Ухвала

від 03.07.2019 по справі 757/25324/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Ука-Україна» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018100060000209, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12018100060000209, а саме: грошові кошти ряду товариств у тому числі ТОВ «УКА-УКРАЇНА» (податковий номер 38862707), банківські рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ГРИВНЯ, дата відкриття 2015;№ НОМЕР_3 , 840-ДОЛАР США, 22.01.2015; відкритих : ЖИТОМИР.РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» М. ЖИТОМИР (МФО 311744), номера рахунків: НОМЕР_4 , 978-ЄВРО, дата відкриття 12.08.2015; НОМЕР_5 , 840-ДОЛАР США, дата відкриття 12.08.2015; НОМЕР_6 , НОМЕР_2 ГРИВНЯ, дата відкриття 12.08.2015. відкритих в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» ОСОБА_7 .

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для його задоволення у відповідності до вимог ст. 170 КПК України, оскільки майно має ознаки такого, що було здобуте кримінально протиправним шляхом, відповідає критеріямст. 98 КПК України є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100060000209

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Ука-Україна» ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження мотивуючим тим, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в суді першої інстанції присутнім не був, ухвалу суду не отримував, 04.02.2019 року роздрукував з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити органу досудового розслідування в накладенні арешту на майно ТОВ «УКА-УКРАЇНА»

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України. Також апелянт вказує на те, що: доказів того, що майно містить сліди злочину та було знаряддям його вчинення та було набуте кримінально протиправним шляхом матеріали провадження не містять на, що увагу слідчий суддя не звернув та прийшов помилкового висновку про те, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України; апелянт посилається, що ТОВ «УКА-УКРАЇНА» не має жодного відношення до кримінального провадження арештоване майно, не є знаряддям злочину, не має жодного значення по справі, не несе будь-які ознаки злочину і не може бути речовим доказом у справі; цивільного позову не заявлено, не вказано розміру неправомірної вигоди, зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження, має ознаки однобічності і необ`єктивність судового розгляду, істотно порушує справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням КПК України та кримінального провадження.

В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та директор ТОВ «Ука- Україна» не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте причину своєї неявки прокурор суду не повідомив. Разом з цим на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ТОВ «Ука-Україна» з проханням розглядати апеляційну скаргу без їх участі. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутність учасників процесу, що не суперечить положенням ч. 4 ст.405, ч. 1 ст.172 КПК України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання директора ТОВ «Ука-Україна» ОСОБА_5 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно ні він, ні представники товариства присутніми не були, ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації отримав лише 04 лютого 2019 року.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження Київською місцевою прокуратурою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100060000209 від 16 січня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3ст. 191 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти ряду товариств у тому числі ТОВ «УКА-УКРАЇНА» (податковий номер 38862707), банківські рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ГРИВНЯ, дата відкриття 2015;№ НОМЕР_3 , 840-ДОЛАР США, 22.01.2015; відкритих : ЖИТОМИР.РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» М. ЖИТОМИР (МФО 311744), номера рахунків: НОМЕР_4 , 978-ЄВРО, дата відкриття 12.08.2015; НОМЕР_5 , 840-ДОЛАР США, дата відкриття 12.08.2015; НОМЕР_6 , НОМЕР_2 ГРИВНЯ, дата відкриття 12.08.2015. відкритих в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» ОСОБА_7 . В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, майно є доказом розслідування злочину передбаченого ч. 3ст. 191 КК України, здобуте злочинним шляхом та є речовими доказом і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року задоволено клопотання органу досудового розслідування та накладено арешт на майно з метою збереження речового доказу.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції

Разом з тим на переконання колегії суддів зазначених вимог закону слідчий суддя та орган досудового розслідування не дотрималися.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Звертаючись до суду з клопотанням про арешт на майно, зокрема; грошові кошти ТОВ «Ука - України» з метою забезпечити збереження речового доказу, орган досудового розслідування першочергово мав визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій мав зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було, в матеріалах по розгляду клопотання відсутня постанова про визнання речовими доказами вищезазначеного майна, а згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, які слідчий додає до свого клопотання.

Разом з тим, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не звернув уваги на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, не додано такої постанови прокурором і в суд апеляційної інстанції Дана обставина свідчить про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, так як без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

За наведеного, колегія суддів вважає, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Крім того колегія суддів також не вбачає підстав для зобов`язання банківської установи надавати довідку про суму коштів, що знаходяться на вказаних рахунках, за письмовим дорученням слідчого, оскільки даний спосіб зобов`язання банківської установи не відповідає меті вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а являється по суті тимчасовим доступом до речей та документів, що є окремим заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею, до якої зокрема відносяться відомості про

банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України та відомості щодо операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що під час здійснення кримінального провадження орган досудового розслідування у разі виникнення потреби щодо отримання інформації, яка становить банківську таємницю, та за наявності передбачених для цього достатніх підстав, може звернутись до суду в порядку ст. 162 КПК України з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених вище порушень органами досудового розслідування норм КПК України, є передчасними, з огляду на вищенаведені обставини.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.

Керуючись ст. ст. 98, 110,117 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407,422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити строк директору ТОВ «Ука-Україна» ОСОБА_5 на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року.

Апеляційну скаргу директору ТОВ «Ука-Україна» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року в частині задоволення клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 та накладення арешту на грошові кошти ТОВ «УКА-УКРАЇНА» (податковий номер 38862707), банківські рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ГРИВНЯ, дата відкриття 2015;№ НОМЕР_3 , 840-ДОЛАР США, 22.01.2015; відкритих : ЖИТОМИР.РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» М. ЖИТОМИР (МФО 311744), номера рахунків: НОМЕР_4 , 978-ЄВРО, дата відкриття 12.08.2015; НОМЕР_5 , 840-ДОЛАР США, дата відкриття 12.08.2015; НОМЕР_6 , 980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ, дата відкриття 12.08.2015. відкритих в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» ОСОБА_8 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні задоволення клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «УКА-УКРАЇНА» (податковий номер 38862707), банківські рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ГРИВНЯ, дата відкриття 2015;№ НОМЕР_3 , 840-ДОЛАР США, 22.01.2015; відкритих : ЖИТОМИР.РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» М. ЖИТОМИР (МФО 311744), номера рахунків: НОМЕР_4 , 978-ЄВРО, дата відкриття 12.08.2015; НОМЕР_5 , 840-ДОЛАР США, дата відкриття 12.08.2015; НОМЕР_6 , НОМЕР_2 ГРИВНЯ, дата відкриття 12.08.2015. відкритих в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» ОСОБА_8 -відмовити

В іншій частині ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/1424/2018

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1