Рішення

від 02.07.2019 по справі 918/254/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/254/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ"

про стягнення боргу 123 927 грн. 31 коп. та зобов`язання повернення орендованого майна

представники сторін:

від позивача: Прімєрова Н.Г.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" (далі - відповідач) про стягнення боргу 123 398,15 грн., з яких 76 206,00 грн. - основний борг, 35 172,00 грн. - неустойка, 12 020,15 грн. - пеня, та зобов`язання повернення орендованого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами Договору оренди №1711 від 04.01.2016 р., а саме несвоєчасно та не повністю сплатив орендну плату за користування майном. Тому позивач, посилаючись на умови Договору, нарахував відповідачу штрафні санкції. Також просить зобов`язати відповідача повернути орендоване майно.

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.05.2019 року.

13.05.2019 р. через канцелярію суду від ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" надійшов відзив зі змісту якого вбачається, що ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" позовні вимоги позивача не визнає з огляду на те, що підпис посадової особи позивача ОСОБА_1 на договорі, актах прийому-передачі до договору оренди, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2017 року, січень-жовтень 2018 року не відповідає підпису тієї ж самої особи на позовній заяві, розрахунку суми позову, попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат, листі № 7638 від 27.11.2018р. Так само підпис посадової особи відповідача ОСОБА_2 ., який зроблений на відповіді на лист № 7638 від 27.11.2018р. від 07.12.2018 р. повністю не відповідає підписам, які начебто зроблені ОСОБА_2 на договорі, актах прийому-передачі до договору оренди, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2017 року, січень-жовтень 2018 року на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог.

Ухвалою від 14 травня 2019 року підготовче засідання відкладено на 05.06.2019 року.

21 травня 2019 р. від Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" надійшла письмова відповідь на відзив у якій, серед іншого зазначено, що підписи на Договорі оренди № 1711 від 04 січня 2016 року, актах прийому-передачі до Договору оренди, Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2017р. - листопад 2018р. від імені орендодавця - ПАТ "Львівський хімічний завод" виконані заступником генерального директора ОСОБА_1, яка мала право підпису документів ПАТ "Львівський хімічний завод" (АТ "Львівський хімічний завод") згідно довіреності № 31/12/14 від 31.12.2014р. та згідно довіреності № 03 від 02.01.2018р. Підписи уповноваженої посадової особи ПАТ "Львівський хімічний завод", також скріплені печаткою підприємства.

Підписи на Договорі оренди № 1711 від 04 січня 2016 року, актах прийому-передачі до Договору оренди, на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2017р. - жовтень 2018р. від імені орендаря - ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" виконані директором ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" ОСОБА_2 та скріплені печаткою підприємства.

Зазначає також, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив факту отримання ним в оренду від позивача 515 кисневих балонів, 1 гелієвого балона, 402 вуглекислотних балонів, 2 ацетиленові балони, 15 контейнерів 8-ми місних та не заперечив факт наявності в нього на даний час даного орендованого майна.

03 червня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання від 03.06.2019 р. про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 05 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/254/19 на 30 днів - до 16 липня 2019 року включно. Розгляд справи відкладено на "20" червня 2019 року.

20 червня 2019 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог зі змісту якої вбачається, що позивач просить суд стягнути борг в сумі 123 927,31 грн., з яких 76 206,00 грн. - основний борг, 35 172,00 грн. - неустойка, 12 549,31 грн. - пеня, та зобов`язати повернути орендоване майно.

Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 20.06.2019 року, суд, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи за безпідставністю.

Ухвалою суду від 20 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/254/19. Призначити справу до судового розгляду по суті на "02" липня 2019 року.

В судове засідання 02.07.2019 року представник відповідача повторно не з`явився. Про місце дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Однак, 01.07.2019 року представник відповідача повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із хворобою керівника товариства та неможливістю забезпечити участь іншого представника відповідача.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, то слід відзначити, що дане клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.05.2019 року. Ухвалою від 14 травня 2019 року підготовче засідання відкладено на 05.06.2019 року. Ухвалою від 05 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/254/19 на 30 днів - до 16 липня 2019 року включно та відкладено на "20" червня 2019 року. Ухвалою суду 20 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/254/19. Призначити справу до судового розгляду по суті на "02" липня 2019 року.

В жодне судове засідання представник відповідача не з`явився та подавав аналогічні клопотання про відкладення слухання справи.

Згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Також суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, визначених ГПК України.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення справи (клопотань по справі) у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи думку представника позивача, суд дійшов висновку про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст .202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За наведеного, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №918/254/19 без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив їх задоволити в повному обсязі.

Крім того представник позивача зазначила, що 515 кисневих балонів по актах прийому - передачі складаються з 443 - кисневих балони та 72 балонів під суміш, і що різниці між даними балонами не має. Крім того зазначила, що по актах здачі - прийняття робіт 443 - кисневих балони та 72 балонів під суміш приймались як 515 кисневих балонів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

04 січня 2016 року між ВАТ "Львівський хімічний завод" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Львівський хімічний завод") - Орендодавець, та ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" - Орендар, було укладено Договір оренди №1711 (далі - Договір) (а.с. 20).

Згідно предмету Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець передає за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар приймає у строкове користування балони і контейнери, надалі іменовані "Орендоване майно" та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до пункту 5 цього Договору Орендар за користування орендованим майном сплачує Орендодавцеві орендну плату у розмірі: 6,00 грн. в т.ч. ПДВ за один кисневий, вуглекислотний балон в місяць, 30,00 грн. в т.ч. ПДВ за один ацетиленовий, гелієвий балон в місяць, 18,00 грн. в т.ч. ПДВ за один контейнер в місяць.

Всього 5 862,00 грн. в тч. ПДВ в місяць (515 х 6,00 + 1 х 30,00 + 402 х 6,00 + 2 Х 30,00 + 15 Х 18,00 = 5 862,00).

За умовами п. 6 Договору Орендна плата вноситься Орендарем до 15 числа поточного місяця, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця або готівкою в касу підприємства. За домовленістю Сторін може застосовуватись й інша форма розрахунків, яка не заборонена чинним законодавством України.

Пунктом 9.8. Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 9.6. Договору Орендар зобов`язаний своєчасно повернути орендоване майно в належному технічному стані, придатному для подальшої експлуатації.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання Орендарем зобов`язань, передбачених у п. 9 даного договору, орендодавець має право вимагати повернення орендованого майна, а Орендар зобов`язується повернути орендоване майно у трьохденний термін з моменту отримання письмової вимоги від Орендодавця в належному технічному стані. Повернення орендованого майна здійснюється за рахунок Орендаря і оформляється накладною та/або актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 11. Договору якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна Орендодавцю, то він зобов`язується сплатити Орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення, а також відшкодувати Орендодавцеві вартість неповерненого орендованого майна, виходячи з вартості одиниці орендованого майна, визначеної у п. 3 Договору.

У пункті 21 Договору сторони обумовили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року. У разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії даного Договору не заявить про його припинення, даний Договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що у випадку невиконання Орендарем зобов`язань, передбачених п. 9 даного Договору, Орендоавець має право достроково розірвати даний Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши Орендаря не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання договору.

Договір підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений відбитками печаток сторін.

Згідно актів прийому-передачі від 04 січня 2016 року, від 04 квітня 2016 року, від 21 червня 2016 року, від 14 листопада 2016 року, від 21 грудня 2016 року, від 09 березня 2017 року, від 14 березня 2017 року, від 21 червня 2017 року відповідач отримав від позивача в орендне користування: 515 кисневих балонів, 1 гелієвий балон, 402 вуглекислотних балонів, 2 ацетиленові балони, 15 контейнерів 8-ми місних (а.с. 21-28).

Оскільки жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявила про його припинення, даний договір був продовженим на 2018 рік.

У вказаний період відповідач користувався орендованим майном.

Вказане не заперечила та не спростувала сторона відповідача.

У матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені їх печатками Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період грудень 2017 р. - жовтень 2018 р. (а.с. 29-39), які підтверджують, що позивач надавав, а відповідач приймав послуги оренди майна.

Протягом періоду грудень 2017 року - грудень 2018 року включно (13 місяців) відповідач не виконував свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування орендованим майном, чим порушив умови вищевказаного договору оренди.

Станом на 31 грудня 2018 року і станом на даний час заборгованість за оренду балонів та контейнерів становить 76 206 грн. 00 коп. за період грудень 2017 року - грудень 2018 року включно.

Користуючись умовою п.10.1, п. 21 Договору, з огляду на систематичну несплату орендних платежів відповідачем, позивач прийняв рішення припинити дію вищевказаного Договору оренди та заявити про його припинення з 01.01.2019 р.

Тому, 27 листопада 2018 року, за один місяць до закінчення дії даного договору, позивач направив відповідачу лист вих. № 7638 в якому повідомив, що „відповідно до п. 21 Договору оренди № 1711 від 04.01.2016р. АТ "Львівський хімічний завод" заявляє про припинення дії даного Договору з 01.01.2019р. Враховуючи вищенаведене, прошу вас повернути орендоване майно, а саме: (кисневі балони -515 штук, вуглекислотні балони - 402 штуки, ацетиленові балони - 2 штуки, гелієві балони - 1 штука, контейнери 8-ми місні -15 штук - протягом 3-х днів з моменту припинення дії Договору оренди № 1711 від 04.01.2016 року - до 04.01.2019 року" (а.с.40-41).

На даний лист відповідач 07 грудня 2018 року направив позивачу відповідь, в якій зазначив, що "...у зв`язку з відсутністю у розпорядженні нашого Товариства відповідних документів, які підтверджували б передачу в оренду такої кількості майна, що вказана у вашому листі, а саме: підписаних вповноваженими представниками обох сторін накладних або актів приймання-передачі, з метою уникнення розбіжностей та спорів по Договору, просимо Вас надати нам підписані повноваженими представниками сторін копії накладних або актів приймання-передачі, що підтверджують передачу нашому Товариству в оренду майна у кількостях, що вказані у Вашому листі" (а.с. 42).

Позивач 29 січня 2019 року разом з супровідним листом вих. № 350 направив відповідачу витребувані ним копії актів прийому-передачі майна цінним листом з описом вкладення. У цьому ж листі позивач повторно висловив вимогу про повернення орендованого майна (а.с. 43-45).

Відповідно до п. 11. Договору, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна Орендодавцю, то він зобов`язується сплатити Орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення, а також відшкодувати Орендодавцеві вартість неповерненого орендованого майна, виходячи з вартості одиниці орендованого майна, визначеної у п. 3 Договору.

Покликаючись на п. 11 Договору, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення її повернення, розмір якої складає 35 172,00 грн. (розрахунок на а.с. 10).

Крім того, покликаючись на п. 7 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 12 549,31 грн. (розрахунок на а.с. 147-152).

Оскільки станом на час розгляду даної справи відповідач не повернув позивачу з орендного користування орендоване майна та не сплатив орендну плату за користування нею за період грудень 2017 р. - 2018 рік, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом про стягнення 76 206 грн. 00 коп. основного боргу по орендних платежах, 35 172 грн. 00 коп. неустойки, 12 549 грн. 31 коп. - пені, та зобов`язання повернути 515 (п`ятсот п`ятнадцять) кисневих балонів, 1 (один) гелієвий балон, 402 (чотириста два) вуглекислотних балонів, 2 (два) ацетиленові балони, 15 (п`ятнадцять) контейнерів 8-ми місних.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договору оренди, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором найму (оренди).

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов`язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 76 206,00 грн. - основного боргу по орендних платежах, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У даному випадку судом встановлено, що укладений між сторонами Договір оренди № 1711 від 04.01.2016 року припинив свою дію, оскільки не був продовжений на 2019 рік за бажанням Орендодавця.

Сторонами у Договорі оренди № 1711, а саме у пунктах 10.2, 11 було обумовлено, що у випадку невиконання Орендарем зобов`язань, передбачених у п. 9 даного договору, орендодавець має право вимагати повернення орендованого майна, а Орендар зобов`язується повернути орендоване майно у трьохденний термін з моменту отримання письмової вимоги від Орендодавця в належному технічному стані. Повернення орендованого майна здійснюється за рахунок Орендаря і оформляється накладною та/або актом прийому-передачі. Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна Орендодавцю, то він зобов`язується сплатити Орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення, а також відшкодувати Орендодавцеві вартість неповерненого орендованого майна, виходячи з вартості одиниці орендованого майна, визначеної у п. 3 Договору.

У матеріалах справи відсутні докази повернення Орендодавцеві орендованого майна.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням повернути орендоване майно.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення орендованого майна. Вказане не було спростовано відповідачем при розгляді справи, зокрема, матеріали справи не містять та відповідачем не подано доказів повернення цього майна.

Відповідач не обгрунтував підстав та причин (форс-мажорних обставин тощо), що не залежали від його волі та перешкоджали повернути позивачу спірне майно.

Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

У даному випадку неповернення об`єкту оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Тому позивачем правомірно, покликаючись на п.11 Договору, нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування ємністю за час прострочення її повернення, розмір якої складає 35 172,00 грн. (розрахунок на а.с. 10). Суд перевірив поданий розрахунок неустойки та визнав його арифметично правильним.

Отже, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 12 549,31 грн. (розрахунок на а.с. 147-152).

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 7 Договору, яким передбачено, що у випадку прострочення терміну внесення орендної плати за користування орендованим майном, орендар зобов`язується сплатити на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені становить 12 549,28 грн., при заявленому 12 549,31 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 12 549,28 грн. - пені підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі та Договорі, тому підлягають задоволенню частково. В задоволенні позову в частині стягнення пені 03 копійки - слід відмовити.

Усі покликання відповідача на обставини, якими він заперечує позовні вимоги, не спростовують того факту, що ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" порушив умови укладеного Договору оренди в частині сплати оренди та повернення у справному стані орендованого майна. Відтак, відповідач не звільняється від обов`язку сплатити заборгованість та повернути спірне орендоване майно Акціонерному товариству "Львівський хімічний завод".

Зволікання відповідача по вчиненню обов`язкових дій щодо повернення об`єкта оренди, порушує законні права та інтереси позивача. Відтак, позовні вимоги, які стосуються зобов`язання ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" повернути спірне майно є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, посилання відповідача у відзиві на те, що підпис посадової особи позивача ОСОБА_1 на договорі, актах прийому-передачі до договору оренди, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2017 року, січень-жовтень 2018 року не відповідає підпису тієї ж самої особи на позовній заяві, розрахунку суми позову, попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат, листі № 7638 від 27.11.2018 р.; так само, підпис посадової особи відповідача ОСОБА_2 ., який зроблений на відповіді на лист № 7638 від 27.11.2018р. від 07.12.2018 р. - повністю не відповідає підписам, які начебто зроблені ОСОБА_2 на договорі, актах прийому-передачі до договору оренди, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2017 року, січень-жовтень 2018 року - суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Позивач у відповіді на відзив від 20 травня 2019 року зазначив, що підписи на Договорі оренди № 1711 від 04 січня 2016 року, Акті прийому-передачі від 04 січня 2016 року до Договору оренди, Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2017р. - листопад 2018р. від імені орендодавця - ПАТ "Львівський хімічний завод" виконані заступником генерального директора ОСОБА_1, яка мала право підпису документів ПАТ "Львівський хімічний завод" (АТ "Львівський хімічний завод") згідно довіреності № 31/12/14 від 31.12.2014р. та згідно довіреності № 03 від 02.01.2018р., які наявні в матеріалах справи (а.с. 68-69). Підписи уповноваженої посадової особи ПАТ "Львівський хімічний завод" також скріплені печаткою підприємства.

Крім того, станом на даний час відповідач не оскаржував в судовому порядку Договір оренди № 1711 від 04 січня 2016р., Акти прийому - передачі від 04.01.2016р., 04.04.2016р., 21.06.2016р., 14.11.2016р., 21.12.2016р., 09.03.2017р., 14.04.2017р., 21.06.2017р. до Договору оренди № 1711 від 04.01.2016р., Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 758 від 31.12.2017р., № 786 від 31.01.2018р., № 983 від 28.02.2018р., № 741 від 31.03.2018р., № 710 від 30.04.2018р., № 1033 від 31.05.2018р., № 1105 від 30.06.2018р., № 972 від 31.07.2018р„ № 1142 від 31.08.2018р., № 514 від 30.09.2018р., № 1026 від 31.10.2018р.

Більше того, у своїй відповіді від 18 січня 2019 року на вимогу б/н від 11 січня 2019 року відповідач зазначив наступне (а.с. 94-99) : "Щодо орендованого Товариством майна у його учасника та окремого суб`єкта договірних відносин Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод", то варто відмітити наступне.

Дійсно, між Акціонерним товариством "Львівський хімічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ", як учасниками господарських відносин було укладено ряд господарських договорів, а саме договорів оренди майна.

Відтак, між Товариством та Акціонерним товариством "Львівський хімічний завод" виникли договірні відносини, які згідно укладених договорів оренди регулюються шляхом переговорів або у судовому порядку.

Наразі між учасниками цих договірних відносин відбувається досудове врегулювання спору, що виник між цими двома суб`єктами господарювання і в межах цього досудового врегулювання, ОСОБА_2 як керівник Товариства, в жодному разі не заявляв що майно не було передано Товариству по договорам оренди, чи воно відсутнє у розпорядженні Товариства.

Як вбачається з наявних у Товариства листів у відповідь на претензії та вимоги Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" щодо повернення майна з оренди, в них вказувалось не про відсутність орендованого майна, а про відсутність частини документів, які підтверджували б факт передачі Товариству конкретної кількості балонів та іншого майна. А тому для того, щоб Товариство могло повернути все орендоване майно у відповідній кількості та номенклатурі, та саме майно, що було отримано від Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" по кожному договору оренди, з посиланням на договірні умови таких договорів з метою недопущення та врегулювання можливих конфліктних ситуацій між двома договірними суб`єктами було висловлено прохання про надання копій таких первинних документів Товариству.

По наданню таких первинних документів Товариство неодмінно проаналізує їх та з урахуванням положень Договорів оренди та норм чинного законодавства поверне орендоване майно.

Проте, таку договірну переписку в жодному разі не можна трактувати як розтрату Директором Товариства майна Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" та вчинення злочину, оскільки орендні відносини між двома суб`єктами господарювання вирішуються виключно в судовому порядку в межах господарського судочинства. При цьому, Товариство не відмовляється від повернення орендованого майна та неодмінно поверне його власнику. Для того, щоб таке майно було повернуто та з метою уникнення розбіжностей щодо кількості поверненого майна, просимо надати у розпорядження Товариства відповідні копії Актів примання-передачі майна, а саме: кисневих балонів в кількості 515 штук; вуглекислотних балонів в кількості 402 штуки, ацетиленових балонів в кількості 2 штуки; гелієвих балонів в кількості 1 штука; контейнерів в кількості 15 штук; кріогенної ємності ЦТК-1,6/0,25-1 КВО 6403.00.0000 № 9203042; автомобіль вантажний ЗІЛ 130, реєстраційний номер 9330ЛВС, 1980 p.в.; кріогенної ємності ЦТК-1,6/0,25-1 № 9009433."

Як вже зазначав позивач у своїй позовній заяві, він 29 січня 2019 року разом з супровідним листом вих. № 350, копія якого додана до позовної заяви, направив відповідачу витребувані ним копії актів прийому-передачі майна цінним листом з описом вкладення.

Після цього, та станом на даний час, відповідач так і не повернув позивачу орендоване майно, і не надав жодної відповіді чому він не повернув орендоване майно.

Крім цього, позивач додатково надав суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2016 року по листопад 2017 року включно та копію акту звірки взаємних розрахунків за 2017 рік між ПАТ "Львівський хімічний завод" та ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ", який підписаний директором ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" ОСОБА_2 та скріплений печаткою підприємства, та в якому відповідачем підтверджуються нарахування орендної плати за оренду майна згідно вищевказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 2017 рік (а.с. 102-134).

Додатково слід зазначити те, що усі підписи від імені Директора ТзОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" ОСОБА_2 були скріплені печаткою ТзОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ", яка знаходиться у розпорядженні саме Директора Товариства, і дана обставина не заперечується самим відповідачем, він жодним чином не зазначив про вибуття з його розпорядження печатки підприємства, більше того, цією ж печаткою він скріплює свій підпис на документах, які подає до суду в даній справі, тому доводи Директора ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" ОСОБА_2 про те, що він нібито не підписував вищевказані документи - є безпідставними.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ч. 1 ст. 73 ГПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, оскільки доводи відповідача, що висвітлені у відзиві, не спростовують його відповідальності за порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди, а вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи, тому позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню у частині стягнення 76 206 грн. 00 коп. основного боргу по орендних платежах, 35 172 грн. 00 коп. неустойки, 12 549 грн. 28 коп. - пені та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" повернути Акціонерному товариству "Львівський хімічний завод" 515 (п`ятсот п`ятнадцять) кисневих балонів, 1 (один) гелієвий балон, 402 (чотириста два) вуглекислотних балонів, 2 (два) ацетиленові балони, 15 (п`ятнадцять) контейнерів 8-ми місних.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати у справі в розмірі 3 842,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" (35301, Рівненська область, Рівненський район, с.Шпанів, вул.Заводська, 18, код ЄДРПОУ 34950024) на користь Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" (79070, м.Львів, вул.Рахівська, 16, код ЄДРПОУ 05761873) - 76 206 (сімдесят шість тисяч двісті шість) грн. 00 коп. основного боргу по орендних платежах, 35 172 (тридцять п`ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп. неустойки, 12 549 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 28 коп. - пені та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" (35301, Рівненська область, Рівненський район, с.Шпанів, вул.Заводська, 18, код ЄДРПОУ 34950024) повернути Акціонерному товариству "Львівський хімічний завод" (79070, м.Львів, вул.Рахівська, 16, код ЄДРПОУ 05761873) 515 (п`ятсот п`ятнадцять) кисневих балонів, 1 (один) гелієвий балон, 402 (чотириста два) вуглекислотних балонів, 2 (два) ацетиленові балони, 15 (п`ятнадцять) контейнерів 8-ми місних.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 03 копійки - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "08" липня 2019 року.

Суддя Романюк Ю.Г.