Рішення

від 03.07.2019 по справі 914/803/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 справа № 914/803/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Макбуд , м. Тернопіль до відповідача:Приватного підприємства Фірма Будремкомфорт , м. Львів про:стягнення 152378,87 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Струк Н.Р.

За участю представників:

від позивача: Макара Г.В. - представник;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Макбуд звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Фірма Будремкомфорт про стягнення 202378,87 грн., з яких: 150000,00 грн. основного боргу, 24951,48 грн. інфляційних втрат, 6657,53 грн. трьох відсотків річних, 20769,86 грн. пені.

Ухвалою суду від 25.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2019р.

15.05.2019 р. позивачем на розгляд суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1293/19) в зв`язку з частковою оплатою основного боргу, в які просить стягнути з Приватного підприємства Фірма Будремкомфорт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Макбуд 152 378,87 грн., з яких: 100000,00 грн. основного боргу, 24951,48 грн. інфляційних втрат, 6657,53 грн. трьох відсотків річних, 20769,86 грн. пені.

Ухвалою від 15.05.2019 р. суд постановив прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог від 15.05.2019 р. до розгляду, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вказаної заяви позивача, підготовче засідання відкласти на 27.05.2019 р.

27.05.2019 р. від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 27843/19), в якому зазначає про понесені позивачем судові витрати у зв`язку із розглядом даної справи.

Ухвалою суду від 27.05.2019 р. підготовче засідання відкладено на 24.06.2019 р.

Ухвалою від 24.06.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 914/6803/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.07.2019 р.

В судове засідання 03.07.2019 р. з`явилася представник позивача, надала пояснення щодо предмету спору, позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримала повністю.

У судове засідання 03.07.2019 р. відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не забезпечив явки уповноваженого представника в жодне судове засідання, поважності причин неявки не навів, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 24.05.2017 р. між Приватним підприємством Фірма Будремкомфорт (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Макбуд (позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 24-05/17 (далі - Договір), згідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані кошти в порядку та в терміни визначені даним Договором.

Позивач вказує, що ним на виконання умов договороу перераховано на рахунок позичальника 150000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.05.2017 р. № 1882 на суму 100000,00 грн., від 26.07.2017 р. № 2096 на суму 50000,00 грн.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов`язань не повернув фінансової допомоги за договором в строк, встановлений умовами договору, до 31.08.2017 р. Позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Отже, відповідач неналежним чином виконав договірні зобов`язання, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення 150000,00 грн.

Також позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 4.3. договору за прострочення виконання грошових зобов`язань нараховано відповідачу пеню в сумі 20769,86 грн., інфляційні втрати в сумі 24951,48 грн. та три відсотки річних в сумі 6657,53 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

1.3. Заяви та клопотання сторін. Ні позивач, ні відповідач будь-яких клопотань та заяв суду не подавали.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Приватним підприємством Фірма Будремкомфорт (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Макбуд (позикодавець) 24.05.2017 р. укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 24-05/17 (далі - Договір), згідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані кошти в порядку та в терміни визначені даним Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили між собою, що фінансова допомога надається позичальнику на безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій сторонами не стягується.

В п. 2.4. договору сторони дійшли згоди, що надання фінансової допомоги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з рахунку позикодавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання заявки. Згідно з п. 2.5. договору датою платежу вважається дата перерахування грошових коштів з рахунку позикодавця згідно з умовами даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як позикодавець, на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача (позичальника) поворотну фінансову допомогу в сумі 100000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1882 від 26.05.2017 р. та в сумі 50000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 2096 від 26.07.2017 р. (належним чином завірені копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Згідно із п. 3.1 Договору сторони погодили, що фінансова допомога надається Позичальнику на строк до 31.08.2017 р.

Як стверджує позивач, відповідачем не було повернуто суму наданої фінансової допомоги 150000,00 грн. у визначений умовами договору строк, а саме до 31.08.2017 р. Лише 07.05.2019 р. відповідачем перераховано позивачу 50000,00 грн. як оплата боргу за Договором № 24/05-17 від 24.02.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням від 07.05.2019 р. № 2799 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи). Отже, позивач просить стягнути з відповідача 100000,00 грн. неповенутої фінансової допомоги.

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми що підлягає поверненню за весь період прострочення.

Позивачем на підставі зазначеного пункту Договору нараховано відповідачу 20769,86 грн. пені, яку просить стягнути з відповідача.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 24951,48 грн. та три відсотки річних в сумі 6657,53 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Приватним підприємством Фірма Будремкомфорт (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Макбуд (позикодавець) 24.05.2017 р. укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 24-05/17 (далі - Договір), згідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані кошти в порядку та в терміни визначені даним Договором.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд враховує, що Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України не мітять визначення зворотної фінансової допомоги. У той же час, з матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах має місце позика.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок позичальника 150000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.05.2017 р. № 1882 на суму 100000,00 грн., від 26.07.2017 р. № 2096 на суму 50000,00 грн.

В п. 3.1 Договору сторони погодили, що фінансова допомога надається Позичальнику на строк до 31.08.2017 р.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було повернуто суму наданої фінансової допомоги у визначений умовами договору строк. Лише 07.05.2019 р. відповідачем перераховано позивачу 50000,00 грн. як оплата боргу за Договором №24/05-17 від 24.02.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням від 07.05.2019 р. № 2799 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу 100000,00 грн. наданої фінансової допомоги.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 100000,00 грн. неповенутої фінансової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 4.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми що підлягає поверненню за весь період прострочення.

Позивачем на підставі зазначеного пункту Договору нараховано відповідачу 20769,86 грн. пені, яку просить стягнути з відповідача.

При перевірці правильності нарахування пені судом враховано таке.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно пункту 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Отже, з огляду на викладене, беручи до уваги наведені положення законодавства та роз`яснення, суд встановив, що позивачем правомірно, в межах шестимісячного строку нараховано 20769,86 грн. пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 6657,53 грн. та 24951,48 грн. інфляційних втрат.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд також звертає увагу на роз`яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 14 від 17.12.2013 р. Так, сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. п. 3.1, 4.1).

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 6657,53 грн. трьох відсотків річних та 24951,48 грн. інфляційних втрат.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2285,68 грн. Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірма Будремкомфорт (79058, м. Львів, вул. Під Дубом, будинок 22, квартира 9; ідентифікаційний код 31897216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Макбуд (46008, м. Тернопіль, вул. Шпитальна, будинок 6; ідентифікаційний код 31138350) 100000,00 грн. основного боргу, 20769,86 грн. пені, 24951,48 грн. інфляційних втрат, 6657,53 грн. трьох відсотків річних та 2285,68 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.07.2019 р.

Суддя Артимович В.М.