Ухвала

від 25.04.2019 по справі 752/19734/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/19734/17

провадження №: 1-кс/752/4068/19

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

25.04.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

особи, яка подала клопотання ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №12017100010002528, відомості щодо якого внесені 20.04.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382, ч. 4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому адвокат просить скасувати арешт з майна та всі заборони, накладені на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2017 (справа №752/19734/17), у кримінальному провадженні №12017100010002528, а саме з об`єкту нерухомого майна за реєстраційним №1554579080000, що належить ОСОБА_4 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 8000000000:79:142:0287, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданого клопотання адвокат зазначив, що СВ Голосіївського УП Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12017100010002528, відомості щодо якого внесені 20.04.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382, ч. 4 ст. 190 КК України.

23.02.2019 постановою слідчого СВ Голосіївського УП Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень.

Разом з тим, під час закриття кримінального провадження, слідчим та прокурором не вирішено питання про скасування арешту із вказаного майна, що порушує його права та законні інтереси як власника цього майна.

Також, зазначив, що арешт накладено необґрунтовано за відсутності будь-яких правових підстав для цього, оскільки він як власник земельних ділянок не є підозрюваною або обвинуваченою особою у вказаному кримінальному провадженні, та взагалі не є особою, яка вчинила будь-яке суспільно небезпечне діяння.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Слідчий в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та додані до нього копії документи, а також кримінальне провадження та документи на підставі яких прийнято судове рішення про накладення арешту майна, заслухавши обґрунтування адвоката ОСОБА_3 , слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2017 у справі 752/12734/17 (провадження №1-кс/752/4970/17), у кримінальному провадженні №12017100010002528, відомості щодо якого внесені 20.04.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме з об`єкту нерухомого майна за реєстраційним №1554579080000, що належить ОСОБА_4 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим №8000000000:79:142:0287, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ..

Як вбачається із вказаної ухвали, слідчим суддею встановлено, що арешт накладався саме на підставі пункту 1 частини другої ст. 170 КПК України, оскільки вказані об`єкти нерухомого майна, нібито відповідали критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, та такий арешт по суті являється формою забезпечення доказів у кримінальному провадженні і не вимагає обов`язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, тобто не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.

Як встановлено слідчим суддею в судовому засіданні, на момент розгляду клопотання, жодній особі, в тому числі власнику майна, не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення.

Разом з тим, слідчим суддею під розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна в судовому засіданні встановлено, що 27.11.2017 постановою слідчого матеріали кримінальних проваджень №12017100010002528 та №12017100010002646, об`єднані в одне кримінальне провадження за №12017100010002528.

В рамках вказаних кримінальних проваджень, ухвалами слідчих суддів Голосіївського районного суду м. Києва у справах №752/12988/17 від 24.07.2017 та №752/19734/17 від 29.092017, накладались арешти на земельні ділянки за кадастровим номером 8000000000:79:142:0287, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та за кадастровим номером 8000000000:79:142:0274, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що 23.02.2019 постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП України в м. Києві ОСОБА_6 кримінальне провадження №12017100010002528, відомості щодо якого внесені 30.03.2017 до Єдиного реєстру досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382, ч. 4 ст. 190 КК України, закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності в діянні складу кримінальних правопорушень.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зі змісту частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи те, що кримінальне провадження №12017100010002528 закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутності в діянні складу кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що відпала потреба у застосуванні таких заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, узагальненням судової практики Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (від 07.02.2014 року), визначено, що відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про накладення арешту на їх майно.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на викладене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Отже, слідчий суддя приходить до висновку про те, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_4 не є підозрюваним або обвинуваченим у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення.

Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначав у своєму клопотанні.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Отже, висновки слідчого, та як наслідок - слідчого судді в ухвалі про накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна, що мають ознаки об`єкту кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом - є припущеннями.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 174, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт з майна та всі заборони, накладені на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2017 (справа №752/19734/17), у кримінальному провадженні №12017100010002528, а саме з об`єкту нерухомого майна за реєстраційним №1554579080000, що належить ОСОБА_4 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 8000000000:79:142:0287, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1