Ухвала

від 27.05.2019 по справі 760/14672/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/5706/19

Справа №760/14672/19

У Х В А Л А

27 травня 2019 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви Обслуговуючого кооперативу КБД 1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними окремих частин договору суперфіцію, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Обслуговуючий кооператив КБД 1 20.05.2019 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати недійсними п. 26.3, п. 27, 29, абз. 2 п. 31 Договору про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію), укладеного 12 червня 2017 р. між ОК КБД 1 , ЄДРПОУ 41342330 (Землекористувач) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( Власниками) , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В., зареєстровано у реєстрі № 522.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.

Так, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до п.п. 4, 5, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинна містити в собі: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у звязку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобовязальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.

Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявляючи вимоги про визнання недійсними окремих частин договору суперфіцію, а саме п. 26.3, п. 27, 29, абз. 2 п. 31 Договору про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію), укладеного 12 червня 2017 р. між ОК КБД 1 , ЄДРПОУ 41342330 (Землекористувач) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( Власниками) , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В., зареєстровано у реєстрі № 522, - позивач не посилається на норми ЦК, за якими договір може бути визнаний судом недійсним.

Позивачем не обгрунтовано, яке майнове право та інтереси порушено договором, не наведено конкретних фактів порушення майнових прав та інтересів позивача, із змісту позову не зрозуміло який інтерес у позивача на даний час в оспорюваному договорі, при цьому, не зазначено які майнові інтереси будуть відновлені у результаті визнання договору оренди недійсним, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачем заявлені вимоги без зазначення правових підстав поновлення прав позивача за заявленим способом захисту.

Так, позивач реалізує свій спосіб захисту, передбачений п. 2 ст. 16 ЦПК України, а саме визнання правочину недійсним, при цьому, позовна заява не містить підстав, за якими окремі частини договору мають бути визнані судом недійсними.

Позовна заява не містить обґрунтувань такого способу захисту порушеного права з посиланням на закон, яким встановлено цей спосіб захисту.

Зміст позовних вимог не викладено з зазначенням доказів що підтверджують обставини вказані в позові, з посиланням на способи захисту, визначені Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Згідно ч. 1 ст. 417 ЦК України, у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановленихКонституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України. Правила, встановлені цими нормами, застосовуються судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Позивач не зазначив конкретної правової підстави для визнання окремих частин договору суперфіцію недійсним, не вказав, які конкретно з вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, не додержано при укладенні договору, обмежившись перерахуванням усіх можливих із передбачених ЦК України підстав для визнання правочину недійсним.

Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені відповідачами, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст. 16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України має особа, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з`ясувати предмет спору та межі доказування.

Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв`язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, на підтвердження кожної обставини позову щодо порушення прав позивача є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред`явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, вказати, які права, свободи чи інтереси були порушені та ким саме, чим визначений той засіб захисту права, який просить застосувати позивач, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Обслуговуючого кооперативу КБД 1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними окремих частин договору суперфіцію - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кушнір С.І.