Рішення

від 04.07.2019 по справі 280/760/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 липня 2019 року (11 год. 15 хв.)Справа № 280/760/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю.,

за участю представників: позивача - Ємельянової О.О., відповідача - Дяченко Ю.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Граніт до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Граніт (далі - позивач або ТОВ Авто Граніт ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі- суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2018 № № 0014581407, 0014571407.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Акту перевірки здійснені не на підставі документально підтверджених фактів, а на підставі суб`єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, обґрунтування яких виходить за межі компетенції радників податкової та митної справи. Отже, вважає безпідставним донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 906 739,50 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 1 007 488,50 грн. При проведенні перевірки перевіряючим були надані в оригіналі первинні документи, регістри обліку, які підтверджують проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами позивача. Так, за перевіряємий період позивач фактично здійснював господарську діяльність, направлену на отримання доходу та сплачував до бюджету податок на прибуток та податок на додану вартість.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.03.2019.

22.03.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 11438), в якому зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що укладені угоди, що виконувались протягом перевіряємого періоду від контрагентів-постачальників до ТОВ Авто Граніт не спричинили реального настання правових наслідків. Так, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (справа №335/12032/16-к 1-кп/335/581/2016) від 25.11.2016 визнано винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.212 КК України, які діючи за попередньою змовою, на виконання злочинної мети по прикриттю незаконної діяльності підприємств, шляхом документального оформлення неіснуючих операцій з підприємствами вигодонабувачами, використовували печатку ТОВ ТК ГАМА (код ЄДРПОУ 39521493), здійснили прикриття незаконної діяльності суб`єктів господарської діяльності реального сектору економіки, зокрема з ТОВ АВТО ГРАНІТ (код ЄДРПОУ 30567739) за відповідні податкові періоди, у тому числі надання їм послуг по ухиленню від сплати податків та конвертації безготівкових коштів у готівкові. Разом з цим, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюються досудові розслідування у кримінальних провадженнях, в яких фігурують контрагенти позивача ТОВ ПРОЕКТ ЖИТЛОМОНТАЖ (код ЄДРПОУ 41203436), ТОВ БЕКСОР (код ЄДРПОУ 41115921), ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА ДЮНА-12 (код ЄДРПОУ 41203525), ТОВ КОМПАНІЯ ДЕТЕК-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41203394), ТОВ СЕЛВІН-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41050875), ТОВ ЕДІТ ГРАНД (код ЄДРПОУ 41123466), ТОВ ПІРАНА ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41043428), ТОВ АЛІСТЕЙ (код ЄДРПОУ 41104422), ТОВ ГОЛД СВІТ (код ЄДРПОУ 40477542). Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

25.03.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.04.2019.

Протокольною ухвалою суду від 22.04.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 22.04.2019.

22.04.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.05.2019.

У період з 20.05.2019 по 29.05.2019 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/19/42 від 28.05.2019.

У зв`язку із відсутністю судді Калашник Ю.В., судове засідання 20.05.2019 перенесено на 27.05.2019 об 11:30, та з 27.05.2019 на 25.06.2019 о 10:00, про що повідомлено учасників справи.

У судовому засіданні 25.06.2019 оголошено перерву до 04.07.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 КАС України, у судовому засіданні 04.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з 11.07.2018 по 19.07.2018, на підставі направлення від 11.07.2018 №1516, наказу від 11.07.2018 №2281, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Авто Граніт (код ЄДРПОУ 30567739) за період діяльності травень 2016 року, квітень 2017 року, червень 2017 року, серпень 2017 року, з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 та 2017 роки та податку на додану вартість за травень 2016 року, квітень 2017 року, червень 2017 року, серпень 2017 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ ТК ГАММА (код ЄДРПОУ 39521493), ТОВ ПРОЕКТ ЖИТЛОМОНТАЖ (код ЄДРПОУ 41203436), ТОВ БЕКСОР (код ЄДРПОУ 41115921), ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА ДЮНА-12 (код ЄДРПОУ 41203525), ТОВ КОМПАНІЯ ДЕТЕК-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41203394), ТОВ СЕЛВІН-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41050875), ТОВ ЕДІТ ГРАНД (код ЄДРПОУ 41123466), ТОВ ПІРАНА ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41043428), ТОВ АЛІСТЕЙ (код ЄДРПОУ 41104422), ТОВ ГОЛД СВІТ (код ЄДРПОУ 40477542), за результатами якої складено Акт № 440/08-01-14-06/30567739 від 26.07.2018 (т.1 а.с.35-62).

Висновками до акту перевірки встановлено порушення ТОВ Авто Граніт , вимог зокрема:

п. 44.1 ст. 44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 604 493,00 грн., у т.ч. по періодам: 2016 рік - 59 185 грн., 2017 рік - 545 308 грн.;

пп. 14.1.36, пп. 14.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 671 659,00 грн., у т.ч. по періодам: травень 2016 року - 65 761,00 грн., квітень 2017 року - 182 345,00 грн., червень 2017 року - 124 733,00 грн., серпень 2017 року - 298 820,00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою встановлено здійснення ТОВ ТК ГАММА , ТОВ ПРОЕКТ ЖИТЛОМОНТАЖ , ТОВ БЕКСОР , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА ДЮНА-12 , ТОВ КОМПАНІЯ ДЕТЕК-СЕРВІС , ТОВ СЕЛВІН-ПЛЮС , ТОВ ЕДІТ ГРАНД , ТОВ ПІРАНА ПЛЮС , ТОВ АЛІСТЕЙ , ТОВ ГОЛД СВІТ нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу позивача, у зв`язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту контрагентів-постачальників від постачальників товарі (робіт, послуг), які задекларовані на адресу ТОВ Авто Граніт .

На підставі Акту перевірки № 440/08-01-14-06/30567739 від 26.07.2018 та вказаних порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.09.2018:

- №0014581407, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 906 739,50 грн.: у т.ч. 604 493,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 302 246,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.19);

- №0014571407, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 007 488,50 грн.: у т.ч. 671 659,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 335 829,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.20).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивачем подано до ДФС України скаргу вих. № 129 від 26.10.2018 на податкові повідомлення-рішення від 17.09.2018 № № 0014581407, 0014571407 (т.1 а.с.77-89), однак рішенням ДФС України від 27.12.2018 № 41876/6/99-99-1/-04-02-25, скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.63-68).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 - 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов`язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) у частині першій встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закон, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів (послуг) до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товарів чи послуг, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об`єкта оподаткування.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У той же час, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, при вирішенні справи слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 90 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ТК ГАММА , ТОВ ПРОЕКТ ЖИТЛОМОНТАЖ , ТОВ БЕКСОР , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА ДЮНА-12 , ТОВ КОМПАНІЯ ДЕТЕК-СЕРВІС , ТОВ СЕЛВІН-ПЛЮС , ТОВ ЕДІТ ГРАНД , ТОВ ПІРАНА ПЛЮС , ТОВ АЛІСТЕЙ , ТОВ ГОЛД СВІТ з придбання запчастин та матеріалів та послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту.

Так, на підтвердження господарських операцій з ТОВ ТК ГАММА позивачем надано до суду: Договір №5/05 від 02.05.2016 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунки-фактури: №61 від 31.05.2016, № 62 від 31.05.2016, № 63 від 31.05.2016; акти здачі-прийняття робіт: №61 від 31.05.2016, № 62 від 31.05.2016, № 63 від 31.05.2016; платіжні доручення: № 97 від 13.06.2016, № 113 від 21.06.2016, № 130 від 23.06.2016, № 144 від 30.06.2016, № 145 від 01.07.2016, № 836 від 12.09.2016.

Позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ ПРОЕКТ ЖИТЛОМОНТАЖ надано: Договір №21 від 01.04.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунки-фактури: №1 від 28.04.2017, № 2 від 28.04.2017, № 45 від 28.04.2017, № 46 від 28.04.2017; акти здачі-прийняття робіт: №1 від 28.04.2017, № 2 від 28.04.2017, № 45 від 28.04.2017, № 46 від 28.04.2017; платіжні доручення: № 137 від 31.05.2017, № 809 від 15.08.2017, № 810 від 15.08.2017.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ БЕКСОР позивачем надано: Договір від 01.04.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунок-фактуру: №75 від 17.04.2017, видаткову накладну № 75 від 17.04.2017; товарно-транспортну накладну від 17.04.2017 № 49727; платіжні доручення: № 74 від 03.05.2017, № 75 від 03.05.2017.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА ГРУПА ДЮНА-12 надано: Договір № 2 від 01.06.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунок-фактуру № ГД-20 від 02.06.2017; видаткову накладну № ГД-20 від 02.06.2017; товарно-транспортну накладну від 02.06.2017 № 79729; платіжні доручення: № 206 від 03.07.2017, № 208 від 06.07.2017, № 224 від 11.07.2017, № 789 від 01.08.2017, № 791 від 07.08.2017; оборотно-сальдову відомість по рахунку: 201 за червень 2017 року; лімітну картку за червень 2017 року.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ КОМПАНІЯ ДЕТЕК-СЕРВІС надано: Договір № 011 від 01.06.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунок-фактуру № ТД-0019 від 02.06.2017; видаткову накладну № ТД-0019 від 02.06.2017; товарно-транспортну накладну від 02.06.2017 № 497258; платіжні доручення: № 807 від 14.08.2017, № 808 від 14.08.2017; оборотно-сальдову відомість по рахунку: 201 за червень 2017 року; лімітну картку за червень 2017 року.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ СЕЛВІН-ПЛЮС позивачем надано: Договір від 01.08.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунки-фактури: № 19 від 16.07.2017, № 20 від 21.08.2017; видаткові накладні: № 19 від 16.07.2017, № 20 від 21.08.2017; товарно-транспортні накладні: від 16.08.2017 № 49626, від 21.08.2017 № 49627; платіжне доручення № 840 від 12.09.2017; оборотно-сальдову відомість по рахунку: 201 за серпень 2017 року; лімітну картку за серпень 2017 року.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ ЕДІТ ГРАНД надано: Договір №15 від 01.07.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунок-фактуру №15 від 16.08.2017; акт здачі-прийняття робіт №15 від 16.08.2017; Договір відступлення права вимоги №14 від 20.11.2017; платіжні доручення: № 905 від 20.11.2017, № 927 від 12.12.2017, № 936 від 14.12.2017, № 937 від 15.12.2017, № 967 від 12.01.2018.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ ПІРАНА ПЛЮС надано: Договір №17 від 01.08.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунок-фактуру №17 від 28.08.2017; акт здачі-прийняття робіт №17 від 28.08.2017.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ АЛІСТЕЙ позивачем надано: Договір №7 від 01.08.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунок-фактуру №7 від 21.08.2017; акт здачі-прийняття робіт №7 від 21.08.2017; Договір відступлення права вимоги №15 від 23.11.2017; платіжне доручення № 907 від 23.11.2017.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ ГОЛД СВІТ позивачем надано: Договір від 01.08.2017 на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів; рахунок-фактуру № 12 від 28.08.2017; видаткову накладну № 12 від 28.08.2017; товарно-транспортну накладну від 28.08.2017 № 79976; Договір відступлення права вимоги №01 від 12.01.2018; платіжне доручення № 394 від 12.02.2018, № 968 від 12.01.2018, № 978 від 22.01.2018, № 1009 від 19.03.2018.

Суд зазначає, що усі Договори на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів, за своїм змістом та умовами є аналогічними. Предметом таких договорів є: замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи, пов`язані з технічним обслуговуванням і ремонтом автомобілів замовника.

Отже, за своїм предметом договори спрямовані на надання послуг щодо технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Проте судом встановлено, що за цими договорами також відбувалось постачання товарів, без оформлення жодних додаткових угод.

Таким чином, предмет договорів не відповідає змісту господарської операції.

Також, за умовами Договорів на надання послуг з технічного обслуговування автотранспорту та його ремонту, поставки записних частин та матеріалів ТОВ АВТО ГРАНІТ є замовником. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договорів, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи, пов`язані з технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілей Замовника. Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Згідно підпункту 3.1 пункту 3 Договорів, вартість технічного обслуговування, ремонту автомобіля та запасних частин визначається виконавцем після проведення діагностики несправного автомобілю замовника та залежить від кількості робочих годин (визначених згідно із Стандартними нормами часу для даного типу автомобілю), необхідних для усунення несправності, з урахуванням складності виконуваних робіт, марки та віку автомобіля замовника, вартості запасних частин та витратних матеріалів, необхідних для виконання ремонту.

Суд звертає увагу, що в наданих позивачем Актах здачі-прийняття робіт наявна вартість виконаних робіт визначена без зазначення кількості робочих годин (визначених згідно із Стандартними нормами часу для даного типу автомобілю), необхідних для усунення несправності.

Також суду не надано заказ-нарядів, тому суд не має можливості встановити реальність здійснення операції щодо кожного акту здачі-прийняття робіт.

Суд досліджуючи первинні документи по взаємовідносинах позивача з контрагентами, що надавали послуги з ремонту технічних засобів не може встановити обсяг виконаних робіт щодо усунення недоліків технічного та візуального стану технічних засобів, визначених в актах здачі-прийняття робіт.

Таким чином, як суд, так і контролюючий орган, позбавлені можливості дослідити шляхи списання товарно-матеріальних цінностей на роботи, які визначені в таких актах здачі-прийняття робіт.

Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи, які на думку позивача є належними первинними документами та стали підставою для формування показників податкової звітності по господарським операціям позивача з його контрагентами у відповідних звітних періодах, не можуть вважатись належними первинними документами з огляду на те, що актах здачі-прийняття робіт наявна вартість виконаних робіт визначена без зазначення кількості робочих годин (визначених згідно із Стандартними нормами часу для даного типу автомобілю), необхідних для усунення несправності, не надано заказ-нарядів, що виключає можливість встановити реальність здійснення операції щодо кожного акту здачі-прийняття робіт, надані первинні документи не дозволяють встановити обсяг виконаних робіт щодо усунення недоліків технічного та візуального стану технічних засобів, визначених в актах здачі-прийняття робіт, і ці недоліки у свою чергу позбавляють можливості, як суд так і податковий орган, дослідити шляхи списання товарно-матеріальних цінностей на роботи, які визначені в таких актах здачі-прийняття робіт.

Суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача доведеними та правомірними.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ТК ГАММА , суд зазначає наступне.

Так, податковий орган посилається на ознаки нездійснення вищевказаних господарських операцій та фіктивності контрагента позивача як суб`єкта господарювання - ТОВ ТК ГАММА , і свої твердження підтверджує вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №335/12032/16-к 1-кп/335/581/2016 від 25.11.2016, яким визнано винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.212 КК України, який набрав законної сили 26.12.2016 (т.1 а.с.127-135).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, за приписами частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, в мотивувальній частині вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по кримінальній справі №335/12032/16-к 1-кп/335/581/2016 від 25.11.2016 було встановлено, що ….. Не зупиняючись на скоєному, на початку січня 2015 року ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , яка мала досвід бухгалтерської діяльності, у невстановлений досудовим слідством час та місці, свідомо не бажаючи здійснювати реальну ініціативну, системну, на власний ризик господарську діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів господарської діяльності реального сектору економіки, яка полягала в укладені нікчемних угод та документальному оформленні псевдо фінансово-господарських операцій та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності, для відведення від себе підозри у вчиненні злочину, залучили ОСОБА_3 , якому за грошову винагороду запропонували стати засновником, директором та бухгалтером ТОВ ТК Гамма , без мети її реального проведення господарської діяльності, при цьому у свої злочинні наміри остатнього не повідомили.

Отримавши від ОСОБА_3 згоду, а також копії паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розподілили між собою ролі у спільному злочинному плані. Так, ОСОБА_1 відповідно до розробленого плану, повинен забезпечити підписання ОСОБА_3 договору відступлення часток у статутному капіталі товариства шляхом продажу від 03.02.2015, протоколу №1/03 загальних зборів учасників ТОВ ТК Гама від 03.02.2015, наказу №1/04 від 04.02.2015 про призначення на посаду директора ОСОБА_3 та нової редакції статуту ТОВ ТК Гама код ЄДРПОУ 39521493.

У подальшому, 04.02.2015 ОСОБА_1 знаходячись біля будинку № 84б по вул. Незалежної України у м. Запоріжжя, у невстановлений час та обставинах, виконуючи відведену йому роль у раніше розробленому злочинному плані, діючи з відома ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер спільних дій, розуміючи, що ТОВ ТК Гама придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів господарської діяльності, діючи умисно, з корисливих мотивів, для забезпечення реєстрації ТОВ ТК Гама у державного реєстратора та у державних органах контролю, а також відкриття розрахункових рахунках у банківських установах, передав ОСОБА_2 копії паспорту громадянина України ОСОБА_3 та картки фізичної особи - платника податків.

Реалізуючи спільну злочинну мету, ОСОБА_1 , не пізніше 04 лютого 2015 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, зустрівшись в раніше обумовленому місці біля будинку № 84б по вул. Незалежної України (40 років Радянської України) у м. Запоріжжя, з ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та обставинах, за грошову винагороду здійснив підписання: договору відступлення часток у статутному капіталі товариства шляхом продажу від 03.02.2015 ТОВ ТК Гама , протоколу №1/03 загальних зборів учасників ТОВ ТК Гама від 03.02.2015, яким вирішено прийняти до складу підприємства Кучеренка К.Ю . , відступлення йому часток статутного капіталу, зміну керівництва та затвердження нової редакції статуту ТОВ ТК Гама ; наказу №1/04 від 04.02.2015 про призначення на посаду директора ОСОБА_3 .; нової редакції статуту ТОВ ТК Гама , реєстраційної картки на проведення державної реєстрації зміни до установчих документів юридичної особи ТОВ ТК Гама , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 3).

Після проведення перереєстрації ТОВ ТК Гама за реєстраційним номером 11031050002037165 у лютому 2015 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , з метою постановки на облік вказаного підприємства статутні та реєстраційні документи у присутності ОСОБА_3 надано до органів Державної податкової інспекції, Управління статистики, Пенсійного фонду, відкрито розрахунковий рахунок у банківській установі.

У подальшому, ОСОБА_2 , за попередньою змовою з ОСОБА_1 та з його відома, отримала свідоцтво платника податків на додану вартість № 200198221, видане Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

У свою чергу ОСОБА_3 . фінансово-господарську діяльність ТОВ ТК Гама не вів, ніяких господарських, бухгалтерських та податкових документів не підписував. Податкову звітність підприємства він не складав та до контролюючих органів не надавав. Банківськими рахунками підприємства не керував, операції по перерахуванню грошових коштів не здійснював.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану, ОСОБА_1 , з відома ОСОБА_2 , з метою отримання від контрагентів безготівкових грошових коштів та подальшої їх конвертації у готівку забезпечено відкриття банківського рахунку ТОВ ТК Гама : №26004000058620 та № НОМЕР_1 , які відкрито в Запорізькому регіональному управлінні ПАТ КБ Приватбанк м. Запоріжжя (МФО 313399).

На виконання злочинної мети по прикриттю незаконної діяльності підприємств, шляхом документального оформлення неіснуючих операцій з підприємствами - вигодонабувачами, ОСОБА_1. діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , використовували печатку ТОВ ТК Гама , здійснили прикриття незаконної діяльності суб`єктів господарської діяльності реального сектору економіки, у тому числі надання їм послуг по ухиленню від сплати податків та конвертації безготівкових коштів у готівку.

Так, ОСОБА_2 у період з 04.02.2015 по 30.09.2016 знаходячись за адресою місця свого мешкання: АДРЕСА_1, у подальшому знаходячись у офісних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2, після чого знаходячись у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3, з метою прикриття незаконної діяльності суб`єктів господарювання реального сектору економіки, шляхом укладання нікчемних угод з підконтрольними суб`єктами господарювання, систематично проставляла відбитки печатки ТОВ ТК Гама на бланках господарських та бухгалтерських документів. Зазначені послуги надавалися співучасниками у вчиненні злочину за грошову винагороду у розмірі від 7 до 14 % від суми перерахованих та проконвертованих грошових коштів, яка потім їм виплачувалася представниками підприємств реального сектору економіки за прикриття їх незаконної діяльності із штучної мінімізації податкових зобов`язань……. .

Таким чином, дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.212 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинення фіктивного підприємництва повторно у складі організованої групи, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та здійснення пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значному розмірі, вчинено за попередньою змовою групою осіб.

За змістом норми статті 205 КК України, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Як слідує з матеріалів справи, господарська операція по придбанню послуг позивачем у контрагента - ТОВ ТК ГАММА мала місце у травні 2016 року, в той час як період, охоплений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по кримінальній справі №335/12032/16-к 1-кп/335/581/2016 від 25.11.2016.

Слід зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

А відтак з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника позивача згідно з вироком суду (копію якого долучено судом до матеріалів справи) суд вважає, що встановлені вказаним вироком обставини свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ АВТО ГРАНІТ та ТОВ ТК ГАММА . Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, а тому податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу зменшено податковий кредит на суму 65 761,00 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Граніт (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 30567739) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень,- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.07.2019.

Суддя Ю.В. Калашник