Рішення

від 25.06.2019 по справі 910/3952/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2019Справа № 910/3952/19

Господарський суд міста Києва у складі : судді Бондаренко Г.П., за участю секретаря судового засідання Лебович А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 910/3952/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ (47734, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Настасів; код ЄДРПОУ 40274726)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти харчування (02166, м. Київ, Лісовий проспект, буд. 19, оф. 108; код ЄДРПОУ 36697928)

про стягнення 445 133,66 грн

Представники учасників сторін:

представник позивача: Стецюк Ю.О., довіреність №01/19 від 17.01.2019

представник відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти харчування (далі - відповідач) про стягнення 445 133, 66 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 343 404, 70 грн основного боргу, 67 849, 77 грн пені, 26 944, 76 грн інфляції, 6 934, 43 трьох відсотків річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № ТД001344 від 30.08.2017 в частині здійснення своєчасних розрахунків за поставлений товар. Крім того, позивач просив здійснювати розгляд справи в загальному позовному провадженні та витребувати у відповідача документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи № 910/3952/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження з повідомленням викликом сторін та призначено засідання на 21.05.2019; клопотання позивача задоволено та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортні накладні та акти звірки взаємних розрахунків; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; запропоновано позивачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача (№128 від 07.05.2019) про участь у судових засідання в режимі відеоконференції.

20.05.2019 від представника позивача надійшла заява про здійснення розгляду справи за відсутності його представника.

Протокольною ухвалою від 21.05.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2019, а також викликано у судове засідання представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні від 25.06.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позовну заяву не подав, витребувані ухвалою суду від 03.04.2019 документи не надав.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про виклик у судове засідання з повідомленням про дату, час і місце судового засідання у даній справі направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на дату розгляду справи по суті рекомендовані повідомлення були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою вручено за довіреністю .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що отримання ухвал суду відповідачем та їх ігнорування є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача, тобто є власною волею відповідача.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач також мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, а також про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Отже, саме на відповідача покладаються всі ризики не подання відзиву та документів, що мають обґрунтовувати заперечення відповідача, у разі їх наявності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача у удовому засіданні, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім АПС , яке відповідно до протоколу загальних зборів учасників №3 від 22.12.2017 перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільський м`ясокомбінат , (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Продукти харчування (далі - покупець) укладено довір купівлі - продажу №ТД0001344 від 30.08.2017 (далі - договір), відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі (п. 1.1 договору).

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п. 1.2 договору).

У пункті 2.1 договору визначено, що ціна на товар встановлюється продавцем в прайс-листі (не є додатком до даного договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладній. В свою чергу, загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформлюється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору (п.2.3 договору).

Покупець здійснює розрахунок за товар за попередньою оплатою (п. 5.1 договору). Моментом виконання покупцем своїх зобов`язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси продавця (п. 5.2 договору).

Прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних. У питаннях прийому-передачі товару сторони керуються положеннями Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товару народного вжитку за кількістю затвердженою Постановою Держарбітражу від 15.06.1965 №П-6, та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966 №П-7 (п. 6.1 договору).

У випадку порушення покупцем строку оплати вартості отриманого товару (п. 5.1) строків, визначених п. 5.3, 6.2 продавець звільняється від зобов`язання здійснити продаж наступної партії товару до виконання покупцем відповідних зобов`язань (п. 7.2 договору).

Сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку здійснення розрахунків за попередньо отриманий більше ніж на 10 календарних днів продавець вправі вимагати повної оплати всього поставленого та неоплаченого на момент отримання відповідної вимоги товару, без врахування відстрочки платежу встановленої у п. 5.1 договору протягом 3-х календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги продавця (п. 7.5 договору).

Усі спори, що виникають внаслідок чи у зв`язку з даним договором вирішуються сторонами відповідно до чинного законодавства України в господарському суді, рішення якого є обов`язковими для виконання сторонами (п. 8.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного договору жодна із сторін не заяви пр. своє бажання розірвати даний договір, останній вважається продовженим на такий же самий строк і на тих самих умовах. Договір може бути достроково розірваним за згодою сторін, в такому разі сторона, яка вимагає розірвання договору, повинна попередити про це іншу сторону за 14 (чотирнадцять) календарних днів до розірвання договору (п. 10.1 договору).

Пунктом 10.3 договору передбачено, що у випадках не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про розірвання договору в порядку п. 10.1 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах.

Так, на виконання умов укладеного договору протягом 2018 року позивачем здійснено поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 3 057 704,29 грн, що підтверджується видатковими накладними №374 від 15.01.2018 на суму 176 890,12 грн, №1440 від 29.01.2018 на суму 245 209,30 грн, №2125 від 06.02.2018 на суму 244 148,50 грн, №2133 від 06.02.2018 на суму 6 873/12 грн, №2597 від 12.02.2018 на суму 237 696,60 грн, №2879 від 15.02.2018 на суму 257 777,27 грн, №3193 від 19.02.2018 на суму 296 861,25 грн, №4338 від 08.03.2018 на суму 312 894,34 грн, №5035 від 19.03.2018 на суму 97 215,30 грн, №5043 від 19.03.2018 на суму 240 706,46 грн, №5489 від 26.03.2018 на суму 196 431,20 грн, №5733 від 29.03.2018 на суму 389 936,25 грн, №8145 від 30.04.2018 на суму 149 206,20 грн, №8893 від 09.05.2018 на суму 205 858,38 грн та актом звірки взаємних розрахунків станом за період 01.01.2018-10.10.2018 між сторонами договору.

В свою чергую, відповідачем здійснено оплату отриманого товару не в повному обсязі, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 343 404,70 грн.

Претензією від 24.07.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення наявної заборгованості.

Відповідач своїм листом від 10.12.2018 №1012 повідомив позивача про погашення заборгованості в грудні 2018 за графіком , а саме 07.12.2018 у розмірі 10 000,00грн, 14.12.2018 у розмірі 15 000,00 грн, 21.12.2018 у розмірі 20 000,00 грн, 28.12.2018 у розмірі 25 000,00грн та в січні 2019 погашення залишку заобргованості.

Однак, протягом вказаного періоду не здійснив оплату наявної заборгованості, що і стало підставою звернення до суду.

Тоді як, стаття 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

В той же час, судом встановлено, що відповідно до пункту 5.1 договору покупець здійснює розрахунок за товар за попередньою оплатою, однак під час виконання зобов`язань за договором сторони зміни порядок оплати товари, а саме позивачем здійснювала поставку товару без попередньої оплати зі сторони відповідача, в свою чергу, як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розраховувався протягом кількох днів з дати його отримання.

Позаяк, отримавши від позивача товар, відповідач не здійснив його повну оплату, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість.

Так, 24.07.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення наявної заборгованості у розмірі 358 404,70 грн, однак відповідачем здійснено лише часткове погашення у розмірі 15 000,00 грн, в частині погашення заборгованості, що складає 343 404,70 грн відповідачем оплата не здійснена.

Тоді як, частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Тобто, відповідач мав виконати свій обов`язок щодо оплати у строк до 31.07.2018, враховуючи направлення вимоги позивача про оплату товару 24.07.2018 року.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щдо стягнення заборгованості за поставлений товар.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Строк нарахування пені складає за весь період порушення та не може бути більшим за строк, ніж 6 місяців (ст. 232 ГК України).

Окрім того, умовами пункту 7.1 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строків оплати товару, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.1 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 67 849,77 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач при розрахунку пені вийшов за межі шестимісячного строку для нарахування пені, тому за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума у розмірі 62 311,49 грн. за період з 01.08.2018 року по 01.02.2019 року.

В свою чергу, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки, тому за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 25 817,07 грн та 3% річних у розмірі 6 519,99 грн. за період з 01.08.2018 року по 01.02.2019.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару та належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а також порушення шестимісячного строку для обрахунку пені та допущені арифметичні помилки при розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог в цих частинах.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 6 570,79 грн.

Керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ до Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти харчування про стягнення 445 133,66 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти харчування (02166, м. Київ, просп. Лісовий проспект, буд. 19, оф. 108; код ЄДРПОУ 36697928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ (47734, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Настасів; код ЄДРПОУ 40274726) 343 404 (триста сорок три тисячі чотириста чотири) грн 70 коп. основної заборгованості, 62 311 (шістдесят дві тисячі триста одинадцять) грн 49 коп. пені, 25 817 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 07 коп. інфляційних втрат, 6 519 (шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 99 коп. 3 % річних та 6 570 (шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн 79 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5 538 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 28 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн 69 коп. та 3 % річних у розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) грн 44 коп. відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.07.2019

Суддя Г.П. Бондаренко