Рішення

від 08.07.2019 по справі 910/5497/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа № 910/5497/19

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вулиця Собінова, будинок 1; ідентифікаційний код 32232765)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудермейстер" (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Михайлівська, будинок 22-б; ідентифікаційний код 40649105)

про стягнення 254 973,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудермейстер" про стягнення 254 973,66 грн, з яких: 204 054,96 грн - основний борг, 23 144,86 грн - 30% річних, 27 773,84 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого позивачем на підставі договору поставки № 14472АШ від 18.10.2018.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 26.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/5497/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був повідомлений своєчасно та належним чином.

Щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення позивача про розгляд справи, ухвала від 26.04.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 22-Б.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв`язку від 05.05.2019 "організація не знайдена".

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.06.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гудермейстер" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 14472АШ (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, викладених у Договорі на підставі письмового замовлення та Договору передати, а покупець в свою чергу зобов`язався прийняти та оплатити Товар на умовах, вказаних у Договорі. Кількість, найменування, ціна, одиниці виміру Товару визначаються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору. Комплектація Товару визначається уу рахунку.

У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що Товар за Договором поставляється згідно правил Інкотермс-2010 року на умовах ЕХW (Франко-склад постачальника за адресою вул. Сучкова 117), строк поставки Товару становить 3 календарних днів з 19.10.2018.

З моменту підписання видаткових накладних до покупця переходить право власності на Товар, а зобов`язання продавця щодо поставки Товару (в т.ч. передачі покупцю всіх супровідних документів на Товар, включаючи документи, що підтверджують якість Товару) вважається виконаним (пункти 2.3, 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість Товару, що поставляється на протязі усього строку дії Договору (ціна Договору) визначається загальною вартістю Товару по видаткових накладних.

Сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити повну оплату Товару у гривнях, на розрахунковий рахунок продавця за банківськими реквізитами, вказаними у Договорі впродовж 30 календарних днів з моменту підписання відповідної накладної (пункти 3.2, 5.1, 5.2 Договору).

Відповідальність покупця у разі порушення ним строків оплати визначена в пункті 6.2 Договору, а саме: за порушення строків оплати, передбачених Договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати та 30% річних від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Договорі набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань (пункт 10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку Товару - шин Michelin в кількості 2 штуки за видатковою накладною № 16550 від 22.10.2018 до рахунку № 8515 від 19.10.2018 на суму 204 054,96 грн. Відповідно до відмітки у видатковій накладній товар було отримано без зауважень директором відповідача ОСОБА_1 , підписи сторін на накладній скріплено печатками сторін в дотримання умов пункту 10.12 Договору.

Відповідач в порушення умов Договору, за твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи, свій обов`язок щодо оплати Товару не виконав, що призвело до звернення позивача до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий Товар та штрафних санкцій, визначених Договором. Також позивач у позовній заяві надав попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати понесені на правничу (правову) допомогу склали 9 500,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору - 3 824,60 грн. Зазначені судові витрати позивач також просить покласти на відповідача, як на сторону винну у виникненні спору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами пункту 5.2 Договору, оплата Товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Оскільки зобов`язання продавця щодо поставки Товару вважається виконаним з моменту підписання відповідної видаткової накладної, а в матеріалах справи міститься підписана представниками та скріплена печатками сторін належним чином завірена копія видаткової накладної № 16550 від 22.10.2018, суд дійшов висновку, що оплата за отриманий Товар мала бути здійснена відповідачем по 21.11.2018 включно, тобто строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором є таким що настав.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що доказів оплати за Товар отриманий за видатковою накладною № 16550 від 22.10.2018 матеріали справи не містять, а правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вбачає, що наявність заборгованості відповідача за отриманий від позивача Товар в сумі 204 054,96 грн є доведеною.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленого Товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 204 054,96 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім суми основної заборгованості позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 23 144,86 грн 30% річних на підставі пункту 6.2 Договору, нарахованих за період з 22.11.2018 по 08.04.2019.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних, суд дійшов висновку про його правомірність, а, отже, позовні вимоги в частині відшкодування 23 144,86 грн 30% річних підлягають задоволенню відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, позивачем на підставі пункту 6.2 Договору заявлено до стягнення з відповідача 9 27 773,84 грн пені за несвоєчасну оплату Товару, нарахованої на суму наявної заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та Договору, позовні вимоги про стягнення з покупця пені в сумі 27 773,84 грн підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудермейстер" про стягнення 254 973,66 грн в повному обсязі та стягнення з останнього на користь позивача 204 054,96 грн основного боргу, 23 144,86 грн 30% річних та 27 773,84 грн пені.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено про покладення на відповідача, як на сторону винну у виникненні спору, відшкодування судових витрат в розмірі 9 500,00 грн понесених позивачем на правничу (правову) допомогу та 3 824,60 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача на правничу (правову) допомогу підтверджено Договором № 1/05-18 від 17.05.2018 про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між адвокатським бюро "Талоконова Кирила" (далі - Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек", за умовами якого Бюро приймає доручення Клієнта (позивача) та бере на себе зобов`язання надати останньому правову допомогу визначено в пункті 1.1. зазначеного договору. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремо додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1). Договір діє з моменту погодження сторонами всіх істотних умов та підписання сторонами тексу договору та додатків додаткових угод) до нього та припиняється через три роки (пункти 4.1-4.2).

Відповідно до додаткової угоди № 9 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 1/05-18 від 17.05.2018 (розрахунок вартості послуг з надання правничої (правової) допомоги) від 08.04.2019, якою визначено порядок оплати правничої (правової) допомоги Бюро у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудермейстер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" заборгованості по оплаті шин за договором поставки № 14472АШ від 18.10.2018 витрати позивача на отримання правової (правничої) допомоги склали 9 500,00 грн відповідно до розрахунку, наведеного в пункті 2 додаткової угоди. Здійснення позивачем оплати за отриману правову(правничу) допомогу підтверджено платіжним дорученням № 38467 від 15.04.2019. Також до позовної заяви долучено документи, що підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у даній справі, а саме: копію ордера серія ДП № 2263/016 від 29.01.2019 та свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю Гладкої Валерії Олександрівни.

З огляду на викладене вище, суд вбачає, що позивачем надано належні та допустимі докази понесених судових витрат та, зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі витрати понесені позивачем на правову (правничу) допомогу в сумі 9 500,00 грн та сплату судового збору в сумі 3 824,60 покладаються на відповідача .

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудермейстер" про стягнення 254 973,66 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудермейстер" (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Михайлівська, будинок 22-б; ідентифікаційний код 40649105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вулиця Собінова, будинок 1; ідентифікаційний код 32232765) 204 054,96 грн (двісті чотири тисячі п`ятдесят чотири гривні 6 копійок) основного боргу, 23 144,86 грн (двадцять три тисячі сто сорок чотири гривні 86 копійок) 30% річних, 27 773,84 грн (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят три гривні 84 копійки) пені, 9 500,00 грн (дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на правову (правничу) допомогу та 3 824,60 грн (три тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 60 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ