Рішення

від 04.07.2019 по справі 922/1566/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1566/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків про стягнення коштів в сумі 29189,30 грн. без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 29189,30 грн. Судові витрати позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), позивачем згідно Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-0141 від 03.11.2017 року виплачено страхове відшкодування в сумі 29189,30 грн., в результаті чого згідно з приписами ст.27 Закону України "Про страхування", ст.993 Цивільного кодексу України, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1566/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 07.03.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

14.06.2019 року відповідач надав відзив (вх.№ 16647), в якому позовні вимоги визнав частково на суму 26675,25 грн., в іншій частині просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на ненадання позивачем доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля та інформації про те, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

20.06.2019 року позивач надав пояснення по справі (вх.№15080), в яких зазначив, що зв`язку з тим учасниками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 20.10.2018 року є три транспортні засоби, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" при направленні ТДВ "Міжнародна Страхова компанія" заяви на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу (вих. № ЮКК/19186 від 22.02.2019 року) була допущена технічна описка і помилково зазначено замість потерпілого " ОСОБА_1 , ТЗ: "Реugeot 301", ДНЗ АА48560Н" дані іншого учасника ДТП, а саме: " ОСОБА_2 , ТЗ: "Кіа Сеrаtо" ДНЗ НОМЕР_1 ". Однак, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" при направленні ТДВ "Міжнародна Страхова компанія" вищевказаної заяви були надані засвідчені копії належних документів, які дають можливість встановити, що реальним винуватцем ДТП, яке відбулося 02.10.2018 року є " ОСОБА_1 , ТЗ: "Реugeot 301", ДНЗ АА48560Н". Позивач просив суд взяти до уваги вищевказані пояснення та враховуючи фактичні обставини справи і докази, які є в справі не брати до уваги технічну описку і вважати винуватцем ДТП, яке відбулося 02.10.2018 року є " ОСОБА_1 , ТЗ: "Реugeot 301", ДНЗ АА48560Н".

Крім того, позивач надав клопотання про витребування доказів, в якому просить в порядку підготовки справи до розгляду, витребувати з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код в ЄДРПОУ 21647131; адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; поштова адреса: 02002, Київ-2, а/с 272) відомості щодо укладення відповідачем полісу серії АМ № 006264188.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач просить витребувати відомості щодо укладення відповідачем полісу серії АМ № 006264188. Водночас, в матеріалах наданих позивачем до позовної заяви міститься витяг з Централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу серії АМ №006264188, з якого вбачається інформація стосовно страхування відповідачем транспортного засобу Mercedes-benz 410, ДНЗ НОМЕР_2 . Крім того, факт страхування вказаного транспортного засобу відповідачем не заперечується останнім.

Враховуючи викладене, суд вважає недоцільним витребування з Моторного (транспортного) страхового бюро України відомостей щодо укладення відповідачем полісу серії АМ № 006264188, а тому у задоволенні відповідного клопотання відмовляє.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

03.11.2017 року між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (Страховик, позивач) та ТОВ "Ілта" (Страхувальник) укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-0141, предметом якого є страхування транспортного засобу "Peugeot 301", державний номер НОМЕР_3 .

02.10.2018 року о 12:26 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Peugeot 301", державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "Mercedes-Benz 410", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відповідно до відповіді про дорожньо-транспортну пригоду №3018277385319375, виданої Управлінням патрульної поліції в Харківській області, та постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.10.2018 року у справі №639/5990/18, вищевказана дорожньо-транспортна подія сталася у наслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху.

04.10.2018 року Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

20.11.2018 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунку № Т000001526 від 22.10.2018 року було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього. На підставі вищевказаних документів, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 29189,30 грн.. що підтверджується платіжним дорученням № 24739 від 23.11.2018 року.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes-Benz 410", державний номер НОМЕР_2 станом на 02.10.2018 року була застрахована в ТДВ "Міжнародна Страхова компанія" згідно полісу серії AM № 006264188.

Таким чином, особою відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є відповідач - ТДВ "Міжнародна Страхова компанія".

З посиланням на зазначені обставини, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування вих. №ЮКК/19186 від 22.02.2019 року, в якій просив сплатити на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" страхове відшкодування у розмірі 29189,30 грн.

Невідшкодування відповідачем зазначеної суми стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Страхування, згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про страхування", який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, за умовами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За положеннями ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Враховуючи наведене, заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося, положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17.

Матеріали справи свідчать про дотримання позивачем річного строку з моменту скоєння ДТП на звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Щодо посилань відповідача на те, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі статті 29 та пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17.

Як зазначалося вище, відносини між позивачем, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та страхувальника виникли на підставі Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-0141 від 03.11.2017 року, правовідносини за яким регулюються Законом України "Про страхування", за положеннями ст.6 якого добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Відповідно до п.15.9. Загальних умов вищезазначеного договору, страхове відшкодування (страхова виплата) може бути сплачене одним із наступних шляхів, зокрема, шляхом оплати рахунків ремонтних підприємств (СТО) за відновлюваний ремонт ТЗ та рахунків підприємств на купівлю деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні; на розрахунковий рахунок Страхувальника (п. 15.9.1.).

Отже, визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури ТОВ "Технолак" (ідентифікаційний код 40551615), не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як вбачається з інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "Технолак" (ідентифікаційний код 40551615) є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, а дата взяття на облік вказаного ремонтного підприємства, як платника податків, є 09.06.2016 року.

Таким чином, судом встановлено, що надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Крім того, згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу "Реugeot 301", ДНЗ АА48560Н, 2013 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП (02.10.2018 року) строк його експлуатації не перевищував 7 років. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Отже, помилковим є висновок відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Позивачем при зверненні з позовом враховано суму франшизи, в результаті чого вимоги до відповідача заявлені в сумі 29189,30 грн.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 9, 16, 20, 25 Закону України "Про страхування", ст.ст. 6, 11, 512, 514, 979, 993 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, літ. А-3, ідентифікаційний код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А, ідентифікаційний код 30859524) шкоду в сумі 29189,30 грн. та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А, ідентифікаційний код 30859524).

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, А-3, ідентифікаційний код 31236795).

Повне рішення складено 04.07.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова