Постанова

від 11.06.2019 по справі 910/15517/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р. Справа№ 910/15517/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Мартюк А.І.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - Шубак О.І.

відповідача - Шишка Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2019 р. (повне рішення складено 18.03.2019 р.)

у справі № 910/15517/18 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Катанга"

про розірвання договору поруки

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" звернулося з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору поруки № 4К14306И/П від 31.10.2016 р.

Також в порядку витребування доказів позивач просив витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії: кредитного договору від 09.09.2014 р. № 4К1430И з додатковими угодами, кредитного договору від 05.09.2014 р. № 4К1406И з додатковими угодами, розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів станом на 02.11.2016 р. за кредитним договором від 09.09.2014 р. № 4К14307И та кредитним договором від 05.09.2014 р. № 4К1406И.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного договору поруки відповідач не передав протягом п`яти днів з моменту виконання зобов`язання належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за вказаними кредитними договорами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2018 р. відкрито провадження у справі № 910/15517/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Катанга", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2019 р. у справі № 910/15517/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті".

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Окрім цього в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" просить витребувати в Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" належним чином засвідчені копії: кредитного договору № 4К14307И від 09.09.2014 р. з додатковими угодами; кредитного договору № 4К1406И від 05.09.2014 р. з додатковими угодами; розрахунку заборгованості та виписку про рух коштів станом на 02.11.2016 р. за кредитними договорами № 4К14307И від 09.09.2014 р. та № 4К1406И від 05.09.2014 р.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що місцевим судом при прийнятті рішення не було враховано положень договору поруки щодо обов`язку банку, у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитними договорами, передати поручителю впродовж п`яти робочих днів з моменту виконання обов`язків належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" у справі № 910/15517/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15517/18 та призначено до розгляду на 16.05.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1295/19 від 15.05.2019 р. у зв`язку з призначенням судді Власова Ю.Л. суддею Верховного Суду відповідно до Указу Президента № 195/2019 від 07.05.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15517/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15517/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 р. справу було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судовому засіданні 16.05.2019 р. було оголошено перерву до 11.06.2019 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

31.10.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" (далі - кредитор) було укладено договір поруки № 4К14306И/П (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Катанга" (боржник) своїх зобов`язань за: кредитним договором від 09.09.2014 р. № 4К14307И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору; кредитним договором від 05.09.2014 р. № 4К14306И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору.

Згідно з п. 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

Як передбачено п. 3 договору, поручитель з умовами кредитних договорів ознайомлений.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів (п. 4 договору).

Згідно з п. 5 договору, у випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 договору, кредитор надсилає на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

У відповідності до п. 6 договору поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, вказаної у пункті 5 договору.

У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитними договорами здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у банку; договірне списання грошових коштів згідно з умовами даного пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату договору (п. 7 договору).

Згідно з п. 8 договору до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитними договорами, переходять всі права кредитора за кредитними договорами і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитними договорами у частині виконання зобов`язання.

У випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитними договорами впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена у письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення; сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за договором (п. 9 договору).

Відповідно до п. 10 договору кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків, належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 договору).

На виконання умов укладеного договору поруки позивач здійснив оплату кредитних зобов`язань на загальну суму 491895681,46 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення № 49 від 01.11.2016 р. на суму 289429014,80 грн за кредитним договором від 05.09.2014 р. № 4К1406И;

- платіжне доручення № 50 від 01.11.2016 р. на суму 202466666,66 грн за кредитним договором від 09.09.2017 р. № 4К14307И.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поруки не надав йому оригінали документів, які підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами, що є підставою для розірвання цього договору поруки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як передбачено ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст.188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін. (п. 14 договору).

Відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч. 3 ст. 653 ЦК договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Отже, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 8 договору поруки відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, позивач повинен довести обставини, на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов`язання за кредитними договорами, погашення всієї заборгованості, зокрема зі сплати кредиту та відсотків по кредитним договорам.

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору поруки позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 491895681,46 грн, що підтверджується зазначеними вище платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до п. 9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 10 договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на час звернення позивача з даним позовом заборгованість боржника за вказаними вище кредитними договорами становила саме 491895681,46 грн, тобто відсутні достовірні докази повного виконання позивачем умов спірного договору поруки.

Так, часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 р. у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 р. у справі № 6-932цс15.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про розірвання договору поруки № 4К14306И/П від 31.10.2016 р. є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про витребування у відповідача належним чином засвідчених копій: кредитного договору від 09.09.2014 р. № 4К1430И з додатковими угодами, кредитного договору від 05.09.2014 р. № 4К1406И з додатковими угодами, розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів станом на 02.11.2016 р. за кредитним договором від 09.09.2014 р. № 4К14307И та кредитним договором від 05.09.2014 р. № 4К1406И, колегія вважає необхідним залишити його без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 4, 8 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Так, позивач не зазначив в своєму клопотанні об`єктивних причин неможливості ним самостійно отримати вказані докази, та не вбачається можливим з`ясувати чи здійснив позивач всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання зазначених вище доказів.

Крім того, місцевим судом вже розглядалось аналогічне клопотання позивача та в його задоволенні було відмовлено внаслідок необгрунтованості останнього.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2019 р. у справі № 910/15517/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" задоволенню не підлягає.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2019 р. у справі № 910/15517/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.07.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.А. Пашкіна

А.І. Мартюк