Рішення

від 25.06.2019 по справі 916/2835/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2835/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Ловги І.С.,

за участю представників:

позивача: Тимофєєнко О.А. - адвокат

Гранкіна Н.Г. - голова правління

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт та Уют" (вул. Паркова, 76, м. Одеса, 65031)

до відповідача: державного реєстратора комунального підприємства ""Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича (вул. Центральна, 121, с. Великоплоске, Великомихайлівський р-н, Одеська обл., 67140)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАБУД" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 31)

про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт та Уют", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАБУД" (надалі - ТОВ "МЕТАБУД") та до державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №36663857 від 17.08.2017 року та визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №36786180 від 28.08.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

25.10.2015р. у багатоквартирних будинках за адресом м. Одеса, вул. Паркова № 76, 79, 81 зареєстровано та діє ОСББ "Комфорт та Уют".

Як зазначає позивач, у серпні 2017 року власниками (учасниками) та директором ТОВ "МЕТАБУД" Коноваловою М. Г. при зловживанні своїми повноваженнями особи, що здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, державним реєстратором КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим Ігорем Олександровичем шляхом обману було привласнено спільне майно співвласників (жителів) житлових багатоквартирних будинків, а саме технічні приміщення котельні, насосної та нежитлові приміщення за адресом м. Одеса, вул. Паркова 76.

Технічні приміщення котельні, насосної та нежитлові приміщення призначені для обслуговування будинків та становлять невід'ємну частину житлового комплексу спроектованого та побудованого ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" (далі - ВАТ "ОДСК") на замовлення Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ДП "Укрпошта" та інвесторів фізичних та юридичних осіб.

Так, по вул. Парковій у м. Одесі, ВАТ "ОДСК" було побудовано три багатоповерхові житлові будинки загальною кількістю 460 квартир, яким було присвоєно адреси будинок №76, 79 та 81.

01.08.2008р. ВАТ "ОДСК" на підставі договору було передано в управління та обслуговування ТОВ "МЕТАБУД" житлові будинки за адресом м. Одеса, вул. Паркова 76, 79, 81, а також нежитлові та технічні приміщення, обладнання котельні та насосної станції. Однак оригінал договору на вимогу ОСББ "Комфорт та Уют" не пред'являвся, строк його дії також приховується.

Постановою Господарського суду Одеської області від 24.05.2016 р. по справі №№5017/2749/2012 ВАТ "ОДСК" було визнано банкрутом.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі угоди юридичної особи, яка визнана банкрутом, припиняють свою дію, припиняється господарська та виробнича діяльність. Проте, як зазначає позивач, в порушення законодавства з 24.05.2016р. житлові будинки №№ 76, 79, 81 та технічні приміщення котельні та насосної по вул. Парковій не були передані ОСББ "Комфорт та Уют", а ТОВ "МЕТАБУД" без жодної правової підстави заволодів та використовує спільне майно співвласників багатоквартирного будинку у комерційних цілях, приймає кошти від власників квартир за обслуговування житлових будинків та постачання комунальних послуг.

Ліквідатором ВАТ "ОДСК" було надано лист про те, що зазначені будинки ніколи не знаходились на балансі ВАТ "ОДСК". А відповідно до листа ТОВ "МЕТАБУД" будинки не знаходяться на балансі підприємства.

ОСББ "Комфорт та Уют" неодноразово зверталось до ТОВ "МЕТАБУД" щодо надання правових підстав та дозвільних документів, відповідно яких ТОВ "МЕТАБУД" користується спільним майном будинку, але відповідь отримана не була.

Неодноразово ОСББ "Комфорт та Уют" зверталось до ТОВ "МЕТАБУД" з вимогою повернути житлові будинки та технічні приміщення, однак вимоги позивача виконані не були, натомість, ТОВ МЕТАБУД" надало недостовірну інформацію про незнаходження на його балансі технічних приміщень та приховало факт заволодіння спільним майном співвласників будинків.

На підставі Акту приймання-передачі від 08.01.2008р., технічного паспорту ТОВ "Нове БТІ", довідки ТОВ "Нове БТІ" №1770-1/07-17 від 17.07.2017р. за ТОВ "МЕТАБУД" державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим Ігорем Олександровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857 від 17.08.2017р. було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав право власності на нежитлове приміщення котельні загальною площею 145 м 2 за адресом м. Одеса, вул. Паркова 76 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1329564751 101), запис про право власності № 21920436.

На підставі Акту приймання-передачі від 08.01.2008р., технічного паспорту ТО В "Нове БТІ", довідки ТОВ "Нове БТІ" №1770-1/07-17 від 17.07.2017р. за ТОВ "Метабуд" державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортовим Ігорем Олександровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36786180 від 28.08.2017р. було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав право власності на нежитлове приміщення загальною площею 162,1 м 2 за адресом м. Одеса, вул. Паркова 76 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1336186151101), запис про право власності № 22044059.

Проте, на думку позивача, вищезазначені документи не є підставою для реєстрації права. Зазначені об'єкти (майно) не були введені в експлуатацію як об'єкти нерухомості згідно вимог чинного законодавства, а отже їх статус самочинне будівництво, яке не підлягає державній реєстрації.

Крім того, позивач зазначив, що згідно відомостям Адресного реєстру міста Одеси за адресом міста Одеса, вулиця Паркова 76 знаходиться багатоквартирний житловий будинок, щодо інших об'єктів нерухомого майна вказана адреса не резервувалась.

Позивач вказує, що з листа Юридичного департаменту Одеської міської ради від 13.05.2018 за №1111/вих вбачається, що ТОВ "МЕТАБУД" не зверталось за резервуванням щодо вказаної адреси та не отримувало довідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 10 зазначеного Закону державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до вимог п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р., для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подається документ, що відповідно до вимог законодавство засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об 'єкт, технічний паспорт на об 'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що надувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Позивач зазначає, що наведенні вимоги закону не були дотримані при реєстрації права власності на спірне майно. Крім того, у ТОВ "МЕТАБУД" були відсутні підстави для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, тобто державним реєстратором без передбачених законом правових підстав прийняття рішення про державну реєстрацію.

Відповідно до засад державної реєстрації прав (ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 27 (ч. І) зазначеного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для реєстрації речових прав, однак у записах про право власності №21920436 та №22044059 такі підстави відсутні.

Позивач вказує, що відповідно до Статуту він має право захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Привласнене майно є спільним майном усіх співвласників багатоквартирних будинків на підставі положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 382 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче- огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, уразі державної реєстрації таких прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 2 березня 2004 р. № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) надано офіційне тлумачення положень статей 1, 10 Закону № 2482-ХІІ. У цьому рішенні зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

01.11.2017р. ОСББ "Комфорт та Уют" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О., за участю 3-ї особи ТОВ "МЕТАБУД", в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857 від 17.08.2017 року, № 36786180 від 28.08.2017року.

06.02.2018 року Одеський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив у повному обсязі, визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Махортова І.О.. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857 від 17.08.2017р., визнав протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36786180 від 28.08.2017.

31.05.2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду та закрив провадження у справі, оскільки предметом спору у даній справі є не лише правомірність рішень державного реєстратора, а також правомірність фактичного набуття ТОВ "МЕТАБУД" права власності на технічні та нежитлові приміщення житлового будинку у м. Одесі по вул. Паркова 76. Оскільки предмет спору стосується відносин щодо спільної власності мешканців багатоквартирного будинку на відповідне нерухоме майно з посиланням на певні конкретні обставини, що вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами господарського судочинства.

З огляду на попередні рішення судів позивач вважає за необхідне звернутись до Господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2018р. позовну заяву вх.№3052/18 від 17.12.2018р. було передано на розгляд судді Петренко Н.Д.

Ухвалою Господарського суду від 20.12.2018р. позовну заяву ОСББ "Комфорт та Уют" вх. № 3052/18 від 17.12.2018 року було залишено без руху та зобов'язано позивача надати суду заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви, вказавши: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України; зміст позовних вимог щодо кожного з співвідповідачів; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

02.01.2019р. на адресу Господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№2-32/19), в якій позивачем на виконання приписів ухвали Господарського суду від 20.12.2018р. зазначив наступне.

Відповідач за позовом - державний реєстратор КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортов Ігор Олександрович, код 41395911. За позовом позовні вимоги стосуються саме позивача - державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О., оскільки вирішується питання про скасування його рішень.

Внаслідок чого позивач просив суд виключити ТОВ "МЕТАБУД" із числа відповідачів та враховуючи той факт, що внаслідок розгляду зазначеної справи можуть бути вирішені права ТОВ "МЕТАБУД", залучити до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 04.01.2019р. позовну заяву ОСББ "Комфорт та Уют" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Також цією ухвалою було виключено зі складу відповідачів ТОВ "МЕТАБУД" та залучено його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Крім того, судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради були витребувані належним чином посвідчені копії рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857 від 17.08.2017 року та рішення № 36786180 від 28.08.2017 року на об'єкт, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Паркова, 76, а також усіх документів, що стали підставою для прийняття вказаних рішень.

21.02.2019р. розпорядженням керівника апарата суду за № 81 відповідно до ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 9 ст. 32 ГПК України, п. 4.2.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 06.02.2019р. (протокол №17-01/2019), у зв'язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. з 20.02.2019р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами) та призначенням розгляду справи на 27.02.2019р. з метою запобігання порушення строків розгляду справи, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2835/18.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019р. справу №916/2835/18 було передано на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду від 26.02.2019р. справу №916/2835/18 було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В., та було призначене підготовче засідання про що були повідомлені учасники справи.

Ухвалою Господарського суду від 25.04.2019р. за ініціативою суду термін підготовчого засідання було продовжено на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду від 14.05.2019р. було закрито підготовче провадження по справі та розгляд справи був призначений до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2019р. Позивач позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволені.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлялися своєчасно шляхом направлення ухвал суду із визначенням часу та місця проведення судових засідань за адресою, вказаною позивачем у позові, проте жодного разу в судові засідання не з'явився, про поважність причини неявки в судові засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Саме таку правову позицію висловив ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018р.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом було з'ясовано всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників судового процесу про судове засідання, призначене на 25.06.2019р., відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з боку відповідача та третьої особи, а також строки розгляду справи, суд розглянув справу за відсутності представників позивача й третьої особи та у судовому засіданні 25.06.2019р. судом було закінчено розгляд справи по суті та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відкритим акціонерним товариством "Одеський домобудівельний комбінат" (надалі - ВАТ "ОДБК") було побудовано три багатоповерхові житлові будинки загальною кількістю 460 квартир, яким було присвоєно адреси будинок №76, 79 та 81 по вул. Парковій в м. Одеса.

24.05.2016 року постановою Господарського суду Одеської області від 24.05.2016 по справі № 5017/2749/2012, ВАТ "ОДБК" визнано банкрутом.

25.10.2015 року у багатоквартирних будинках за адресом м. Одеса, вул. Паркова № 76, 79, 81 зареєстровано та діє об'єднання власників багатоквартирних будинків "Комфорт та Уют".

Разом з цим, між ВАТ "ОДБК", як забудовником, та ТОВ "МЕТАБУД", як управителем, було укладено договір на управління будинками від 31.12.2006р., відповідно до якого Власник передав в управління, а управитель прийняв в управління ряд будинків та забезпечує їх експлуатацію.

15.08.2017р. та 22.08.2017р. державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" від ТОВ "МЕТАБУД" були прийняті заяви про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Паркова 76 та перелік документів для державної реєстрації.

17.08.2017р., державним реєстратором КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим І.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857, була внесена запис про право власності № 21920436 на нежитлове приміщення котельні загальною площею 145 м 2 за адресом м. Одеса, вул. Паркова 76 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1329564751101), право власності зареєстроване за ТОВ "МЕТАБУД".

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що рішення про реєстрацію права власності було прийняте на підставі Акту приймання-передачі та обладнання в управління від 08.01.2008 р., технічного паспорту, довідки TOB "Нове БТІ" №1770-1/07-17 від 17.07.2017р., копій документів забудовника.

Також, відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №36786180 від 28.08.2017, була внесена запис про право власності № 22044059 на нежитлове приміщення станції водопостачання, загальною площею 162,1 м 2 за адресом м. Одеса, вул. Паркова 76 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1336186151101), згідно з якими право власності зареєстроване за ТОВ "МЕТАБУД". Рішення прийняте на підставі Акту приймання-передачі та обладнання в управління від 21.01.2008 року, технічного паспорту.

У жовтні 2017р. ОСББ "Комфорт та Уют" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857 від 17.08.2017 року, № 36786180 від 28.08.2017 року. В обґрунтування позову позивачем було зазначено, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийнятті з порушенням встановленої процедури та позбавляють жителів багатоквартирного будинку права власності на спільне майно.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018р. по справі №815/5592/17 адміністративний позов ОСББ "Комфорт та Уют" до Державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Махортова І.О., за участю 3-ї особи ТОВ "МЕТАБУД" був задоволений у повному обсязі. Визнані протиправними та скасовані рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №36663857 від 17.08.2017 та № 36786180 від 28.08.2017.

Не погоджуючись із даним рішенням ТОВ "МЕТАБУД" звернулося до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на вищенаведене рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 рок.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018р. апеляційна скарга ТОВ "МЕТАБУД" була задоволена частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року було скасовано, а провадження у справі за позовом ОСББ "Комфорт та Уют" до Державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О., за участю третьої особи ТОВ "МЕТАБУД" про визнання протиправними дій та скасування рішень було закрито.

При цьому, сторонам було роз'яснено, що Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Проте, як вбачається з адміністративного позову, предметом спору у даній справі є не лише правомірність рішень державного реєстратора, а також правомірність фактичного набуття ТОВ "МЕТАБУД" права власності на технічні та нежитлові приміщення житлового будинку у м. Одесі по вул. Паркова 76.

З огляду на викладене, Адміністративний суд звернув увагу на те, що предмет спору у даній справі стосується відносин щодо спільної власності жителів багатоквартирного будинку на відповідне нерухоме майно з посиланням на певні конкретні обставини, що вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами господарського судочинства.

З урахуванням неведеного, позивач звернувся із відповідним позовом до відповідача до Господарського суду для захисту свого порушеного права в порядку господарського судочинства.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Саме з наведених підстав Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року по адміністративній справі № 815/5592/17 було скасовано, а провадження у справі за позовом ОСББ "Комфорт та Уют" до Державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О., за участю третьої особи ТОВ "МЕТАБУД" про визнання протиправними дій та скасування рішень було закрито.

Разом з тим суд звертає увагу, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин у цієї справі зумовлено незгодою ОСББ "Комфорт та Уют" із набуттям ТОВ "МЕТАБУД" права власності на нежитлове приміщення станції водопостачання, загальною площею 162,1 м 2 за адресом м. Одеса, вул. Паркова 76 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1336186151101) та на нежитлове приміщення котельні, загальною площею 145 м 2 за адресом м. Одеса, вул. Паркова 76 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1329564751101).

Тобто предмет спору у даній справі стосується відносин щодо спільної власності жителів багатоквартирного будинку на відповідне нерухоме майно з посиланням на певні конкретні обставини, що вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави..

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція господарських справ визначена ст. 20 ГПК України, згідно з якою Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суди розглядають у порядку господарського судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Ураховуючи те, що заявлені позовні вимоги ОСББ "Комфорт та Уют" в цій справі за своєю правовою природою є похідними вимогами від вирішення питання щодо правомірності набуття ТОВ "МЕТАБУД" права власності на спірне майно, а позивачем у справі взагалі не порушувалося питання щодо оспорювання підстав набуття та права власності ТОВ "МЕТАБУД" на нежитлове приміщення станції водопостачання, загальною площею 162,1 м 2 та на нежитлове приміщення котельні, загальною площею 145 м 2 які розташовані у житловій будівлі за адресою м. Одеса, вул. Паркова 76 суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту його порушеного права, а тому у задоволені позову слід відмовити повністю.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч.3 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до Господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСББ "Комфорт та Уют" направлені на визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857 від 17.08.2017 року та № 36786180 від 28.08.2017 року, відповідно до яких за ТОВ МЕТАБУД" було зареєстровано право власності на " на нежитлове приміщення станції водопостачання, загальною площею 162,1 м 2 та на нежитлове приміщення котельні, загальною площею 145 м 2 які розташовані у житловій будівлі за адресою м. Одеса, вул. Паркова 76.

При чому, підставою поданого позову позивач зазначає порушення саме ТОВ "МЕТАБУД" порядку набуття права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що підставою для реєстрації за ТОВ "МЕТАБУД" права власності на спірні приміщення є: на нежитлове приміщення котельні, загальною площею 145 м 2 - акт приймання-передачі та обладнання в управління від 08.01.2008р., технічний паспорт № 0019004, виданий ТОВ "Нове БТІ" 17.07.2017р., довідка ТОВ "Нове БТІ" №1770-1/07-17 від 17.07.2017р.; на нежитлове приміщення станції водопостачання, загальною площею 162,1 м 2 - акт прийому-передачі від 21.01.2018р. та технічний паспорт № 0018779, виданий ТОВ "Нове БТІ".

За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України вбачається, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(далі Закон № 1952-ІV).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

За частиною 13 статті 15 Закону № 1952-ІV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-V передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком державної реєстрації прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2017р. та 22.08.2017р. представник ТОВ "МЕТАБУД" звернувся до КП "Реєстраційна служба Одеської області" із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За результатами розгляду вищезазначених заяв, державним реєстратором Махортовим І.О. 17.08.2017 р. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857, відповідно до якого за ТОВ МЕТАБУД" було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення станції водопостачання, загальною площею 162,1 м 2 та 28.08.2017 р. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та № 36786180, відповідно до якого за ТОВ МЕТАБУД" було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення котельні, загальною площею 145 м 2 які розташовані у житловій будівлі за адресою м. Одеса, вул. Паркова 76.

Підсумовуючи вищенаведене суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСББ "Комфорт та Уют" про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857 від 17.08.2017 року та рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36786180 від 28.08.2017 року в цій справі за своєю правовою природою є похідними вимогами від вирішення питання щодо правомірності набуття ТОВ "МЕТАБУД" права власності на спірне майно, проте, під час розгляду справи позивачем взагалі не порушувалося питання щодо оспорювання підстав набуття права власності ТОВ "МЕТАБУД" на нежитлове приміщення станції водопостачання, загальною площею 162,1 м2 та на нежитлове приміщення котельні, загальною площею 145 м2 які розташовані у житловій будівлі за адресою м. Одеса, вул. Паркова 76, навпаки, своєю заявою про усунення недоліків позовної заяви, поданої суду 02.01.2019р. позивач просив суд виключити власника спірних приміщень - ТОВ МЕТАБУД" зі складу відповідачів, зазначивши, що відповідачем у справі повинен бути лише державний реєстратор Махортов І.О.

З урахуванням того, цього суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як зазначалось вище, позивач при звернення з відповідним позовом до суду як спосіб захисту свого порушеного права обрав вимогу про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36663857 від 17.08.2017 року та рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36786180 від 28.08.2017 р., яка в цій справі за своєю правовою природою є похідною від вирішення питання щодо правомірності набуття ТОВ "МЕТАБУД" права власності на спірне майно.

Отже, з урахуванням вищенаведенного, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, більш того, позивачем опосередковано визнано факт невірно обраного ним способу захисту порушеного права, яка виразилось в тому, що саме ним у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 02.01.2019р. ним було зазначено, що рішенням по цієї справі можуть бути вирішені права ТОВ МЕТАБУД" як власника спірного нерухомого майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Хоча ГПК України і не містить визначення вказаних понять, їх зміст розкривається у відповідних статтях Кодексу через встановлення певних прав та обов'язків, а також меж поведінки учасників справи та суду, який, відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України, повинен зберігати об'єктивність та неупередженість.

Відповідно до ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу п. 5 ч. З ст. 162 ГПК України покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

З урахуванням викладеного Суд вважає, що обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмету спору, є саме правом позивача, від фактичної реалізації якого у прямому причинно-наслідковому зв'язку знаходиться і реалізація відповідних прав відповідача на захист проти позову.

При цьому сам принцип правової визначеності, який означає не тільки якість та чіткість закону і сталість судової практики, гарантує учаснику справи можливість прогнозувати дії суду, виходячи з закріплених у ГПК України положень, оцінюючи правильність обраного способу захисту позивачем, правильного визначення норм права, яким позов обґрунтовується, предмета та підстав позову, і, відповідно, обирати певну тактику та стратегію захисту від заявлених позовних вимог.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСББ "Комфорт та Уют" є необґрунтовані, заявлені не до належного відповідача, а тому задоволенню не підлягають..

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт та Уют" (вул. Паркова, 76, м. Одеса, 65031, код 40082377).

Рішення набуває чинності відповідно до ст. 241 ГПК України.

Повне рішення складено 05 липня 2019 р.

Суддя О.В. Цісельський