Постанова

від 04.07.2019 по справі 910/16149/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа№ 910/16149/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Дідиченко М.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.02.2019 (повний текст рішення складено 11.02.2019)

у справі № 910/16149/18 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крендлз

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі

філії Центр забезпечення виробництва

про стягнення пені та трьох відсотків річних в розмірі 596 430, 44 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крендлз (далі - ТОВ Крендлз , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , яке змінило свою організаційну правову форму на Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця, відповідач) в особі філії Центр забезпечення виробництва (далі - Філія) про стягнення пені та трьох відсотків річних в розмірі 596 430, 44 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №ЦЗВ 05-01317-01 від 18.08.2017 щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції, відтак просило стягнути з відповідача 420 773,28 грн. пені та 175 657,16 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/16149/18 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2019) позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крендлз 420 773, 28 грн. пені, 175 657, 18 грн. 3% річних та 8 946, 46 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, АТ Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Українська залізниця оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням вимог матеріального та порушенням норм процесуального права. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, необґрунтовано вказавши, що в силу приписів ст. ст. 247, 250 ГПК України даний спір підлягає розглядові тільки в порядку спрощеного провадження. Також судом не враховано й не надано правової оцінки поданим позивачем доказам, безпідставно відхилено клопотання відповідача про витребування доказів, які можуть мати вирішальне значення для вирішення цього спору, адже можуть підтвердити правомірність вимог позивача або спростувати їх. Крім цього, за твердженнями апелянта, він не мав можливості без належних доказів своєчасно забезпечити формування своєї дійсної позиції та підготовку до розгляду цієї справи, тому заявив клопотання про продовження строку для подання відзиву, яке суд першої інстанції безпідставно відхилив. На переконання апелянта, надані позивачем розрахунки пені та 3% річних є невірними, оскільки при їх здійсненні позивачем не враховано умов п. 6.1 Договору, зокрема, щодо здійснення оплати за наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства та визначених п. 7.1 Договору документів. Оскільки позивачем не надано цих документів, апелянт незрозуміло, яким чином місцевий суд міг здійснити перевірку наданих позивачем розрахунків та дійти висновку про їх підставність та обгрунтованість. З огляду на те, що АТ Українська залізниця є підприємством державного сектору економіки, на яке покладено функції державного рівня, стягнення з нього надмірно великих штрафних санкцій може призвести до порушення економічних інтересів держави та в подальшому унеможливити належне функціонування залізниць та підприємств залізничної галузі України. Відтак, вважаючи, що судом першої інстанції позбавлено відповідача належного права на захист, апелянт наголосив на праві суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції великі порівняно із збитками кредитора, строк прострочення оплати був незначним та така оплата здійснювалась добровільно, а позивачем не надано суду жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив про безпідставність доводів апелянта щодо необхідності розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження, з огляду на значний суспільний інтерес та необхідність детального дослідження доказів. Крім цього, позивач вказував, що у відповідача наявні всі квитанції на підтвердження дати реєстрації податкової декларації, саме тому ним не зазначено жодних причин неможливості самостійно отримати ці докази. Також, на думку позивача, судом першої інстанції надано відповідачу достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву. З приводу доводів апелянта про відсутність податкових накладних та невірності розрахунків пені та 3% річних, позивач зазначав, що податкова накладна не впливає на несвоєчасну оплату за поставлену продукцію, адже обов`язок здійснити оплату виникає з дати постачання продукції, а усі податкові накладі зареєстровані вчасно. При здійсненні своїх розрахунків відповідачем допущено численні арифметичні помилки. Посилання відповідача на значний розмір нарахованих позивачем пені та 3% річних є перебільшенням, адже сума пені та 3% річних складає 0,0001% від статутного капіталу товариства та їх стягнення не може жодним чином вплинути на його діяльність тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції з`явились представники сторін, представник відповідача в судовому засіданні надав поясненнях, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 18.08.2017 між Філією Центр забезпечення виробництва Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (філія ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця ), що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , яке змінило свою організаційну правову форму на АТ Українська залізниця (відповідачем, замовником за договором) та ТОВ Крендлз (позивачем, постачальником за договором) укладено Договір поставки № ЦЗВ 05-01317-01 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а замовник - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в Специфікаціях - залізничне обладнання (стрілочні переводи, башмакоскидачі, пристрої зрівнювальні).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.3., 4.4. Договору (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28.12.2017) ціна на товар, який продається за Договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог ІНКОТЕРМС ред. 2010), і включає: вартість товару, всі податки та збори, які встановлені українським законодавством, в тому числі ПДВ, і вказується в Специфікаціях до Договору, як і ціна товару, обсяги закупівлі Договору. Сторони планують поставити за Договором товар на загальну суму 188 009 817,83 грн.

Постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FCA станція відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, з подальшим направленням продукції на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка зазначається в рознарядці замовника, відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010 (п. 5.1 Договору).

Положеннями п. 5.2 Договору сторони погодили, що поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору за наявності рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Рознарядка замовника повинна надаватись постачальнику не пізніше 18 числа місяця, переднього місяцю відвантаження продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці несе замовник. Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За змістом п. 5.3 Договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці замовника.

Після готовності продукції до відвантаження, постачальник направляє замовнику факсом наступні документи: рахунок-фактуру; акт прийому-передачі; накладну (залізничну); документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у п.2.2 Договору (п. 5.4 Договору).

За змістом п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться замовником на протязі 5 (п`яти) банківських днів після дати поставки партії продукції, відповідно до рахунку-фактури на дану партію, обумовлену згідно п. 5.2 Договору та за наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої згідно чинного законодавства України та документів, передбачених п. 7.1 Договору.

За умовами п. 6.2 Договору датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

Сторони погодили ( п. 7.1 Договору ), що після приймання продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, замовнику надаються наступні документи:

- рахунок-фактура;

- акт прийому-передачі в двох екземплярах, підписаний представником постачальника, який замовник зобов`язується підписати та повернути постачальнику. Факт відвантаження продукції підтверджується накладною (залізничною);

- податкова накладна, оформлена та зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства України;

- копія накладної (залізничної);

- копія документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п.2.2. Договору.

Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем, в якому проводилось відвантаження продукції.

Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені ним в зв`язку з несвоєчасним представленням вищеназваних документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

Термін дії Договору згідно п. 13.7 встановлюється з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, проте в частині оплати до повного виконання сторонами зобов`язань, за наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем поставлено на адресу філії ЦЗВ АТ Укрзалізниця продукцію на загальну суму 188 009 817,83 грн., що підтверджується Актами прийому передачі товару та залізничними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

За умовами п. 13.6 Договору щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітнім, проводиться звіряння стану взаєморозрахунків, шляхом складання відповідного Акту, підписаного двома сторонами.

На виконання цього пункту Договору між ТОВ Крендлз та філією ЦЗВ АТ Укрзалізниця підписано Акти звірки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище згадувалось, за змістом п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по Договору проводиться замовником на протязі 5 (п`яти) банківських днів після дати поставки партії продукції відповідно до рахунку-фактури на дану партію, обумовлену п. 5.2 Договору та за наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України, та документів, визначених п. 7.1 Договору.

За матеріалами справи Філія ЦЗВ АТ Укрзалізниця повністю розрахувалася за поставлену продукцію, підтвердженням чого наявні копії платіжних доручень, проте при здійсненні оплат допустила порушення встановлених Договором строків розрахунків, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 420 773,28 грн. пені та 175 657,16 грн. 3% річних.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Положеннями 10.6 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, апеляційний суд дійшов висновку щодо правомірності висновків місцевого суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 420 773,28 грн. пені та 175 657,16 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження апелянта про те, що здійснені позивачем розрахунки пені та 3% річних є невірними, оскільки ними не враховано умов п. 6.1 Договору, зокрема, щодо здійснення оплати за наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої згідно чинного законодавства України та передбачених п. 7.1 Договору документів, відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані, адже обов`язок здійснити оплату виникає у відповідача з дати постачання продукції. При цьому, відсутність у відповідача квитанцій про реєстрацію податкових накладних та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений Договором строк. Більш того, зазначаючи про необхідність здійснення оплати за наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства, відповідач в наданих суду апеляційної інстанції поясненнях вказував, що не заперечує наявності у нього копій таких податкових накладних, хоча не наводить жодних обґрунтувань (з конкретними прикладами) як відсутність таких документів впливає на правильність здійснених позивачем розрахунків.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважав обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача вищевказаних квитанцій.

З приводу доводів відповідача (апелянта) про скасування рішення суду в зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, слід зазначити, що на підставі п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення вимог процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

В силу ч. 2 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених в ч. 4 цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження згідно ч. 3 згаданої статті суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.8 ч. 4 ст. 247 ГПК України).

Оскільки ціна позову у даному випадку (596 430, 44 грн.) не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та дана справа не підпадає під виключний перелік справи, які не можуть бути розглянутими в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно відсутнє порушення вимог процесуального права, яке в силу приписів ч. 3 ст. 277 ГПК є обов`язковою підставою для скасування такого судового рішення.

Доводи апелянта щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Разом з цим, оскільки під час перегляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено порушень приписів матеріального та процесуального права, зокрема, щодо позбавлення відповідача належного права на захист, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, про що відповідачем не заявлялось під час розгляду справи судом першої інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/16149/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/16149/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.07.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді М.А. Дідиченко

А.О. Мальченко