Ухвала

від 02.07.2019 по справі 756/11811/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12017100050010638 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 8 травня 2019 року,

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10

обвинуваченої ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 8 травня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100050010638 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, повернуто прокурору

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що прокурор у засіданні зазначив, що місце вчинення злочину встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливе, у зв`язку із чим обвинувальний акт направлено до суду за територіальною юрисдикцією суду де було завершено досудове розслідування. Однак, всупереч твердженням прокурора, із обвинувального акту убачається, що органом досудового розслідування взагалі не вказано, що умисел ОСОБА_5 реалізовувався у невстановленому місці, а встановлені у підготовчому судовому засіданні обставини вказують на об`єктивну можливість органу досудового розслідування встановити місце вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, суд дійшов висновку, що неконкретність формулювання обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті, у разі призначення кримінального провадження до розгляду, унеможливлює виконання судом вимогст. 32 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційні скарги, в яких просить ухвалу скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг прокурор посилається на допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Так, апелянт зазначає про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та містить відомості, передбаченими зазначеною нормою закону, зокрема виклад фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Також прокурор вказує на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100050010638 органом досудового розслідування не встановлено місце вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тому у відповідності до положень ч. 1 ст. 32 КПК України (якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування) обвинувальний акт спрямовано до Оболонського районного суду міста Києва.

Водночас, як зазначає апелянт, суддя вийшов за межі наданих ст.ст. 314 КПК України повноважень під час проведення підготовчого судового засідання, зокрема, здійснив вивчення частини матеріалів кримінального провадження, що надавались стороною захисту та стороною обвинувачення, у зв`язку із чим встановив на його думку місце вчинення кримінального правопорушення, а саме: м. Київ, вул. Г. Скоровороди, 17-В, оф. 22, що свідчить про те, що суд почав проводити по суті судовий розгляд та встановлювати обставини вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, як наголошує прокурор в апеляційній скарзі, у разі встановлення порушень вимог територіальної підсудності, про що вказується в ухвалі суду, суд повинен був звернутись із відповідним поданням до Київського апеляційного суду. У той же час, останній вийшов за межі своїх повноважень та прийняв рішення, в якому встановив порушення правил підсудності.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора, захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 подала заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурору, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В запереченнях захисник посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає положенням ст. 291 КПК України, оскільки під час досудового розслідування органом досудового розслідування не було встановлено осіб, які виготовили протокол, поставили підписи та подали його до банку. Крім того, не було встановлено місце та час вчинення таких дій. Доказів, які б підтверджували протилежне, матеріали досудового розслідування не містять.

Також захисник вказує на те, що обвинувальний акт не містить відомостей щодо способу, місця та дати отримання ОСОБА_5 протоколу з підписами, який було виготовлено невстановленою особою, а також часу, дати та місця засвідчення цих підписів самою ОСОБА_5 . Відтак, в обвинувальному акті не зазначена об`єктивна сторона кримінального правопорушення.

На переконання захисника ОСОБА_11 , прокурор повинен визначитись або щодо місця вчинення кримінального правопорушення, виходячи з тих адрес, посилання на які містяться у матеріалах досудового розслідування, або чітко зазначити в обвинувальному акті про неможливість встановлення місця вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, захисник ОСОБА_11 зазначає, що оскільки встановлення місця вчинення кримінального правопорушення належить до повноважень сторони обвинувачення і повинно бути відображено в обвинувальному акті, то і висновок про неможливість його встановлення також повинен бути зроблений саме стороною обвинувачення та зазначений в обвинувальному акті.

Захисник ОСОБА_11 акцентує увагу на тому, що відсутність в обвинувальному акті посилання на місце вчинення кримінального правопорушення або на неможливість його встановлення позбавляє суд самостійно встановити такі обставини, оскільки потребує дослідження доказів, зібраних під час досудового розслідування, надання їм оцінки, що не передбачено на стадії підготовчого провадження.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора, представник потерпілого ОСОБА_8 подала заперечення, в яких просить апеляційні скарги прокурора залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

В запереченнях представник потерпілого посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки відсутність в обвинувальному акті місця скоєння кримінального правопорушення є безумовною підставою для повернення обвинувального акту, на що й вказано в ухвалі суду першої інстанції, а доводи прокурора в апеляційній скарзі не відповідають дійсності.

Так, представник потерпілого зазначає, що твердження апеляційної скарги прокурора про те, що суддя вийшов за межі наданих йому повноважень під час проведення підготовчого судового засідання, зокрема, здійснив вивчення частини матеріалів кримінального провадження, у зв`язку із чим встановив місце вчинення кримінального правопорушення, а саме: м. Київ, вул..Г.Сковороди, 17-В, оф.22, не відповідають дійсності. Вищезазначена адреса вказана у доповненнях до клопотання про повернення обвинувального акту захисника обвинуваченої ОСОБА_5 : «ТОВ «Євроальянс Ріалті», посаду директора якого обіймала ОСОБА_5 , фактично здійснювало свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 ».

З посиланням на практику Європейського суду з прав людини, представник потерпілого зазначає, що суд не вийшов за межі своїх повноважень, а обвинувальний акт повинен відповідати положенням кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку представника потерпілої особи та сторони захисту, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили повернути прокурору обвинувальний акту у кримінальному провадженні, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає до задоволення, ухвала суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 14 вересня 2018 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100050010638 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (ас. 1-15).

8 травня 2019 року Оболонським районним судом м. Києва під головуванням судді ОСОБА_12 проведено підготовче судового засідання у вказаному кримінальному провадженні, за результатами якого суд дійшов висновку про повернення обвинувального акту прокурору (ас. 217-221).

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

Кримінальним процесуальним кодексом встановлені вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, та відомості, які він має містити.

Перелік вимог до обвинувального акту встановлений ч. 2 ст. 291 КПК України, є вичерпним, і передбачає те, що обвинувальний акт має містити відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд послався на невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки повернення обвинувального акту прокурору може мати місце лише за умови виявлення судом прямої невідповідності положень обвинувального акту вимогамст. 291 КПК України, які перешкоджали суду першої інстанції призначити обвинувальний акт до розгляду. Таких невідповідностей колегією суддів не встановлено.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо відповідності обвинувального акту вимогам закону, колегія суддів враховує висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, відповідно до якого …закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому...

Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Колегія суддів звертає увагу, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 зазначені всі відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що у підготовчому судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Євроальянс ріалті» здійснює господарську діяльність за адресою: м. Київ, вул. Г. Сковороди, 17-в, оф. 22, і за вказаною адресою перебував офіс господарського товариства, на посаді директора якого перебувала ОСОБА_5 , що зазначені обставини вказували на об`єктивну можливість органу досудового розслідування встановити місце вчинення кримінального правопорушення, так як надання оцінки фактичним обставинам кримінального правопорушення, які встановлені прокурором та зазначені в обвинувальному акті, виходить за межі повноважень суду під час проведення підготовчого судового засідання, на що обґрунтовано посилається прокурор в апеляційній скарзі.

На думку колегії суддів, наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого стороною обвинувачення обвинувачується ОСОБА_5 , що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Доводи прокурора про те, що у разі встановлення порушень вимог територіальної підсудності суд повинен був звернутись із відповідним поданням до Київського апеляційного суду, проте, місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень та прийняв рішення, в якому встановив порушення правил підсудності, колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_5 органом досудового розслідування не встановлено місце вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (ас. 4-7).

Відповідно до ст. 32 КПК Україникримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що досудове розслідування проводилось СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві та у зв`язку із невстановленням місця вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, обвинувальний акт у кримінальному провадженні направлено до Оболонського районного суду м. Києва, тобто, обвинувальний акт направлений до Оболонського районного суду м. Києва відповідно до положень ст. 32 КПК України.

Що стосується зазначеної в ухвалі суду, яка наразі оскаржується, неконкретності формулювання обвинувачення, а також викладених у запереченнях як сторони захисту, так і представника потерпілого інших даних щодо неконкретності обвинувачення щодо ОСОБА_5 , колегія суддів звертає увагу на те, що, приймаючи рішення за результатами підготовчого судового засідання, місцевий суд має виходити і з положень ст.22, ст.26 КПК Українищодо змагальності та диспозитивності кримінального провадження та положень ст. 337 КПК України, яка визначає межі судового розгляду, який проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а обов`язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України, покладається під час судового розгляду на прокурора.

Зазначені положення норм процесуального законодавства судом першої інстанції не було враховано належним чином.

Таким чином, під час апеляційного розгляду колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_5 ,які б перешкоджали суду першої інстанції призначенню кримінального провадження до судового розгляду, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та повернення обвинувального акту прокурору є помилковим, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора, як обґрунтована, підлягає до задоволення, ухвала місцевого суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 8 травня 2019 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100050010638 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3