Ухвала

від 04.07.2019 по справі 810/3267/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 липня 2019 року

Київ

справа №810/3267/18

адміністративне провадження №К/9901/17814/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі № 810/3267/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лайт-е.ком до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

25 червня 2019 року до Верховного Суду Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ДФС) подано касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2018 року.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційний суд неправомірно визнав неповажною наведену апелянтом причину пропуску строку подання апеляційної скарги та відмовив у відкритті апеляційного провадження. На думку скаржника, відсутність фінансування із Державного бюджету України не залежить від волевиявлення сторони та є істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. З огляду на викладене він був позбавлений можливості своєчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, а апеляційний суд мав визнати такі обставини поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що правильне застосовування Шостим апеляційним адміністративним судом норм права під час постановлення оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів, враховуючи таке.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду, первинну апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду податковий орган подав до суду 20 листопада 2018 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору та пропуском строку звернення до суду. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2019 року клопотання ДФС про поновлення строку задоволено, у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з несплатою судового збору.

18 березня 2019 року ДФС звернулася до апеляційного суду з повторною апеляційною скаргою. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статтей 296, 298 КАС України, а саме, через пропуск строку на апеляційне оскарження. На усунення недоліків апеляційної скарги ДФС подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши його відсутністю фінансування із Державного бюджету України, що унеможливило сплату судового збору, та неукомплектованістю юридичного відділу ДФС.

Оскаржуваною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду вказане клопотання ДФС залишено без задоволення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалу мотивовано тим, що з урахуванням пункту 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

При цьому, апеляційним судом було враховано, що повторно з апеляційною скаргою податковий орган звернувся лише 18 березня 2019 року, тобто після спливу двох місяців з моменту оприлюднення ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2019 року про повернення первинної апеляційної скарги заявнику.

Посилання апелянта на неукомплектованість юридичного відділу (малу кількість працівників), як на підставу для поновлення строку звернення до суду, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими, оскільки представництво інтересів чи ведення позовної роботи працівниками відповідача є внутрішньою організаційною роботою відповідного органу, яка не повинна бути пов`язана із процесуальними строками встановленими чинним законодавством.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із мотивами, викладеними в оскаржуваній ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду.

Так, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Нездійснення своєчасного розподілу коштів в межах бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору, є недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах та, враховуючи передбачений статтею 8 КАС України принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, не може бути взято до уваги судом в якості поважної причини пропуску строку на оскарження судового рішення.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, з огляду на очевидну безпідставність касаційної скарги ДФС колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за скаргою ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі № 810/3267/18.

Керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі № 810/3267/18.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Б. Гусак О. В. Білоус І. Л. Желтобрюх