Рішення

від 01.07.2019 по справі 910/1471/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2019Справа № 910/1471/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Асадові В.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Групабудівельників-Інжиніринг»

про стягнення 100 016,11 грн.

за участю представників:

від позивача: Кобилецький В.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Групабудівельників-Інжиніринг» , про стягнення 90 622,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору підряду №10-05 від 10.05.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/1471/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.03.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у загальному провадженні, з посиланням на необхідність подання доказів часткового погашення заборгованості безпосередньо під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.04.2019. Вказаною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство, а також доказів повної або часткової оплати спірної заборгованості та контррозрахунку позовних вимог.

Підготовче засідання, призначене на 03.04.2019, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 підготовче засідання призначено на 08.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 підготовче засідання відкладено на 29.05.2019.

24.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, яку позивач підтримав у підготовчому засіданні 29.05.2019, та згідно якої просив стягнути суму основного боргу у розмірі 70 547,65 грн., пеню - 20 510,84 грн., 3 % річних - 2 067,68 грн., інфляційних втрат - 6 889,94 грн. В частині стягнення заборгованості на суму 1000 грн. позивач просив закрити провадження у зв`язку зі сплатою зазначеної суми відповідачем після відкриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 29.05.2019 судом встановлено, що заява про збільшення позовних вимог відповідає приписам ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим вказану заяву прийнято до розгляду з одночасним збільшенням ціни позову до 100 016,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2019.

Присутній у судовому засіданні 01.07.2019 представник позивача надав додаткові пояснення по справі, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі в редакції заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2019 не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, направленням на адресу місцезнаходження ТОВ «Групабудівельників-Інжиніринг» ухвали суду від 29.05.2019.

Разом з цим, 27.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав пояснення, в яких зауважив про те, що позивач не надав доказів на підтвердження правомірності позовних вимог. Крім того, відповідач зазначив, що під час аналогічного спору між сторонами у справі № 910/1470/19 судом було відмовлено в позові. При цьому, відомостей стосовно причин ненадання у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, а також доказів погашення заборгованості (на необхідність подання яких сторона посилалася у клопотанні про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження) відповідачем зазначено не було.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не надав жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, не направив повноважного представника у судові засідання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групабудівельників-Інжиніринг» (замовник) було укладено договір підряду № 10-05 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору замовник доручає, а підрядник бере на себе обов`язок виконати роботи щодо встановлення конструкцій підземного переходу на об`єкті замовника.

Відповідно до розділу 3 Договору загальна вартість робіт за Договором визначається згідно додатку 1. Оплата робіт здійснюється замовником в порядку та формі, які не заборонені діючим законодавством України.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що проміжні та кінцеві приймання-передачі належним чином прийнятих робіт як в цілому так і в окремих об`ємах (частинах), оформлюється сторонами шляхом підписання акта приймання виконаних робіт та довідки о вартості виконаних робіт, які в контексті зазначеного Договору разом мають назву Акт приймання-передачі виконаних робіт або Акт .

Спір у справі виник внаслідок того, що, за доводами позивача, у відповідності до умов Договору ним було виконано та передано роботи на загальну суму 1 419 047,65 грн., тоді як відповідач оплатив виконані роботи лише на суму 1 337 500 грн., через що, станом на момент подання позову, сума у розмірі 71 547,65 грн. залишалася не сплаченою замовником.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Договір підряду № 10-05 від 10.05.2017 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивачем були виконані підрядні роботи за Договором на загальну суму 1 419 047,65 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти виконаних робіт № 1 за травень 2017, № 2 за липень 2017, № 3 та № 4 за вересень 2017, № 5 та № 6 за квітень 2018.

Судом встановлено, що відповідач підписав вищезазначені акти та скріпив їх печаткою підприємства без жодних заперечень та зауважень.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата робіт здійснюється замовником в порядку та формі, які не заборонені діючим законодавством України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 30.05.2018 позивач (шляхом направлення рекомендованого листа з описом вкладення на адресу замовника) звернувся до відповідача з вимогою № 33 від 30.05.2018, в якій просив погасити заборгованість за Договором у строк до 08.06.2018. Зазначеною дією позивач реалізував право вимагати виконання грошового обов`язку відповідачем у семиденний строк, в розумінні ст. 530 ЦК України.

Листом № 13/06-1 від 13.06.2018 відповідач підтвердив загальний обсяг виконаних робіт за Договором № 10-05 від 10.05.2017 на суму 1 419 047,65 грн., визнав заборгованість у розмірі 81 547,65 грн. та гарантував її оплату.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач виконав вимогу позивача лише частково. Так, з наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що після здійснення часткових оплат заборгованості (з урахуванням суми попереднього авансування підрядних робіт) загальна сума сплачених відповідачем коштів за Договором № 10-05 від 10.05.2017 склала 1 347 500 грн., внаслідок чого розмір неоплаченого боргу станом на момент подання позовної заяви становив 71 547,65 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором № 10-05 від 10.05.2017 склала 71 547,65 грн.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 71 547,65 грн. основної заборгованості за договором на момент звернення позивача із даним позовом була обґрунтованою.

Разом з цим, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач здійснив часткову оплату заборгованості на суму 1000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 21.02.2019.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 1000 грн. з цільовим призначенням: часткова оплата згідно договору № 10-05 від 10.05.2017 після звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 910/1471/19 в цій частині основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, на час винесення рішення, доведена та реально існуюча заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 10-05 від 10.05.2017 становить 70 547,65 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню - 20 510,84 грн., 3 % річних - 2 067,68 грн., інфляційні втрати - 6 889,94 грн., які сторона правомірно обчислює з урахуванням часткових погашень заборгованості, які здійснювалися відповідачем у спірний період.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до пункту 9.2. Договору, за несвоєчасну оплату належним чином виконаних, переданих підрядником і прийнятих замовником за Договором робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Так, судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим у підрядника виникло право на отримання від замовника пені, передбаченої пунктом 9.2 Договору, у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Статтями 216-218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що розрахунок пені у сумі 20 510,84 грн., за заявлені позивачем періоди, є арифметично вірним, обґрунтованим, здійсненим у відповідності до приписів законодавства та умов Договору, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він також є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та узгоджується з рекомендаціями, викладеними у пунктах 3.1. - 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 067,68 грн. та інфляційних втрат на суму 6 889,94 грн. підлягають задоволенню.

Суд окремо зазначає про безпідставність доводів відповідача, викладених у письмових поясненнях від 27.06.2019, стосовно того, що строк виконання грошового зобов`язання за спірним Договором не настав, оскільки в межах даного провадження встановлений факт звернення позивача (в порядку ст. 530 ЦК України) до відповідача з вимогою № 33 від 30.05.2018, в якій підрядник просив погасити заборгованість за Договором у строк до 08.06.2018, тоді як з листа № 13/06-1 від 13.06.2018 вбачається, що відповідач визнав спірну заборгованість за Договором № 10-05 від 18.07.2018, що окремо підтверджується подальшими частковими погашеннями боргу.

При цьому, посилання відповідача на аналогічний спір у справі № 910/1470/19 є необґрунтованими та не приймаються судом, оскільки в межах вказаного спору не встановлювався факт звернення позивача до відповідача з вимогою № 33 від 30.05.2018 в порядку ст. 530 ЦК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 70 547,65 грн. основного боргу, 20 510,84 грн. пені, 2 067,68 грн. 3 % річних та 6 889,94 грн. інфляційних втрат нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Провадження в частині стягнення 1 000 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що 05.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про покладення на позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 600 грн.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 05.02.2019 між ТОВ «Конструкторсько-будівельний центр» та Адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем був укладений договір про надання правової допомоги, у відповідності до п.п. 1, 2 якого адвокат зобов`язався представляти інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади з приводу вирішення справи про стягнення боргу з ТОВ «Групабудівельників-Інжиніринг» .

Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що гонорар визначається з розрахунку 950 грн. за годину роботи.

З детального опису виконаних робіт вбачається, що загальна кількість часу на аналіз адвокатом документів, підготовку позовних матеріалів, надсилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову безпосередньо до суду становить 8 годин. Таким чином, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, загальна вартість виконаних адвокатом робіт станом на 05.03.2019 склала 7 600 грн.

Відповідні послуги були оплачені позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 2/3 від 04.03.2019 на суму 7 600 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За таких обставин, у зв`язку з задоволенням позову, наявністю та доведенням факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (станом на 05.03.2019), заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача 7 600 грн. витрат на професійну правничу допомогу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/1471/19 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Групабудівельників-Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» заборгованості у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Групабудівельників-Інжиніринг» (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 22; ідентифікаційний код 40960779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 27/2; ідентифікаційний код 38408113) 70 547 (сімдесят тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 65 коп. основного боргу, 20 510 (двадцять тисяч п`ятсот десять) грн. 84 коп. пені, 2 067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 68 коп. 3 % річних, 6 889 (шість тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 7 600 (сім тисяч шістсот) грн. витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2019.

Суддя І.В. Приходько