Ухвала

від 01.07.2019 по справі 909/936/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"01" липня 2019 р. Справа № 909/936/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в особі:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №227/09-19-10-03/08 від 07.03.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 суддя: Грица Ю.І. м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено - 19.02.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , м. Київ,

до відповідача 1 Приватного підприємства Лемн-Інтернаціонал , с. Нижній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області

до відповідача 2 Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ, в особі Коломийського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, м. Коломия, Коломийського району, Івано-Франківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Коломийський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-франківській області, м. Коломия, Коломийського району, Івано-Франківської області

про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 227/09-19-10-03/08 від 07.03.2019 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 в справі № 909/936/18 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику, протягом 3 (трьох) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання суду належних доказів надсилання копії заяви іншим учасникам справи та сплатити судовий збір в розмірі 5763,00 грн. за подання апеляційної скарги та подати суду належні докази сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 5763,00 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 апеляційну скаргу за № 227/09-19-10-03/08 від 07.03.2019 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 в справі № 909/936/18 повернуто Головному управлінню Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Отже, внаслідок не усунення недоліків апеляційної скарги у строки визначені судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області втратило процесуальне право на відкриття апеляційного провадження при повторному поданні апеляційної скарги (ч. 8 ст. 174 ГПК України) лише за умови усунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги.

Тобто, при повторному поданні апеляційної скарги, яка первинно була повернута без розгляду, апелянт повинен не лише усунути недоліки первинної апеляційної скарги, а й обґрунтувати поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.

24.06.2019 до Західного апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 227/09-19-10-03/08 від 07.03.2019 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 в справі № 909/936/18.

Судом встановлено, що оскаржуване заявником рішення суду першої інстанції проголошене 07.02.2019, дата виготовлення повного тексту 19.02.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Враховуючи, що повний текст рішення виготовлено й підписано 19.02.2019 перебіг строку апеляційного оскарження розпочинається з 20.02.2019 та завершується 11.03.2019.

Натомість, повторно подана апеляційна скарга здана на пошту 19.06.2019, а тому строк на подання апеляційної скарги пропущено.

Водночас скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 в справі № 909/936/18, в якому зазначає, що оскільки ухвала від 25.03.2019 про залишення апеляційної скарги без руху на адресу апелянта не надходила, він не мав повноцінної змоги вчасно усунути недоліки апеляційної скарги в строки, визначені процесуальним законом. При цьому, апелянт в підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження не додав жодного доказу.

Пунктом 2 ст. 124 та ст. 129 Конституції України визначено право особи на захист судом його прав та передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Апелянтом не наведено обставин, які б спростовували, що про оскаржуване рішення йому не було відомо та він не мав об`єктивної можливості ознайомитися з його змістом.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 про залишення первинно поданої апеляційної скарги без руху, оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.03.2019 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80646748).

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно або через уповноваженого представника здійснює свої процесуальні права та обов`язки.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично - права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції , Ільхан проти Туреччини , Пономарьов проти України , Щокін проти України тощо).

Розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії , Ятрідіс проти Греції ).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа Мушта проти України ); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи Рябих проти Росії , Устименко проти України ); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи Безруков проти Росії , Брумареску проти Румунії ).

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справа Пономарьов проти України ), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа Мельник проти України ).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що причини пропуску строку на апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які наведені у клопотанні про поновлення строку слід визнати неповажними, відмовити в задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Аналогічне застосування норм процесуального права у спосіб, який наведений вище, наведено в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №925/50/18, яка на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується апеляційним судом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 227/09-19-10-03/08 від 07.03.2019 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 в справі № 909/936/18 підлягає залишенню без руху з підстав, що визначені ч. 3 ст. 260 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 в справі № 909/936/18.

залишити без руху апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 227/09-19-10-03/08 від 07.03.2019 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 в справі № 909/936/18.

Скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги вказавши інші підстави для поновлення строку.

Встановити строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко

Дата підписання ухвали 01.07.2019.