Рішення

від 27.06.2019 по справі 120/1349/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 червня 2019 р. Справа № 120/1349/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

представника позивача Шмирова Євгенія Ігоровича,

представника відповідача Савелової Марини Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Медвеже- Вушківської сільської ради до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Медвеже- Вушківської сільської ради до Управління Держпраці у Вінницькій області щодо визнання протиправними та скасування акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю серії ВН №251/11/АВ від 08 лютого 2019 року, та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами серії ВН №251/11/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 26 лютого 2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що за результатами проведеного заходу державного контролю 08 лютого 2019 року інспектором праці Управління Держпраці у Вінницькій області складено акт інспекційного відвідування серії ВН №251/11/АВ, у якому зафіксовано виявлені в ході відвідування порушення.

На підставі зазначеного акту Управлінням Держпраці у Вінницькій області 26 лютого 2019 року прийнято постанову за порушення законодавства про працю серії ВН №251/11/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 83460,00 гривень.

Представник позивача вважає, що відповідачем протиправно складено акт інспекційного відвідування та безпідставно прийнято постанову, а тому такі підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 16 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04 червня 2019 року.

31 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначив, що на адресу Управління Держпраці у Вінницькі області надійшло звернення фізичної особи про порушення стосовно неї та інших працівників законодавства про працю. У зв`язку із цим, на підставі наказу начальника Управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, в ході якого виявлено ряд порушень. За результатами інспекційного відвідування відповідачем внесено припис про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу. Представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позову немає, адже відповідачем обгрунтовано прийнято постанову про накладення штрафу.

04 червня 2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій містяться посилання на статтю 12 Закону України Про оплату праці та главу 8 Кодексу законів про працю України, якими, на думку представника позивача, врегульовано мінімальні державні гарантії в оплаті праці. Водночас, вказаними нормами не визначено, що премія належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Відтак, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України є безпідставним. Окрім того, представник позивача як на підставу для задоволення позову посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/8917/17 від 14 травня 2019 року, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

В ході підготовчого судового засідання суд ухвалою від 04 червня 2019 року задовольнив клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог та залишив позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ВН251/11/АВ від 08 лютого 2019 року, що складений інспектором праці Управління Держпраці у Вінницькій області Гречухом Петром Петровичем, без розгляду.

Іншою ухвалою від 04 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 червня 2019 року.

12 червня 2019 року представником позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути на користь позивача понесені ним витрати, що складаються із витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 гривень та витрат зі сплати судового збору в розмірі 1921 гривні.

Ухвалою суду від 12 червня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, витребувано у Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Положення про преміювання працівників сільської ради.

У судовому засіданні, що відбулося 27 червня 2019 року, представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, що наведені в адміністративному позові, та у відповіді на відзив.

Натомість, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, оцінивши надані ними докази, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

06 лютого 2019 року начальником Управління Держпраці у Вінницькій області видано наказ №133-0, яким інспектора праці Гречуха Петра Петровича уповноважено провести інспекційне відвідування Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району.

На підставі вказаного наказу 08 лютого 2019 року проведено інспекційне відвідування у сільській раді, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування серії ВН №251/11/АВ. У вказаному акті йдеться про такі виявлені в ході відвідування порушення: станом на день перевірки графік змінності для охоронників у сільській раді відсутній, що є порушенням статті 57 Кодексу законів про працю України; в правилах внутрішнього трудового розпорядку сільської ради від 03 січня 2017 року відсутній розпорядок роботи охоронників, що є порушенням статті 58 Кодексу законів про працю України; премія охоронникам за 2018 рік не виплачена, що є порушенням частини 4 статті 97 Кодексу законів про працю України.

На підставі виявлених порушень 08 лютого 2019 року інспектором праці Управління Держпраці у Вінницькій області Гречухом П.П. складено припис серії ВН №251/11/АВ/П про усунення порушень в строк до 15 лютого 2019 року.

На виконання вказаного припису Медвеже-Вушківськими сільським головою листом вих. №51 від 15 лютого 2019 року повідомлено Управління Держпраці у Вінницькій області про виконання вимог припису.

26 лютого 2019 року на підставі акту інспекційного відвідування серії ВН №251/11/АВ від 08 лютого 2019 року відповідачем прийнято постанову серії ВН №251/11/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, якою на Медвеже-Вушківську сільську раду Вінницького району за порушення абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено фінансові санкції в розмірі 83460,00 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, деталізовано у Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 (надалі - Порядок) (підлягає застосуванню, адже на момент виникнення спірних правовідносин був чинним).

Так, пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Приписами пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначено підстави для проведення інспекційного відвідування.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку).

Згідно пункту 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 23 Порядку).

Відповідно до пункту 28 Порядку у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Водночас, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що незалежно від виконання припису в частині виявлених порушень, які стосуються використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, до об`єкта відвідування в будь-якому випадку застосовуються заходи притягнення до відповідальності.

Судом встановлено, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами серії ВН №251/11/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 26 лютого 2019 року прийнята на підставі виявлених в ході інспекційного відвідування порушень. Зокрема, у постанові йдеться про такі порушення: станом на день перевірки графік змінності для охоронників у сільській раді відсутній, що є порушенням статті 57 Кодексу законів про працю України; в правилах внутрішнього трудового розпорядку сільської ради від 03 січня 2017 року відсутній розпорядок роботи охоронників, що є порушенням статті 58 Кодексу законів про працю України; премія охоронникам за 2018 рік не виплачена, що є порушенням частини 4 статті 97 Кодексу законів про працю України.

Разом із тим, вказана постанова прийнята у зв`язку з порушенням абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, яким передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, вирішуючи питання про правомірність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами серії ВН №251/11/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 26 лютого 2019 року, слід встановити, чи виявлені в ході інспекційного відвідування порушення можуть свідчити про недотримання Медвеже-Вушківською сільською радою Вінницького району мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Так, частиною 2 статті 12 Закону України Про оплату праці передбачено, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною 1 цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

В свою чергу, частиною 1 статті 12 Закону України Про оплату праці визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

При цьому, частина 1 статті 12 Закону України Про оплату праці є бланкетною нормою, адже не містить вичерпного переліку мінімальних державних гарантій в оплаті праці та відсилає до положень Кодексу законів про працю України.

У Кодексі законів про працю України про мінімальні державні гарантії в оплаті праці йдеться у главах 7 та 8.

Однак, наведені вище положення статті 12 Закону України Про оплату праці , глав 7 та 8 Кодексу законів про працю України не містять посилань на те, що відсутність графіку змінності для охоронників, відсутність розпорядку роботи охоронників в правилах внутрішнього трудового розпорядку, невиплата премій охоронникам, про що йдеться у постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами серії ВН №251/11/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 26 лютого 2019 року, може свідчити про недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Отже, посилання у постанові, що оскаржується, на порушення статей 57 та 58 Кодексу законів про працю України, що є підставою для застосування до позивача фінансових санкцій у відповідності до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, є безпідставним.

Що ж стосується порушення позивачем частини 4 статті 97 Кодексу законів про працю України (невиплата премій охоронникам), що, в свою чергу, інкримінується позивачу як недотримання ним мінімальних державних гарантій в оплаті праці, то суд звертає увагу на таке.

Так, частиною 4 статті 97 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Проте, Медвеже-Вушківською сільською радою Вінницького району не приймалося рішення з питань оплати праці, що б порушувало умови, встановлені законодавством, угодами чи колективними договорами.

Водночас, на неможливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 4 статті 97 Кодексу законів про працю України свідчить те, що у акті інспекційного відвідування від 08 лютого 2019 року та у постанові, що оскаржується, від 26 лютого 2019 року не йдеться про прийняття позивачем в односторонньому порядку рішення, що погіршувало б умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Так, у акті інспекційного відвідування від 08 лютого 2019 року та у постанові від 26 лютого 2019 року вказано на невиплату охоронникам премії у 2018 році, виплата якої передбачена Положенням про преміювання працівників Медвеже-Вушківської сільської ради.

Однак, положенням про преміювання працівників не належить до переліку тих актів, на які містяться посилання у частині 4 статті 97 Кодексу законів про працю України (тобто, законодавства, угод чи колективних договорів).

В ході судового розгляду судом досліджувалось Положення про преміювання працівників Медвеже-Вушківської сільської ради, що затверджене рішенням сільської ради від 20 грудня 2017 року.

Зі змісту вказаного положення слідує, що це положення розроблено з метою стимулювання праці, відповідальності працівників сільської ради за якісне та своєчасне виконання своїх службових обов`язків та доручень керівництва. У пункті 1 положення зазначено, що премії виплачуються за особистий вклад у загальні результати роботи, високий професійний рівень та у відповідності з критеріями оцінки виконання службових обов`язків. У пункті 2 положення йдеться, що премії працівникам виплачуються щомісячно спеціалістам з фонду оплати праці в розмірі 10 % посадового окладу з урахуванням рангу та надбавок, а обслуговуючому персоналу (прибиральниця, сторож) при наявності коштів та при виконанні ними посадових інструкцій за підсумками року. Працівники можуть бути позбавлені премії повністю або частково (до 50 %) за невиконання своїх службових обов`язків (порушення строків виконання доручень, неякісну підготовку матеріалів тощо). Питання ненарахування премії вирішується сільським головою.

Отже, Положенням про преміювання працівників Медвеже-Вушківської сільської ради передбачено, що охоронникам може бути виплачена премія при наявності коштів та при виконанні ними посадових інструкцій за підсумками року.

Водночас, інспектором праці не досліджено під час інспекційного відвідування факту наявності у сільській раді на кінець 2018 року коштів, як і не враховано того, що згідно з письмовими поясненнями Медвеже-Вушківського сільського голови від 07 лютого 2019 року премія охоронникам не нараховувалась та не виплачувалась в зв`язку із невиконанням ними доручень сільського голови.

Невиплата премії охоронникам з огляду на неналежне виконання ними своїх обов`язків узгоджується із пунктом 7 Положення про преміювання працівників Медвеже-Вушківської сільської ради, у якому зазначено, що питання ненарахування премії вирішується сільським головою.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що постанова серії ВН №251/11/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 26 лютого 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, посилання представника позивача як на підставу для визнання оскарженої постанови протиправною на приписи пункту 28 Порядку, яким не передбачено можливість притягнення до відповідальності у разу виконання вимог припису, судом оцінюються критично, адже до спірних правовідносин слід застосовувати положення пункту 29 Порядку, згідно із якими заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, зважаючи на задоволення позову повністю, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1921 гривні за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зважає на таке.

Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В ході судового розгляду встановлено, що представник відповідача заперечувала проти стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, що розцінюється судом як клопотання про зменшення витрат на оплату такої допомоги.

Також судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 15 березня 2019 року, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 18 березня 2019 року, акт №2 приймання-передачі наданих послуг від 24 травня 2019 року, розрахунок витрат на правову допомогу, а також платіжні документи, що підтверджують оплату в розмірі 5000 гривень за надані послуги.

Однак, з акту №2 приймання-передачі наданих послуг від 24 травня 2019 року слідує, що представником позивача надано послуги сільській раді, які не стосуються розгляду цієї адміністративної справи. Так, у акті №2 приймання-передачі наданих послуг від 24 травня 2019 року зазначено, що адвокатом Шмировим Є.І. надано послуги Медвеже-Вушківській сільській раді, що полягали у ознайомленні з матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно голови сільської ради Роздайбіди П.С. у Вінницькому районному суді Вінницької області, визначенні з правовою позицією та підготовкою клопотання про закриття справи про адмінправопорушення відносно голови сільської ради Роздайбіди П.С., участі у судовому засіданні у справі про адміністративне правопорушення відносно голови сільської ради Роздайбіди П.С. у Вінницькому районному суді Вінницької області, ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження відносно сільської ради, підготовці та відправленні клопотання про зупинення провадження виконавчого провадження відносно сільської ради. Про такі ж послуги йдеться і у розрахунку витрат на правову допомогу.

Відтак, оскільки витрати, понесені за надання адвокатом Шмировим Є.І. послуг, що наведені у акті №2 приймання-передачі наданих послуг від 24 травня 2019 року, не стосуються розгляду адміністративної справи №120/1349/19-а, тому витрати в розмірі 2500 гривень не підлягають відшкодуванню позивачу.

Натомість, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 гривень підтверджені належними доказами, а тому відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України їх слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами серії ВН №251/11/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, що прийнята Управлінням Держпраці у Вінницькій області 26 лютого 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області на користь Медвеже-Вушківської сільської ради понесені нею судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривні, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Медвеже - Вушківська сільська рада (місцезнаходження: 23226, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Медвеже Вушко, вул. Шкільна, 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04329889)

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Магістратська, 37; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39845483)

Повний текст рішення складено 08.07.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович