Рішення

від 27.06.2019 по справі 320/548/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року м.Київ справа № 320/548/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області у видачі ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року без урахування нарахування та виплати додатково коштів: одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання в розмірі 615,00 крб., премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 500,00 крб.; добові в сумі 87,50 крб.; за харчування 71,25 крб.;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року, а саме : одноразову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання в розмірі 615,00 крб., премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500,00 крб.; добові в сумі 87,50 крб.; за харчування 71,25 крб.;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області видати позивачу нову довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження за період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року з урахуванням виплат: одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання в розмірі 615,00 крб., премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500,00 крб.; добові в розмірі 87,50 крб.; за харчування 71,25 крб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимог Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправно відмовив позивачу в перерахуванні грошового забезпечення та ненаданні йому довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження за період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року з додаванням до її заробітку на основній роботі додатково коштів.

У зв`язку з тим, що передбачені діючим законодавством виплати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачу не нараховувались і не виплачувались, вказує, що розмір його фактичного грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження визначений неправильно, що призвело до неправильного нарахування та заниження пенсії.

З огляду на наведене, позивач вважає, що зазначені дії відповідача щодо не включення у довідку про грошове забезпечення усіх передбачених для виплати коштів є протиправними та порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

Заперечуючи проти позову відповідач виходить із того, що довідка про грошове забезпечення позивача за період роботи у зоні відчуження видана відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх складових, право на отримання яких мав позивач.

Що стосується встановленої розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс одноразової винагороди, право на яку мали особи, що отримали граничну допустиму дозу радіації, відповідач зазначає, що включення цієї винагороди до суми грошового забезпечення для обчислення пенсій чинним законодавством, зокрема і Порядком, не передбачено.

Щодо виплати преміювання відповідач вказує, що якщо до відрядження працівника у зону відчуження або після його повернення нараховували премію за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, її розмір повинен був визначатися на підставі Положення, яке діяло на підприємстві на момент відрядження. Крім цього, якщо премію за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не нараховували та не виплачували, право на її включення до довідки про грошове забезпечення відсутнє.

Також, відповідач стверджує, що виплату добових та на харчування включити до довідки немає підстав, оскільки добові та виплати на харчування не входять до складу грошового забезпечення.

Таким чином, на думку відповідача, грошове забезпечення нараховане та відображене у довідці вірно, тому відсутні підстави для проведення її перерахунку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/548/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, витребувано докази по справі, зокрема, і від МВС України, та призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 витребувано докази по справі та відкладено підготовче засідання у справі на 23.04.2019.

Протокольною ухвалою від 23.04.2019 у зв`язку з неявкою сторін відкладено підготовче судове засідання на 03.05.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 повторно витребувано докази від відповідача, продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання у справі на 23.05.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05 . 2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 13.06.2019.

Позивач, присутній у судовому засіданні по справі 04.04.2019 особисто, підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

У судове засідання по справі 13.06.2019 позивач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був сповіщений належним чином.

Представник відповідача, присутній у судових засіданнях по справі 03.05.2019, 23.05.2019 та 13.06.2019 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

04 . 04.2018 позивачем подано через канцелярію суду клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2019 проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи відсутність заперечень у представника відповідача та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що зареєстрований та проживає у м. Фастів Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 27.09.1996 (а.с. 23-24).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та отримує пенсію як інвалід ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.01.2002 (а.с.20).

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії КИО-1 №077662 від 14.01.1999 (а.с. 18).

30 березня 1994 року позивачеві було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І серії НОМЕР_3 (учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) (а.с. 19).

На час аварії на Чорнобильській АЕС позивач проходив службу у Фастівському МРВ УВС Київоблвиконкому на посаді старшого інспектора паспортного відділу, спеціальне звання старший лейтенант міліції та відносився до офіцерського складу органів внутрішніх справ, що підтверджується довідкою від 04.02.1994 №3/212 (а.с.22).

Зі змісту маршрутного листа №20/Л-180, виданого Головним управлінням МВС України в Київській області 23.11.2010 вбачається, що ОСОБА_1 був відряджений до зони відчуження Чорнобильської АЕС, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків аварії у період з 09 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року включно у населеному пункті м. Чорнобиль (а.с.16).

Згідно із довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 19.10.2018 №7622/109/1004/1/01/18, виданою Фастівським міським відділом (з обслуговування міста Фастова і Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області, за роботу у населеному пункті м. Чорнобиль, у період з 12.09.1986 по 06.10.1986, з урахуванням посадового окладу у розмірі 95,00 крб., денної тарифної ставки з 12.09.1986 по 30.09.1986 у розмірі 6,83 крб., а з 01.10.1986 по 06.10.1986 у розмірі 6,61 крб. та коефіцієнтів кратності - 2, збереженого середнього заробітку у розмірі 178,06 крб., позивачеві виплачене грошове забезпечення у розмірі 516,92 крб. (а.с. 12).

Вважаючи, що відповідач надав вказану довідку без врахування усіх передбачених законодавством нарахувань під час виконання службового обов`язку в зоні відчуження в період з 09 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року, позивач у жовтні 2018 року звернувся до Головного управління МВС України в Київській області з письмовою заявою про включення до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) премії за роботу в зоні відчуження з урахуванням одноразової винагороди за отримання гранично допустимої дози радіоактивного опромінювання у розмірі 615,00 крб., премії у розмірі 500,00 крб., добових у сумі 87,50 крб. та виплати за харчування 71,25 крб. (а.с. 8).

Листом від 31.10.2018 №29/Л-1170 Головне управління МВС України в Київській області відмовило позивачу у видачі довідки з врахуванням зазначених нарахувань, оскільки компенсаційні виплати, разова грошова винагорода за отриману максимально допустиму дозу радіації та добові носять разовий характер та до картки про нарахування грошового забезпечення і довідки, виданої на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, не включаються (а.с.8-9).

Не погоджуючись з правомірністю видачі відповідачем довідки без урахування усіх передбачених законодавством нарахувань, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною четвертою статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Таким чином, право позивача на грошове забезпечення у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою шляхом видання нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року.

Після аварії на ЧАЕС 26.04.1986 Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом таємно щодо оплати праці осіб-ліквідаторів.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України № 03-3/1652-018-2 від 13.04.2001 Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища зазначено, що листом Держкомпраці УРСР № 10-769 від 13.06.1989 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф таємно з низки нормативних актів, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Після зняття грифу таємно та для службового користування стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) не були враховані вимоги нормативно-правових актів:

- розпорядження Ради Міністрів СРСР № 964 від 17.05.1986;

- постанови Ради Міністрів СРСР № 524-156 від 07.05.1986;

- розпорядження Ради Міністрів СРСР № 1031 від 23.05.1986;

- постанови Ради Міністрів СРСР № 655-195 від 05.06.1986;

- постанови Ради Міністрів УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання в розмірі 615,00 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року, суд зазначає таке.

Базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок № 524-156 від 07.05.1986 Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції .

Так, пунктом 1 вказаної постанови було надано право керівникам підприємств та організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по підвищеним на 100 процентів тарифним ставкам (відрядним розцінкам) та посадових окладах, конкретні розміри яких встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт.

Абзацом другим цього пункту було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.

Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови № 524-156 зазнали змін та уточнень.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986 Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший).

У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню , прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувалось виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладу за військовим або спеціальним званням (абзац перший).

На виконання розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та від 23.05.1986 №1031рс, виданих з метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Міністерством внутрішніх справ СРСР видано наказ Про додаткові виплати особовому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 26.05.1986 №0149 (далі - наказ МВС СРСР №0149).

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР №0149 наказано Міністру внутрішніх справ Української РСР, міністру внутрішніх справ Білоруської РСР, начальнику Управління внутрішніх військ МВС СРСР по Українській РСР і Молдавській РСР, командиру 43-конвойної дивізії МВС СРСР дозволяти за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці працівників, службовців, а також призваних на збори військовозобов`язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 вищевказаного наказу передбачалося, що у такому ж порядку і розмірах наказано виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, зайнятим на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - і окладів за військовим і спеціальним званням.

Відповідно до пункту 2 наказу МВС СРСР №0149 працівникам та службовцям, які отримали при виконанні завдань з ліквідації наслідків аварії на АЕС гранично допустиму дозу радіації і у зв`язку з цим не допущеним для подальшої роботи у вказаних в пункті 1 даного наказу зонах небезпеки, виплачувати одноразову винагороду в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам начальницького та рядового складу трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і за військовим або спеціальним званням, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, особам рядового і молодшого начальницького складу 500 рублів, військовослужбовцям строкової служби 300 рублів.

Суд зауважує, що основні дозові межі радіоактивного опромінення встановлені частиною першою статті 5 Закону України від 14.01.1998 №15/98-ВР Про захист людини від іонізуючого випромінювання (далі - Закон №15/98-ВР).

Згідно цієї норми основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Відповідно до примітки до частини першої статті 5 зазначеного закону №15/98-ВР 1 мілізіверт (мЗв) дорівнює 0,1 бера.

Судом встановлено, що позивач мав спеціальне звання старший лейтенант міліції, яке відповідно до Положення Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 віднесене до категорії Середній начальницький склад .

Як вбачається з довідки, позивач з 12.09.1986 по 06.10.1986 отримав дозу гамма-опромінення від 3,7 Бер (тобто 37,00 мілізіверта) (а.с. 7).

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової винагороди як особи середнього начальницького складу у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і за військовим або спеціальним званням, що складає 615 крб.

Натомість, досліджуючи зміст довідки від 19.10.2018 №7622/109/1004/1/01/18 судом встановлено, що вказана грошова винагорода до складу грошове забезпечення позивача включена не була.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання у розмірі 615,00 крб.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому премію в розмірі 500 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи своє право на отримання премії, посилається на Розпорядження Ради Міністрів СРСР Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати від 17.05.1986 № 964-рс.

Водночас, вказаною нормою законодавства не передбачено права щодо здійснення відповідних виплат.

У свою чергу, суд зазначає, що у пункті 3 постанови Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986 Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища , вирішено виділяти в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць (понад встановлені максимальні розміри премії).

Отже, виконуючи роботу в зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року, позивач мав право на отримання премії, розмір якої не повинен перевищувати 400 крб. на місяць.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач такої премії не отримував та вказане грошове забезпечення йому взагалі не було нараховано.

Таким чином, оскільки позивач мав право на отримання премії за виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а зазначена премія не була нарахована та виплачена позивачу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за роботу в зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року у розмірі 400,00 крб.

З огляду на зазначене позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі 400 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року підлягають задоволенню.

В той же час, оскільки законодавство про оплату праці осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не передбачало нарахування та виплату премії у розмірі, що перевищує 400 крб., то й підстав для задоволення позову про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі, що перевищує 400 крб. за роботу в зоні відчуження, немає, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити у задоволенні позову.

З огляду на зазначене позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі 400 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для донарахування позивачу добових та витрат за харчування суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом третім пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ Української РСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції було постановлено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому і рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові і забезпечувати їх безкоштовним харчуванням .

Тобто зазначена норма була обов`язковою до виконання у частині нарахування добових, однак такі виплати не нараховувались та не виплачувались.

Відповідно до умов підпункту 2 пункту 1 постанови Ради Міністрів України РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986 №207-7 Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища міністерствам і відомствам дозволялось виплачувати працівникам, у тому числі військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, військовозобов`язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища, добові в розмірі 3,50 крб. та забезпечувати їх безкоштовним трьохразових гарячим харчуванням (із розрахунку 2,85 крб. на добу) і безкоштовним житлом.

Натомість, як встановлено судом, кошти на харчування та добові позивачу, всупереч наявного у нього права на їх отримання, не нараховувались і не виплачувались.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначені кошти у розмірі 87,50 крб. (добові) та 71,25 крб. (кошти на харчування).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача не доплачену суму за роботу у зоні відчуження в період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року у загальній сумі 1173,75 крб., а саме, одноразову винагороду у розмірі 615,00 крб., премію у розмірі 400,00 крб., добові у сумі 87,50 крб. та кошти на харчування у сумі 71,25 крб., підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача видати позивачу нову довідку про грошове забезпечення з урахуванням вищезазначених виплат, суд зазначає про таке.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29.10.1992 №09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства.

Згідно листа Мінсоцполітики України від 09.06.1995 №224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 01.01.2012 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , якою забезпечено здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (далі - постанова №1210).

Відповідно до пункту 7 постанови №1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Отже, наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, інваліда ІІ групи із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 21.01.2002 довічно, держава взяла на себе публічне зобов`язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв`язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов`язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 1 постанови №1210 визначений механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 7 даного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 №122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ).

Таким чином, з метою належного виконання прийнятого судом рішення, уникнення будь-яких перешкод в отриманні позивачем вказаної довідки та відновлення його порушеного права, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Київській області видати позивачу нову довідку про суму грошового забезпечення відповідного зразка, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 №536, з урахуванням всіх належних позивачу та вказаних у даному судовому рішенні виплат за період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року для подачі до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області для здійснення перерахунку пенсії.

В той же час, оскільки законодавство про оплату праці осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не передбачало нарахування та виплату премії у розмірі, що перевищує 400 крб., то й підстав для задоволення позову про зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження з урахуванням премії у розмірі 500,00 крб. немає, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити у задоволенні позову.

За змістом частини першої статті 72 та частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Суд звертає увагу, що частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч викладеним положенням відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано в ході судового розгляду справи належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача та встановлені судом обставини справи.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених у судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні, судові витрати у вигляді судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області щодо надання ОСОБА_1 довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 19.10.2018 №7622/109/1004/1/01/18 у період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року без урахування одноразової винагороди у розмірі 615,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 87,50 крб. та коштів на харчування у сумі 71,25 крб.

3. Зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області видати ОСОБА_1 нову довідку встановленого зразка про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках за період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року за роботу у зоні відчуження з урахуванням таких виплат: одноразової винагороди у розмірі 615,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 87,50 крб. та коштів на харчування у розмірі 71,25 крб.

4. Зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошового забезпечення за роботу у зоні відчуження з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року в сумі 1173,75 крб. (одна тисяча сто сімдесят три крб. 75 коп.), а саме одноразову винагороду у розмірі 615,00 крб. (шістсот п`ятнадцять крб. 00 коп.), премію у розмірі 400,00 крб. (чотириста крб. 00 коп.), добові у сумі 87,50 крб. (вісімдесят сім крб. 50 коп.) та кошти на харчування у сумі 71,25 крб. (сімдесят один крб. 25 коп.).

5. В частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Київській області щодо надання ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження за період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року без урахування премії у розмірі 500,00 крб., про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі, що перевищує 400 крб. за роботу в зоні відчуження та про зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження з урахуванням премії у розмірі 500,00 крб. - у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 27.06.2019.

Суддя Кушнова А.О.