Постанова

від 11.09.2019 по справі 918/254/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року Справа № 918/254/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2019 р. у справі № 918/254/19 (суддя Романюк Ю.Г., повний текст рішення складено 08.07.2019 р.)

за позовом акціонерного товариства "Львівський хімічний завод"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ"

про стягнення боргу в розмірі 123 927, 31 грн. та зобов`язання повернути орендоване майно

за участю представників сторін:

позивача - Прімєрова Н.Г.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" про стягнення (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог) 76 206 грн. основного боргу, 35 172 грн. неустойки, 12 549, 31 грн. пені та зобов`язання повернути орендоване майно.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №1711 від 04.01.2016 р. в частині сплати орендної плати за користування майном. Позивач вказує, що, на його думку, з відповідача підлягає стягненню плата за фактичне користування об`єктом оренди, неустойка на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, п. 11 договору та пеня на підставі п. 7 договору у зв`язку з неповерненням об`єкту оренди.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.07.2019 р. у справі №918/254/19 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 76 206 грн. основного боргу по орендних платежах, 35 172 грн. неустойки, 12 549, 28 грн. пені та 3 842 грн. витрат по оплаті судового збору. Зобов`язано відповідача повернути позивачу 515 кисневих балонів, 1 гелієвий балон, 402 вуглекислотних балонів, 2 ацетиленові балони, 15 контейнерів 8-ми місних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 03 копійки - відмовлено.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №1711 від 04.01.2016 р., відтак суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відмовивши лише частково в частині стягнення пені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Одночасно, скаржник подав до суду клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права розглянув справу без участі його представника, не врахував клопотання про неможливість участі у першому судовому засіданні розгляду справи по суті.

Окрім того, поза увагою суду першої інстанції та без належної оцінки залишився той факт, що документи, які подані позивачем в якості обгрунтування позову підписані особами, які не зазначені в цих документах в якості підписантів (представників або посадових осіб підприємства), або підписані не тими особами, що в таких документах зазначені, а тому такі документи не породжують жодних правових наслідків та в свою чергу не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б обгрунтовували позовні вимоги.

Скаржник вказує, що судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки тому факту, що договір оренди, акти прийому-передачі до договору оренди, акти здачі-прийняття робіт (надання послу), підписані від імені позивача не уповноваженою особою, що в них зазначена, що свідчить про те, що вони не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують обставини наведені у позові.

Також судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки посиланням скаржника на те, що підпис посадової особи відповідача Ільчука ОСОБА_1 Ф., який зроблений на відповіді на лист № 7638 від 27.11.2018р. від 07.12.2018р. повністю не відповідає підписам, які начебто зроблені ОСОБА_2 на договорі, актах прийому-передачі до договору оренди та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог та які наявні в матеріалах справи. Вказане свідчить про те, що підписи вчинені не керівником відповідача.

Відтак виникає необхідність у призначенні судово-почеркознавчої експертизи підписів посадових осіб на наявних у матеріалах справи документах, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Окрім того, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідач подавав обґрунтоване клопотання про призначення експертизи у суд першої інстанції, однак суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання.

Щодо доданих до матеріалів справи фото, то вказані фото не є належними допустимими, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують обставини наведені у позові та відповіді на відзив, оскільки не дозволяють встановити час, дату та місце проведення фотозйомки, а також відношення відповідача до вказаних зображень. Вказані вище обставини мають бути встановлені під час апеляційного розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 11.09.2019 р. об 15:00 год.

Акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 30171/19 від 27.08.2019 р.), в якому просить суд залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, щ в позовній заяві позивач стверджує, що відповідач отримав від позивача в орендне користування майно, за користування яким відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу орендну плат, а також позивач стверджував, що відповідач станом на даний час не сплатив орендну плату за користування орендованим майном. Відповідач не заперечив вищевказаних обставин, які наведені позивачем у позовній заяві.

Позивач звертає увагу суду на те, що станом на даний час відповідач не оскаржував в судовому порядку договір оренди, акти прийому-передачі до договору оренди, акти здачі- прийняття робіт (надання послуг).

Звертає увагу суду на те, що підписи від імені директора відповідача ОСОБА_2 були скріплені печаткою, яка знаходиться у розпорядженні саме директора товариства, і дана обставина не оскаржується самим відповідачем, він жодним чином не зазначив про вибуття з його розпорядження печатки підприємства, більше того, цією ж печаткою він скріплює свій підпис на документах, які подає суду в даній справі, тому доводи скаржника про те, що він ніби-то не підписував вищевказані документи, є голослівними.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2019р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. щодо призначанення експертизи заперечив.

В судове засідання 11.09.2019 р. представник апелянта не зявився, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явка сторін обов"язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглядути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, 04.01.2016 р. між ВАТ "Львівський хімічний завод" (правонаступником якого є акціонерне товариство "Львівський хімічний завод") - орендодавець, та ТОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" - орендар, було укладено договір оренди №1711 (а.с. 20).

Згідно предмету договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає за плату орендареві у строкове користування, а орендар приймає у строкове користування балони і контейнери, надалі іменовані "орендоване майно" та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 5 договору, орендар за користування орендованим майном сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі: 6,00 грн. в т.ч. ПДВ за один кисневий, вуглекислотний балон в місяць, 30 грн. в т.ч. ПДВ за один ацетиленовий, гелієвий балон в місяць, 18 грн. в т.ч. ПДВ за один контейнер в місяць.

Всього 5 862 грн. в т.ч. ПДВ в місяць (515 х 6,00 + 1 х 30,00 + 402 х 6,00 + 2 Х 30,00 + 15 Х 18,00 = 5 862).

За умовами п. 6 договору, орендна плата вноситься орендарем до 15 числа поточного місяця, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або готівкою в касу підприємства. За домовленістю сторін може застосовуватись й інша форма розрахунків, яка не заборонена чинним законодавством України.

Пунктом 9.8. договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 9.6. договору, орендар зобов`язаний своєчасно повернути орендоване майно в належному технічному стані, придатному для подальшої експлуатації.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що у випадку невиконання орендарем зобов`язань, передбачених п. 9 даного договору, орендоавець має право достроково розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши орендаря не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання договору.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у випадку невиконання орендарем зобов`язань, передбачених у п. 9 даного договору, орендодавець має право вимагати повернення орендованого майна, а орендар зобов`язується повернути орендоване майно у трьохденний термін з моменту отримання письмової вимоги від орендодавця в належному технічному стані. Повернення орендованого майна здійснюється за рахунок орендаря і оформляється накладною та/або актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 11. договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна орендодавцю, то він зобов`язується сплатити орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення, а також відшкодувати орендодавцеві вартість неповерненого орендованого майна, виходячи з вартості одиниці орендованого майна, визначеної у п. 3 договору.

У пункті 21 договору сторони обумовили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 р. У разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії даного договору не заявить про його припинення, даний договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.

Договір підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений відбитками печаток сторін.

Згідно актів прийому-передачі від 04.01.2016 р., від 04.04.2016 р., від 21.06.2016 р., від 14.11.2016 р., від 21.12.2016 р., від 09.03.2017 р., від 14.03.2017 р., від 21.06.2017 р., відповідач отримав від позивача в орендне користування: 515 кисневих балонів, 1 гелієвий балон, 402 вуглекислотних балонів, 2 ацетиленові балони, 15 контейнерів 8-ми місних (а.с. 21-28).

Оскільки жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявила про його припинення, даний договір був продовженим на 2018 рік. У вказаний період відповідач користувався орендованим майном. Вказане не заперечила та не спростувала сторона відповідача.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період грудень 2017 р. - жовтень 2018 р. (а.с. 29-39), які підписані сторонами та скріплені їх печатками, позивач надавав, а відповідач приймав послуги оренди майна.

Протягом періоду грудень 2017 року - грудень 2018 року включно (13 місяців) відповідач не виконував свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування орендованим майном, чим порушив умови вищевказаного договору оренди. Станом на 31.12.2018р. та станом на даний час заборгованість за оренду балонів та контейнерів становить 76 206 грн. за період грудень 2017 року - грудень 2018 року включно.

Позивач в листі від 27.11.2018 р. №7638, відповідно до п.10.1, п. 21 договору, повідомив відповідача про припинення дії договору оренди з 01.01.2019 р. з огляду на систематичну несплату орендних платежів відповідачем та просив повернути орендоване майно (а. с. 40-41).

На даний лист відповідач 07.12.2018 р. направив позивачу відповідь, в якій зазначив, що у зв`язку з відсутністю у розпорядженні відповідача відповідних документів, які підтверджували б передачу в оренду такої кількості майна, що вказана у вашому листі, а саме: підписаних повноваженими представниками обох сторін накладних або актів приймання-передачі, з метою уникнення розбіжностей та спорів по договору, просив позивача надати підписані повноваженими представниками сторін копії накладних або актів приймання-передачі, що підтверджують передачу відповідачу в оренду майна у кількостях, що вказані у листі (а.с. 42).

29.01.2019 р. позивач супровідним листом вих. № 350 направив відповідачу копії актів прийому-передачі майна цінним листом з описом вкладення. У цьому ж листі позивач повторно висловив вимогу про повернення орендованого майна (а.с. 43-45).

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 76 206 грн. основного боргу, 35 172 грн. неустойки, 12 549, 31 грн. пені та зобов`язання повернути орендоване майно.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст.ст. 628 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено апеляційним судом, у пункті 21 договору оренди сторони обумовили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 р.

В свою чергу, у разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії даного договору не заявить про його припинення, даний договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.

Враховуючи те, що жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору (31.12.2017 р.) не заявила про його припинення, тому договір оренди №1711 від 04.01.2016 р. продовжив свою дію на 2018 рік.

Колегія суддів вказує, що відповідно до п. 5 договору, орендар за користування орендованим майном сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі: 6,00 грн. в т.ч. ПДВ за один кисневий, вуглекислотний балон в місяць, 30 грн. в т.ч. ПДВ за один ацетиленовий, гелієвий балон в місяць, 18 грн. в т.ч. ПДВ за один контейнер в місяць. Всього 5 862 грн. в т.ч. ПДВ в місяць (515 х 6,00 + 1 х 30,00 + 402 х 6,00 + 2 Х 30,00 + 15 Х 18,00 = 5 862).

За умовами п. 6 договору, орендна плата вноситься орендарем до 15 числа поточного місяця, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або готівкою в касу підприємства. За домовленістю сторін може застосовуватись й інша форма розрахунків, яка не заборонена чинним законодавством України.

Пунктом 9.8. договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 9.6. договору, орендар зобов`язаний своєчасно повернути орендоване майно в належному технічному стані, придатному для подальшої експлуатації.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач в період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. включно сплачував орендну плату за користування предметом оренди.

Відтак, встановивши неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди щодо сплати орендної плати, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 76 206 грн. основного боргу по орендних платежах, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, п. 11 договору у зв`язку з неповерненням об`єкту оренди, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди №1711 від 04.01.2016р. припинив свою дію, оскільки не був продовжений на 2019 рік за бажанням орендодавця.

Так, згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Відповідно до п. 11. договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна орендодавцю, то він зобов`язується сплатити орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення, а також відшкодувати орендодавцеві вартість неповерненого орендованого майна, виходячи з вартості одиниці орендованого майна, визначеної у п. 3 договору.

Суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку неповернення об`єкту оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 11 договору, нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення його повернення, розмір якої складає 35 172 грн., тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 549,31 грн. на підставі п. 7 договору, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 7 договору, яким встановлено, що у випадку прострочення терміну внесення орендної плати за користування орендованим майном, орендар зобов`язується сплатити на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення орендної плати.

Здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтований розмір пені становить 12 549,28 грн., при заявленому 12 549,31 грн. В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 03 копійки - слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання повернути орендоване майно, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктами 10.2, 11 договору оренди було передбачено, що у випадку невиконання орендарем зобов`язань, передбачених у п. 9 даного договору, орендодавець має право вимагати повернення орендованого майна, а орендар зобов`язується повернути орендоване майно у трьохденний термін з моменту отримання письмової вимоги від орендодавця в належному технічному стані.

Повернення орендованого майна здійснюється за рахунок орендаря і оформляється накладною та/або актом прийому-передачі. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна орендодавцю, то він зобов`язується сплатити орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення, а також відшкодувати орендодавцеві вартість неповерненого орендованого майна, виходячи з вартості одиниці орендованого майна, визначеної у п. 3 договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в листі від 27.11.2018 р. №7638, відповідно до п.10.1, п. 21 договору, повідомив відповідача про припинення дії договору оренди з 01.01.2019 р. з огляду на систематичну несплату орендних платежів відповідачем та просив повернути орендоване майно (а. с. 40-41).

29.01.2019 р. позивач супровідним листом вих. № 350 направив відповідачу копії актів прийому-передачі майна цінним листом з описом вкладення. У цьому ж листі позивач повторно висловив вимогу про повернення орендованого майна (а.с. 43-45).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення орендодавцеві орендованого майна, тобто відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення орендованого майна, вимога позивача про зобовязання повернути майно підлягає задоволенню.

Окрім того, суд приймає до уваги, що відповідач не обгрунтував підстав та причин (форс-мажорних обставин тощо), що не залежали від його волі, що перешкоджали б повернути позивачу спірне майно.

Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, розглянув справу без участі його представника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

В силу ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Згідно ч. 1 ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.04.2019 р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2019 р. підготовче засідання відкладено на 05.06.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів - до 16.07.2019 р. включно; розгляд справи відкладено на 20.06.2019 р.

Відтак, у даній справі підготовче провадження тривало з 18.04.2019 р., тобто учасникам у справі було надано достатньо часу скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, передбаченими ГПК України. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що в жодне судове засідання представник відповідача не з`явився.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції здійснено необхідні та достатні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, зазначені у ч. ст. 182 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Окрім того, судом враховується, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, визначених ГПК України, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення справи (клопотань по справі) у відповідному судовому засіданні.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача та вірно відмовив в задоволенні його клопотання в частині відкладення підготовчого засідання.

Щодо доводів скаржника про необхідність призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи та необгрунтованої відмови судом першої інстанції у задоволенні даного клопотання, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (абзац 2 пункту 2 нині чинної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Так, в клопотанні поданому до суду першої інстанції про призначення судово-почеркознавчої експертизи відповідач просив суд поставити на вирішення експертизи наступні питання:

- чи виконані підписи у графі "орендодавець" в оригіналах договору оренди № 1711 від 04.01.2016 р., актах прийому-передачі від 04.01.2016 р., 04.04.2016 р., 21.06.2016 р., 14.11.2016 р., 21.12.2016 р., 09.03.2017 р., 14.04.2017 р., 21.06.2017 р. до договору оренди № 1711 від 04.01.2016 р.; актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №758 від 31.12.2017 р., №786 від 31.01.2018 р., №983 від 28.02.2018 р., №741 від 31.03.2018 р., №710 від 30.04.2018 р., №1033 від 31.05.2018 р., № 1105 від 30.06.2018 р., № 972 від 31.07.2018 р., № 1142 від 31.08.2018 р, № 514 від 30.09.2018 р., № 1026 від 31.10.2018 р. від ПАТ "Львівський хімічний завод" генеральним директором - ОСОБА_3 Анатолієм ОСОБА_4 чи іншою особою, та чи виконані вони за допомогою технічних засобів або пишучим приладом?

- чи виконані підписи у графі "орендар" в оригіналах договору оренди №1711 від 04.01.2016р., актах прийому-передачі від 04.01.2016 р., 04.04.2016 р., 21.06.2016 р., 14.11.2016 р., 21.12.2016 р., 09.03.2017 р., 14.04.2017 р., 21.06.2017 р. до договору оренди № 1711 від 04.01.2016 р.; актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №758 від 31.12.2017 р., №786 від 31.01.2018 р., №983 від 28.02.2018 р., №741 від 31.03.2018 р., №710 від 30.04.2018 р., №1033 від 31.05.2018 р., № 1105 від 30.06.2018 р., № 972 від 31.07.2018 р., № 1142 від 31.08.2018 р, № 514 від 30.09.2018 р., № 1026 від 31.10.2018 р. від ТОВ "Рівнетехгаз ЛX3" - директором ОСОБА_2 , чи іншою особою, та чи виконані вони за допомогою технічних засобів або пишучим приладом?

Щодо першого питання експертизи то слід зазначити те, що позивач вже у відповіді на відзив від 20.05.2019 р. зазначив, що підписи на договорі оренди № 1711 від 04.01.2016 р., акті прийому-передачі від 04.01.2016 р. до договору оренди, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2017 р. - листопад 2018 р. від імені орендодавця - ПАТ "Львівський хімічний завод" виконані заступником генерального директора Бобришовою К.А., яка мала право підпису документів ПАТ "Львівський хімічний завод" (АТ "Львівський хімічний завод") згідно довіреності № 31/12/14 від 31.12.2014 р. та згідно довіреності № 03 від 02.01.2018 р., які наявні в матеріалах справи. Підписи уповноваженої посадової особи ПАТ "Львівський хімічний завод", також, скріплені печаткою підприємства.

Щодо другого питання експертизи, то слід зазначити те, що у своєму відзиві на позовну заяву від 13.05.2019 р. відповідач не заперечив вищевказаних обставин, які наведені позивачем у позовній заяві.

Крім того, станом на даний час відповідач не оскаржував в судовому порядку договір оренди № 1711 від 04.01.2016 р., актах прийому-передачі від 04.01.2016 р., 04.04.2016 р., 21.06.2016 р., 14.11.2016 р., 21.12.2016 р., 09.03.2017 р., 14.04.2017 р., 21.06.2017 р. до договору оренди № 1711 від 04.01.2016 р.; актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №758 від 31.12.2017 р., №786 від 31.01.2018 р., №983 від 28.02.2018 р., №741 від 31.03.2018 р., №710 від 30.04.2018 р., №1033 від 31.05.2018 р., № 1105 від 30.06.2018 р., № 972 від 31.07.2018 р., № 1142 від 31.08.2018 р, № 514 від 30.09.2018 р., № 1026 від 31.10.2018 р.

Крім цього, позивач до заперечень щодо призначення експертизи додатково надав суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2016 року по листопад 2017 року включно та копію акту звірки взаємних розрахунків за 2017 рік між ПАТ "Львівський хімічний завод" та ТзОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ", який підписаний директором ТзОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" Ільчуком О.Ф. та скріплений печаткою підприємства, та в якому відповідачем підтверджуються нарахування орендної плати за оренду майна згідно вищевказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 2017 рік.

Окрім того, усі підписи від імені директора ТзОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" ОСОБА_2 були скріплені печаткою ТзОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ", яка знаходиться у розпорядженні саме директора товариства, і дана обставина не оскаржується самим відповідачем, він жодним чином не зазначив про вибуття з його розпорядження печатки підприємства, більше того, цією ж печаткою він скріплює свій підпис на документах, які подає суду в даній справі, тому доводи директора ТзОВ "Рівнетехгаз ЛХЗ" ОСОБА_5 О Ф про те, що він нібито не підписував вищевказані документи є безпідставними.

Отже, беручи до уваги викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що для повного та всебічного розгляду та вирішення даної справи по суті не потрібні спеціальні знання, оскільки у даному випадку зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі, тому відсутні підстави для призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи і доводи апелянта про підписання договру оренди,актів приймання-передчачі,актів здачі приймання робіт не уповноваженими особами не підтверджується матеріалами справи та не можуть бути пдставами для скасування судового рішення

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи на стадії апеляційного перегляду рішення суду, тому відмовляє в задоволенні клопотання скаржника про призначення у справі експертизи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а наведені в ній доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.

При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всього вищевказаного у апеляційного суду немає правових підстав для його скасування.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2019 р. у справі №918/254/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетехгаз ЛХЗ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2019 р. у справі № 918/254/19 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2019 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.