Постанова

від 03.07.2019 по справі 533/751/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1410/19

533/751/2012

Головуючий у 1-й інстанції Ліпчанський С.М.

Суддя-доповідач: Попова С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Попової С.А.,

суддів Биліни Т.І., Мироненко І.П.,

за участю секретаря Сидельнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року, постановлену у складі судді Ліпчанського С.М.,

у цивільній справі за поданням державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць О.В. про звернення стягнення на частку ОСОБА_1 у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний центр , стягнення її вартості,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Укргазбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільний центр , ОСОБА_2 , Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року до Мар`їнського районного суду Донецької області надійшло подання Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Київ (а.с. 1-4, 10-11), поданого в межах виконавчого провадження ВП 53459796 з виконання рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.07.2013р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ Укргазбанк 614996,54грн. В поданні містилася вимога звернути стягнення на частку ОСОБА_1 у статутному фонді ТОВ Автомобільний центр розміром в грошовому виразі 1604800грн. та стягнути з ТОВ Автомобільний центр її вартість. Подання вмотивоване положеннями ст.ст. 377, 379 ЦПК України і ст. 53 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року подання державного виконавця Деснянського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м. Київ задоволено.

Звернуто стягнення на частку ОСОБА_1 у статутному фонді ТОВ Автомобільний центр розміром 50% статутного фонду яка складає 1604800грн. та стягнути з ТОВ Автомобільний центр на користь ПАТ Акціонерний банк Укргазбанк вартість частки у статутному капіталі ТОВ Автомобільний центр в сумі 159 000грн.

Припинено частку ОСОБА_1 в статутному фонді ТОВ Автомобільний центр , розміром 50% статутного фонду, яка складає 1 604 800грн., про що внести відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб фізичних осіб-підприємців.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні подання державного виконавця.

Апеляційний суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 443 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи залучених заінтересованих осіб: представників Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Київ, ПАТ Укргазбанк , ТОВ Автомобільний центр , в тому числі за змістом апеляційної скарги - ОСОБА_2 , не вбачаючи виключних обставин, за яких судове засідання за їх клопотаннями мало б бути відкладено, оскільки їх неявка не є перешкодою для вирішення питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заінтересованої особи ОСОБА_1 , який підтримав доводи скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням оскаржуваної ухвали і направленням справи для продовження розгляду, за таких підстав.

Як зазначено у змісті оскаржуваної ухвали: державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП 53459796 встановлено, що у ОСОБА_1 недостатньо іншого майна для задоволення вимог стягувачів, у зв`язку з чим виникла необхідність звернути стягнення на його частку у статутному фонді ТОВ Автомобільний центр ЄДРЮОФОП 31669236.

В основу прийнятого судом рішення прийнято звіт про визначення частки учасника у розмірі 50% в ліквідаційній вартості єдиного майнового комплексу ТОВ Автомобільний центр , яка належить ОСОБА_1 станом на 31.12.2017р., ліквідаційна вартість частки розміром 50% в статутному капіталі товариства склала 159000грн. без ПДВ (а.с. 40-147).

Задовольняючи подання, суд першої інстанції, виходив з положень ст. 53 Закону України Про виконавче провадження , ст. 149 ЦК України, ст. 57 Закону України Про господарські товариства , ст. 379 ЦПК України щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, і, взяв до ваги, як встановлений факт, що у ОСОБА_1 недостатньо іншого майна для задоволення вимог стягувачів, на підставі чого дійшов висновку про обґрунтованість вимог державної виконавчої служби про звернення стягнення на його частку у статутному фонді ТОВ Автомобільний центр , яка згідно звіту складає 159000грн., у зв`язку з чим його частка у майні товариства припинена.

З такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.

В ході апеляційного перегляду справи апеляційним судом виявлена низка процесуальних порушень і невірного тлумачення і застосування норм матеріального права судом першої інстанції, що призвело до передчасного та неправильного вирішення питання.

Так, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд використав положення процесуального закону - ст. 379 ЦПК України, що втратили чинність з 15.12.2017 року з моменту прийняття нової редакції цього процесуального закону, в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-III, що набув чинності 15.12.2017р. Проте, у відповідності до п. 10 його Перехідних положень та вимог ст.ст. 3, 10 ЦПК України дана справа повинна була розглядатися за правилами оновленої редакції процесуального Закону.

Звертаючись до суду із поданням 22.12.2017р. Деснянським РВ ДВС м. Київ також було використано не актуальну редакцію процесуального закону - ст. 379 ЦПК України, якій станом на момент направлення до суду подання відповідала чинна норма - ст. 443 ЦПК України, якою і слід було керуватися.

Тож, суд першої інстанції використав процесуальну норму (ст. 379 ЦПК України в редакції 2004р.), яка не підлягала застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Чинним процесуальним законодавством, з урахуванням положень Закону України Про виконавче провадження , не передбачено, як слушно посилається в апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 , вирішення в порядку реалізації розділу VI ЦПК Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) питання про звернення стягнення на частку боржника в статутному фонді товариства. Положення вказаного розділу регламентують порядок визначення частки майна боржника спільній частковій власності.

Приймаючи рішення, суд не визначився із суттю і характером поставленого державним виконавцем на розв`язання суду процесуального питання, пов`язаного з реалізацією судового рішення.

Звернувши стягнення на майно боржника, суд не зважив, що це є компетенцією державного виконавця, унормованою ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження і ст. 53 цього ж Закону, якою і було вмотивовано подання державної виконавчої служби. В даному випадку суд не мав права вирішувати питання звернення стягнення частку боржника у статутному капіталі товариства з її подальшим припиненням всупереч вимог законодавства.

Чинна процесуальна норма - ч. 10 ст. 440 ЦПК України та положення абз. 2 ч. 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження регулюють звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а не питання звернення стягнення на майно боржника, яким він спільно володіє з іншими особами. І положення ст. 53 цього ж Закону, що були використані судом, регулюють інші питання, пов`язані із зверненням стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.

Що стосується перевірки законності ухвали щодо визначення частки боржника у майні, які він спільно володіє з іншими особами, то апеляційний суд вбачає низку порушень, в тому числі і неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, і грубе порушення норм процесуального закону.

Так, поза увагою суду залишились вимоги, що ставляться до змісту, форми подання державного виконавця.

З направлених кількох редакцій подання вбачається, що вони за змістом і формою не відповідають положенням ст. 175 ЦПК України, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016р. № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012р. за № 489/20802, роз`ясненням у листі Департаменту державної виконавчої служби Міністерсства юстиції України від 18.12.2006р. N 25-1/899/7 Щодо порядку підготовки та надіслання державними виконавцями до суду подань і заяв , роз`ясненням у п.п. 3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. N 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження": не зазначено дати підписання подання, посадової особи державної виконавчої служби і не долучено повноважень цієї посадової особи (а.с. 1-4, 10-11); не вказані всі заінтересовані особи - сторони виконавчого провадження, а лише вказано у якості позивача - Деснянський РВДВС ГТУЮ у м. Києві, а у якості відповідача - ОСОБА_1 (при відсутності ознак спірних відносин між цими суб`єктами), що не є притаманним для суб`єктного складу осіб з розгляд подання ВДВС; не розрахована частка боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; не визначено чітко, в чому полягає складність виконання рішення чи у зв`язку з чим таке рішення неможливо виконати; не зазначено і не долучено доказів, що підтверджують кожну обставину, окрім витягу про реєстрацію юридичної особи - солідарного боржника ТОВ Автомобільний центр .

Втім, подане 22.12.2017р. подання з наведеними істотними дефектами щодо змісту і форми стало підставою для відкриття судом провадження у даній справі.

При цьому подання у своїй назві містило вимогу про накладення арешту , що в межах відкритого виконавчого провадження є суто компетенцією органів державної виконавчої служби, а не суду. Натомість, резолютивна частина зводилась до інших вимог: звернення стягнення на частку боржника і стягнення її вартості.

За таких обставин, суду слідувало вжити передбачених процесуальним законом дій для усунення дефектів в оформленні подання шляхом залишення його без руху із пропозицією усунути недоліки і уточнити вимоги подання у відповідності із актуально діючими нормами цивільного-процесуального закону.

При вирішенні подання про визначення частки боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, підлягали з`ясуванню в порядку ст. 263 ЦПК України декілька основних питань, серед яких те, чи була визначена частка боржника в позасудовому порядку.

Втім, в порушення зазначеної норми не були витребувані матеріали виконавчого провадження для безпосереднього дослідження судом і з`ясування найважливішого питання: а чи є у боржника інше майно, за рахунок чого має бути виконано судове рішення; які дії були вчинені державним виконавцем з його реалізації; не перевірено стан виконання судового рішення - чи дійсно воно не виконано, чи виконано частково, в тому числі солідарними боржниками ОСОБА_2 , ТОВ Автомобільний центр . Взагалі суд не переконався у існуванні виконавчого провадження і в його статусі як не завершеного.

Крім того, судом не були затребувані статутні документи товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний центр щодо визначеної частки ОСОБА_1 у майні товариства. Суду належало з`ясувати, чи визначена статутними документами частка боржника в процентному відношенні і грошовому виразі. І у випадку визначення такої частки, з огляду на правову позицію у постанові Верховного Суду України у справі № 6-31цс14 від 17.09.2014р. і роз`яснення в п. 12 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень (постанова № 8 від 25.09.2015р.), у суду відсутні підстави для ухвалення позитивного рішення про визначення частки боржника у статутному фонді товариства.

Відповідно до ст. 57 Закону України Про господарські товариства та за ст. ст. 149 ЦК України, що діяла на момент звернення державного виконавця до суду із поданням і прийняття судом оскаржуваної ухвали від 05.03.2018р.: звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Суд не зважив на відсутність відомостей про дотримання передбаченого ст. 149 ЦК України, ст. 57 Закону України Про господарські товариства досудового порядку, в тому числі щодо того: чи вимагав кредитор від ТОВ Автомобільний центр виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частки боржника ОСОБА_1 у статутному фонді товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення стягнення. Судом не перевірено: чи зводився, як то визначено вказаними нормами, баланс на дату пред`явлення вимог кредитором за цим судовим рішенням про стягнення боргу на користь ПАТ АБ Укргазбанк ; чи дотримані вимоги закону і статуту про припинення частки боржника у майні товариства.

У випадку ж виникнення спору з приводу звернення стягнення на майно боржника у статутному фонді товариства (а саме на наявності спірних відносин з даного питання наголошує боржник ОСОБА_1 ) порушене питання про звернення стягнення на частку боржника у майні товариства має розглядатись в порядку позовного провадження, а не в процесуальному порядку вирішення питань, пов`язаних з виконанням судового рішення за розділом VI ЦПК України. На ці обставини суд першої інстанції не звернув уваги.

Суб`єктами звернення до суду в такому випадку є лише кредитори, оскільки вимоги виділення частки для звернення стягнення за ст. 149 ЦК України (що діяла на момент звернення державного виконавця із поданням у грудні 2017 року до виключення цієї норми Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю № 2275-VIII від 06.02.2018р., що набув чинності 17.06.2018р.) мають лише кредитори, які мають майнові вимоги до боржника, а не державний виконавець. За змістом вказаної норми майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора, у тому числі з огляду на положення ст. 15 ЦК України пред`явлено до суду. Разом з тим виплата вартості частки майна або виділення частки майна боржника, пропорційної частці боржника в статутному капіталі, повинні проходити з дотриманням положень закону та статуту товариства (ст. 148 ЦК України в редакції на момент виникнення відносин по справі і прийняття оскаржуваної ухвали у березні 2018 року).

В суді апеляційної інстанції боржник ОСОБА_1 повідомив, що його частка у статутному фонді товариства складала 32%, чому судом не було надано належну оцінку і не перевірено статутними документами першоджерельного ряду.

Згідно копії представленого Статуту ТОВ Автомобільний центр ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є засновниками (учасниками) юридичної особи, статутний капітал якого складає 3209600грн. та розподілено між учасниками по 50 % кожному, частка кожного в грошовому виразі становить 1604800грн. (а.с. 12, 21-38).

Представлений документ не завірений належним чином, як то передбачено для доказів письмового характеру згідно зі ст. 95 ЦПК України, то не можна вважати цей доказ належним і достовірним в сенсі ст.ст. 77, 79 ЦПК України.

Суд не усунув наведені розбіжності щодо обсягу частки боржника і дійшов передчасного висновку, що частка ОСОБА_1 у статутному фонді ТОВ Автомобільний центр становить 50% і на неї, з огляду на визначену звітом її грошову оцінку, має бути звернуто стягнення. Через це прийнята ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд.

Ухвалюючи рішення про припинення частки ОСОБА_1 в статутному фонді ТОВ Автомобільний центр , розміром 50% статутного фонду, яка складає 1604800грн., із зобов`язанням внести відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб фізичних осіб-підприємців, суд грубо порушив вимоги вищевказаного матеріального закону і норми процесуального права, що регламентують основні засади (принципи) цивільного судочинства, а саме диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2, ст. 13 ЦПК), оскільки ці вимоги Деснянським районним відділом державної виконавчої служби взагалі в поданні не висувались.

Результатом цього стало безпідставне позбавлення боржника корпоративних прав, про що свідчить реєстраційні актуальні станом на 14.02.2019р. записи щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства Автомобільний центр на підставі оскаржуваної ухвали судді Мар`їнського районного суду Донецької області Ліпчанського С.М. (а.с. 181-182).

Доводи апеляційної скарги з цього приводу є цілком обґрунтованими.

У зв`язку з цим при новому судовому розгляду суду належить з`ясувати, чи визначена частка боржника статутними документами і, в залежності від результату, чи підлягає вона визначенню в порядку ст. 443 ЦПК України.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 заявляє про те, що він не був повідомлений належним чином про дату і час розгляду даної справи судом першої інстанції і у його відсутність було прийнято незаконне рішення про припинення його корпоративних прав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, твердження в тексті оскаржуваної ухвали про належне повідомлення учасників справи про час розгляд справи (а.с. 150) не відповідає дійсності, оскільки жодних документів з направлення судової кореспонденції, принаймні державній виконавчій службі, що є заявником, боржнику ОСОБА_1 , якого безпосередньо стосується вирішуване питання, іншим зацікавленим особам, зокрема солідарним боржникам у виконавчому провадженні, у справі немає. У справі наявний лише протокол судового засідання (а.с. 149), що констатує неявку учасників судового розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відтак, постановлена ухвала, прийнята без повідомлення заінтересованої особи, що апелює, поєднана із іншими встановленими апеляційним судом процесуальними порушеннями, підлягає обов`язковому скасуванню.

Разом з тим, через неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, про що йшлося вище і що має бути досліджено судом першої інстанції, колегія суддів позбавлена на даній стадії прийняти рішення по суті заявленого державною виконавчою службою питання, про що просить боржник у змісті апеляційної скарги.

Враховуючи прийняття оскаржуваної рішення внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і низки норм процесуального права, таке рішення, з огляду на часткову обґрунтованість апеляційної скарги, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду згідно вищенаведеного мотивування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року скасувати.

Справу за поданням державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць О.В. про звернення стягнення на частку ОСОБА_1 у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний центр , стягнення її вартості - направити до Мар`їнського районного суду Донецької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 липня 2019 року.

Головуючий С.А.Попова

Судді Т.І.Биліна

І.П.Мироненко