу. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ТОВ "ЗЗГВ" 63146 грн. 83 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році.

Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити (а.с.22-26). Зазначає, що працевлаштуванню інваліда передує створення підприємством робочих місць, відповідно до встановленого нормативу, та інформування органів працевлаштування про наявність вакансій. Якщо підприємство здійснило всі передбачені чинним законодавством заходи, щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність. Адміністративно-господарські санкції не є податком, збором (обов`язковим платежем), а є мірою впливу на правопорушника. Якщо підприємством була створена відповідна кількість робочих місць для інвалідів і були проінформовані органи працевлаштування, але інваліди не були працевлаштовані з об`єктивних причин, це не є порушенням. Тому, у цьому випадку немає підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв`язку з тим, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням товариства належної кількості інвалідів, які бажають працевлаштуватись. Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 61 особа. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у відповідача складає 2 особи. Протягом 2018 року з моменту потреби (квітень-грудень) відповідачем були здійснені всі залежні від нього заходи щодо належного інформування безпосередньо центрів зайнятості, про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а саме: подано звіти за формою №3-ПН до Державної служби зайнятості України. Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача, або які були направлені переліченими у статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні органами позивачем не були надані і у справі відсутні.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 27.05.2019 відкрито провадження до провадження та призначено судове засідання на 24.06.2019 за правилами спрощеного позовного без виклику сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. (…) У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Згідно поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за 2018 рік склала - 61 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, що працюють у відповідача за 2018 рік склала - 1 особу, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні складає - 2 особи (а.с.5).

Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч.1 ст.12 Закону України Про охорону праці ).

Відтак, у випадку, коли з урахуванням специфіки підприємства більшість посад на підприємстві пов`язані з важкими умовами праці, де заборонена праця осіб з інвалідністю, то праця осіб з інвалідністю має використовуватися на цьому підприємстві не інакше, як з урахуванням такої специфіки.

Згідно з пп.3.1 п.3 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів , затвердженої 10.02.2007 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (надалі - Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів ), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників , затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722.

Відповідно до абз.1 пп.3.2.5 п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників , затвердженої 28.09.2005 наказом Державного комітету статистики України №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, … 12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "ЗЗГВ" за 2018 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 1 особу.

Згідно з пп.3.3 п.3 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , для відповідача складає 2 особи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування , затвердженого 31.01.2007 постановою Кабінету Міністрів України №70 Деякі питання реалізації норм Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про зайнятість населення (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) - інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

У ст.18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відтак, з урахуванням наведених вище норм законодавства України обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю покладається не тільки на роботодавців, а і на державну службу зайнятості.

Як зазначено у ч.6 ст.46 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 Про зайнятість населення , підбір підходящої роботи для осіб з інвалідністю (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.

Згідно з п.5 ч.2 ст.24 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 Про зайнятість населення до заходів щодо сприяння зайнятості населення належать: сприяння зайнятості осіб з інвалідністю.

Відповідач інформував Державну службу зайнятості України про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) щодо працевлаштування інвалідів за сприяння Державної служби зайнятості України, вказуючи у розділі II мінімальні вимоги щодо посади, умов праці, освітньо-кваліфікаційного рівня інваліда, що підтверджується звітами (а.с.27-56).

Про прийняття Державною службою зайнятості України Звітів №3-ПН від відповідача підтверджується проставленою датою надходження Звіту та підписом відповідальної особи Державної служби зайнятості України про прийняття Звіту Форми №3-ПН.

Як вбачається з матеріалів справи, робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у 2018 році були створені. При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.

З урахуванням зазначеного, відповідачем доведено у суді вжиття заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач виконав всі можливі, залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

Згідно з ч.9 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У стягненні з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання адміністративного позову до суду - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 24.06.2019.

Суддя О.О. Прасов