ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 червня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/76/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", с. Дубівці, Тернопільський район, 47702
до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46000
відповідача-2: Байковецької сільської ради, вул. Січових Стрільців, 43, c. Байківці, Тернопільський район, 47711
про: - визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05 червня 2018 року №19-1778/14-18-СГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05 червня 2018 року в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1,3150 га;
- скасування права комунальної власності Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1,3150 га;
- визнання за СТОВ "Дубівецьке" права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01 НОМЕР_2 , площею 1,3150 га
За участі представників:
Позивача: ОСОБА_1 П.М
Відповідача-1: Кащишин О.О.
Відповідача-2: Кивелюк Є.В.
В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
В судовому засіданні 27.06.2019 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", с. Дубівці, Тернопільського району, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача-1 - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та відповідача-2 - Байковецької сільської ради, про: - визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05 червня 2018 року №19-1778/14-18-СГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05 червня 2018 року в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1,3150га; - скасування права комунальної власності Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1,3150 га; - визнання за СТОВ "Дубівецьке" права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362, площею 1,3150 га.
Ухвалою суду від 13.02.2019 позовну заяву СТОВ "Дубівецьке" було залишено без руху, на підставі ст.174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст.ст.162, 164 ГПК України; встановлено заявнику відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому вказаної ухвали.
Після усунення позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 11.03.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.04.2019 на 10:00 год; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов з урахуванням ст.165 ГПК України - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 01.04.2019.
В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання у справі відкладалось на 22.04.2019 на 11:00 год, також судом оголошувались перерви в засіданні до 06.05.2019 до 9:30 год та до 10.05.2019 до 9:30 год, про що представників сторін було належним чином повідомлено.
10.05.2019 судом, за клопотанням представника відповідача-2, строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.05.2019 на 09:30 год у зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів у справі, про що постановлено відповідну ухвалу, яку направлено учасникам судового процесу.
16.05.2019 за вх.№8530, на виконання вимог ухвали суду від 10.05.2019, Відділом з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації подано копію реєстраційної справи щодо юридичної особи - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (код 04540041).
23.05.2019 за вх.№9067, на виконання вимог ухвали суду від 10.05.2019, позивачем долучено до матеріалів справи копію Проекту роздержавлення земель селянської спілки ім.Шевченка.
24.05.2019, з метою надання можливості відповідачам ознайомитися із долученими до справи матеріалами, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.06.2019 до 10:00 год, про що постановлено протокольну ухвалу без виходу в нарадчу кімнату, присутні представники сторін були повідомлені про наступне попереднє засідання під розписку.
Ухвалою суду від 03.06.2019 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 27.06.2019 на 9:30 год, про що учасників справи належним чином повідомлено.
В судовому засіданні 27.06.2019 суд перейшов до розгляду даної справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вкладених у позовній заяві (вх.№96 від 11.02.2019), уточненій позовній заяві (вх.№3576 від 28.02.2019), відповіді на відзив (вх.№7025 від 22.04.2019) та посилаючись на наявні в матеріалах справи докази.
Зокрема, вказує про те, що: - СТОВ "Дубівецьке" створене шляхом реорганізації Селянської спілки ім. Шевченка і відповідно до п.1.2 Статуту є повним правонаступником всіх немайнових і майнових прав та обов`язків останньої. Відповідно до Проекту роздержавлення земель Селянської спілки ім. Шевченка із села Дубівці Тернопільського району в колективну власність колективного сільськогосподарського підприємства передано 888,6 га землі, про що 26.07.1995 року видано Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 0062, в тому числі передано 858,1 га земель, що підлягають паюванню (сільськогосподарські угіддя), а також 30,5 га земель, що не підлягають паюванню (несільськогосподарські угіддя), з яких: під господарськими будівлями та дворами - 16,3 га, під господарськими шляхами і прогонами - 10,8 га, під чагарниками - 3,3 га, під ярами - 0,1 га.
- Відповідно до положень п.7 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, ст.ст.22, 23 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час видачі державного акту), рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005, зазначений Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 №0062 від 26.07.1995 є чинним, у зв`язку з чим у позивача (як правонаступника реорганізованої Селянської спілки ім.Шевченка) в силу положень законодавства, в тому числі п.6 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське товариство", ч.7 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні", ст.37 ЦК УРСР 1963 року (які були чинними на час реорганізації), є дійсне право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1,3150 га із земель під господарськими будівлями та дворами. Реєстрація речових прав на земельні ділянки, з якої сформовано вказану земельну ділянку, була проведена за Селянською спілкою ім. Шевченка відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення таких. Проте відомості про формування такої земельної ділянки, присвоєння останній кадастрового номеру до Державного земельного кадастру внесено не було в силу чинних на той час вимог законодавства.
- Ні Селянська спілка ім.Шевченка, ні позивач (як правонаступник останньої) не зверталися до уповноважених органів влади із заявою про добровільну відмову від права власності на вказану земельну ділянку відповідно до ст.ст.140, 142 ЗК України, як і не укладались угоди про передачу права власності на таку земельну ділянку. Отже, оскільки право власності на земельні ділянки, що знаходяться за межами населеного пункту с. Дубівці під господарськими будівлями і дворами загальною площею 16,3 га, набуто СГ ТОВ "Дубівецьке" у визначеному законодавством порядку і це право власності у порядку та спосіб, встановлених законом, ніким не припинене, тому, як вказує позивач, в силу приписів пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація вказаної ділянки могла бути проведена виключно за заявою її власника - СГ ТОВ "Дубівецьке" на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
- Внаслідок недостовірних та помилкових відомостей про власника земельних ділянок під господарськими будівлями і дворами на території Дубівецької сільської ради, а також протиправних дій ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області, земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га була зареєстрована за заявою органу виконавчої влади на підставі документації з інвентаризації земель, а згодом відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018, була передана у комунальну власність Байковецької сільської ради, чим порушено право власності позивача на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га, за захистом якого позивач звернувся в порядку ст.ст. 152, 153, 155 ЗК України.
Представник відповідача-1 - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених також у відзиві на позовну заяву (вх.№5750 від 02.04.2019), запереченні у відповідь на відзив (вх.№8000 від 08.05.2019).
Так, у відзиві, зокрема, вказується про те, що: - представлені суду позивачем документи не свідчать про той факт, що спірна земельна ділянка належить СГ ТОВ "Дубівецьке" на праві власності. Стаття 5 ЗК України (в редакції з 1992 року) передбачала, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. В рамках реформування аграрного сектору економіки Селянській спілці ім.Шевченка Тернопільського району 26.07.1995 Дубівецькою сільською радою видано Державний акт на право колективної власності на землю площею 888,6 га. Відповідно до Проекту роздержавлення земель Селянської спілки ім. Шевченка Тернопільського району в колективну власність спілки передано, серед іншого землі в розрізі угідь, зокрема господарські двори площею 16,3 та, які віднесено до земель загального користування (таблиця 3). При цьому, чинний ЗК України (ст.22) до земель сільськогосподарського призначення відносить, крім сільськогосподарських угідь, також несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами , землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
- Під час реформування аграрного сектору економіки, відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 №1529/99, Селянська спілка ім.Шевченка Тернопільського району фактично припинила свою діяльність шляхом реорганізації, про що свідчить створення членами цього підприємства нового підприємства - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке". Водночас, як селянською спілкою, так і товариством, не було вжито дій щодо скасування відповідної державної реєстрації державного акту на право колективної власності на землю.
- Відповідно до п.1.1. Статуту, СГ ТОВ "Дубівецьке" утворено на базі угоди громадян шляхом об`єднання майнових паїв для підприємницької діяльності. При цьому, питання набуття прав на майновий пай членом КСП станом на 1997 рік було визначено ст.9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", якою передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності.
- Відповідно до п.17 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63, зареєстрованого в Мін`юсті 04.04.2001 за №306/5497), обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП.
- На думку відповідача-1, у зв`язку з реорганізацією селянської спілки до її правонаступника (позивача) перейшли всі майнові (немайнові) права і обов`язки, за виключенням права власності на спірні земельні ділянки, які повинні були бути відображені у відповідному передавальному акті, якого не представлено. А з урахуванням п.17 Перехідних положень чинного ЗК України та ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" з моменту отримання власником земельної частки (паю) сертифікату на право на земельну ділянку (пай), державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність. Тому, з врахуванням приписів ст.82 ЗК України позивач вправі набути у власність спірну ділянку лише згідно придбання за договором купівлі-продажу у порядку, визначеному главою 20 ЗК України.
- За даними статистичної звітності з кількісного обліку земель, яка велась територіальними органами Держгеокадастру до 01.01.2016, спірна земельна ділянка обліковувалась в землях державної власності сільськогосподарського призначення як землі запасу на підставі Розпорядження голови Тернопільської РДА №398 від 15.04.2010 "Про приведення у відповідність статистичних даних обліку землі". При цьому, у Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відсутня інформація про те, що вищевказане розпорядження скасовано Розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 14.07.2010 №486.
- Згідно наказу Держгеокадастру від 15.03.2018 №45 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" встановлено провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26.04.2018 №19-1308/14-18-сг затверджено технічну документацію із землеустрою, в т.ч. і щодо спірної земельної ділянки.
- Відповідно до ст.117 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", Меморандуму про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаної територіальної громади від 09.02.2018, за клопотанням Байковецької сільської ради від 11.04.2018, наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018, земельні ділянки, в тому числі із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га, передано у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада). При цьому, відповідач-1 вважає, що акт приймання-передачі від 05.06.2018 не є рішенням органу виконавчої влади в розумінні ст.117 ЗК України, оскільки його укладання та підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків у сторін, які його підписали, а лише посвідчує факт здійснення передачі та приймання земельної ділянки. Цей акт не є тим документом, скасувавши який можна повернути все до попереднього стану.
Крім того, відповідач-1 вказує на те, що ще з 2010 року (часу прийняття розпоряджень районної та обласної державних адміністрацій) позивачу було відомо про порушення його права (інтересу). З того часу і до 02.05.2018 (дата отримання ним витягу з Державного земельного кадастру) позивачем не було вжито будь-яких заходів щодо поновлення свого права та в належний спосіб не оформлено права на спірну земельну ділянку, що свідчить про те, що позивач пропустив строк, у межах якого він може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Представник відповідача-2 - Байковецької сільської ради, в судовому засіданні також проти позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві (вх.№6591 від 16.04.2019).
Зокрема, вказує на те, що: - Байковецька територіальна громада із центром у с.Байківці утворена рішенням 61 сесії шостого скликання №821 від 21.08.2015 року. До її підпорядкування належать села Тернопільського району: Байківці, Дубівці, Гаї ОСОБА_2 , Лозова, Курники, Стегниківці та Шляхтинці. Згідно Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися.
- Просить суд врахувати, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 було доручено Держгеокадастру розпочати з 01 лютого 2018 року передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність. Із витягу з Державного земельного кадастру, сформованого ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області 25.04.2018, вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га перебувала у державній власності (технічна документація із інвентаризації на проведення грунтових, геоботанічних та інших обстежень земель під час здійснення землеустрою складена 19.04.2018 ДП "Тернопільська регіональна філія центру ДЗК").
- на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 05.06.2018 року №19-1778/14-18-СГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018, державним реєстратором Хомином В.З. зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку за Байковецькою сільською радою. Вказані дії реєстратора були оскаржені до Міністерства юстиції України, проте наказом від 03.09.2018 у задоволенні скарги відмовлено у зв`язку з відсутністю в ній обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
- Посилаючись на зміст Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" зазначає, що з дня набрання чинності цим законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності". У зв`язку із наведеним, стверджує, що земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га правомірно передана та перебуває у власності Байковецької сільської ради, оскільки на день набрання чинності Законом України №2498-VІІІ від 10.07.2018 не перебувала у приватній власності СГ ТОВ "Дубівецьке".
У поданій відповіді на відзив (вх.№7025 від 22.04.2019) позивач додатково зазначив, що відповідачем-1 не вказано підстав, визначених законодавством, які б свідчили про припинення права власності на землю в СГ ТОВ "Дубівецьке" чи Селянської спілки ім. Шевченка. При цьому, розпаювання земель відповідно до нормативно-правових актів не являється підставою припинення права власності, і в силу закону не мало наслідком припинення права власності підприємства на землю. Зазначене підтверджується ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" за змістом якої право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.
Щодо посилання відповідача-1 на отримання членами селянської спілки майнових сертифікатів на земельну частку (пай), то вказує, що це не можна вважати беззаперечним доказом припинення селянської спілки, оскільки свідчить про реалізацію громадянами своїх прав на визначення належних їм часток у майні такої юридичної особи, проте, залишалось майно, яке не підлягало розпаюванню. Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 №720/95 встановлено, що паюванню підлягають тільки сільськогосподарські угіддя, що передані у колективну власність колективних сільськогосподарських підприємств. А як зазначено на сторінках 5, 12, 13 Проекту роздержавлення земель Селянської спілки ім. Шевченка, землі під господарськими будівлями і дворами загальною площею 16,3 га передаються у колективну власність та не входять до складу земель, що підлягають паюванню.
Посилаючись на ч.6 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та ч.7 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" та п.п. 6, 10 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63), підкреслює, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього (реорганізованого) підприємства. При цьому, також просить суд врахувати, що відповідно до п.6 постанови КМУ від 22.01.1996 №118 ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду існування і є єдиним, а СГ ТОВ "Дубівецьке" створене із збереженням початкового ідентифікаційного коду колгоспу ім.Шевченка, перетвореного в Селянську спілку ім.Шевченка.
Щодо посилань відповідача-1 на порядок передачі земель з державної власності в комунальну власність, то не вважає такі належними, оскільки спірна земельна ділянка не належала до земель державної власності, а перебувала в землях приватної власності.
Стосовно акту приймання-передачі земельних ділянок від 05.06.2018, то просить суд врахувати, що останній є документом, що посвідчує волевиявлення сторін з передачі та приймання земельних ділянок та виступав однією з підстав для реєстрації за відповідачем-2 право комунальної власності на землю, а тому зачіпає (порушує) права та інтереси позивача.
Посилання відповідача-1 на пропуск позивачем позовної давності для звернення за захистом його порушеного права (інтересу), оскільки останньому було відомо про порушення його права (інтересу) ще в 2010 році (через прийняття відповідних розпоряджень державних адміністрацій), вважає безпідставними, оскільки предметом даного позову є визнання протиправними і скасування наказу та акту приймання-передачі від 05.06.2018 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
- згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4 , виданого Дубівецькою сільською радою народних депутатів 26.07.1995 на підставі рішення Дубівецької сільської ради народних депутатів від 03.04.1995 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №25, Селянській спілці ім. Шевченка Тернопільського району Тернопільської області передано у колективну власність 888,6 га землі сільськогосподарського використання.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", ідентифікаційний код - 04540041 ; місцезнаходження - с.Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702, зареєстроване як юридична особа 31.03.1997; згідно відомостей, отриманих в порядку взаємного обміну інформацією з відомчих реєстрів органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, юридична особа перебуває на обліку з 01.01.1994 у Головному управлінні регіональної статистики, з 13.02.1991 (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску) та з 31.03.1997 (дані про взяття на облік як платника податків) - в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС (Тернопільський район).
Як вбачається із долученої позивачем довідки №03.2-16/1015-19 від 16.04.2019 Головного управління статистики у Тернопільській області, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Колгосп ім.Шевченка села Дубівці Тернопільського району (ідентифікаційний код 04540041 ) Тернопільською районною державною адміністрацією 19.12.1992 перереєстровано у Селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041 ). При цьому, Головним управлінням статистики зазначено, що інформація щодо правонаступництва суб`єктів господарювання відображена в їх установчих документах, з якими органи державної статистики не працюють. Відповідно до Закону України "Про державну статистику" органи державної статистики здійснюють лише облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб у ЄДРПОУ, який здійснюється на підставі реєстраційних відомостей, які надходять до органів державної статистики з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У вказаній довідці Головним управлінням статистики у Тернопільській області надано історію перереєстрації Колгоспу ім.Шевченка (ідентифікаційний код 04540041), якою підтверджується, що колективне підприємство Колгосп ім.Шевченка (с. Дубівці Тернопільський район, Тернопільська область) 19.12.1992 перереєстровано у колективне підприємство - Селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041), а в подальшому - 31.03.1997 у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" із збереженням ідентифікаційного коду 04540041.
Як зазначено в п.1.2 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" Тернопільського району Тернопільської області (затвердженого протоколом №4 від 19.02.1997 зборів учасників товариства та зареєстрованого Тернопільською районною державною адміністрацією 31.03.1997 №046/240) товариство утворене внаслідок реорганізації Селянської спілки ім.Шевченка і є повним правонаступником всіх її майнових (немайнових) прав і обов`язків.
Вказане також підтверджується Довідкою №808 від 20.07.2010 державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації.
В даному випадку ліквідації юридичної особи не було, а мала місце зміна її організаційної форми.
Відповідно до Проекту роздержавлення земель Селянської спілки ім.Шевченка Тернопільського району Тернопільської області за 1995 рік, виконаного Тернопільським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення Селянської спілки ім.Шевченка (копію якого позивачем долучено до матеріалів справи), а саме таблиці 1 "Техніко-економічні показники", землі селянської спілки складали 1047,3 га (на час складання проекту) та 964,9 (за проектом), до яких зокрема ввійшли: 888,6 га - землі колективної власності, в тому числі землі загального користування - 30,5 га.
За даними таблиці 3 Проекту роздержавлення земель "Склад земельних угідь, що передаються в колективну власність", до складу переданих у колективну власність земель площею 888,6 га ввійшли: 770,1 га - рілля, 66,4 га - сінокоси, 21,6 га - пасовища, 3,3 га - чагарники, 10,8 га - польові дороги, 0,1 га - луки, 16,3 га - господарські двори. З них чотири останні позиції складають площу 30,5 га - землі загального користування.
Відповідно до інформації, вказаної на стор. 12 та 13 Проекту роздержавлення земель, до складу Сільськогосподарських земель колективної власності Селянської спілки ім.Шевченка увійшли 16,3 га сільськогосподарських земель під виробничими будівлями (господарськими дворами).
На підставі вказаного Проекту роздержавлення земель та рішення від 03.04.1995 Дубівецької сільської ради народних депутатів, і було видано Селянській спілці ім.Шевченка вже згадуваний Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4 .
Відповідно до п.1 Розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації №398 від 15.04.2010 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі", з метою приведення даних статистичного обліку земель у відповідність до вимог чинного законодавства та враховуючи, що нерозпайовані землі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств помилково обліковуються за іншими суб`єктами господарювання, вирішено привести у відповідність до вимог чинного земельного законодавства статистичні дані обліку по формі 6-ЗЕМ, зокрема відносно земель колишньої Селянської спілки ім.Шевченка помилково облікованих за ТОВ "Дубівецьке" на території Дубівецької сільської ради площею 84,4 га.
Відповідно до п.2 Розпорядження №398 від 15.04.2010, земельні ділянки, які рахувались за ТОВ "Дубівецьке" на території Дубівецької сільської ради площею 84,4 га переведено в землі запасу Дубівецької сільської ради, в т.ч. 16 га під господарськими будівлями і дворами.
Вказане Розпорядження №398 від 15.04.2010, враховуючи звернення керівників сільськогосподарських товариств, зокрема і ТОВ "Дубівецьке", скасоване Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації №486 від 14.07.2010 як таке, що суперечить ст.30 ЗК України.
Пунктом 2 Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації №486 від 14.07.2010 доручено Тернопільській РДА довести останнє до відома зацікавлених осіб, підприємств, установ та організацій.
Також, Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №846 від 28.07.2010 визнано таким, що втратило чинність Розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.04.2010 №398 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі", що вирішено довести до відома зацікавлених осіб, підприємств, установ та організацій.
Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації №486 від 14.07.2010 та голови Тернопільської районної державної адміністрації №846 від 28.07.2010, не були взяті до уваги землевпорядними установами і дані щодо вибуття ділянки з володіння позивача не були виключені із державної статистичної звітності.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 забезпечити, зокрема, формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.
09.02.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та Байковецькою сільською радою укладено Меморандум про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаної територіальної громади, предметом якого є організація співпраці сторін з метою сприяння виконанню розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" (п.1 Меморандуму).
Згідно п 2 Меморандуму задля досягнення мети сторони домовляються про співпрацю на таких засадах: - для звернення до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення в комунальну власність Байковецької сільської об`єднаної територіальної громади, Байковецька сільська рада, утворена Байковецькою сільською об`єднаною територіальною громадою, приймає відповідне рішення згідно з статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; - передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність здійснюється за наказами Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке здійснює розпорядження землями державної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у якому зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
У п.3 Меморандуму вказано, що з метою його реалізації сторони здійснюють співпрацю та забезпечують виконання таких заходів: - Виконавчий комітет Байковецької сільської ради, утвореної об`єднаною територіальною громадою, від імені об`єднаної територіальної громади надсилає звернення до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, додатком до якого є рішення Байковецької сільської ради про звернення про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 514 га у комунальну власність Байковецької сільської об`єднаної територіальної громади; - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області після завершення інвентаризації та реєстрації права держави на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах об`єднаної територіальної громади приймає рішення про передачу земельних ділянок із державної власності у комунальну власність та складає і підписує акт приймання-передачі таких земельних ділянок.
Рішенням 33 сесії сьомого скликання Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №618 від 30.03.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" доручено виконавчому комітету Байковецької сільської ради звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з клопотанням про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною загальною площею 396,1753 га, які розташовані на території Байковецької сільської ради за межами населених пунктів, згідно додатків.
11.04.2018 року Байковецька сільська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із клопотанням №Б-2157/0/16-18 про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною загальною площею 397 га (згідно додатку), які розташовані на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
25.04.2018 Відділом у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області зареєстровано за державою право власності на земельну ділянку площею 1,3150 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3362, розташованої на території Дубівецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, віднесених до категорії земель сільськогосподарського призначення (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104642842018 від 02.05.2018 міститься в матеріалах справи).
Згідно з поясненнями відповідача-1, викладених у відзиві, а також наданих представником в судовому засіданні, згідно статистичної звітності з кількісного обліку земель, яка велася територіальними органами Держгеокадастру до 01.01.2016, та даних Державного земельного кадастру станом на 01.04.2018 спірна земельна ділянка обліковувалась в землях державної власності сільськогосподарського призначення як землі запасу на підставі розпорядження голови Тернопільської РДА від 15.04.2010 №398. При цьому, в Головного управління відсутня інформація щодо скасування вказаного Розпорядження.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-1308/14-18-СГ від 26.04.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) загальною площею 170,5150 га, в тому числі на території Дубівецької сільської ради щодо земельної ділянки площею 1,3150 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3362.
05.06.2018 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №19-1778/14-18-СГ передано Байковецькій сільській раді (Байковецька об`єднана територіальна громада) Тернопільського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 354,4376 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Байковецької, Дубовецької, Стегниківської та Шляхтинецької сільських рад Тернопільського району Тернопільської області (згідно додатку), в т.ч. і земельну ділянку площею 1,3150 га з кадастровим номером 6125283100:01 НОМЕР_2 , із земель запасу на території Дубівецької сільської ради.
У п.2 Наказу зазначено, що право власності вказаних у додатку земельних ділянок на виконання вимог ухвали суду від 10.05.2019 виникає з моменту державної реєстрації цього право та оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
На підставі даного Наказу від 05.06.2018, відповідачем-1 спірна земельна ділянка передана відповідачу-2 по акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018.
Також, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання-передачі від 05.06.2018, державним реєстратором Хомин В.З. Байковецької сільської ради зареєстровано за Байковецькою сільською радою право комунальної власності на земельну ділянку площею 1,3150 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41763446 від 23.06.2018 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №144467995 від 08.11.2018).
Позивач звертався до відповідача-1 з листом №05-07/18 від 05.07.2018, з проханням скасувати реєстрацію спірної земельної ділянки, виключити запис з Державного земельного кадастру та внести зміни в облікові дані, визнавши її такою, що належить на праві власності СГ ТОВ "Дубівецьке".
У листі-відповіді №28-19-0.6-4158/2-18 від 12.07.2018 відповідачем-1 визнано ту обставину, що станом на 01.01.2010 за позивачем обліковувались земельні ділянки під господарськими будівлями та дворами в розмірі 16 га, а також зазначено, що на підставі розпорядження голови Тернопільської РДА від 15.04.2010 №398 вони вилучені та переведені в державну власність, а будь-яка інформація щодо оскарження вказаного розпорядження в Головному управлінні відсутня.
СГ ТОВ "Дубівецьке" повторно звернулось до ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області із листом від 27.07.2018 №27-07/18, в якому посилаючись на зміст ст.37 Закону України "Про державний земельний кадастр", просив з метою виправлення помилок, допущених органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, внести зміни до наказу від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ, вилучивши з переліку переданих в комунальну власність земельних ділянок, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 :01:001:3362. При цьому, у листі позивач зазначив, що розпорядження Голови Тернопільської РДА від 15.04.2010 №398 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі" скасоване Розпорядженням Голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 14.07.2010 №486 та визнане таким, що втратило чинність Розпорядженням голови Тернопільської РДА №846 від 28.07.2010, докази в підтвердження чого долучив до листа.
У відповідь на вказане звернення, відповідач-1 у листі №28-19-0.20-4855/2-18 від 14.08.2018 повідомив, що у зв`язку із втратою чинності наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення форм державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)", з 01.01.2016 року зміни у державну статистичну звітність з кількісного обліку земель не вносяться, а отже відсутні правові підстави для внесення таких змін у відповідності до розпорядження голови Тернопільської РДА №846 від 28.07.2010. Згідно ст.21 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості про розподіл земель між власниками та користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Нормами чинного законодавства не передбачено перебування земельних ділянок в колективній власності, що унеможливлює реєстрацію речового права на землі колективної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Станом на 01.01.2016 земельні ділянки відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 №0062 від 26.07.1995 за ТОВ "Дубівецьке" не обліковувались. Також, зазначено, що норми ст.37 Закону України "Про державний земельний кадастр" поширюються виключно на виявлення фізичними та юридичними особами у витязі, довідці з ДЗК, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічних помилок допущених органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру. Оскільки технічних помилок, допущених органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру у відомостях щодо спірної земельної ділянки не виявлено, відсутні підстави для внесення змін у Державний земельний кадастр та наказ ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області №19-1778/14-18-СГ від 05.06.2018.
Також, в матеріалах справи міститься копія скарги СГ ТОВ "Агрокомплекс" (юридична особа, яка не є учасником у даній справі) до Міністерства юстиції України із скаргою №131 від 06.07.2018 на рішення державного реєстратора Байковецької сільської ради Хомина В.З. з вимогами, зокрема про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.06.2018 індексний номер 41763446 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6125283100:01:001:3362.
За результатами розгляду даної скарги, Міністерством юстиції України на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.08.2018, прийнято рішення у формі наказу №3150/7 від 03.09.2018 про відмову у задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" від 06.07.2018 №131, через відсутність у скарзі обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно довідки Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області №2455/10-5/19-00-54-06/11440 від 08.05.2019, позивач на підставі ст.286 Податкового кодексу України сплачує земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться на території Дубівецької сільської ради (Байковецької сільської ради) площею 16,3 га, місячна сума земельного податку становить 2162,59 грн. Станом на 08.05.2019 заборгованості по земельному податку немає.
Відповідно до складеного 01.02.2019 ФОП Вірковською О.В. (на замовлення СГ ТОВ "Дубівецьке") Висновку про вартість земельної ділянки площею 1,3150 га кадастровий номер 6125283100:01:001:3362, її вартість складає 40371,00 грн.
Звертаючись із даним позовом, позивач вказує на те, що земельна ділянка площею 1,3150 га, кадастровий номер 6125283100:01:001:3362, входить до складу земель, які на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995 належить СГ ТОВ "Дубівецьке", у зв`язку з чим прийняття відповідачем-1 наказу від 05.06.2018 та оформлення на його підставі між відповідачем-1 та відповідачем-2 акту приймання передачі від 05.06.2018 та подальша реєстрація за відповідачем-2 права комунальної власності є порушенням права позивача на цю земельну ділянку як власника землі.
Суд, на підставі ст.86 ГПК України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).
Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст.317 ЦК України).
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997р. №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 4 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною другою ст.4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що на підставі рішення Дубівецької сільської ради народних депутатів від 03.04.1995 Селянській спілці ім.Шевченка Тернопільського району Тернопільської області видано Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4 від 26.07.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №25 та, відповідно до якого Селянській спілці ім.Шевченка надано у колективну власність земельну ділянку площею 888,6 га, в межах згідно з планом землекористування.
За інформацією Головного управлінням статистики у Тернопільській області від 16.04.2019 за №03.2-16/1015-19 Колективне підприємство колгосп ім.Шевченка (ідентифікаційний код 04540041) Тернопільською районною державною адміністрацією 19.12.1992 перереєстровано у Колективне підприємство селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041), а в подальшому - 31.03.1997 у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (ідентифікаційний код 04540041).
Відповідно до п.6 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Аналогічні положення були закріплені і в Законі України "Про підприємства в Україні" (чинного на момент виникнення правовідносин), відповідно до ч.7 ст.34 якого при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Згідно ст.37 ЦК УРСР (в редакції, чинній на той час) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
Частина 4 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" передбачала, що підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно до п.5 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №538 від 14.07.1993, яка втратила чинність з 01.01.1996 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996) державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані: ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта , який є єдиним для всього інформаційного простору України, найменування суб`єкта українською, російською та, за бажанням, англійською мовами, юридична адреса, ознака особи, територіальна належність, відомча підпорядкованість, форма власності, форма господарської діяльності, кількість підрозділів (філій), ознака підрозділу (філії, дочірнього підприємства), прізвище керівника, види діяльності, а також дані про державну реєстрацію, інформація про засновників або інвесторів. Джерелом формування інформаційного фонду є дані з резерву ідентифікаційних кодів, національні та міжнародні класифікатори, які використовуються під час обробки інформації в статистичних спостереженнях або при здійсненні фінансових та економічних операцій, а також інформація довідкового характеру.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 створено Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, формування бази даних якого, згідно з п.5 вказаної Постанови, здійснювалось на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб`єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.
В п.15 Положення "Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України", затвердженого вищевказаною Постановою (в редакції, чинній на час перереєстрації селянської спілки у сільськогосподарське товариство) зазначалось, що у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Перереєстрація суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації. Перереєстрація проводиться у разі зміни форми власності, організаційної форми або назви суб`єкта підприємництва (ч.8, ч.9 ст.8 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 №698-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Норма такого ж змісту викладена і у п.15 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №276 від 29.04.1994), зокрема, що перереєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для їх реєстрації.
З аналізу цих правових норм слідує, що припинення юридичної особи тягне за собою виключення юридичної особи з державного реєстру України. Перереєстрація ж юридичної особи не має наслідком її припинення, виключення її з державного реєстру України, і при цьому залишається незмінним її ідентифікаційний код.
Враховуючи вищенаведене, та оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" значиться в Реєстрі за тим самим ідентифікаційним кодом, що і Селянська спілка ім.Шевченка Тернопільського району Тернопільської області - 04540041, а дані про перереєстровану юридичну особу значаться у фіскальних органах ще з 13.02.1991, суд вважає належним чином підтвердженим факт перереєстрації реорганізованої Селянської спілки ім.Шевченка Тернопільського району Тернопільської області у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", яке в силу законодавчих норм зберігає усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Щодо посилання відповідачів на те, що до СГ ТОВ "Дубівецьке" перейшли всі права та обов`язки, за виключенням права власності на спірну земельну ділянку, посилаючись на п.п.17, 18 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63), оскільки передавального (роздільного) акту (балансу) не представлено, то суд визнає такі твердження необґрунтованими, зокрема з огляду на те, що вказаний Порядок затверджений у 2001 році, а реорганізація селянської спілки мала місце 31.03.1997, а також з урахуванням вищенаведених норм законодавства, відповідно до яких передбачено, що до правонаступника переходять усі майнові права і обов`язки колишнього (реорганізованого) підприємства.
Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (ч.4 ст.13 Конституції України).
Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст.41 Конституції України).
У ст.22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) зазначалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Селянська спілка ім.Шевченка отримала Державний акт на право колективної власності на землю площею 888,6 га, до яких згідно Проекту роздержавлення земель ввійшли: 770,1 га - рілля, 66,4 га - сінокоси, 21,6 га - пасовища та 30,5 га - землі загального користування, з яких: 3,3 га - чагарники, 10,8 га - польові дороги, 0,1 га - луки, 16,3 га - господарські двори (до складу яких входить і пізніше сформована спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га).
Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 за №720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Чинною ч.1 ст.22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно ч.2 ст.22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
З аналізу вищевказаних норм суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка не підлягала розпаюванню та вчиненню пов`язаних з цим дій, на які посилаються відповідачі. А саме: оформлення сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), викуп земельних паїв у їх власників, тощо.
Встановленням судом факту перереєстрації Селянської спілки ім.Шевченка у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" та відсутності в силу закону обов`язку щодо розпаювання земель під господарськими (виробничими) будівлями (до складу яких входить спірна земельна ділянка) спростовуються наведені у відзиві Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області сумніви щодо обставин переходу до позивача спірної землі.
Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у ст.28 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) та у ст.140 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001). Перелік цих підстав є вичерпним.
Так, відповідно до ст.28 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу. Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.
Статтею 140 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних документів) підставами припинення права власності на земельну ділянку визначались: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
При цьому, документів, які б підтверджували підстави припинення права власності позивача чи Селянської спілки ім.Шевченка щодо земель, переданих останній у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 №0062 від 26.07.1995 (до яких входить і земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га) до матеріалів справи не подано.
Право власності на земельну ділянку не припинялось і в судовому порядку.
Відповідно до п.7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Про відсутність обов`язкових вимог приписів щодо переоформлення права власності на землю зазначалося у п 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", відповідно до якого раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013).
Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, і котрі видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Положення п.6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди визнано неконституційним за рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.
Отже, у позивача як правонаступника Селянської спілки ім.Шевченка, в силу положень законодавства, є дійсне право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_6 : НОМЕР_7 3362 площею 1,3150 га, яка розташована в с.Дубівці Тернопільського району Тернопільської області, оскільки реєстрація речових прав на земельні ділянки, з яких сформовано вказану земельну ділянку, була проведена за Селянською спілкою ім.Шевченка відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення (видано належним чином оформлений Державний акт серії НОМЕР_3 №0062 від 26.07.1995 на право колективної власності на землю, який ніким не скасований і є чинним). Проте, в силу чинних на той час вимог законодавства, не вимагалось здійснення таких дій стосовно земельної ділянки як присвоєння кадастрового номера чи внесення відомостей про її формування до Державного земельного кадастру.
А відтак, зміни в земельному законодавстві після видачі Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 №0062 від 26.07.1995, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю. Позивач зберіг це право і після зміни законодавства.
З огляду на вищеописане, якщо виникали неврегульовані питання щодо земель колективної власності, то слід звернути увагу, що навіть Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 (який хоч і не регулював правовідносини сторін на час їх виникнення) передбачає, що землями колективної власності можуть розпоряджатись компетентні органи лише у випадку ліквідації сільськогосподарських підприємств.
Згідно приписів ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом .
За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104642842018 від 02.05.2018, Відділом у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, 25.04.2018 зареєстровано за державою право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_5 01:001:3362 площею 1,3150 га, яка розташована на території Дубівецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, віднесених до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Отже, на дату реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га, право власності на неї належало СГ ТОВ "Дубівецьке", оскільки доказів припинення такого права у встановленому порядку не надано.
Відповідно до ч.1 ст.117 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
З аналізу вказаних норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом виконавчої влади ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу виконавчої влади є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до п.1 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №15 від 14.01.2015 (надалі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин , землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно пп.25-1 п.4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність , надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Також, згідно пп.31 п.4 вказаного Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання (п 9 Положення).
Як зазначалось вище, належна сільськогосподарському підприємству земельна ділянка була віднесена відповідачем-1 до земель державної форми власності на підставі попередньої звітності та проведеної 19.04.2018 інвентаризації земель під час здійснення землеустрою, однак без врахування Розпорядження голови Тернопільської ОДА №486 від 14.07.2010, права позивача на земельну ділянку, існуючих процедур вилучення земельних ділянок, тощо.
В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га передано Байковецькій сільській раді (Байковецька об`єднана територіальна громада) Тернопільського району у комунальну власність.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, а також те, що Відповідачем-1 не було надано доказів припинення права колективної власності на земельну ділянку Селянської спілки ім.Шевченка (СГ ТОВ "Дубівецьке"), суд погоджується із твердженнями позивача про відсутність підстав у відповідача-1 для реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001 НОМЕР_8 3362 площею 1,3150 га за державою та прийняття рішення у вигляді наказу щодо передачі цієї земельної ділянки до земель комунальної власності.
На підставі наказу від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання-передачі від 05.06.2018, державним реєстратором Хомин В.З. Байковецької сільської ради 23.06.2018 під номером запису 41763446 зареєстровано за Байковецькою сільською радою право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №144467995 від 08.11.2018).
При цьому, як оскаржуваний наказ, так і оформлений на його підставі акт приймання-передачі від 05.06.2018, є підставою для реєстрації за відповідачем-2 права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га, тобто фактично правовстановлюючими документами для оформлення права комунальної власності на земельну ділянку за відповідачем-2.
Відповідно до статей 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.
У такому разі вимога про визнання рішення незаконним (протиправним) може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із ст.16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
А відтак, враховуючи положення ст.ст.2, 5 ГПК України, з метою ефективного захисту порушеного права, позовні вимоги в частині визнання в судовому порядку протиправними та скасування (як незаконного) наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.
Щодо посилання відповідача-1 на пропуск позивачем позовної давності для звернення за захистом його порушеного права (інтересу), оскільки останньому було відомо про порушення його права (інтересу) ще в 2010 році (через прийняття відповідних розпоряджень державних адміністрацій), то такі суд визнає безпідставними, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За ч.1 ст257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зауважує, що оспорювані акти, якими земельну ділянку передано у комунальну власність відповідача-2, прийняті відповідачем-1 05.06.2018. Цими ж діями оспорено і право власності позивача на землю.
Позивач звернувся із даною позовною заявою до суду 11.02.2019, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно приписів ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Спеціальним Законом, що регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пунктом 1 частини 1 ст.2 цього Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша статті 12 Закону).
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону).
У ч.2 ст.26 Закону визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відтак, враховуючи, що документи на підставі яких державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності (наказ та акт приймання-передачі землі) визнані судом протиправними і їх скасовано, відповідно й записи про проведену державну реєстрацію права комунальної власності підлягають скасуванню, як похідні. Тому, позовна вимога про скасування права комунальної власності Байковецької сільської ради на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га також підлягає задоволенню.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч 3 ст.3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
У ч.4 ст.3 Закону зазначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Як вже вище зазначалося, згідно із п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013); п.7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України; п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта про право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державні акти), і котрі видані до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 та Законом України "Про Державний земельний кадастр", є дійсними.
Тобто, до 2013 року право власності на землю підтверджувалось державним актом про право власності на земельну ділянку.
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку, отриману та оформлену в передбаченому законом порядку до набрання чинності вищевказаними правовими актами, особа, яка є власником цієї землі на підставі державного акту про право на землю, вправі визнати своє право власності в судовому порядку згідно ст.392 Цивільного кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, підстав позову та позицій відповідачів, останні не визнають та оспорюють право власності позивача на спірну земельну ділянку, а відтак іншого можливого способу захисту свого права, як його визнання в судовому порядку, у позивача немає.
Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви і не визнання щодо такого права у інших осіб.
Згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Дане положення закріплено також і у статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи наведене, суд визнає обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_5 :01:001 НОМЕР_9 площею 1,3150 га.
Таким чином, позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_5 : НОМЕР_10 :001:3362 площею 1,3150 га.
2. Скасувати право комунальної власності Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) (вул. Січових Стрільців, 43, с Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, код 04394846) на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_5 :01:001 НОМЕР_8 3362 площею 1,3150 га.
3. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (с.Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, код 04540041) право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_5 :01:001 НОМЕР_9 площею 1,3150 га.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 липня 2019 року.
Суддя С.Г. Стопник
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 27.06.2019 |
Оприлюднено | 09.07.2019 |
Номер документу | 82887505 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Мирутенко Олександр Леонтійович
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Мирутенко Олександр Леонтійович
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Мирутенко Олександр Леонтійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні