Ухвала

від 27.11.2019 по справі 320/548/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2019 року

Київ

справа №320/548/19

адміністративне провадження №К/9901/32235/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі 320/548/18 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області (Головне управління Національної поліції України в Київській області) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року з позовом до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області (Головне управління Національної поліції України в Київській області), в якому просив суд: 1) визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області у видачі позивачу довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 12.09.1986 по 06.10.1986 без урахування нарахування та виплати додатково коштів за: одноразову виплату коштів в сумі 615 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб.; добові в сумі 87 крб. 50 коп.; за харчування 71 крб. 25 коп.; 2) зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 12.09.1986 по 06.10.1986, а саме: за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання в сумі 615 крб.; за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб.; добові в сумі 87 крб. 50 коп.; за харчування 71 крб. 25 коп.; 3) зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області видати позивачу довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 12.09.1986 по 06.10.1986 з урахуванням виплат, а саме: одноразову виплату коштів в сумі 615 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб.; добові в сумі 87 крб. 50 коп.; за харчування 71 крб. 25 коп.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області щодо надання ОСОБА_1 довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 19.10.2018 №7622/109/1004/1/01/18 у період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року без урахування одноразової винагороди у розмірі 615,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 87,50 крб. та коштів на харчування у сумі 71,25 крб. Зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області видати ОСОБА_1 нову довідку встановленого зразка про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках за період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року за роботу у зоні відчуження з урахуванням таких виплат: одноразової винагороди у розмірі 615,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 87,50 крб. та коштів на харчування у розмірі 71,25 крб. Зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошового забезпечення за роботу у зоні відчуження з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року в сумі 1173,75 крб. (одна тисяча сто сімдесят три крб. 75 коп.), а саме одноразову винагороду у розмірі 615,00 крб. (шістсот п`ятнадцять крб. 00 коп.), премію у розмірі 400,00 крб. (чотириста крб. 00 коп.), добові у сумі 87,50 крб. (вісімдесят сім крб. 50 коп.) та кошти на харчування у сумі 71,25 крб. (сімдесят один крб. 25 коп.). В частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Київській області щодо надання ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження за період з 12 вересня 1986 року по 06 жовтня 1986 року без урахування премії у розмірі 500,00 крб., про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі, що перевищує 400 крб. за роботу в зоні відчуження та про зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження з урахуванням премії у розмірі 500,00 крб. - у задоволенні позову відмовлено.

20 листопада 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі 320/548/18.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Предметом оскарження у даній справі є дії суб`єкта владних повноважень щодо не включення у довідку про грошове забезпечення усіх передбачених для виплати коштів, що впливає на розмір пенсійного забезпечення позивача.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.

З огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин та складність справи, Суд вважає, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник не навів достатніх обґрунтувань щодо наявності обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі 320/548/18.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій