Рішення

від 27.06.2019 по справі 920/257/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.06.2019 Справа № 920/257/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/257/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Каргілл енімал нутрішн (комплекс Ямельня-1 , с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083, код 32730400),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сквира агро (вул. Харківська, буд. 4, м. Суми, 40024, код 40704197),

про стягнення 1032752 грн. 60 коп. заборгованості по договору поставки №165-18К від 14.05.2018,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 20.03.2019 відкрито провадження у справі №920/257/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2019 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 18.04.2019 підготовче засідання у справі №920/257/19 відкладено на 15.05.2019 р.

У зв`язку з відрядженням судді Коваленко О.В. судове засідання 15.05.2019 не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 17.05.2019 підготовче засідання у справі №920/257/19 призначене на 05.06.2019 р.

В судовому зсіданні 05.06.2019 було закрито підготовче провадження, розгляд справи №920/257/19 по суті призначено на 27.06.2019 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача 1032752 грн. 60 коп., з яких: 645 197 грн. 00 коп. основного боргу, 111 526 грн. 73 коп. пені, 129 669 грн. 40 коп. штрафу, 104 743 грн. 20 коп. 30% річних, 41 616 грн. 27 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №165-18к від 14.05.2018, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 15 491 грн. 29 коп.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, в судове засідання представника для участі в розгляді справи не направив.

Всі процесуальні документи у справі №920/257/19 надсилались судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Харківська, буд. 4, м. Суми, 40024, проте повернуті на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З технічних причин судове засідання в режимі відеоконференції не відбулось в призначений для розгляду час, справу розглянуто за наявними письмовими матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

14 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Каргілл Енімал Нутрішн та Товариством з обмеженою відповідальністю Сквира Агро було укладено Договір поставки № 165-18К (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно комбікорми, кормові додатки, премікси (далі по тексту Товар) на умовах зазначених в даному Договорі.

Згідно із п. 1.2. Договору асортимент, кількість та ціна Товару визначається у рахунку-фактурі та/або у видаткових накладних.

Як вбачається з п. 2.1. Договору Товар поставляється на умовах FCA (в редакції Інкотермс 2010) або DAP (в редакції Інкотермс 2010, в частині, що не суперечить умовам даного Договору) за адресою Покупця, що зазначається у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній (далі - Пункт поставки).

Пунктом 2.5. Договору сторони обумовили, що право власності на Товар переходить від Постачальника в момент підписання видаткової накладної на Товар.

У відповідності до п. 3.1. Договору вартість Товару вказується у рахунку-фактурі та/або у видатковій накладній. Загальна ціна цього Договору визначається як сума вартості всього Товару, поставленого Постачальником Покупцю в рамках цього Договору, що зазначається у видаткових накладних на Товар.

Згідно п. 3.2. Договору обов`язок Покупця з оплати Товару вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів в повному розмірі на банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що оплата за Товар Покупцем здійснюється з відстрочкою платежу 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної Постачальника.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору передав, а Відповідач отримав Товар на загальну суму 781 987 грн., що підтверджується видатковими накладними: №2059 від 16.05.18, №2140 від 21.05.18, №2466 від 06.06.18, №2715 від 19.06.18, №2905 від 29.06.18, №3076 від 11.07.18, №3177 від 17.07.18, № 3483 від 03.08.18, №4175 від 16.08.18, №4357 від 29.08.18 та товарно-транспортними накладними: № 2059 від 16.05.18, №2140 від 21.05.18, №2466 від 06.06.18, № 2715 від 19.06.18, № 2905 від 29.06.18, №3076 від 11.07.18, № 3177 від 17.07.18, № 3483 від 03.08.18, № 4175 від 16.08.18, № 4357 від 29.08.18, які підписані належним чином представниками сторін без зауважень та заперечень.

Однак відповідач розрахувався за Товар не в повному обсязі, сплативши 167940 грн. та з порушенням встановлених Договором строків, а саме: 16 липня 2018 року - 91470 грн., 20 серпня 2018 року - 76 470 грн., тобто допустив прострочення Боржника в розумінні ст. 612 ЦК України. Крім того, позивач зауважує, що з платежу в сумі 91470 грн., зробленого відповідачем 16 липня 2018 року, Позивач зарахував 31150 грн. в погашення заборгованості відповідача за Договором поставки № 066-17П від 25 вересня 2017 року. Таким чином станом на день розгляду справи основний борг Відповідача за Договором складає 645 197 грн. 00 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки товару позивачем відповідачу, а саме: видатковими накладними: №2059 від 16.05.18, №2140 від 21.05.18, №2466 від 06.06.18, №2715 від 19.06.18, №2905 від 29.06.18, №3076 від 11.07.18, №3177 від 17.07.18, № 3483 від 03.08.18, №4175 від 16.08.18, №4357 від 29.08.18 та товарно-транспортними накладними: № 2059 від 16.05.18, №2140 від 21.05.18, №2466 від 06.06.18, № 2715 від 19.06.18, № 2905 від 29.06.18, №3076 від 11.07.18, № 3177 від 17.07.18, № 3483 від 03.08.18, № 4175 від 16.08.18, № 4357 від 29.08.18, які підписані належним чином представниками сторін без зауважень та заперечень /а.с. 18-37/.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 645 197 грн. 00 коп. основного боргу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 111 526 грн. 73 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 20.07.2018 по 05.03.2019 (виходячи з суми боргу по кожному факту поставки окремо) відповідно до умов п. 8.3. Договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупець сплачує суму боргу з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, перевіривши виконаний позивачем розрахунок розміру пені за кожний період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 111 526 грн. 73 коп., нараховану за загальний період прострочення з 20.07.2018 по 05.03.2019 (виходячи з суми боргу по кожному факту поставки окремо), оскільки судом було встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов`язання по Договору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 129 669 грн. 40 коп. штрафу, нарахованого відповідно до умов п. 8.3. Договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, а сплата штрафу передбачена умовами Договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 129 669 грн. 40 коп. - 20% штрафу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 41616 грн. 27 коп. інфляційних збитків та 104743 грн. 20 коп. - 30% річних, нарахованих відповідно до п. 8.3. Договору, в якому сторони домовились про те, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупець сплачує суму боргу з врахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Судом перевірено розрахунок 30% річних та інфляційних збитків та встановлено, що штрафні санкції нараховано позивачем арифметично та методологічно вірно, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 41616 грн. 27 коп. інфляційних збитків, та 104 743 грн. 20 коп. - 30% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 20.07.2018 по 05.03.2019 (виходячи з суми боргу по кожному факту поставки окремо).

Розрахунки здійснено судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН Підприємство 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2019.

Позивач також просить суд згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України, зазначити про нарахування, починаючи із 06 березня 2019 року, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду 30 % річних на суми заборгованості за видатковими накладними, що будуть визначені станом на дату прийняття рішення у справі.

Нарахування 30 % річних здійснювати за наступною формулою:

Сума 30% річних = С х 30 х Д / 365 / 100, де:

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по видаткових накладних: №2059 від 16.05.18, №2140 від 21.05.18, №2466 від 06.06.18, №2715 від 19.06.18, №2905 від 29.06.18, №3076 від 11.07.18, №3177 від 17.07.18, № 3483 від 03.08.18, №4175 від 16.08.18, №4357 від 29.08.18, а отже суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зазначення в рішенні про нарахування 30% відсотків річних з 06.03.2019 р. до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування:

Нарахування 30 % річних здійснювати за наступною формулою:

Сума 30% річних = С х 30 х Д / 365 / 100, де:

С - сума основного боргу, яка на день прийняття рішення складає 645 197 грн. 00 коп.,

Д - кількість днів прострочення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сквира агро (вул. Харківська, буд. 4, м. Суми, 40024, код 40704197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каргілл енімал нутрішн (комплекс Ямельня-1 , с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083, код 32730400) 645 197 грн. 00 коп. основного боргу, 111 526 грн. 73 коп. пені, 129 669 грн. 40 коп. - 20% штрафу, 104 743 грн. 20 коп. - 30% річних, 41 616 грн. 27 коп. інфляційних збитків, 15 491 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 30% річних з 06.03.2019 р. до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою:

Сума 30% річних = С х 30 х Д / 365 / 100, де:

С - сума основного боргу,

Д - кількість днів прострочення.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 08.07.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко