Ухвала

від 28.03.2019 по справі 2-н-68/2007

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-н-68/2007

Провадження № 4-с/488/18/19

УХВАЛА

Іменем України

28.03.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Тузові Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на дії старшого державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Нугаєвої М.П., -

Встановив:

У січні 2019 року стягувач у виконавчому провадженні - ПАТ "Державний ощадний банк України" (АТ «Ощадбанк» ) звернувся до суду із даною скаргою, в обґрунтування якої вказав наступне.

20 грудня 2018 року АТ Ощадбанк в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ Ощадбанк отримано постанову старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Нутаєвої М.П. від 11.12.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: дубліката судового наказу № 2-Н-68/2007 від 19.02.2007, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 355.52 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15.00 грн та судового збору в розмірі 25.50 грн. що знаходився на примусовому виконанні у Корабельному ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, в межах виконавчого провадження № 53654819 па підставі п. 2 ч.І ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Стягувач вважає незаконними дії державного виконавця Корабельного ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області щодо повернення виконавчого документу стягувачу через те, що державним виконавцем не було здійснено усіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання виконавчого документа.

Посилаючись на викладене, стягувач просить:

- визнати дії старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Нугаєвої М.П. щодо повернення виконавчого документу стягувачу неправомірними;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу винесену державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Нугаєвою М.П. в межах виконавчого провадження № 53654819 щодо виконання дубліката судового наказу від 19.02.2007 по справі № 2-Н-68/2007, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва, а виконавче провадження № 53654819 - відновити.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник заявника надав заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги, викладені у скарзі, підтримує у повному обсязі.

Представник Корабельного ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, надав відзив на скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні, а судове засідання провести без його участі.

Боржник будучи належним чином повідомленим про час, місце розгляду скарги, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Дослідивши скаргу та зібрані по справі письмові докази, суд прийшов до висновку, що вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 19 лютого 2007 року Корабельним районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ (18.11.2016 Корабельним районним судом м. Миколаєва задоволено заяву АТ Ощадбанк про видачу дубліката зазначеного вище судового наказу) у справі № 2-н-68/2007 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Ощадбанк заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 355.52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15.00 грн та судового збору в розмірі 25.50 грн.

АТ Ощадбанк на адресу Корабельного ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області направлено заяву від 16.03.2017 за вих. № 11.20-23/253 про примусове виконання дубліката судового наказу № 2-Н-68/2007 від 19.02.2007.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

П. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Статтею 37 Закону України Про виконавче провадження встановлений вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Із копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.12.2018 року ВП №53654819, вбачається, що в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити місце перебування боржника і здійснені державним виконавцем заходи щодо встановлення його місця перебування виявились безрезультатними. Згідно витягів з НАІС ДДАІ МВС України транспортні засоби за боржником не зареєстровано. Державного реєстру іпотек нерухоме майно на праві власності у боржника відсутнє. За місцем проживання боржника майна, що йому належить на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Відповідно до довідки ДПС України відкриті розрахункові рахунки в фінансових установах відсутні, інформація стосовно боржника-фізичної особи щодо сум доходів, нарахованих (сплачених) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. Згідно відповіді ПФУ про останнє місце роботи інформації не знайдено, щодо осіб-боржників, які отримують пенсію, інформації не знайдено. На підставі цих відомостей та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до додатку до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження "Перелік виконавчих дій та строки їх вчинення" виконавча дія щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника має вчинятися не рідше ніж один раз на три місяці з моменту відкриття виконавчого провадження; а щодо виявлення рахунків боржника - не рідше ніж один раз на два тижні з моменту відкриття виконавчого провадження.

Проте, представником Корабельного ВДВС не було представлено суду доказів того, що державним виконавцем вживалися усі передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, із вказаною вище періодичністю.

Таким чином доводи заявника щодо невжиття усіх передбачених законом дій для визначення місця перебування боржника та його майна, суд знаходить обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем Корабельного ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області не було вжито усіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, і оскаржувана стягувачем постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є необґрунтованою і такою, що була винесена передчасно, та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд знаходить скаргу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на дії старшого державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Нугаєвої М.П. - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Корабельного ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Нугаєвої М.П. щодо повернення виконавчого документу від 11.12.2018 року ВП №53654819, дубліката судового наказу № 2-Н-68/2007 від 19.02.2007, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 355.52 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15.00 грн та судового збору в розмірі 25.50 грн. стягувачу , неправомірними.

Скасувати постанову від 11.12.2018 року ВП №53654819 про повернення виконавчого документа стягувачу винесену державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Нугаєвою М.П. в межах виконавчого провадження № 53654819 щодо виконання дубліката судового наказу від 19.02.2007 по справі № 2-Н-68/2007, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва.

Виконавче провадження № 53654819 щодо виконання дубліката судового наказу від 19.02.2007 по справі № 2-Н-68/2007, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва, відновити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ Л.І. Селіщева