Постанова

від 09.07.2019 по справі 520/4245/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 р. Справа № 520/4245/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.05.19 по справі № 520/4245/19

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвертаризації"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвертаризації" (далі - відповідач), в якому просило суд:

- стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції у розмірі 39000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального права. Зокрема, позивач вказує, що на підприємство покладається обов`язок по створенню та самостійному працевлаштуванню особи з інвалідністю. Оскільки вдповідачем не було виконано обов`язку щодо працевлаштування інвалідів, то останній має обов`язок сплатити суму адміністративно-господарські санкції.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Комунальним підприємством "Ізюмське міське бюро технічної інвертаризації" подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 15.02.2019 року форму 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2018 рік.

Згідно звіту форми 10-ПІ у Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвертаризації" середньооблікова чисельність штатних працівників в 2018 році на підприємстві становить 9 осіб, а згідно ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2018 році визначена для відповідача - 1 місце.

Відповідно до звіту форми 10-ПІ у відповідача в 2018 році середньооблікова чисельність штатних працівників - інвалідів складала 0 осіб.

Враховуючи дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, що становить 39000,00 грн.

З огляду на встановлені позивачем обставини, останній звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були вчинені всі передбачені законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в зв`язку з чим, заявлена сума адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні").

Згідно з ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції (ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ").

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

У свою чергу, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31.01.2019 року у справі №809/750/17.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суб`єкт господарської діяльності звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Таким чином, у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VІ "Про зайнятість населення" (набрав чинності з 01 січня 2013 року) встановлено, що роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Таким чином, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316) було затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно з Наказом № 316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2019 року Комунальним підприємством "Ізюмське міське бюро технічної інвертаризації" подано річний звіт за формою 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2018 рік до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 8).

Поряд з тим, Комунальним підприємством "Ізюмське міське бюро технічної інвертаризації" протягом 2018 року, а саме: 03.01.2018, 05.02.2018, 13.03.2018, 03.04.2018, 04.05.2018, 05.06.2018, 03.07.2018, 06.08.2018, 03.09.2018, 02.10.2018, 01.11.2018, 04.12.2018 подавалися звіти форми №3-ПН до Ізюмського міськрайонного центру зайнятості (а.с. 16 - 27).

Із листа Ізюмського міськрайонного центру зайнятості вбачається, що відмов у прийняті на роботу осіб з інвалідністю з боку Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвертаризації" не було (а.с. 34).

А отже, порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю судом не встановлено.

Посилання апелянта на те, що на підприємство покладається обов`язок по самостійному працевлаштуванню осіб з інвалідністю колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні

Дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду викладеною в постанові від 24.04.2019 у справі № 817/1188/18.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій. Відповідачем виконані вимоги, покладені на нього Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року по справі № 520/4245/19 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк