ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/528/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
секретар: Мельниченко В.В.,
за участю:
представника позивача Горбунової К.О.,
представників відповідача Козлова А.О., Савчишкіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства приватно-виробничої комерційної фірми "Аліна А" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Приватне підприємство приватно-виробничої комерційної фірми "Аліна А" (далі Позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 0004391422 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2757676,00 грн та № 0004401422 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2856560,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги повністю та пояснила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірним, а відтак підлягають скасуванню, оскільки Відповідачем помилково визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції, без врахування фактичних обставин здійснення Позивачем господарської діяльності та у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а отже, помилкового встановлення неправомірних висновків про допущення платником податків податкових правопорушень, що вбачається з наступного.
За наслідком дослідження господарських правовідносин з контрагентами, податковий орган дійшов до висновку про неправомірність формування витрат з податку на прибуток та складу податкового кредиту, на підставі отриманих від контрагентів-постачальників первинних документів.
Висновки податкового органу є протиправними, оскільки позивач позбавлений можливості контролю за станом своїх контрагентів та їх діяльністю. Всі отримані від них товари та послуги належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку і в подальшому використані в своїй господарській діяльності, що підтверджується відповідними документами. Позивач не може нести відповідальність за своїх постачальників.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали і посилаючись на акт перевірки та досліджені під час перевірки документи заперечували проти задоволення позовних вимог. Проаналізувавши господарські операції з усіма контрагентами позивача за перевіряємий період було встановлено типові порушення з кожним з них, а саме :
- ненадання товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування товарів та їх приймання-передачу від постачальника до покупця, з посиланням на Закон України Про автомобільний транспорт та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні;
- встановлення невідповідності у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів у контрагентів-постачальників;
- відсутність документування контрагентами-постачальниками послуг з оренди приміщень;
- відсутність документування контрагентами-постачальниками послуг з оренди транспортних засобів та отримання транспортних послуг від сторонніх організацій;
- відсутність у контрагентів-постачальників власних або орендованих складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей;
- відсутність у контрагентів-постачальників власного нерухомого майна та земельних ділянок;
- відсутність у контрагентів-постачальників основних засобів;
- невідповідність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так як вказані первинні документи не містять повного змісту та обсягу господарської операції тощо.
Ці обставини свідчать про неможливість постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг контрагентами-постачальниками на адресу Позивача, а відтак, платник податків використовував лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного здійснення таких операцій.
Судом встановлені наступні обставини по справі.
19 листопада 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі складено акт № 221/21-22-14-01/22749193 Про результати планової виїзної документальної перевірки ПП ПВКФ Аліна-А (код 22749193) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року (акт перевірки отримано ПП ПВКФ Аліна-А 27.11.2018 року).
У висновках зазначеного вище акту перевірки вказано, що перевіркою ПП ПВКФ Аліна-А (далі - Позивач) встановлено порушення:
1. п. 44.1, п. п. 44.2, п. п. 44.3 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2261986,00грн., у тому числі: за 2015 рік на суму 279225,00грн.; за 2016 рік на суму 1056344,00грн.; за 2017 рік на суму 926417,00грн.
2. порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2285248,00 грн.
Відповідачем зроблено висновок про те, що Позивачем не доведено факту отримання товарів та послуг від постачальників. Такі обставини, на думку Відповідача, свідчать про неможливість постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг контрагентами-постачальниками на адресу Позивача, а відтак, платник податків використовував лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного здійснення таких операцій.
Відповідачем зазначено, що надані для перевірки документи по господарським взаємовідносинам Позивача з контрагентами-постачальниками не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Позивач, при виборі контрагента-продавця (контрагента-постачальника) та укладенні з ним договорів, має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Враховуючи наведене, податковим органом зроблено висновки про неправомірність формування платником податків податкового обліку, зокрема, формування складу витрат та складу податкового кредиту, а саме :
- ненадання Позивачем товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування товарів та їх приймання-передачу від постачальника до покупця, з посиланням на Закон України Про автомобільний транспорт та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні;
- встановлення невідповідності у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів у контрагентів-постачальників;
- відсутність документування контрагентами-постачальниками послуг з оренди приміщень, послуг з оренди транспортних засобів та отримання транспортних послуг від сторонніх організацій; відсутність у контрагентів-постачальників власних або орендованих складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей; відсутність у контрагентів-постачальників власного нерухомого майна та земельних ділянок; відсутність у контрагентів-постачальників основних засобів;
- невідповідність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , так як вказані первинні документи не містять повного змісту та обсягу господарської операції.
З цих підстав визначено податкові зобов`язання та застосовано штрафні санкції, що знайшло своє відображення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.
Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0004401422 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2856560,00 грн є похідним від ППР № 0004391422 яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток, оскільки підставами для його прийняття стали одні і ті ж самі висновки та виявлені порушення під час перевірки.
Заслухавши сторони, дослідивши їх заяви по суті, акт перевірки та надані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Позивачем, зважаючи на обов`язковість ліцензування господарської діяльності отримано у Державному департаменті пожежної безпеки МНС України ліцензію, видану 24 вересня 2010 року, серія АВ № 548476 (строк дії необмежений), відповідно до якої Позивач може здійснювати проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів пожежного захисту та систем опалення оцінку протипожежного стану об`єктів.
Позивач має нерухоме майно (офісні та виробничі приміщення) за адресою: вул. Червонопрапорна, 56, м. Херсон, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.05.2000 року, укладеного між Позивачем та Регіональним відділення Фонду держмайна України по Херсонській області.
Водночас, здійснюючи господарську діяльність Позивач за перевіряємий період мав найманих працівників:
- у 2015 році у кількості 24 особи;
- у 2016 році у кількості 19 осіб;
- у 2017 році у кількості 18 осіб.
Наявність у Позивача найманого персоналу для здійснення відповідного виду господарської діяльності підтверджується наказами Позивача про затвердження штатного розкладу, про внесення змін до штатного розкладу, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за перевіряємий період - 2015-2017 роки.
Здійснюючи перевірку, Відповідачем проведено аналіз господарських операцій Позивача щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг з контрагентами - ПП Ставр і К , ТОВ Трейд-Економ , ТОВ Опт-Капітал , ТОВ Транс-Трейдинг , ПП Херсонбудстар , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Транзит Про , ПП Златавабудпівдень , ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс , ТОВ Берсерк , ТОВ Фірма Таврія ЛТД , ТОВ Здравода , ПП Альянс Промпол , ПП Терраторгбуд , ТОВ Релантген , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Трайгон-Херсон-Південь , ТОВ Укртрейд Альянс . По кожному із зазначених постачальників опис виявлених порушень відображено в акті перевірки.
У зазначених контрагентів Позивач придбавав протипожежні товари, а саме: вогнегасники, щити пожежні, багри пожежні, ЗПУ (замочно-пусковий пристрій), рукава на ВП, розтруби до вогнегасників, порошок вогнегасний, генератор піни та інші товари які мають відношення до господарської ліцензійної діяльності позивача визначеної його статутними та реєстраційними документами.
Позивач також виконував роботи по монтажу пожежної сигналізації, заправці вогнегасників, облаштуванню вентиляцій та інше, про що відображено у договорах та актах виконаних робіт які ним додано до матеріалів справи та були предметом дослідження під час перевірки та в судовому засіданні.
Надаючи послуги та виконуючи роботи позивач укладав договори оренди майна в тому числі і зварювальних апаратів.
Так, Позивачем надано послуги: Херсонській обласній універсальній бібліотеці ім. О.Гончара; КЗ Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня , КЗ Херсонська обласна психіатрична лікарня , Херсонському державному університету, ПАТ Енергопостачальна компанія , ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області, ГУ статистики у Херсонській області, Управлінню Державної казначейської служби у Білозерському районі, Херсонській гімназії № 6, Херсонській обласній державній адміністрації, КЗ Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є.Карабелеша , Управлінню Державної казначейської служби України у місті Херсоні Херсонської області, ТУ ДСА в Херсонській області, КТ ПП ВАТ Компанія Дніпро і Компанія , ТОВ Аеро-Експрес , ТОВ Хімрезерв-Херсон , реалізація модулів порошкового пожежогасіння Спрут-6 КП Херсонські авіалінії , перезарядка вогнегасників Абрикосівському дитячому садку та іншим установам, підприємствам та господарствам перелік яких відображений в акті перевірки, позовній заяві та підтверджується письмовими документами.
Реалізація Позивачем протипожежного обладнання та надання послуг підтверджується, відповідними первинними документами, а саме, - податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, довіреностями на отримання від Позивача ТМЦ, рахунками-фактурами, а також банківськими виписками, що підтверджують отримання Позивачем грошових коштів за реалізовані товарно-матеріальні цінності та надані послуги.
Що стосується отримання за виконанні роботи, послуги, товари коштів та відповідно формування дохідної частини, відповідачем, в акті перевірки порушень не виявлено.
Відповідачем не спростовується факт виконання робіт, постачання товарів та надання послуг Позивачем зазначеним отримувачам товарів, послуг та робіт, а лише зазначається про неможливість віднесення до витрат Позивача придбання товарів та послуг від постачальників Позивача з причин, що вже судом зазначені вище.
Таким чином, всі порушення що відображені в акті перевірки стосуються тільки щодо формування витрат та податкового кредиту позивача по придбанню ним у вищезазначених постачальників товарів.
Суд зазначає, аналіз відображених в акті порушень стосується саме порушень які допущені контрагентами позивача і основним із низ них є встановлення невідповідності у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів у контрагентів-постачальників та відсутність документування контрагентами-постачальниками послуг з оренди приміщень, послуг з оренди транспортних засобів та отримання транспортних послуг, що на думку суду не може бути покладено у вину Позивача, оскільки він позбавлений як обов`язку так і можливості здійснення контролю за господарською діяльністю своїх контрагентів та впливу на ведення і формування його податкової та бухгалтерської звітності.
На підтвердження отримання (оприбуткування) товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників ПП Ставр і К , ТОВ Трейд-Економ , ТОВ Опт-Капітал , ТОВ Транс-Трейдинг , ПП Херсонбудстар , ПП КФ Агроресурс , ТОВ Транзит Про , ПП Златавабудпівдень , ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс , ТОВ Берсерк , ТОВ Фірма Таврія ЛТД , ТОВ Здравода , ПП Альянс Промпол , ПП Терраторгбуд , ТОВ Релантген , ПП А-Оптторгсервіс , ПП Трайгон-Херсон-Південь , ТОВ Укртрейд Альянс , а також використання цих товарно-матеріальних цінностей свідчать відомості обліку прибутку та витрат матеріалів за 2015-2017 роки (оборотні відомості по товарно-матеріальним рахункам, з яких вбачається найменування товарно-матеріальних цінностей, одиниця виміру, кількість та вартість товарно-матеріальних цінностей, оборот за календарний місяць, залишок товарно-матеріальних цінностей (кількість та вартість на 1 число календарного місяця).
Крім того, оприбуткування придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей та витрати таких товарно-матеріальних цінностей підтверджуються лімітно-забірними картами (щомісячними) за 2015-2017 роки, з яких вбачається найменування матеріалів, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість та вартість товарно-матеріальних цінностей (оприбуткованих та витрачених).
В підтвердження придбання якісних товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників свідчать, також, сертифікати відповідності, які надані Позивачу разом з поставленим товаром, а саме, - на порошки вогнегасні, вогнегасники вуглекислотні тощо на відповідність ДСТУ.
Розрахунки Позивача з дебіторами та кредиторами за 2015-2017 роки, крім банківських виписок, підтверджуються також журналами-ордерами № 6 (щомісячними), з яких вбачається найменування контрагента-дебітора та контрагента-кредитора, відповідний бухгалтерський рахунок, сума по рахунку, сальдо на початок та на кінець місяця.
За приписами п. п. 16.1.2 - 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Законодавством України не передбачено обов`язок та можливість суб`єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК.
Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Судом встановлено, що надані позивачем документи як під час перевірки так і в судовому засіданні підтверджують рух активів платника податків та рух його капіталу.
Пунктом 120-1.3 ст. 120 ПК України передбачено, що допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, виявлених контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця, - тягне за собою накладення на платника податку - продавця штрафу в розмірі 170 гривень та зобов`язання виправити такі помилки.
Водночас, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, допущення певних помилок (невідповідності номенклатури) під час заповнення податкових накладних з придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей має негативні наслідки саме для контрагентів-постачальників Позивача, у вигляді застосування штрафних санкцій та неможливості формування податкового кредиту, а не для Позивача, оскільки, у податкового органу відсутні будь-які зауваження або претензії щодо правильності заповнення податкових накладних, реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних тощо, відтак, є неправомірним твердження Відповідача про неможливість віднесення Позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, за наслідком здійснення придбання товарів у контрагентів-постачальників та отримання належним чином оформлених податкових накладних.
Суд вважає, що висновки Відповідача про невідповідність номенклатури в отриманих/виданих контрагентами-постачальниками податкових накладних є негативними наслідками лише для таких контрагентів-постачальників, до того ж вказані посилання податкового органу не підтверджені у належний спосіб (не зафіксовані в актах перевірки), а відтак, такі висновки є передчасними, з огляду на відсутність інформації про самостійне коригування платником податків власного податкового обліку тощо.
Крім того, жодний чинний нормативний акт, у тому числі і Податковий кодекс України, не ставить в залежність формування податкового обліку платника податків (віднесення відповідних сум до складу витрат або до складу податкового кредиту) від тотожності придбаних та реалізованих товарів (тотожності номенклатури) його контрагентів.
Щодо невідповідності актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , так як вказані первинні документи не містять повного змісту та обсягу господарської операції, суд зазначає, що дійсно деякі документи особливо, що стосується договору транспортно-заготівельних послуг мають юридичні дефекти.
Але, в той же час, суд погоджується і з позицією позивача, що недоліки які мають ці договори усуваються при досліджені в комплексі з актами прийому передачі цих послуг та у рахунках фактурах і дають підставу для врахування їх та віднесення до витрат у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Стверджуючи про дефектність актів здачі-прийняття робіт, на підставі яких Позивачем отримано послуги від контрагентів-постачальників та сформовано податковий і бухгалтерський обліки, Відповідач зазначає про невідповідність таких первинних документів положенням статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку з тим, що відсутні дата та період здійснення перевезення, найменування та кількість товару, пункти навантаження та розвантаження товарів, не вказано транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення.
Окреслені доводи податкового органу не можуть бути прийняті до уваги, так як дата та період надання транспортно-заготівельних послуг визначені безпосередньо у змісті акту здачі-прийняття таких послуг, а також у рахунках-фактурах.
Найменування та кількість товару не можуть бути відображені в акті здачі-прийняття робіт, оскільки Позивачем отримано послуги з транспортування продукції, а не купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу або поставки.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відтак, твердження податкового органу про нереальність та нездійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами-постачальниками спростовується первинними документами, з яких вбачається придбання товарно-матеріальних цінностей (отримання послуг), їх оплата, оприбуткування, складське зберігання та подальша реалізація товарно-матеріальних цінностей (надання послуг), використання у власній господарській діяльності, отримання грошових коштів від контрагентів-покупців, відповідно, відображення у податковому та бухгалтерському обліках вказаних господарських операцій, з подальшим внесенням до податкової звітності.
Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов`язок та можливість суб`єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.
Отже, виходячи положень Податкового кодексу України вбачається, що Позивачем дотримано необхідні вимоги щодо формування складу витрат та складу податкового кредиту, оскільки такий податковий облік сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих за наслідком придбання товарів, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також належним чином оформлених первинних документів, а відтак, формування Позивачем податкового обліку є таким, що відповідає вимогам Податкового кодексу України, а за таких обставин, визначення Відповідачем податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, та застосування штрафних санкцій є неправомірним.
Аналіз акту перевірки та висновки викладені в ньому дають підстави суду визнати, що фактично відповідач визнав нікчемними угоди позивача з контрагентами і застосував наслідки цього тільки до позивача, наголошуючи на порушеннях які допущені контрагентами.
Верховний Суд дотримується стабільної правової позиції, що орган податкової служби не має права самостійно визнавати правочин нікчемним. За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.
У постанові від 15 січня 2019 року по справі № 809/2918/13-а, Верховний Суд досліджуючи положення Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту та витрат вказав, що такі норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Також слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
У постанові від 18 грудня 2018 року по справі № справі №826/13058/15 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище необхідно вказати, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Витрати на правничу допомогу, що передбачені положеннями статей 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України, які понесені Позивачем складають 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень), що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 14 січня 2019 року за № 14-01/19 та актом прийому-передачі робіт (надання послуг) від 15 березня 2019 року за договором про надання правничої допомоги від 14 січня 2019 року за № 14-01/19, а також оплатою Позивачем правничої допомоги у визначеному розмірі.
Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив :
Позовні вимоги Приватного підприємства Приватна виробничо-комерційна фірма "Аліна-А" задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 14.12.2018 року № 0004391422 про визначення грошового зобов`язання Приватному підприємству Приватна виробничо-комерційна фірма "Аліна-А" з податку на прибуток в сумі 2757676,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 0004401422 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2856560,00 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 39394259, м. Херсон, проспект Ушакова, 75) на користь Приватного підприємства Приватна виробничо-комерційна фірма "Аліна-А" (ЄДРПОУ 22749193, м. Херсон, вул. Червонопрапорна, 56) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору в сумі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн) та витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн), а всього 34 210,00 грн (тридцять чотири тисячі двісті десять грн).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 червня 2019 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 111030100
Суд | Херсонський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2019 |
Оприлюднено | 10.07.2019 |
Номер документу | 82867918 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Херсонський окружний адміністративний суд
Попов В.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні