Ухвала

від 05.07.2019 по справі 826/1546/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 липня 2019 року

м. Київ

справа №826/1546/17

адміністративне провадження №К/9901/18654/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі №826/1546/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

03.07.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Водночас, за приписами статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

У даному випадку, постанова апеляційного суду, про касаційний перегляд якої порушується питання, складена у повному обсязі 11.02.2019, а отже останнім днем строку її касаційного оскарження є 13.03.2019, тоді як касаційна скарга подана до Верховного Суду 03.07.2019, тобто з пропуском цього строку.

У касаційній скарзі відповідач, порушуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, посилається на те, що у межах цього строку вже звертався з касаційними скаргами на це саме судове рішення, які, однак, ухвалами Верховного Суду (востаннє від 04.06.2019) були повернуті податковому органу на підставі частини 2 статті 332 КАС України з огляду на невиконання вимог процесуального закону та суду щодо надання документа про сплату судового збору. Крім того, вказує, що звертався до суду касаційної інстанції з клопотаннями про продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги, які, втім не були взяті до уваги через відсутність належним чином оформлених документів на підтвердження повноважень представників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), які іх підписали від імені податкового органу. Окрім цього Головне управління ДФС у м. Києві вказує, що дану справу супроводжувала юрисконсульт ОСОБА_3 , яка звільнилася. На думку заявника, наведені обставини свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження, враховуючи також й те, що податковий орган не позбавлений права на повторне подання касаційної скарги в межах річного строку, встановленого частиною п`ятою статті 333 КАС України.

Однак частина п`ята статті 333 КАС України, на яку посилається податковий орган у своїй заяві, встановлює лише підстави для відмови у відкритті касаційного провадження у справі й до предмету її правового регулювання не належать питання, пов`язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку касаційного оскарження судового рішення.

В той же час, статтею 129 Конституції України, як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ цього КАС України.

В свою чергу, статтею 44 КАС України в чинній редакції, передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судових рішень, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, є юридичними особами й діють як суб`єкти владних повноважень, а тому, у разі участі у судовому процесі через представника повинні подавати на підтвердження повноважень останнього документи, оформлені у відповідності до вимог правових норм, наведених у параграфі другому Глави 4 Розділу І КАС України.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, державні органи, які діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають дотримуватися принципу "належного урядування" та не можуть отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених державою, в тому числі, нормами процесуального закону.

Таким чином, відповідач, який є рівним перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов`язаний діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в касаційному порядку, у зв`язку з чим, невиконання останнім встановлених нормами КАС України вимог щодо документів, які підтверджують повноваження представників і, як наслідок неодноразове повернення касаційної скарги з цих підстав, не свідчить про неухильне виконання покладених на нього обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації ним права на касаційний перегляд справи, що, в свою чергу, не може виступати поважною підставою пропуску строку касаційного оскарження.

Натомість, звертаючись двічі з касаційними скаргами відповідачем не дотримано вимог процесуального закону та суду стосовно надання документа про сплату судового збору.

Втретє касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і податковим органом не наведено поважних підстав пропуску цього строку, які були б пов`язані з дійсно об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, особливими і непереборними обставинами та могли зумовити його поновлення.

За правилами частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі №826/1546/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення зазначених недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

Л.І. Бившева

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду