Рішення

від 19.06.2019 по справі 903/967/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2019Справа № 903/967/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватної фірми Софт Лайн (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Василя Стуса, буд. 11; ідентифікаційний код: 25092693)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач Плюс (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 28; ідентифікаційний код: 40018233)

про стягнення 25500,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шестюк О.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2018 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватної фірми Софт Лайн з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач Плюс про стягнення 25500,00 грн., з яких 15000,00 грн. основного боргу та 10500,00 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки від 22.02.2018 не поставив позивачу погоджений між сторонами товар, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачу позивачем попередню оплату за вказаним договором, а також штрафні санкції, нараховані за прострочення повернення попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Волинської області відкрито провадження у справі №903/967/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.02.2019; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.02.2019 справу №903/967/18 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу №903/967/18 передано для подальшого розгляду судді Баранову Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 справу №903/967/18 прийнято до провадження суддею Барановим Д.О., підготовче засідання призначено на 17.04.2019, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 підготовче засідання відкладено на 22.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 закрито підготовче провадження у справі №903/967/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 19.06.2019.

У судовому засіданні 19.06.2019 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 19.06.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103050661060, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 03.06.2019.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 19.06.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будпостач Плюс (продавець) та Приватною фірмою Софт Лайн (покупець) укладено Договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари згідно специфікацій, а покупець - прийняти і оплатити їх на умовах цього договору згідно рахунків.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки від 22.02.2018 товаром за цим договором є кабельно-провідникова та електротехнічна продукція.

За пунктом 3.1 Договору поставки від 22.02.2018 поставка товару здійснюється транспортом покупця на умовах само вивозу зі складу продавця.

Згідно з п. 3.6 Договору поставки від 22.02.2018 у випадку не надання (відмова від подачі товару на складі за п. 3.1 договору) продавцем товару для покупця у строк 7 календарних днів, перший зобов`язаний повернути отримані кошти від останнього протягом 2 днів.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки від 22.02.2018 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки від 22.02.2018 покупець здійснює 100% попередню оплату товару за цим договором на поточний рахунок продавця на підставі рахунку. Датою отримання товару вважається дата підписання накладних.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №45 від 22.02.2018 на суму 60000,00 грн., позивач 22.02.2018 сплатив на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 60000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №355 від 22.02.2018, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем не було здійснено поставку товару, попередню оплату за який позивач сплатив 22.02.2018 у розмірі 60000,00 грн.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки товару (відповідної видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту приймання-передачі, тощо).

Водночас, у позовній заяві позивач вказав на те, що відповідач повернув позивачу частину сплаченої позивачем попередньої оплати, а саме грошові кошти у сумі 45000,00 грн.

Так, судом встановлено, що відповідачем було повернуто на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 45000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №01/08 від 07.08.2018, в якій просив відповідача сплатити на користь позивача суму боргу у розмірі 35500,00 грн. (20000,00 грн. заборгованості та 15500,00 грн. штрафу).

З огляду на те, що відповідачем не було повернуто позивачу всю суму попередньої оплати, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за Договором поставки від 22.02.2018 у сумі 15000,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 15500,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору поставки від 22.02.2018 позивач сплатив позивачу попередню оплату у розмірі 60000,00 грн.

Однак, відповідач не виконав свого обов`язку, передбаченого умовами вказаного договору поставки, та не поставив позивачу погоджений між сторонами товар.

При цьому, відповідачем було повернуто позивачу частину попередньої оплати у розмірі 45000,00 грн.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно» , а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно» , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності» .

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування» , що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії» , «Пономарьов проти України» , «Агрокомплекс проти України» ).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі №904/8972/17.

Беручи до уваги, що відповідачем не спростовано тверджень позивача про невиконання відповідачем у встановлені строки зобов`язання з поставки товару за Договором поставки від 22.02.2018, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки відповідачу продукції, погодженої сторонами, враховуючи часткове повернення відповідачем сплаченої позивачем суми попередньої оплати, що становить 45000,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватної фірми Софт Лайн в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач Плюс попередньої оплати у розмірі 15000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 10500,00 грн, нараховані за прострочення повернення попередньої оплати за період з 08.08.2018 по 26.12.2018.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 5.3 Договору поставки від 22.02.2018 передбачає, що за порушення продавцем п. 3.6 договору (в частині повернення коштів) він сплачує на користь покупця штраф у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 3.6 Договору поставки від 22.02.2018 у випадку не надання (відмова від подачі товару на складі за п. 3.1 договору) продавцем товару для покупця у строк 7 календарних днів, перший зобов`язаний повернути отримані кошти від останнього протягом 2 днів.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою неустойка, яка передбачена п. 5.3 Договору поставки від 22.02.2018, є пенею, так як обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, так як повернення попередньої оплати не є грошовим зобов`язанням (відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №916/75/18), розмір пені за прострочення повернення продавцем попередньої оплати не обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватної фірми Софт Лайн в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач Плюс пені у розмірі 10500,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката, які поніс позивач.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Договору про надання правничої допомоги від 01.10.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро Оксани Щесюк , відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту по господарській діяльності підприємства, по здійсненню аналізу та застосування всіх процесуальних заходів по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач Плюс .

Відповідно до п. 3.2 договору вартість робіт визначається та погоджується сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт по наданню правової допомоги відповідної стадії процесу, який є додатком до даного договору.

Згідно Акту прийому-передачі від 20.02.2019 (підписаний уповноваженими представниками позивача та адвокатського бюро) розмір витрат на правову допомогу адвоката становить 5842,20 грн.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №658 від 21.02.2019 позивач сплатив на користь адвокатського бюро винагороду у розмірі 5842,20 грн.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення абоіншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Враховуючи те, що позивачем доведено понесення ним витрат на правову допомогу адвоката при розгляді справи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач Плюс заборгованості за Договором поставки від 22.02.2018, а відповідачем не заявлено щодо їх не співмірності, беручи до уваги задоволення позову у даній справі у повному обсязі, суд дійшов висновку покласти понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 5842,20 грн. на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, ч. 1 ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватної фірми Софт Лайн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач Плюс (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 28; ідентифікаційний код: 40018233) на користь Приватної фірми Софт Лайн (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Василя Стуса, буд. 11; ідентифікаційний код: 25092693) суму основного боргу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп, пеню у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот ) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5842 (п`ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 20 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 08.07.2019

Суддя Д.О. Баранов