Рішення

від 11.04.2019 по справі 160/1970/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Справа № 160/1970/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лозицької І.О.

за участі секретаря судового засідання - Черніженко К.Е.

за участі:

представника позивача - Колошина В.П.

представника відповідача - Суріна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватної комерційної фірми Енко до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, призупинення дії постанови, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Приватна комерційна фірма Енко (далі - ПКФ Енко, позивач) з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 14.02.2019 року № ДН238/1505/АВ/ТД-ФС/122 про накладення штрафу на Приватну комерційну фірму Енко у розмірі 876330,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає протиправною оскаржувану постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 14.02.2019 року № ДН238/1505/АВ/ТД-ФС/122, якою на нього накладено штраф у розмірі 876330,00 грн. Адже, на його думку, висновки інспектора про наявність порушення ч. 3 ст. 24 Кодекса законів про працю України (далі - КЗпП України) безпідставно аргументовані використанням праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин на підставі договорів підряду та підміною трудових відносин цивільно-правовими. Крім того, за поясненнями позивача, інспектором, яким проводився позаплановий захід інспекційного відвідування були неповно досліджені матеріали перевірки, невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірних висновків про наявність порушень.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 26.03.2019 року було частково задоволене клопотання позивача та призначений розгляд справи в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідмоленням сторін.

У судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх повністю, обставини справи пояснив таким чином, як про це зазначено у позові.

Крім того, позивач надав суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що обладнання, яке використовувалось виконавцями належить їм, а не було надане підприємством. Саме виконавці не бажали укладення трудових договорів, так як укладення таких договорів значно обмежує їх у плануванні вільного часу, можливості відпочивати тоді, коли вони побажають і, відповідно, працювати у зручний для них час, а не примушує їх до виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, що для них неприйнятне. Також, позивач пояснив, що укладення трудових договорів обмежило б виконавців у можливості отримувати додатковий дохід. На підтвердження своїх тверджень, позивач надав суду бухгалтерську довідку № 0408 від 08.04.2019 року, спрощений фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, пояснення виконавця за договором - Темченка Вадима Івановича щодо обставин та причин укладення договору про надання послуг № 180601 від 01.06.2018 року.

Тому, посилаючись на положення ст. 43 Конституції України, за якими використання примусової праці забороняється, позивач зазначив, що він не мав можливості укласти трудові договори з виконавцями, навіть, якщо б і бажав це зробити, бо він не міг примусити виконаців укласти трудовий договір.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. Адже, за твердженнями відповідача, неприпустимо оформляти договори цивільно-правового характеру на виконання небезпечних робіт, а також робіт, які мають постійний характер виконання.

Крім того, за поясненнями відповідача, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, укладається цивільно-правовий договір.

З урахуванням цього, в ході інспекційного відвідування відповідач прийшов до висновку, що всіх працівників позивач допустив до роботи з порушенням вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України. А оскаржувана постанова про накладення штрафу була винесена законно та обгрунтовано, на підставі норм діючого законодавстьва, тому відсутні підстави для її скасування.

Справа розглянута в межах строку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, заслухавши думки учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватна комерційна фірма Енко була зареєстрована як юридична особа 29.10.1998 року, одним із видів діяльності якої, є покрівельні роботи за кодом КВЕД 43.91. Це підтверджується відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відомостями зі статуту.

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування № 11/4.3-Н від 22.01.2019 року, наказу № 80-і від 21.01.2019 року, відповідачем була проведена позапланова перевірка підприємства за період з 24.01.2019 року по 25.01.2019 року.

За результатами проведеної перевірки відповдіачем був складений акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ДН238/1505/АВ від 25.01.2019 року.

Відповідно до відомостей з акту перевірки, за результатом перевірки наданих документів встановлено, що відповідно до договору про надання послуг з управління від 05.03.2018 року, укладеного між ПКФ Енко (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець), останній приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з управління ПКФ Енко .

Протягом 2018 року позивачем в особі директора ОСОБА_1 було укладено 6 договорів цивільно-правового характеру з громадянами на виконання певних робіт, а саме: один договір на виконання обов`язків виконроба та п`ять договорів на виконання робіт з капітального ремонту будівлі (монтаж паробар`єра, монтаж гідробар`єра, укладення утеплювача, монтаж настилу на підлогу).

В ході інспекційного відвідування було встановлено: факт використання праці семи найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме: підміну трудових відносин цивільно-правовими, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

З урахуванням таких висновків, 31.01.2019 року відповдіачем був складений припис про усунення виявлених порушень № ДН238/1505/АВ/П, відповідно до якого виявленим порушенням визначено 7 найманих працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ., які були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого в письмовій формі, без наказу та повідмолення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, та встановлений позивачу строк для усунення виявлених порушень - 11.02.2019 року, не допускаючи їх в подальшому.

14.02.2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області була винесена оскаржувана постанова № ДН238/1505/АВ/ТД-ФС/122 про накладення штрафу уповаженими посадовими особами, відповідно до якої, на ПКФ Енко був накладений штраф у розмірі 876330,00 грн., дата набрання постановою законної сили з 14.02.2019 року.

Не погодившись з вищевказаною постановою, позивач оскаржує її в судовому порядку.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100, утворені територіальні органи Держпраці, зокрема, і Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

За приписами підпунктів 5, 8 пункту 4 вищенаведеного Положення передбачено, що Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірку виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі - Порядок № 295).

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також, шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Пунктом 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України № 1985-IV(1985-15) від 08 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

Згідно з частиною 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

За приписами пункту 10 Порядку № 295, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

У відповідності до вимог підпунктів 1, 2 пункту 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, а саме: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби, з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких, передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (пункт 12 Порядку № 295).

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, встановлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3-6 Порядку № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Положеннями пункту 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (абзац 2 пункту 8 Порядку № 509).

Відповідно до ст. 21, ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України (в редакції станом на момент проведення перевірки), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Аналіза викладених вище норм, з урахуванням роз`яснень Верховного Суду, викладених в постанові від 08.05.2018 року, справа № 127/21595/16-ц, вказує, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Робота згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, виконавець за цивільно-правовим договором сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду справи, було встановлено, що, здійснюючи свою господарську діяльність ПКФ Енко , прийняла участь у державній закупівлі через електронний майданчик Прозоро - ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, Капітальний ремонт будівлі КЗО СБШ № 23 Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 14 (капітальний ремонт і реставрація). Позивач переміг за результатами тендеру, після чого ним був укладений договір № 22пд/18 від 10.05.2018 року з Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Це підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з сайту публічних закупівель Прозоро.

Відповідно до умов договору № 22пд/18 від 10.05.2018 року, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (замовник) доручає, а ПКФ Енко (підрядник) зобов`язується, з урахуванням фінансування, відповідно до кошторису по об`єкту, виконати роботи: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, Капітальний ремонт будівлі КЗО СБШ № 23 Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, пр. Дмира Яворницького, 14 (ДК 021:2015-45453000-7 капітальний ремонт і реставрація). При цьому, замовник приймає та оплачує такі роботи. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

У розділі 4 договору визначені умови щодо якості робіт, зокрема, у п. 4.1 передбачено, що підрядник повинен виконати передбачені договором роботи, якість яких має відповідати будівельним нормам і правилам, вимогам законодавчих та нормативних документів, чинним правилам забудови, іншим нормативам та правилам у галузі будівництва.

За поясненнями позивача, після укладення договору підряду № 22пд/18 від 10.05.2018 року, підприємство почало пошук робітників відповідної кваліфікації, з якими були укладені цивільно-правові договори для виконання конкретних робіт за місцем виконання робіт та до терміну доки ці роботи не будуть виконані.

При цьому, 05.03.2018 року ПКФ Енко (замовник) в особі власника підприємства ОСОБА_11, що діє на підставі статуту, уклав з ОСОБА_1 (виконавець) договір про надання послуг з управління з метою пошуку цим спеціалістом тендерних закупівель, організації участі в публічних закупівлях та оформлення документації для участі у тендерних процедурах.

Відповідно до умов вказаного договору, замовник передає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з управління ПКФ Енко , згідно зі встановленою структурою, періодичністю та строками надання, основними умовами надання послуги.

Також, з матеріалів справи вбачається, що після укладення вказаного вище договору підряду № 22пд/18 від 10.05.2018 року позивач уклав такі цивільно-правові договори щодо виконання робіт та послуг:

- з ОСОБА_2 (виконавець) - договір про надання послуг від 01.06.2018 року № 180601 (термін дії до 31.12.2018 року), предметом договору є виконання обов`язків виконроба, тобто здійснення організації, конролю, нагляду та спостереження робочого процесу з виконання будівельних робіт, а замовник зобов`язується сплачувати за виконані роботи обумовлену домовленістю сторін винагороду;

- з ОСОБА_4 (виконавець) - договір про надання послуг від 01.06.2018 року № 180602 (термін дії до 31.12.2018 року), предметом договору є зобов`язання виконувати будівельні роботи в якості монтажника, а саме: монтаж паробар`єра, монтаж гідробар`єра, укладання утеплювача, монтаж настилу на підлогу, а замовник зобов`язується сплачувати за виконані роботи обумовлену домовленістю сторін винагороду;

- з ОСОБА_6 (виконавець) - договір про надання послуг від 01.06.2018 року № 180603 (термін дії до 31.12.2018 року), предметом договору є зобов`язання виконувати будівельні роботи в якості слюсара-монтажника, а саме: монтаж паробар`єра, монтаж гідробар`єра, укладання утеплювача, монтаж настилу на підлогу, а замовник зобов`язується сплачувати за виконані роботи обумовлену домовленістю сторін винагороду;

- з ОСОБА_5 (виконавець) - договір про надання послуг від 01.06.2018 року № 180604 (термін дії до 31.12.2018 року), предметом договору є зобов`язання виконувати будівельні роботи в якості монтажника-покрівельника, а саме: монтаж паробар`єра, монтаж гідробар`єра, укладання утеплювача, монтаж настилу на підлогу, а замовник зобов`язується сплачувати за виконані роботи обумовлену домовленістю сторін винагороду;

- з ОСОБА_7 (виконавець) - договір про надання послуг від 01.06.2018 року № 180605 (термін дії до 31.12.2018 року), предметом договору є зобов`язання виконувати будівельні роботи в якості різноробочого, а саме: монтаж паробар`єра, монтаж гідробар`єра, укладання утеплювача, монтаж настилу на підлогу, а замовник зобов`язується сплачувати за виконані роботи обумовлену домовленістю сторін винагороду;

- з ОСОБА_3 (виконавець) - договір про надання послуг від 01.06.2018 року № 180606 (термін дії до 31.12.2018 року), предметом договору є зобов`язання виконання будівельні роботи в якості різноробочого, а саме: монтаж паробар`єра, монтаж гідробар`єра, укладання утеплювача, монтаж настилу на підлогу, а замовник зобов`язується сплачувати за виконані роботи обумовлену домовленістю сторін винагороду.

Виконання обов`язків за вказаними вище цивільно-правовими договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі наданих послуг за договорами від 31.10.2018 року.

Також, суд бере до уваги наявні в матеріалах справи копії бухгалтерської довідки позивача № 08/04 від 08.04.2019 року, спрощеного фінансового звіту позивача як суб`єкта малого підприємства (баланс на 31.12.2018 року), відомості про кількість вакансій у позивача за професійними групами на кінець лютого 2019 року, пояснення, зокрема, ОСОБА_2 щодо відсутності у нього бажання та волевиявлення на укладення трудового договору з ПКФ Енко в червні 2018 року. Адже, ними підтверджується той факт, що між позивачем та виконавцями будівельних робіт виникли договірні цивільно-правові відносини, а не трудові, як помилково вважає відповідач, а також спростовуються твердження відповідача про те, що в ході проведеної перевірки ним була виявлена підміна трудових правовідносин цивільно-правовими.

Водночас, як підставу для накладення на позивача штрафу, відповідач вказує факт виявленого порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, яка передбачає підстави укладення трудового договору. Проте, в ході судового розгляду справи було встановлено, та це підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та виконавцями будівельних робіт виникли цивільно-правові договірні відносини, а не трудові правовідносини, до висновків про що прийшов відповідач. При цьому, після виконання сторонами умов вказаних вище цивільно-правових договорів сторонами була досягнута їх мета, щодо чого вони і укладались, та отриманий матеріальний результат у вигляді результатів виконаних будівельних робіт по капітальному ремонту будівлі КЗО СБШ № 23 Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 14. Це підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі наданих послуг за договором від 31.10.2018 року.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем трудового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Тому, винесена відповідачем оскаржувана постанова про накладення штрафу, з урахуванням протиправних висновків, зроблених в ході проведеної перевірки, є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов повністю.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає відповідно до вимог ст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також сплату позивачем судового збору у розмірі 13144,96 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1276524714.1 від 22.02.2019 року, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72 - 77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватної комерційної фірми Енко до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, призупинення дії постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 14.02.2019 року № ДН238/1505/АВ/ТД-ФС/122 про накладання штрафу на Приватну комерційну фірму Енко у розмірі 876 330,00 грн.

Стягнути на користь Приватної комерційної фірми Енко (адреса: вул. Чкалова, буд. 208, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Олексіївка, 53272, код ЄДРПОУ 30093864) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) судові витрати у розмірі 13 144,96 грн. (тринадцять тисяч сто сорок чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22.04.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька