Постанова

від 08.07.2019 по справі 2340/4172/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4172/18 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Федотова І.В.

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2018: №0080421302, №0080431302, №0080441302, №0080451302, №0080461302, №0080481302, №0080491302, №0080501302, №0080511302; вимоги від 05.10.2018 №Ф-0142241303; рішення від 05.10.2018 №0142261303,

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.06.2018: №0080421302, №0080431302, №0080441302, №0080451302, №0080461302, №0080481302, №0080491302, №0080501302, №0080511302; вимогу від 05.10.2018 №Ф-0142241303; рішення від 05.10.2018 №0142261303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Черкаській області на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 18.05.2018 р. № 292/23-00-13-0214/НОМЕР_1 прийнято оскаржувані рішення, якими позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на додану вартість, земельного податку з фізичних осіб, військового збору, податку на доходи фізичних осіб, зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0080431302 від 18.06.2018 в частині стягнення штрафу в сумі 1 195, 59 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0080441302 від 18.06.2018. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 р. в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, та прийняти в цій частині нове рішення, яким його апеляційну скаргу задовольнити повністю, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.06.2018 р. № 0080421302; від 18.06.2018 р. № 0080451302; від 18.06.2018 р. № 0080461302; від 18.06.2018 р. № 0080481302; від 18.06.2018 р. № 0080491302, від 18.06.2018 р. № 0080501302, від 18.06.2018 р. № 0080511302, вимогу від 05.10.2018 р. № Ф-0142241303, рішення від 05.10.2018 р. № 0142261303.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є необґрунтованим та прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено підстави винесення оскаржуваних рішень, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог, в задоволенні яких було судом першої інстанції відмовлено.

Також апеляційну скаргу подано відповідачем, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін, колегією суддів ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню шляхом прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як суб`єкт господарювання, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 04.11.2002, основний вид діяльності - Будівництво доріг і автострад .

На підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 ПК України, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.10 №2464-VI із змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.03.18 № 644 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності позивача.

За наслідками перевірки складено акт від 18.05.2018 №292/23-00-13-0214/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755), єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 177.10 ст.177, пп. 177.4 ст.177 ПК України щодо неналежного ведення обліку доходів і витрат, що призвело до: заниження доходу в сумі 8333,35 грн., в т.ч. за 2015р. в сумі 8333,35 грн.; завищення витрат в сумі 75856,34 грн., в т.ч. за 2015р, в сумі 7160,65 грн., за 2016р. в сумі 18045,91 грн., за 2017р. в сумі 50649,78 грн. та заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі 84189,69 грн., в т.ч. за 2015р, в сумі 15494,00 грн., за 2016р. в сумі 18045,91 грн., за 2017р. в сумі 50649,78 грн.;

- п. 177.2 ст.177 ПК України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 14689,33 грн., в т.ч.: за 2015р. в сумі 2324,11 грн.; за 2016р. в сумі 3248,26 грн. та за 2017 р. в сумі 9116,96 грн.;

- п.п. 176.2.б п. 176.2 ст.176 ПК України, а саме: не подані звіти за II, III та IV квартал 2015 року, III та IV квартал 2016 році, II, III та IV квартал 2017 року.;

- п.п.168.1.1, пп.168.1.4 п. 168.1 ст.168, пп.176.2.а п. 176.2 ст.176 ПК України: в результаті нарахована пеня за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 3,50 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI із змінами та доповненнями, Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове страхування затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.15 № 449, зокрема п.3 ч.5 розділу IV, в результаті: донараховано єдиного соціального внеску на дохід фізичної особи-підприємця в сумі 20 643,54 грн., в т.ч.: за 2015 рік у сумі 5 530,49 грн.; за 2016 рік - у сумі 3 970,10 грн. та за 2017 рік - у сумі 11 142,95 грн.;

- п.177.2 ст.177 ПК України в результаті донараховано військового збору від провадження підприємницької діяльності в сумі 1262,84 грн., в т.ч.: за 2015р. - у сумі 232,41 грн.; за 2016р. - у сумі 270,69 грн.; за 2017р. - у сумі 759,75 грн.;

- п.187.1. ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті встановлено: завищення суми від`ємного значення податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 1920 грн., в т.ч.: за грудень 2017 року у сумі 1920 грн. та заниження суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 87 790 грн., в т.ч.: за січень 2016 року у сумі 1 113 грн., за червень 2016 року у сумі 9 грн., за липень 2016 року у сумі 17 грн., за серпень 2016 року у сумі 17грн., за грудень 2016 року у сумі 3570 грн., за січень 2017 року 8 269 грн., за серпень 2017 року у сумі 14687 грн., за жовтень 2017 року 40 808 грн., за грудень 2017 року у сумі 19 300 грн.;

- п.286.2 ст. 286 ПК України, а саме: неподанні податкові декларації земельного податку за 2015, 2016, 2017 роки.;

- п.286.2 ст.286 ПК України: в результаті нараховано податок на землю в сумі 4 782,35 грн., в т.ч.: за 2015 рік - у сумі 128,17 грн.; за 2016 рік - у сумі 1 836,75 грн. та за 2017 рік у сумі 2 817,44 грн.

02.03.2018 позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого відповідачем вирішено п. 7 Розділу III акту від 18.05.2018 № 292/23-00-13-0214/НОМЕР_1 викласти у наступній редакції: п. 187.1. ст.187, п. 192.1 ст.192, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті встановлено: завищення суми від`ємного значення податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 1 920 грн., в т.ч.: за грудень 2017 року у сумі 1 920 грн. та заниження суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 60623 грн., в т.ч.: за січень 2016 року у сумі 1113 грн., за червень 2016 року у сумі 9 грн., за липень 2016 року у сумі 17 грн., за серпень 2016 року у сумі 17 грн., за жовтень 2017 року 40521 грн., за грудень 2017 року у сумі 18946 грн. . Інші висновки акту від 18.05.2018 №292/23-00-13-0214/НОМЕР_1 залишено без змін.

За результатами перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18.06.2018 р. № 0080421302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн.;

- від 18.06.2018 р. № 0080431302, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в загальній сумі 5 977,95 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 4782,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 195,59 грн.;

- від 18.06.2018 р. № 0080441302, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем земельний податок в розмірі 510,00 грн.;

- від 18.06.2018 р. № 0080451302, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 75 778,75 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 60 623,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 155,75 грн.;

- від 18.06.2018 р. № 0080461302, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 1920,00 грн.;

- від 18.06.2018 р. № 0080481302, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 1 578,55 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 1262,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 315,71 грн.;

- від 18.09.2018 р. № 0080491302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 18 361,66 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 14 689,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 672,33 грн.;

- від 18.06.2018 р. № 0080501302, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 11,64 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 6,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2,1 грн., пеня -3,5 грн.

- від 18.06.2018 р. № 0080511302, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2018 р. № Ф-0142241303 на суму 20 643,54 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 05.10.2018 р. № 0142261303 на суму 2 737,89 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.08.2018 р. № 12861/Г/99-99-11-02-01-14, яким податкові повідомлення-рішення від 18.06.2018 р. № 0080421302, № 0080431302, № 0080441302, № 0080451302, № 0080461302, № 0080481302, № 0080491302, № 0080501302, № 0080511302 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в перевіряємий період перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність з надання послуг пасажирського наземного транспорту міського та приміського сполучення, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Перевіркою доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в податкових деклараціях, на підставі документів, наданих до перевірки встановлено заниження суми оподатковуваного доходу за 2015 рік на 8333,35 грн. внаслідок невключення частини доходу від капітального ремонту, що надійшли на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 від виконавчого комітету Пугачівської сільської ради.

І. Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 р. № 0080421302 , яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, оскільки останнім в порушення вимог п. 177.10 ст.177 ПК України не велася книга обліку доходів і витрат.

За період з 01.01.2015 р. по 01.01.2017 р. позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

В ході проведення перевірки відповідач направив на адресу позивача запит від 05.05.2018 №19648/23-00-13-0306 про надання документів, що стосуються предмету перевірки, в тому числі і книгу обліку доходів і витрат.

Відповідно до пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України (надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом проведення перевірки книга обліку доходів і витрат надана не була, як і не була подана до суду.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення обліку доходів і витрат, що здійснюють фізичні особи - підприємці, що провадять діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено порушення п. 177.10 ст. 177 ПК України - неналежне ведення обліку доходів та витрат. Відповідальність за вказане порушення передбачена п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що винесене податкове повідомлення - рішення від 18.06.2018 №0080421302 є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.

ІІ. Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 р. №0080431302 , яким позивачу збільшено податкове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 5 977,95 грн. та податкового повідомлення - рішення від 18.06.18 р. № 0080441302 , яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач зобов`язаний сплачувати земельний податок, проте обов`язок щодо подачі декларації за 2015-2017 рр. у нього відстуній, позаяк земельна ділянка перебуває у його власності як фізичної особи без статусу підприємця, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 р. №0080431302 підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу в сумі 1 195,95 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання.

Податкове повідомлення-рішення від 18.06.18 р. № 0080441302 підлягає скасуванню, оскільки позивач оскільки володіє земельними ділянками як фізична особа, а тому не підпадає під дію п. 286.2 ст. 286 ПК України.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 286.4 ст. 286 ПК України, у разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5 ст. 286 ПК України).

Враховуючи вищевикладене, якщо право власності на земельну ділянку, право постійного користування та/або право оренди земельної ділянки (земельних ділянок) оформлено на фізичну особу - підприємця, то останній подає до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю, а у разі, якщо право власності на земельну ділянку, право постійного користування та/або право оренди земельної ділянки оформлено на фізичну особу, то нарахування плати за землю (земельного податку та/або орендної плати) здійснює контролюючий орган.

В ході проведення перевірки встановлено, що земельна ділянка використовується при здійсненні підприємницької діяльності (при необхідній потребі і частково), крім земельної ділянки для комерційного використання площею 0,0764 га (АДРЕСА_1) та земель, на яких висаджені фруктові дерева і розбиті грядки для вирощування продукції городництва на земельній ділянці площею 0,2170 га (АДРЕСА_2).

Разом з тим, ОСОБА_1 , як фізична особа на праві приватної власності володіє 0,0764 га землі для комерційного використання на території АДРЕСА_1 (державний акт на право власності серії НОМЕР_2 ) та 0,2170 га землі комерційного використання в АДРЕСА_2 (державний акт на право власності серії НОМЕР_3 ).

В матеріалах справи наявний розрахунок земельного податку (а. 69 т. 1) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобов`язання за вказаний період в сумі 4 782,35 грн. як фізичній особі-підприємцю.

В той же час, перевіркою повноти та своєчасності подачі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкових декларацій з плати за землю встановлено порушення п. 286.4 ст. 286 ПК України, а саме не подано податкові декларації з плати за землю за 2015, 2016, 2017 роки.

Суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача щодо необхідності подання позивачем до Жашківського відділення Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області податкових декларацій з плати за землю за 2015 - 2017 роки та самостійного визначення податкових зобов`язань за земельні ділянки комерційного використання площею 0,0764 га та 0,2170 га, оскільки у відповідності до державних актів, земельні ділянки знаходяться у приватній власності позивача, як фізичної особи без статусу підприємця, а тому підставою для сплати грошового зобов`язання мало бути відповідне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу із розрахунком земельного податку.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до п. 286. ст. 286 ПК України позивач зобов`язаний сплатити земельний податок, оскільки останній сплачений позивачем не був.

Отже, оскільки позивач зобов`язаний сплачувати земельний податок податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.06.2018 р. № 0080431302 підлягає скасуванню лише в частині стягнення штрафу в сумі 1195 грн. 59 коп. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання.

Однак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 р. № 0080431302 в частині стягнення штрафу в сумі 1195, 59 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, з огляду на те, що основна сума зобов`язання в сумі 4 782,35 грн. нарахована як фізичній особі-підприємцю за порушення п. 286.2 ст. 286 ПК України, а нарахування грошового зобов`язання із земельного податку фізичній особі врегульовано положеннями п. 286.5 ст. 286 ПК України, відповідно до якої нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Тобто порядок нарахування та надіслання податкового повідомлення-рішення із розрахунком земельного податку для фізичної особи-підприємця та фізичної особи відрізняється з огляду на їх різний правовий статус, визначений положеннями Податкового кодексу України.

Виходячи із наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.06.2018 №0080431302 в повному обсязі.

Разом з тим, зважаючи на відсутність у позивача обов`язку щодо подачі декларації з плати за землю, вірним є висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування штрафних санкцій за їх неподання, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 р. № 0080441302.

ІІІ. Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.06.2018 р. №0080451302 , яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 75 778,75 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом правомірно збільшено суму податку на додану вартість, оскільки надані позивачем послуги з капітального та поточного ремонту не було включено до податкових декларацій.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1 379 684,00 грн., в тому числі: за 2015 р. в сумі 163 242,00 грн., за 2016 р. в сумі 441 078,00 грн., за 2017 р. в сумі 775 364,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. встановлено їх заниження в сумі 89 950,00 грн.

Відповідно до пп. б п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду зокрема у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі: інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України(п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважається будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).

Згідно п. 187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника; б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, фізична особа - підприємець при придбанні основних засобів має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості основних засобів при наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. При цьому фізична особа - підприємець зобов`язана нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, та скласти податкову накладну на дату набуття права приватної власності на основний засіб фізичною особою (громадянином) і зареєструвати її в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем допущено порушення вимог п. 187.1 ст.187 ПК України, а саме протягом перевіряємого періоду позивач надавав в оренду частини нежитлового приміщення площею 48,38 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, відповідно укладених договорів оренди нежитлового приміщення, а саме з 01.01.2015 по 31.12.2016 - ФОП ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_4 , орендна плата за місяць становила 101,60 грн., в т.ч. ПДВ 16,93 грн.; - з 01.01.2017 по 31.12.2017 - ФОП ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_5 , орендна плата за місяць становила 101,60 грн., в т.ч. ПДВ 16,93 грн. Сумарно за перевіряємий період з 01.01.2015 по 31.12.2017 орендна плата становить 3 657, 60 грн. (101,60 грн.*36 міс.), в т.ч. ПДВ 609,60 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем протягом 2015 - 2017 років включено до податкових декларацій з податку на додану вартість податкові зобов`язання від надання майна в оренду лише за 14 місяців у сумі 237,02 грн. (101,60 * 14 *20%). Отже, є недонарахованою сума податку від надання майна в оренду за 22 місяці у сумі 372,53 грн. (101,60 *22 *20%).

Відповідно до наданих на перевірку первинних банківських документів (банківських виписок) на розрахунковий рахунок НОМЕР_6 АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві позивачу надійшли кошти:

-22.12.2015 від Виконавчого комітету Тинівської сільради за поточний ремонт вул. Центральної с. Тинівка, Жашківського району, згідно договору від 18.12.2015 № 49 у сумі 36 699,60 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 6 116,60 грн., однак позивачем була виписана податкова накладна від 22.12.15 за № 1 на суму 26 699,58 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 4 449,93 грн. Розбіжність складає 10 000,02 грн., в т.ч.: податок на додану вартість в сумі 1 666,67 грн. та, як наслідок, не включено до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015р. податкове зобов`язання в сумі 1 667 грн.;

-25.10.2017 від Виконавчого комітету Пугачівської сільської ради за капітальний ремонт по вул. Жовтневій (1 ділянка) с. Пугачівка, Жашківського району, згідно договору №1 від 20.10.17 у сумі 364 454,40 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 60 742,40 грн. позивачем була виписана податкова накладна від 25.10.2017 №5 у сумі 364 454,40 грн., в т. ч. податок на додану вартість в сумі 60 742,40 грн., проте ФОП ОСОБА_1 був складений розрахунок коригування на зменшення вартісного показника від 01.11.2017 за № 5 до податкової накладної від 25.10.2017 №5 у сумі 364 454,40 грн., в т.ч.: податок на додану вартість в сумі 60 742,40 грн. з причиною коригування самостійно виправлена помилка .

При цьому повернення коштів в сумі 364 454,40 грн. Виконавчому комітету Пугачівської сілької ради позивачем у перевіряємому періоді не здійснено.

Таким чином, перевіркою встановлено невключення позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року податкового зобов`язання у сумі 60 742 грн.

Крім того, протягом перевіряємого періоду позивачем придбані наступні основні засоби:

-фронтальний навантажувач до МТЗ (комплект) на суму 75000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12500 грн., у ПП ПРОТОН , код ЄДРПОУ 31516418, відповідно податкової накладної від 14.12.2016 за №36;

-щітка комунальна МКЩ-2,0 на суму 29 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 917 грн., у ПП ПРОТОН , код ЄДРПОУ 31516418, відповідно податкової накладної від 14.12.2016 за №36;

-віброплита Еnаг ZEN 16 CGH с баком для води на суму 58 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 750,00 грн., у ТОВ ТОРНЕКС-Україна , код ЄДРПОУ 38237439, відповідно податкової накладної від 28.07.2017 за №83.

ФОП ОСОБА_1 податковий кредит від придбання фронтального навантажувача до МТЗ, щітки комунальної МКЩ-2.0 у сумі 17 416,67 грн. включений до податкової декларації з додатку на додану вартість за грудень 2016 року та податковий кредит від придбання віброплити Enar ZEN 16 CGH з баком для води у сумі 9 750,00 грн. включений до податкової декларації за липень 2017 року.

В ході проведення перевірки позивачем були надані пояснення, відповідно до яких причиною невключення податкових зобов`язань від надання послуг з капітального та поточного ремонту до податкових декларацій з податку на додану вартість стала відсутність обігових коштів та неуважність.

Таким чином, позивачем порушено вимоги п. 187.1 ст. 187 ПК України в результаті чого було донарахано податкове зобов`язання на загальну суму 89 950 грн. (374+62 409+27167), у тому числі: за грудень 2015 року в сумі 1 684 грн., за січень 2016 року в сумі 17 грн.; за лютий 2016 року в сумі 17 грн., за березень 2016 року в сумі 17 грн., за квітень 2016 року в сумі 17 грн., за травень 2016 року в сумі 17 грн., за червень 2016 року в сумі 17 грн., за липень 2016 року в сумі 17 грн., за серпень 2016 року в сумі 17 грн., за вересень 2016 року в сумі 17 грн., за жовтень 2016 року в сумі 17 грн., за листопад 2016 року в сумі 17 грн., за грудень 2016 року в сумі 17434 грн., за квітень 2017 року в сумі 17 грн., за травень 2017 року в сумі 17 грн., за червень 2017 року в сумі 17 грн., за липень 2017 року в сумі 9 767 грн., за серпень 2017 року в сумі 17 грн., за вересень 2017 року в сумі 17 грн., за жовтень 2017 року в сумі 60 759 грн., за листопад 2017 року в сумі 17 грн., за грудень 2017 року в сумі 17 грн.

Апелянт зазначає, що встановлені порушення не відповідають дійсності, оскільки надходження коштів на рахунок не означає, що фактично відбулись чи повинні відбутися господарські операції з постачання товарів або послуг, а відповідачем не враховано, що отримання позивачем коштів за операціями, які не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Колегія суддів не приймає до уваги вищевказані доводи, оскільки відповідно до абзацу дев`ятого пункту 4 П(С)БО 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Таким чином, необоротні активи, які створені, придбані, збудовані чи споруджені слід вважати такими, що використовуються в господарській діяльності платника податку підпадають під визначення операції з постачання послуг/товарів, а відтак останні підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що отримані позивачем послуги та придбані товари є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Зважаючи на те, що в даній справі не оспорюється реальність господарських операцій щодо придбання вищевказаних послуг та товарів, що є умовою для формування сформованого позивачем податкового кредиту, суд апеляційної інстанції не вважає за необхідне надавати оцінку первинним та бухгалтерським документам, що стали підставою для його формування.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що судом першої інстанції не враховано, що посилання відповідача на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України і завищення податкового кредиту за вересень 2016 р. в сумі 70,00 грн. є безпідставним, оскільки за вересень 2016 р. до податкового кредиту позивачем було включено вартість придбаних послуг від ПАТ Укртелеком , отриманих у серпні звітного року в сумі 555,46 грн., в т.ч. ПДВ - 111,09 грн. Наведене підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2016 року, Розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), поданою за вересень 2019 року та податковою накладною від 31.08.2016 р. № 1061442, квитанцією № 2 про прийняття електронного документа (а.с. 125-129 т.1).

Також колегія суддів приймає до уваги посилання позивача про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо завищення податкового кредиту за листопад 2017 р. у сумі 354,00 грн., оскільки виписаний ТОВ Люксвен рітейл (іпн 40527818) розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 28.11.2017 р. № 227 у сумі 1770,00 грн., у т.ч. ПДВ 354,00 грн. враховано при заповненні Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року (запис № 5 таблиці № 2 Розділ ІІ податковий кредит). Наведене підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2017 р., розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2017 р. та розрахунком коригування кількісних та вартісних показників (а.с. 130-133 т.1).

Виходячи із вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України було задекларовано зобов`язання за вересень 2016 р. в сумі 70,00 грн. та за листопад 2017 р. в сумі 1 770,00 грн., з яких сума ПДВ складає 424,00 грн.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 р. №0080451302 є протиправним в частині зменшення суми податкового кредиту в сумі 424,00 грн., а відтак в цій частині останнє підлягає скасуванню.

IV. З акту перевірки вбачається, що за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. перевіркою встановлено невірне заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, а саме: невірно заповнювалась графа 24 Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (для декларацій F0200115), графа 21 Залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (для декларацій F0200116) та Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (для декларацій F0200117), що в свою чергу спричинило викривлення показників графи 24 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (для декларацій F0200116) та графи 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (для декларацій F0200117), що призвело до завищення суми від`ємного значення податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 1920,00 грн., в т.ч.: за грудень 2017 р. у сумі 1920,00 грн. Позивачем вказаної обставини спростовано не було.

Отже, за викладених обставин, контролюючим органом правомірно зменшено суму від`ємного значення з ПДВ в розмірі на 1 920,00 грн. у відповідності до податкового повідомлення - рішення від 18.06.2018 №0080461302.

V. Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.06.2018 р. №0080491302 , яким позивачу збільшено податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 18 361,66 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів, які свідчать про понесені позивачем витрати.

Судом першої інстанції встановлено, що заниження витрат 2017 року обумовлено включенням до складу витрат операцій з придбання ріжучої кромки відвалу грейдера Д3122/143/180 і ГС-14.02 гнутої з фаскою двосторонньою 1830x200x12 на суму 6916,67 грн.

В ході проведення перевірки підприємцем договір оренди обладнання та матеріально-технічної бази з ТОВ Спецстрой 2013 , податковий номер 38645981 від 01.04.17 № б/н, акт приймання - передачі майна від 01.04.17 № б/н надані не були, однак в матеріалах справи останні наявні.

Натомість наявними в матеріалах справи копіями рахунку-фактури №СФ-0111 від 09.06.2017 р., видаткової накладної № 79 від 09.06.2017 р., завіреними копіями оборотно - сальдових відомостей по рахунку 631 за травень - грудень 2017 року встановлено відсутність здійснення господарських операцій з ТОВ Спецстрой 2013 , податковий номер 38645981 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо незавищення витрат на придбання ріжучої кромки відвалу грейдера Д3122/143/180 і ГС-14.02 гнутої з фаскою двосторонньою 1830x200x12 на суму 6916,67 грн.

Стосовно завищення за результатами перевірки витрат за 2015 рік у сумі 7160,65 грн., внаслідок включення до складу витрат нарахованої собі, як фізичній особі заробітної плати, слід зазначити.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 книга для перевірки не була надана. Натомість за 2015 рік підприємцем для ознайомлення був наданий перелік доходів і витрат, що були включені до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. Відповідно до вказаного переліку ФОП ОСОБА_1 до витрат 2015 року включено нараховану собі, як фізичній особі заробітну плата у розмірі 7 160,65 грн.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів понесених витрат як на виплату заробітної плати так і на придбання ріжучої кромки відвалу грейдера Д3122/143/180 і ГС-14.02 гнутої з фаскою двосторонньою 1830x200x12 на суму 6916,67 грн., оскільки доказів розрахунків в матеріалах справи немає.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що об`єкт оподаткування доходом з фізичних осіб за 2015 рік відсутній, що підтверджується реєстрами господарських операцій за 2015 рік кінцевим результатом є збитки в сумі 280 327,94 грн., оскільки останні не є первинними документами. Належного доказу такого як книга обліку доходів та витрат та інших первинних документів, які безпосередньо підтверджували витрати позивача матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 р. №0080491302 та відсутність підстав для його скасування.

VI. Щодо податкових повідомлень - рішень від 18.06.2018 р. №0080481302 та від 18.06.2018 р. № 0080501302 , якими позивачу збільшено зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 1 578,55 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 11,64 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи і задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив із того, що позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб, а тому відповідачем правомірно нараховано військовий збір.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу, а саме: до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПК України).

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Окрім того, відповідно до п. 16 1 Підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ.

Ставка збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 Підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України.

Оскільки судом встановлено правомірність нарахування позивачу ПДФО, отже, і податкові повідомлення - рішення від 18.06.2018 р. №0080481302 та від 18.06.2018 р. № 0080501302 про нарахування військового збору є правомірними.

VIІ. Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.06.2018 р. №0080511302 , яким застосовано штрафні санкції за платежем Податок з доходів фізичних осіб в сумі 510,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 176.2.б п. 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено судом позивачем не подані звіти за II, III та IV квартал 2015 року, III та IV квартал 2016 році, II, III та IV квартал 2017 року, а тому сума штрафу застосована правомірно.

Крім того, оскаржуване рішення та вимога про сплату боргу прийняті на підставі акту від 18.05.2018 №292/23-00-13-0214/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (з урахуванням ст. 102 ПК України), єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 02.08.18 № 11260/Г/99-99-11-02-02-25.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності та на який нараховується єдиний внесок встановлено порушення п.1 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010, а також Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове страхування затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.15 № 449, зокрема п. 3 ч. 5 розділу IV, а саме заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, на загальну суму 84 633,69 грн., в тому числі: за 2015р. в сумі 15 938,00 грн., за 2016р. в сумі 18 045,91 грн., за 2017р. в сумі 50 649,78грн.

Пунктом 3 частини 5 розділу IV Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове страхування затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.15 № 449 зазначено, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До вказаної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції

Чистий дохід за даними перевірки у 2015 році 30250,20 грн., розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу 3025,02 грн. (30250,20:10=3025,02).

Чистий дохід за даними перевірки у 2016 році 38206,91 грн., розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу 3 183,91 грн. (38 206,91:12 = 3 183,91).

Чистий дохід за даними перевірки у 2017 році 89049,78грн., розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу 7420,82 грн. (89 049,78:12 = 7420,82).

Однак фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при розрахунку суми чистого оподаткованого доходу на який нараховується єдиний внесок за 2015 рік дана методологія не використана.

В ході проведення перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % та 22 % встановлено порушення п.1 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 року, а саме за 2015 рік позивачем подано занижені дані чистого оподаткованого доходу, що призвело до зменшення нарахованого єдиного внеску за ставкою 34,7 % на суму 5 530,49 грн.; за 2016 рік позивачем подано занижені дані чистого оподаткованого доходу, що призвело до зменшення нарахованого єдиного внеску за ставкою 34,7 % на суму 3 970,10 грн.; за 2017 рік позивачем подано занижені дані чистого оподаткованого доходу, що призвело до зменшення нарахованого єдиного внеску за ставкою 22 % на суму 11 142,95грн.

Отже, донарахування позивачу єдиного соціального внеску в сумі 20 643,54 грн. та направлення вимоги в силу п. 59 ПК України колегія суддів визнає правомірним.

Суд визнає, що неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову, відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частково спростовують висновки суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у Черкаській області висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.06.2018 р. № 0080431302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.06.2018 р. №0080451302 в частині зменшення суми податкового кредиту в сумі 424,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.06.2018 р. № 0080441302.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

І.В. Федотов