Постанова

від 18.06.2019 по справі 910/15832/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15832/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаджибей",

представник - адвокат Осикіна Л.І. (довіреність від 24.04.2019),

відповідач-1 - Національний банк України,

представник - Кузьменко Ю.С. (довіреність №18-0014/16214 від 22.03.2018),

відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",

представник - адвокат Ананійчук О.А. (довіреність №434 від 27.09.2018)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тамерса"

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 13.03.2019

у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

та рішення Господарського суду міста Києва

від 08.11.2018

у складі судді Головіної К.І.

у справі №910/15832/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей"

до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про визнання договорів недійсними

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 12.04.2019 поштовим відправленням Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі №910/15832/17 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15832/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2019.

3. Ухвалою від 26.04.2019 Верховний Суд поновив Акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі №910/15832/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018, призначив розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на 18.06.2019.

4. Від ТОВ "Гаджибей" (далі - позивач) надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - відповідач-2, скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаджибей" з позовом до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерса", про визнання договорів іпотеки недійсними.

5.1. В обґрунтування позову (з урахуванням заяви про виправлення описок від 25.10.2017) ТОВ "Гаджибей" зазначило про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів іпотеки, предметом яких є 41 земельна ділянка, укладених між ТОВ "Гаджибей" (як іпотекодавцем) та Національним банком України (як іпотекодержателем), а саме: іпотечних договорів: №107 від 07.10.2014, реєстровий №4549; №106 від 07.10.2014., реєстровий №4546; №105 від 07.10.2014, реєстровий №4543; №104 від 07.10.2014, реєстровий №4540; №103 від 07.10.2014, реєстровий №4537; №102 від 07.10.2014, реєстровий №4534; №101 від 07.10.2014, реєстровий №4531; №100 від 07.10.2014, реєстровий №4528; №99 від 07.10.2014, реєстровий №4525; №98 від 07.10.2014, реєстровий №4522; №97 від 07.10.2014, реєстровий №4520; №96 від 06.10.2014, реєстровий №4508; №95 від 06.10.2014, реєстровий №4505; №94 від 06.10.2014, реєстровий №4503; №93 від 06.10.2014, реєстровий №4501; №92 від 06.10.2014, реєстровий №4499; №91 від 06.10.2014, реєстровий №4496; №90 від 06.10.2014, реєстровий №4494; №89 від 06.10.2014, реєстровий №4492; №88 від 06.10.2014, реєстровий №4490; №87 від 06.10.2014, реєстровий №4488; №86 від 06.10.2014, реєстровий №4486; №85 від 06.10.2014, реєстровий №4484; №84 від 06.10.2014, реєстровий №4482; №83 від 06.10.2014, реєстровий №4480; №82 від 06.10.2014, реєстровий №4478; №81 від 06.10.2014, реєстровий №4476; №80 від 06.10.2014, реєстровий №4474; №79 від 06.10.2014, реєстровий №4472; №78 від 06.10.2014, реєстровий №4470; №77 від 06.10.2014, реєстровий №4468 (первісна іпотека), на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ПАТ КБ "Приватбанк" перед Національним банком України, а також про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених між ТОВ "Гаджибей" (як іпотекодавецем) та ПАТ КБ "Приватбанк" (як наступним іпотекодержателем), а саме: договору іпотеки від 01.07.2016, реєстровий №4952 та договору іпотеки від 30.06.2016, реєстровий №4886 (наступна іпотека), відповідно до умов яких було забезпечено виконання кредитних зобов`язань ТОВ "Тамерса" (позичальника) перед ПАТ КБ "Приватбанк" за рахунок того ж предмета іпотеки (земельних ділянок). Посилаючись на статті 203, 215 ЦК України, в якості підстав визнання зазначених договорів недійсними позивач зазначає про те, що договори укладені від імені позивача за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності в момент їх вчинення; зміст оспорюваних правочинів суперечить положенням статей 546, 572, 575, 584 ЦК України, частини 5 статті 7, статей 18, 19 Закону України "Про іпотеку"; відповідачі здійснюють свої права іпотекодержателів неприпустимими способами та вчиняють дії виключно з наміром протиправно заволодіти майном позивача, порушуючи баланс інтересів та принципи розумності, справедливості та добросовісності, що свідчить про зловживання правами іпотекодержателів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, позовні вимоги ТОВ "Гаджибей" задоволено частково, визнано недійсними договір іпотеки від 01.07.2016, реєстровий №4952 та договір іпотеки від 30.06.2016, реєстровий №4886, в іншій частині позову відмовлено.

6.1. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Постанова Суду мотивована тим, що судами під час розгляду справи не було належним чином досліджено чи мало місце подальше схвалення Товариством договорів іпотеки, укладених від його імені представником з урахуванням положень статті 241 ЦК України, що має істотне значення для визнання договорів іпотеки недійсними на підставі статті 203 цього Кодексу. Також, судами не надано належної оцінки інституту представництва, передбаченого цивільним законодавством, в контексті правових наслідків визнання договору недійсним у випадку укладання його представником за належним чином оформленою довіреністю, в межах наданих нею (довіреністю) повноважень, яка на момент укладання договору була діючою, не скасованою, судом недійсною не визнавалася.

7. При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 позов задоволено частково; визнано недійсним з моменту вчинення договір іпотеки від 30.06.2016, зареєстрований 30.06.2016 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Крючковою Т.В. за реєстровим №4886, укладений між ТОВ "Гаджибей" та ПАТ КБ "Приватбанк"; визнано недійсним з моменту вчинення договір іпотеки від 01.07.2016, зареєстрований 01.07.2016 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Крючковою Т.В. за реєстровим №4952, укладений між ТОВ "Гаджибей" та ПАТ КБ "Приватбанк"; стягнено з ПАТ "Приватбанк" на користь ТОВ "Гаджибей" судовий збір на суму 3 200 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

7.1. Місцевим судом встановлено, що між ТОВ "Гаджебей" в особі представника Врублевського О.К., який діє на підставі довіреності, та головного бухгалтера Кочубей О.К. (іпотекодавець) та Національним банком України (іпотекодержатель) укладено 06.10.2014 та 07.10.2014 ряд іпотечних договорів №№77-107 за якими ТОВ "Гаджибей" передало в іпотеку НБУ 41 земельну ділянку, визначену відповідно до реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна та кадастрового номера (далі - договори первинної іпотеки), які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.

7.2. Місцевим судом також встановлено, що договори первинної іпотеки були підписані від імені позивача представником ТОВ "Гаджибей" Врублевським О.К. на підставі довіреності від 08.08.2014 та рішень загальних зборів товариства, оформлених протоколами №1 від 10.07.2014 та №2 від 08.08.2014, а також головним бухгалтером Кочубей О.К. , що за висновками суду є належними та достатніми доказами на підтвердження повноважень підписантів на укладення таких договорів.

7.3. Суд встановив, що між ТОВ "Гаджибей" (іпотекодавець) та ПАТ КБ "Приватбанк" (іпотекодержатель) були укладені та посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Крючковою Т.В. договір іпотеки від 01.07.2016, реєстровий №4952 та договір іпотеки від 30.06.2016, реєстровий №4886 (далі - договори вторинної іпотеки), предметом яких є надання в іпотеку нерухомого майна, визначеного в пунктах 7 цих договорів, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Тамерса" (позичальник) перед іпотекодержателем. Відповідно до пунктів 2 договорів вторинної іпотеки, за цими договорами іпотекою забезпечується виконання частини основного зобов`язання позичальника у вартості не більше вартості предмета іпотеки відповідно до кредитного договору №4Т13350Д від 05.06.2013, кредитного договору №4Т13351Д від 07.06.2013, кредитного договору №4Т13352И від 11.06.2013, кредитного договору №4Т14141И від 20.02.2014 (іменовані разом або окремо як кредитний договір), а саме зобов`язань з повернення кредитів та зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитами. За умовами пунктів 7 договорів вторинної іпотеки та додатків №1 до них вбачається, що предметом договорів вторинної іпотеки є земельні ділянки, які є предметом іпотеки за договорами первинної іпотеки.

7.4. Договори вторинної іпотеки були підписані з боку позивача представником ТОВ "Гаджибей" Сниткіним С.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої 29.06.2016 приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Гурською В.С., про уповноваження його від імені директора ТОВ "Гаджибей" Сачкова Олександра Володимировича та головного бухгалтера ТОВ "Гаджибей" Кочубей Олени Костянтинівни, вчиняти правочини з ПАТ КБ "Приватбанк", а саме від імені Товариства укласти договір або договори про передачу в наступну іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Тамерса" за укладеними з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитними договорами ідентифікованих земельних ділянок (том 2, а.с. 158-161).

7.5. Також, судом встановлено, що пунктами 6.2, 6.5 Статуту ТОВ "Гаджибей" віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників такого товариства надання попередньої згоди на укладення товариством договорів (угод, правочинів) щодо передачі в заставу (іпотеку) чи обтяження іншим способом нерухомого майна.

А згідно з пунктом 6.13 Статуту, будь-які цивільно-правові та інші угоди, що укладаються від імені та в інтересах товариства мають бути підписані від імені товариства директором товариства та головним бухгалтером товариства, який діє в даному випадку без довіреності. За відсутності підпису цих осіб така угода (договір, правочин та інше) є недійсною.

З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку про те, що для укладення оспорюваних правочинів вторинної іпотеки зборам учасників позивача належало прийняти рішення про згоду на передачу земельних ділянок в іпотеку, а також підписати договір іпотеки як директором, так і головним бухгалтером товариства, оскільки вимоги статуту товариства, саме таким чином визначають вимоги до укладення договорів іпотеки від імені товариства.

7.6. Місцевим судом встановлено, що пунктом 6.11 Статуту передбачено право директора надавати окремим особам доручення на здійснення певних дій від імені товариства, у тому числі щодо підписання від його імені правочину.

Однак, можливості надання доручень головним бухгалтером на виконання ним певних повноважень від імені товариства статутом позивача не передбачено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що головний бухгалтер повинен персонально виконувати покладені на нього установчими документами товариства повноваження, оскільки за відсутності підпису обох осіб на договорі така угода є недійсною відповідно до пункту 6.13 Статуту позивача.

7.7. Місцевим судом прийнято до уваги, що укладенню договорів вторинної іпотеки передувало прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Гаджибей" рішення, оформленого протоколом №27/05-01 від 27.05.2016, щодо надання повноважень директору ТОВ "Гаджибей" на укладення та підписання з ПАТ КБ "Приватбанк" договору/договорів про передачу в іпотеку земельних ділянок товариства та підписання інших, пов`язаних з укладанням та виконанням іпотечних договорів документів з правом передоручення цих повноважень іншій особі шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності, яке суд оцінив як належний доказ отримання попередньої згоди на укладення вторинних договорів іпотеки від компетентного органу управління позивача.

7.8. Встановивши відсутність підпису головного бухгалтера Кочубей Олени Костянтинівни на договорах іпотеки від 01.07.2016 (реєстровий №4952) та від 30.06.2016 (реєстровий №4886), місцевий суд дійшов висновку про укладення їх з порушенням процедури, передбаченої пунктом 6.13 Статуту позивача.

Також, місцевий суд, дослідивши довідку від 27.08.2007, видану Южним ГРУ Приватбанку та корінець повідомлення про відкриття рахунку у фінансовій установі, Южним ГРУ Приватбанку 19.04.2007, встановив, що позивачем було відкрито у ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок, що підтверджує можливість ознайомлення банку із статутними документами позивача до моменту укладення оспорюваних договорів, а відтак, відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи при укладенні договорів іпотеки на предмет їх обов`язкового підписання як директором, так і головним бухгалтером мають юридичну силу. А також має юридичну силу обмеження повноважень головного бухгалтера позивача щодо передоручення покладених на нього посадових обов`язків третім особам.

7.9. Виконуючи вказівки касаційного суду про необхідність дослідження доказів фактичного виконання позивачем спірних договорів іпотеки місцевий суд встановив, що лист позивача №44 від 22.06.2016 стосовно укладення договорів вторинної іпотеки мав місце до моменту фактичного укладення цих договорів, а тому не може підтверджувати їх схвалення. Аналогічно, не підтверджує фактичного виконання договорів вторинної іпотеки також протокол зборів засновників №27/05-01 від 27.05.2016 про попередню згоду на їх укладення.

Інших доказів на обґрунтування обставин схвалення спірних правочинів позивачем не надано, хоч про них зазначалося у поясненнях відповідача-2, а зокрема, договорів страхування предметів іпотеки саме за договорами іпотеки від 01.07.2016 (реєстровий №4952) та від 30.06.2016 (реєстровий №4886) та затвердження цих договорів у річному звіті та балансі відповідача за 2016 рік. З огляду на встановлене, місцевий суд дійшов висновку про те, що відповідач-2 не довів суду наступного схвалення позивачем договорів вторинної іпотеки, які були укладені неуповноваженою особою ТОВ "Гаджибей".

7.10. Виконуючи вказівки касаційного суду щодо дослідження повноважень представника Сниткіна С.В. за належно посвідченою довіреністю 29.06.2016 від імені директора ТОВ "Гаджибей" Сачкова А.О. та головного бухгалтера Кочубей О.К., місцевий суд виходив із встановлених пунктами 6.2, 6.5 6.13 Статуту позивача повноважень на особисте підписання угод від імені позивача головним бухгалтером та відсутності у нього повноважень, як у посадової особи, доручити іншим особам виконувати його повноваження, які визначені як виключна компетенція при укладенні окремих угод ТОВ "Гаджибей".

З огляду на таке, місцевий суд зазначив, що положення частин 1, 3 статті 237 ЦК України щодо представництва юридичної особи мають застосовуватися з врахуванням особливостей згідно із статутом позивача та статей 91, 92 ЦК України. А за наслідками дослідження статуту позивача місцевий суд дійшов висновку про те, що головному бухгалтеру позивача не було надано права на передоручення своїх повноважень щодо підписання від імені товариства таких правочинів, а загальними зборами учасників товариства-позивача такого рішення не приймалось, також цього не було передбачено положеннями статуту товариства.

7.11. Місцевий суд визнав необґрунтованими доводи позивача про наявність такої підстави недійсності первинних договорів іпотеки, як невідповідність предмета договору вимогам статей 546, 572, 575, 584 ЦК України, частини 5 статті 7, статей 18, 19 Закону України "Про іпотеку" та невизначеності зобов`язання, яке забезпечується іпотекою, зазначивши про таке.

Пунктами 1 договорів первинної іпотеки вбачається, які саме зобов`язання забезпечує позивач, а саме - зобов`язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед НБУ за кредитним договором №54 від 02.10.2014, із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов`язання за ним та продовжують строк користування кредитом. Також, відповідно до пункту 2 договорів вторинної іпотеки від 01.07.2016 та від 30.06.2016, цими договорами забезпечується виконання частини основного зобов`язання третьої особи - ТОВ "Тамерса" відповідно до кредитного договору №4Т13350Д від 05.06.2013, кредитного договору №4Т13351Д від 07.06.2013, кредитного договору №4Т13352И від 11.06.2013, кредитного договору №4Т14141И від 20.02.2014 у вартості не більше вартості предмета іпотеки. Відтак, посилання позивача на невідповідність спірних угод чинному законодавству та невизначеність основного зобов`язання у договорах іпотеки місцевий суд визнав безпідставними.

7.12. Щодо вимог ТОВ "Гаджибей" про визнання недійсними договорів іпотеки з підстав здійснення своїх прав іпотекодержателями (відповідачами) неприпустимими способами та з наміром протиправно заволодіти майном іпотекодавця, порушуючи баланс інтересів та принципи розумності, справедливості та добросовісності, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі обставини (досліджені з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених в Постанові від 20.06.2018 у даній справі) не можуть бути підставами для визнання недійсними спірних угод, тому позовні вимоги в цій частині не узгоджуються з положеннями статей 203, 215 ЦКУкраїни, а відтак позов в цій частині є необґрунтованим.

7.13. На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 92, 97, 145, 203, 215, 237 ЦК України та підпунктами 6.13, 6.2, 6.5 Статуту ТОВ "Гаджибей", місцевий суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ТОВ "Гаджибей" з визнанням недійсними договорів вторинної іпотеки та відмовою в задоволенні позову в частині визнання недійсними договорів первинної іпотеки.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

8. Постановою від 13.03.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 залишив без змін.

8.1. Апеляційний суд в цілому погодився з повнотою дослідження доказів та обставин справи місцевим судом та правильністю застосування ним норм матеріального та процесуального права при розгляді даного спору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірні правочини могли бути укладені не інакше, як за рішенням органу, до компетенції якого згідно із законодавством та статутними документами, віднесено вирішення даних питань, яким в даному випадку виступають загальні збори учасників ТОВ "Гаджибей" шляхом надання ними попередньої згоди на вчинення відповідних договорів, а за відсутності підпису директора та головного бухгалтера така угода (договір, правочин та інше) є недійсною.

Тому апеляційний суд дійшов висновку, що укладені від імені ТОВ "Гаджибей" правочини іпотеки належних йому земельних ділянок можуть вважатися такими, що вчинені відповідно до вимог статей 91, 92, 97, 203 ЦК України та пунктів 6.13, 6.2, 6.5 Статуту ТОВ "Гаджибей" виключно у випадку одночасної наявності двох умов: надання загальними зборами учасників такого товариства згоди на передачу відповідних земельних ділянок в іпотеку (тобто згоди на укладення відповідних договорів) та безпосереднього їх підписання одночасно директором та головним бухгалтером ТОВ "Гаджибей", якщо інше не буде визначено відповідним рішення загальних зборів учасників товариства.

8.2. Апеляційний суд зазначив, що оскільки рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Гаджибей", оформленим протоколом №2 від 08.08.2014, уповноважено директора товариства та головного бухгалтера товариства укласти та підписати з Національним банком України іпотечні договори про передачу в іпотеку нерухомого майна, то апеляційний суд дійшов висновку, що посилання позивача на те, що оспорювані договори первинної іпотеки укладені без отримання попередньої згоди загальних зборів учасників ТОВ "Гаджибей", тобто з порушенням вимог пунктів 6.2, 6.5 Статуту ТОВ "Гаджибей", є безпідставними. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що договори вторинної іпотеки могли бути укладені (підписані) від імені ТОВ "Гаджибей" не інакше, як головним бухгалтером товариства та директором або уповноваженою ним особою, однак, в будь-якому випадку мали бути підписані безпосередньо головним бухгалтером ТОВ "Гаджибей", оскільки загальними зборами учасників йому не було надано прав на передоручення своїх прав та обов`язків, також цього не було передбачено положеннями статуту товариства.

8.3. Апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків місцевого суду щодо обізнаності ПАТ КБ "Приватбанк" з положеннями статуту позивача та з наявними обмеженнями щодо вчинення від імені ТОВ "Гаджибей" правочинів іпотеки (щодо необхідності одночасного підписання таких договорів директором та головним бухгалтером товариства та відсутності повноважень головного бухгалтера на передання своїх правомочностей будь-якій іншій особі).

8.4. Апеляційний суд зазначив, що додаткові угоди та лист від 08.09.2017, про які зазначили відповідачі, свідчать про прийняття позивачем до виконання договорів первинної іпотеки. Крім того, у справі міститься повідомлення ТОВ "Гаджибей" №11-1 від 11.09.2017 про результати розгляду вимог, що надавалось позивачем у відповідь на вимоги Національного банку України про усунення порушень кредитного зобов`язання в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якому позивач зазначав про відсутність підстав для задоволення вимог іпотекодержателя за договорами первинної іпотеки в рахунок погашення зобов`язань за кредитним договором №54 від 02.10.2014.

8.5. Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази затвердженням позивачем звіту та балансу товариства за 2016 рік та страхування іпотечного майна, відповідачами відповідних документів не надано. Тому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів наступного схвалення позивачем договорів вторинної іпотеки.

8.6. Апеляційний суд з посиланням на статті 546, 572, 575, 584 ЦК України, частину 5 статті 7, статті 18, 19 Закону України "Про іпотеку", зазначив, що згідно з приписами чинного законодавства іпотечний договір повинен містити, зокрема, таку істотну умову, як зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання. У той же час, визначення основного зобов`язання у договорах іпотеки може бути здійснене як шляхом зазначення чітко встановленої суми чи надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання, так і шляхом посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов`язання. При цьому, пунктом 1 договорів первинної іпотеки вбачається, які саме зобов`язання забезпечує позивач, а відповідно до пункту 2 договорів вторинної іпотеки від 01.07.2016 та від 30.06.2016 цими договорами забезпечується виконання частини основного зобов`язання третьої особи - ТОВ "Тамерса" відповідно до кредитного договору №4Т13350Д від 05.06.2013, кредитного договору №4Т13351Д від 07.06.2013, кредитного договору №4Т13352И від 11.06.2013, кредитного договору №4Т14141И від 20.02.2014 у вартості не більше вартості предмета іпотеки. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що посилання позивача на невідповідність спірних угод чинному законодавству та невизначеність основного зобов`язання у договорах іпотеки є безпідставними.

8.7. Щодо вимоги ТОВ "Гаджибей" про визнання недійсними договорів іпотеки з підстав здійснення своїх прав іпотекодержателями (відповідачами) неприпустимими способами та з наміром протиправно заволодіти майном іпотекодавця, порушуючи баланс інтересів та принципи розумності, справедливості та добросовісності апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що наведені у позовній заяві обставини (досліджені з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених в Постанові від 20.06.2018 у даній справі) не можуть бути підставами для визнання недійсними спірних угод, тому позовні вимоги в цій частині не узгоджуються з положеннями статей 203, 215 ЦК України, а відтак, позов в цій частині є необґрунтованим.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (АТ КБ "Приватбанк", відповідач-2 у справі)

9. Скаржник доводив, що переглядаючи рішення від 08.11.2018, апеляційний суд порушив пункт 5 частини 3 статті 2, частину 1 статті 14, статті 236, 269 ГПК України. Крім того, скаржник доводив, що оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними іпотечних договорів, прийняті судами з порушенням частини 1 статті 98, частини 1 статті 145, статей 207, 237, 239, 244, 246 ЦК України. При цьому, скаржник зазначив, що висновки судів про обізнаність АТ КБ "Приватбанк" із статутом товариства-позивача та наявними обмеженнями повноважень бухгалтера спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Також, скаржник зазначив, що за наявності посвідченої довіреності за підписами бухгалтера та директора товариства, договори наступної іпотеки укладені від імені позивача Сниткіним С.В. без перевищення повноважень.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві ТОВ "Гаджибей" зазначено, що позивач не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі, оскільки судами попередніх інстанцій прийнято обґрунтовані рішення, а статутом товариства передбачено обмеження повноважень директора товариства на укладення договорів щодо передачі в заставу чи обтяження іншим способом нерухомого майна, виключно за попередньою згодою зборів учасників товариства, укладення таких угод від імені товариства відбувається виключно за наявності підпису директора та головного бухгалтера товариства, який за статутом не має права доручити виконання своїх повноважень головного бухгалтера іншій особі. Відтак, підписання Сниткіним С.В . , як представником директора та головного бухгалтера, договорів вторинної іпотеки означає їх укладення некомпетентною посадовою особою від імені позивача та за відсутності доказів схвалення оспорюваних правочинів, обґрунтовано визнано судами недійсними.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України (в редакції, чинній станом на момент підписання договорів іпотеки)

Частина 2 статті 87 - установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Частина 1 статті 88 - у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Частина 1 статті 92 - юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частина 3 статті 92 - орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частина 1 статті 98 - загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Частина 1 статті 145 - вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 2 статті 203 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 2 статті 207 - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 статті 237 - представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частина 3 статті 237 - представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частина 1 статті 239 - правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Частина 1 статті 241 - правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частина 3 статті 244 - довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Частина 1 статті 246 - довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Пункт 5 частини 3 статті 2 - основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Частина 1 статті 14 - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 2 статті 236 - законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частина 1 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень частини 1 статті 98, частини 1 статті 145, статей 207, 237, 239, 244, 246 ЦК України, пункту 5 частини 3 статті 2, частини 1 статті 14, статті 236, 269 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для звернення з позовом до суду для визнання спірних правочинів недійсними позивач зазначив те, що останні укладені від його імені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності в момент їх вчинення. Справа слухалась судами неодноразово і підставами для направлення справи на новий розгляд Верховним Судом було те, що судами під час розгляду справи не було належним чином досліджено чи мало місце подальше схвалення Товариством договорів іпотеки, укладених від його імені представником з урахуванням положень статті 241 ЦК України та не надано належної оцінки інституту представництва, передбаченого цивільним законодавством, в контексті правових наслідків визнання договору недійсним у випадку укладання його представником за належним чином оформленою довіреністю, в межах наданих нею (довіреністю) повноважень, яка на момент укладання договору була діючою, не скасованою, судом недійсною не визнавалася.

15. Відповідно до частини 2 статті 87, частини 1 статті 88 ЦК України, затверджений учасниками статут товариства є установчим документом, в якому передбачено найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень , порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

При цьому, частиною 1 статті 98 ЦК України передбачено, що рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства мають право приймати загальні збори учасників товариства.

Відтак, суди попередніх інстанцій, досліджуючи обставини укладення спірних договорів іпотеки та встановлюючи наявність чи відсутність підстав для визнання договорів недійсними, мають встановити наявність чи відсутність повноважень та порядок надання таких повноважень особам, які здійснюють представництво товариства та які були наділені правом укладати ці договори, підписуючи їх.

16. Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій досліджено положення статуту товариства та встановлено, що відповідно до пунктів 6.2, 6.5 Статуту ТОВ "Гаджибей" надання попередньої згоди на укладення товариством договорів (угод, правочинів) щодо передачі в заставу (іпотеку) чи обтяження іншим способом нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок, основних засобів належних товариству, є до виключної компетенції загальних зборів учасників такого товариства.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні правочини могли бути укладені не інакше, як за рішенням органу, до компетенції якого згідно законодавства та статутних документів віднесено вирішення даних питань, яким в даному випадку виступають загальні збори учасників ТОВ "Гаджибей" шляхом надання ними попередньої згоди на вчинення відповідних договорів.

17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 6.13 Статуту ТОВ "Гаджибей" будь-які цивільно-правові та інші угоди, що укладаються від імені та в інтересах товариства мають бути підписані від імені товариства директором товариства та головним бухгалтером товариства, який діє в даному випадку без довіреності. При відсутності підпису цих осіб така угода (договір, правочин) є недійсним (том 2, а.с. 118).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Гаджибей", оформленим протоколом №2 від 08.08.2014, вирішено уповноважити директора товариства та головного бухгалтера товариства укласти і підписати з Національним банком України іпотечні договори про передачу в іпотеку нерухомого майна, а саме, зазначені в пункті 1 даного протоколу земельні ділянки.

Отже, враховуючи вимоги, передбачені пунктами 6.13, 6.2, 6.5 Статуту ТОВ "Гаджибей" та статтею 203 ЦК України, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договори первинної іпотеки, як такі, що підписані головним бухгалтером Кочубей О.К. та представником директора Врублевським О.К., є такими, що укладені з дотриманням повноважень представників позивача на укладення таких договорів.

Разом з тим, судами встановлено підписання договорів вторинної іпотеки від імені позивача єдиним представником Сниткіна С.В. , як директора ТОВ "Гаджибей" Сачкова О.В., так головного бухгалтера Кочубей О.К. за нотаріально посвідченою довіреністю 29.06.2016 та виходячи з рішення зборів учасників товариства №27/05-1 від 27.05.2016 про погодження повторної передачі земельних ділянок боржника, які передавались у первісну іпотеку, в наступну іпотеку на забезпечення зобов`язань ТОВ "Тамерса".

Суди дійшли висновку про те, що в даному випадку представник Сниткін С.В. діяв поза межами повноважень, передбачених пунктами 6.13, 6.2, 6.5 Статуту позивача, оскільки статут не передбачав можливостей делегування посадовою особою "головним бухгалтером" своїх виключних повноважень щодо укладення та підписання договорів третім особам.

18. Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на порушення судами статей 207, 237, 239, 244, 246 ЦК України, оскільки за наявності встановлених судами обставин та відповідної оцінки доказів про відсутність у представника повноважень на укладення та підписання спірних договорів вторинної іпотеки від імені головного бухгалтера Кочубей О.К., відповідно до положень частини 1 статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, судами попередніх інстанцій обставини схвалення підписання спірних договорів вторинної іпотеки не встановлено, а скаржником належних та допустимих доказів на підтвердження такого схвалення, відповідно до вимог статей 74, 76-77 ГПК України, не надано.

19. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при повторному розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням місцевим та апеляційним судами обов`язку щодо обґрунтування своїх висновків про наявність підстав для визнання недійсними вторинних договорів іпотеки як таких, що підписані всупереч вимогам статуту позивача, про які міг дізнатися відповідач-2, як сторона договору, не підтверджені вчиненням позивачем дій з їх виконання.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Доводи скаржника, зазначені в пункті 9 описової частини даної постанови зводяться до переконання касаційного суду здійснити переоцінку доказів у справі, яким була надана відповідна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій та виходячи з такої переоцінки доказів скасувати судові рішення в частині визнання недійсними договорів вторинної іпотеки. Відповідно до повноважень згідно із статтею 300 ГПК України, касаційний суд не наділений повноваженнями щодо переоцінки доказів у справі чи їх нової оцінки, тому висновки касаційного суду ґрунтуються на тій оцінці обставин справи та тих фактичних даних, які були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, виходячи з яких колегія суддів не вбачає порушення норм матеріального права, про які зазначав скаржник. Також, суд не вбачає порушення процесуальних норм у дослідженні та оцінці доказів у справі чи здійсненні судового провадження, які зумовлювали б скасування прийнятих судами рішень.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача-2 та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

22. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі №910/15832/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк