Постанова

від 09.07.2019 по справі 826/15481/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 липня 2019 року

справа №826/15481/18

адміністративне провадження №К/9901/13618/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року у складі судді Клименчук Н.М.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у складі суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

у справі №826/15481/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванстех ЛТД"

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванстех ЛТД" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2016 року №0009224208, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 427073,70 грн, №0009244208, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 29183,67 грн, №00611241402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 321421 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

06 лютого 2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2016 року №0009224208, №0009244208, №00611241402.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень внаслідок не доведення відповідачем складу податкового правопорушення.

У травні 2019 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У касаційній скарзі податковий орган посилається на невірне тлумачення підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України щодо витрат на алкоголь понесених директором Товариства під час проведення прийому представницького характеру. Крім того, ціна LEXUS LX 570 в акті експертної оцінки визначена некоректно та не відповідає дійсній ринковій вартості цього легкового автомобіля та технічному стану, отже вказаний транспортний засіб продано за ціною нижче середньоринкової вартості. Доводи касаційної скарги аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі.

10 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 15 травня 2019 року та витребувано справу №826/15481/18 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

20 червня 2019 року справа №826/15481/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

24 червня 2019 року у Верховному Суді зареєстровано відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37387868, перебуває на податковому обліку з листопада 2010 року, є платником податку на додану вартість з 20 грудня 2010 року, є платником єдиного внеску з листопада 2010 року.

Податковим органом у липні - серпні 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої податковим органом складено акт від 28 вересня 2018 року №588/26-15-14-02-02/37387868 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлені порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ "Адванстех ЛТД" податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 257137 грн за листопад 2017 року, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту е 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 171.2 а статті 171 Податкового кодексу України, що призвело до збільшення податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 285214,71 грн, положень підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до збільшення військового збору до бюджету в період, що перевірявся на загальну суму 19489,87 грн, статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за II-IV квартал 2016 року, І-квартал 2017 року, І квартал 2018 року.

13 вересня 2016 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0009224208 (форма "Д") прийнятим керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту е 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 171.2 а статті 171 цього Кодексу позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями 285214,71 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до пункту 127.1 статті 127 цього кодексу у сумі 141858,99 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0009244208 (форма "Д") прийнятого керівником податкового органу відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті 168 цього Кодексу позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями 19489,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями 9 693,80 грн, застосованих згідно з пунктом 127.1 статті 127 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №00611241402 (форма "Р") прийнятим керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.3 статті 189 цього Кодексу позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язанням 257137 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 64284 грн згідно пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, доводиться податковим органом твердженням про порушення позивачем вимог закону щодо неутримання зазначеного податку із коштів в сумі 13637,00 грн, які сплачені з розрахункового рахунку позивача на користь ресторану "CHURRAS BBQ BAR N GRIL" та ТОВ "НОВУС Україна" за спиртні напої для працівника підприємства ОСОБА_2 , отримані ним як додаткове благо, у вигляді відшкодування коштів по авансовим звітам від 28 грудня 2016 року №АО-0000060, від 30 грудня 2016 року №АО-0000061.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано докази (первинні документи) щодо факту проведення представницьких заходів, проведених з метою розширення ділових партнерських відносин, підвищення попиту на товар, що реалізується, для створення відповідного іміджу підприємства відповідно до наказу від 02 грудня 2016 року №02/12/16-1, які були оплачені директором товариства ОСОБА_2 на загальну суму 12536,10 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеків та доказів придбання подарунків, в тому числі алкогольні напої в ТОВ "НОВУС Україна" на загальну суму 8348,18 грн, придбання яких підтверджується чеками.

Застосування судами попередніх інстанцій положень Наказу Міністерства фінансів України №1026 від 14 вересня 2010 року, яким встановлені витрати для бюджетних установ, є неприйнятним з огляду на те, що його приписи не стосуються спірних правовідносин.

Представницькі витрати є різновидом адміністративних витрат, які відносяться до загальногосподарських, спрямованих на обслуговування та управління підприємством в розумінні пункту 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248).

Будь-яких застережень щодо порушення приписів цього стандарту позивачем податковим органом не встановлено.

Відтак, витрати, понесені на придбання спиртних напоїв директором Товариства з метою обслуговування представницького заходу, є представницькими витратами.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків - директора ТОВ "Адванстех ЛТД" ОСОБА_2 не включаються кошти, отримані ним від Товариства під звіт на організацію та проведення прийомів (заходів) представницького характеру, та відповідно з них не утримується податок на доходи фізичних осіб.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині протиправності донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та військового збору з огляду на не підтвердження контролюючим органом належними доказами висновків про безпідставне віднесення до складу представницьких витрат, що не пов`язані з веденням господарської діяльності Товариства, та твердження, що позивач виступив податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб з отриманих ОСОБА_2 , в якості додаткового блага відшкодовані йому Товариством кошти в частині вартості спиртних напоїв, придбаних ним в якості подарунків.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, доводиться податковим органом висновком про заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 257137,48 грн, за листопад 2017 року, внаслідок продажу Товариством легкового автомобіля LEXUS LX 570 фізичній особі ОСОБА_3 за ціною, яка не відповідає дійсній звичайній ціні цього транспортного засобу та його технічному стану.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором поставки від 20 березня 2012 року №ЕЛюА-0001/080 позивачем придбано автомобіль марки LEXUS LX 570, 2011 року випуску за ціною 1041535,05 грн, який 26 квітня 2012 року на підставі наказу керівника Товариства № 9/ОС, введено в експлуатацію строком на 60 місяців, за час експлуатації автомобіль марки LEXUS LX 570 повністю амортизований, його вартість станом на 22 листопада 2017 року дорівнювала 0, що встановлено судами попередніх інстанцій на підставі інформації зазначеної карткою рахунку 131.

Також встановлено, що за час експлуатації даний автомобіль неодноразово потрапляв в ДТП, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме копіями довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 21 січня 2014 року, довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 21 січня 2014 року №9337499, довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 03 грудня 2014 року та повідомленням про настання страхового випадку від 10 серпня 2017 року.

В подальшому, автомобіль LEXUS LX 570, державний номер - НОМЕР_1 , 2011 року випуску, реалізований від імені Товариства ТОВ "Автопрестиж Центр" на підставі договору комісії №5706/17/002018 22 листопада 2017 року.

22 листопада 2017 року за договором купівлі-продажу транспортного засобу №5706/17/002078 ТОВ "Автопрестиж Центр" продав зазначений LEXUS LX 570 ОСОБА_3 за ціною 132350 грн. Відповідно до протоколу від 22 листопада 2017 року №22/11/2017 у ОСОБА_3 надано дозвіл на оплату транспортного засобу частинами в строк до 22 листопада 2018 року.

Відповідач робить висновки про те, що рухоме майно, а саме легковий автомобіль LEXUS LX 570, державний номер - НОМЕР_1 , 2011 року випуску, отриманий фізичною особою ОСОБА_3 , як додаткове благо у сумі 1285687,43 грн. (середньоринкова вартість 1418037,43 грн - вартість реалізації за договором купівлі-продажу 132350 грн), а тому ТОВ "Адванстех ЛТД" повинно було включити цю суму до загального оподаткованого доходу фізичної особи, і як податковий агент утримати та сплатити з цієї суми податок на доходи фізичних осіб до бюджету.

Як зазначив позивач, дана обставина вплинула на визначення вартості автомобіля, а тому ціну автомобіля LEXUS LX 570 у розмірі 132350,00 грн вважає ринковою.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій правомірно висновувалися на тому, що відповідачем неправомірно застосовано положення пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України щодо визначення середньоринкової вартості автомобіля до правовідносин по продажу автомобіля продавцем - юридичною особою, так як дана стаття регулює питання визначення доходу від продажу рухомого майна платником податків - продавцем фізичною особою. В даному випадку фізична особа покупець несе витрати, а не отримує дохід.

Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоцикл мопедів, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що те, що цей Порядок підлягає застосуванню продавцями фізичними особами, а не юридичними. Податковий орган на підставі даного Порядку, визначає вартість LEXUS LX 570, 2011 року випуску, пробіг 114 866 км. у розмірі 1 418 037,43 грн станом на день перевірки, а не на день його реалізації.

Аналізуючи положення підпунктів 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, пункту 163.1 статті 163, абзацу 2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 165 Податкового кодексу України суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли до уваги доводи відповідача про те, що отримання додаткового блага покупцем автомобілю у вигляді вартості автомобіля спростовується наявністю договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22 листопада 2017 року №5706/17/002078, відповідно до якого покупцем придбано у Товариства, як продавця автомобіль марки LEXUS LX 570 за ціною 132 350,00 грн, а не отримано його безоплатно.

Аналіз вищеозначених норм податкового законодавства доводить, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу таке Товариство не є податковим агентом.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб у сумі 285 214,71 грн від реалізації рухомого майна та від відшкодування коштів по авансовим звітам, є помилковими.

Щодо податку на додану вартість та військового збору.

Аналізуючи положення підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за яким платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього кодексу, положення статті 163, абзацу другого підпункту 188.1 статті 188 цього кодексу суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність бази оподаткування податком у встановлених податковим органом розмірах, що доводить безпідставність збільшення грошових зобов`язань з цих податків та як наслідок обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій з усіх трьох видів податків.

Суд визнає, що податковий орган, посилаючись на обставини реалізації Товариством рухомого майна (легкового автомобіля) за ціною, яка є нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, не навів будь-яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення Товариством норм податкового законодавства та законність донарахування відповідачем відповідних податків за вчинення останнього.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №826/15481/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер