Постанова

від 23.09.2019 по справі 922/1566/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. Справа № 922/1566/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий (доповідач): судді: розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргуСтойка О.В. Барбашова С.В. , Попков Д. О. Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2019 року у справі№922/1566/19 (суддя Смірнова О.В.) за позовом до про Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" м.Київ Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" м.Харків стягнення коштів в сумі 29 189, 30 грн. В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року до господарського суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" м.Київ (далі - Позивач) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" м. Харків (далі - Відповідач) про стягнення коштів в сумі 29 189, 30 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2019 у справі №922/1566/19 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши 26 675,25грн. суми страхового відшкодування.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення абзацу 2 пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не врахував обставини того, що страхове відшкодування було сплачене Позивачем безпосередньо на рахунок ТОВ "Ілта", у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що розмір збитків, які Відповідач має відшкодувати Позивачу, має розраховуватися з урахуванням податку на додану вартість.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019р. у справі № 922/1566/19 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2019 та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Позивач на адресу суду апеляційної інстанції надіслав відзив, за змістом якого заперечував проти доводів апеляційної скарги зазначаючи, що оплата вартості ремонту здійснюється з ПДВ, оскільки потерпіла сторона та виконавець ремонту є платниками ПДВ.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 03.11.2017 року між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (Страховик, Позивач) та ТОВ "Ілта" (Страхувальник) Генерального Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-0141, предметом якого є страхування транспортного засобу "Peugeot 301", державний номер НОМЕР_1 ;

- настання 02.10.2018 року о 12:26 страхового випадку у вигляді дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "Peugeot 301", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу "Mercedes-Benz 410", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , що відбулась з вини останнього;

- звернення Страхувальника 04.10.2018 року до Позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування;

- складення 20.11.2018 року Позивачем на підставі рахунку № Т000001526 від 22.10.2018 року на станції технічного обслуговування страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього;

- здійснення Позивачем виплати страхового відшкодування в розмірі 29189,30 грн. на користь стахувальника, що підтверджується платіжним дорученням № 24739 від 23.11.2018 року.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes-Benz 410", державний номер НОМЕР_2 станом на 02.10.2018 року була застрахована в ТДВ "Міжнародна Страхова компанія" згідно полісу серії AM № 006264188.

З посиланням на зазначені обставини, Позивач звернувся до Відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування вих. №ЮКК/19186 від 22.02.2019 року, в якій просив сплатити на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" страхове відшкодування у розмірі 29189,30 грн.

Судом визначено, що особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Відповідач - ТДВ "Міжнародна Страхова компанія".

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виплативши страхувальнику відповідно до договору страхування страхове відшкодування в розмірі 29189,30грн., Позивач зазнав збитків та набув, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", право зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є Відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов`язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати Позивачу понесені збитки у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

У суді першої інстанції Відповідач позовні вимоги визнав частково на суму 26675,25 грн., в іншій частині просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на ненадання Позивачем доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля та інформації щодо статусу платника ПДВ надавача послуг з ремонту автомобіля.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів наявності у Відповідача обов`язку відшкодувати Позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до Позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування.

Оскаржуючи зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог на суму 2 514, 05грн. (сума ПДВ), Відповідач вважає, що суд дійшов невірного висновку про необхідність включення до розрахунку позовних вимог суми ПДВ.

Колегія суддів вважає зазначені доводи обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Отже сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання грошових зобов`язань у деліктному зобов`язанні з оплати страхового відшкодування в розмірі 29 189,30грн., сплаченого Позивачем за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Таким чином, після виплати Позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 02.10.2018р. внаслідок ДТП автомобілю "Peugeot 301", державний номер НОМЕР_1 , до Позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник Позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом першої інстації та не заперечується Відповідачем, останній станом на дату виникнення ДТП - 02.10.2018 року був страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 - водія автомобіля "Mercedes-Benz 410", державний номер НОМЕР_2 , винного у вчиненні ДТП, та, відповідно, був та залишається відповідальним за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації його страхувальником зазначеного автомобіля згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів серії АМ №006264188 та на підставі вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За змістом пункту 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1. статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4., 32.7. статті 32 Закону).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обсяг відповідальності Відповідача, як страховика винної у вчиненні ДТП особи, виник за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та є обмеженим лімітом відповідальності, розміром франшизи, зазначеними в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу, у зв`язку з чим під час визначення розміру матеріального збитку правильно врахував фізичний знос транспортного засобу, пошкодженого його страхувальником під час ДТП.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню з Відповідача, неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" та дійшов передчасного висновку про необхідність включення до розміру шкоди суми податку на додану вартість.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин фактично проведеного ремонту та чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок страхового відшкодування було здійснено Позивачем на підставі рахунку №Т000001526 від 22.10.2018р. ТОВ "Техно Лак", який визначив суму ремонту автомобіля.

Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини того, що виплата страхового відшкодування була здійснена Позивачем безпосередньо на рахунок ТОВ "ІЛТА" (потерпіла особа), а не надавача послуг (СТО) та у відсутності доказів фактично проведеного ремонту, про що правильно зазначено скаржником в апеляційній скарзі.

Виходячи з положень зазначеної норми пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок Відповідача відшкодувати різницю на суму ПДВ виникає у разі надання доказів фактично проведеного ремонту. На даний час такі докази в матеріалах справи відсутні, на їх наявність Позивач, ані в позовній заяві, ані в подальших поясненнях - не посилається.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума страхового відшкодування має бути стягнута з Відповідача з урахуванням ПДВ.

Отже є обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо зменшення грошової суми, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача до розміру 26675,25грн., а позовні вимоги у розмірі 2 514,05грн. є безпідставними.

За таких підстав, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2019 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог у розмірі 2 514,05грн., а також в частині розподілу судових витрат на підставі ч. 1 п. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи.

В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у розмірі 2 514,05грн.. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2019 у справі № 922/992/19 - підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам, а витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків -задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2019 у справі № 922/992/19- скасувати в частині задоволення позовних вимог у розмірі 2 514,05грн. та розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у розмірі 2 514,05грн.

Викласти перший та другий абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, літ. А-3, ідентифікаційний код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А, ідентифікаційний код 30859524) шкоду в сумі 26675,25 грн. та 1755,55 грн. судового збору."

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2019 у справі № 922/992/19 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, літ. А-3, ідентифікаційний код 31236795) 2881,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2019

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков