Постанова

від 02.07.2019 по справі 523/11081/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 липня 2019 року

м. Київ

судова справа № 523/11081/17

провадження № 51-9614км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника

ОСОБА_9 в інтересах ТОВ «Лагуна Рені» та ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», представника ОСОБА_8 в інтересах ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» та компанії EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ) на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року про повернення апеляційних скарг, поданих представником ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», компанії ЕМПСОН ЛІМІТЕТ ОСОБА_8 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_10 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості, яку укладено між ОСОБА_10 та прокурором відділу прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420176000000681.

Згідно з угодою ОСОБА_10 засуджено за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3

ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із застосуванням штрафу у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року, остаточно призначено ОСОБА_10 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із застосуванням штрафу у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Не погоджуючись з вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року представник ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ) ОСОБА_8 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року представнику ОСОБА_8 було повернуто його апеляційні скарги на вказаний вирок, як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу, тобто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, представники

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, представники вказують на те, що апеляційний суд, повертаючи апеляційні скарги на вирок щодо ОСОБА_10 , безпідставно відмовив у прийнятті їх до розгляду, оскільки всупереч ст. 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 2

ст. 24, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, не врахувавши правових висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не звернув належної уваги на доводи в апеляційних скаргах про грубе порушення прав та законних інтересів ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ), допущені місцевим судом при ухваленні вироку на підставі угоди про визнання винуватості, тобто допустив порушення права вказаних товариств та компанії на доступ до правосуддя. Крім того, ОСОБА_8 у доповненнях до касаційних скарг вказує на те, що вироками Київського районного суду м.Одеси від 30 жовтня 2017 року (справа№520/12933/17) та від 26 лютого 2018 року (справа №520/1470/18) застосовано спеціальну конфіскацію до майна, що належить ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Лагуна Рені». При цьому із клопотання про застосування спеціальної конфіскації, серед документів, яким прокурор її обґрунтував наявний вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_10 , а тому на його думку, вищевказане є доказом того, що факти встановлені вказаним вироком відносно цих товариств були використані проти них, а тому вони єособами які можуть оскаржити вирок щодо ОСОБА_10 .

На касаційні скарги представників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 захисник засудженого ОСОБА_10 ОСОБА_7 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 подали заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджували про безпідставність заявлених вимог і просили залишити їх без задоволення, а ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня

2018 року без зміни.

До початку касаційного розгляду представник ОСОБА_12 звернувся із клопотанням, у якому просить передати зазначене кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків, що містяться у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа №761/42344/16-к), щодо можливості оскарження вироку місцевого суду ухваленого на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим іншою особою.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні представник ОСОБА_8 підтримав заявлене клопотання. При цьому вважав, що доводи, наведені в касаційних скаргах з доповненнями, є обґрунтованими.

Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурор кожен окремо вважали, що касаційні скарги є необґрунтованими та просили залишити їх без задоволення, а судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених

ст. 394 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

Тобто, положеннями вказаної норми процесуального закону встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Доводи в касаційних скаргах представників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про те, що апеляційний суд, не звернувши належної уваги на доводи в апеляційних скаргах останнього про грубе порушення прав та законних інтересів ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSONLIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ) місцевим судом при ухваленні вироку напідставі угоди про визнання винуватості (через те, що цей суд у судовому рішенні всупереч засадам презумпції невинуватості необґрунтовано визнав зазначені товариства та компанію учасниками злочинної організації, діяльність яких спрямовувалась на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, тобто фактично встановив преюдиціальний факт і винуватість товариств і компанії в учиненні злочину), дійшов передчасного висновку про повернення апеляційних скарг, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд, перевіривши апеляційні скарги представника ОСОБА_8 в інтересах

ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ), встановив, що скарги на вирок місцевого суду, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості, подано всупереч положенням п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, а тому дійшов висновку про необхідність повернення апеляційних скарг.

Такий висновок узгоджується із зазначеними вимогами кримінального процесуального закону, а посилання представників на те, що хоча ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанія EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ), і не є учасниками процесу в цьому кримінальному провадженні, однак є особами, які можуть оскаржити зазначений вище вирок, є безпідставними.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 цього Кодексу апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК України.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення укримінальному провадженні.

Разом із тим, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.

Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та якщо не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у його постанові від 03 березня 2016 року (справа №5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Крім того, Верховний Суд України у згаданій вище постанові наголосив на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Натомість вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_10 попри те, що містить згадування назви ТОВ «Лагуна Рені»,

ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ), з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стосується виключно обвинувачення ОСОБА_10 , який уклав угоду про визнання винуватості.

Дослідження та оцінки правомірності дій інших осіб, зокрема щодо вказаних товариств та компанії, які такої угоди не укладали, суд не здійснював, а отже, не вирішував наперед питання про її права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиційних фактів щодо них.

Крім того, посилання ОСОБА_8 у своїх доповненнях до касаційних скарг на вироки Київського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2017 року (справа№520/12933/17) та від 26 лютого 2018 року (справа №520/1470/18) не мають преюдиційного значення для кримінального провадження відносно

ОСОБА_10 , а застосування спеціальної конфіскацію до майна, що належить ПАТ«Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Лагуна Рені» у вищевказаних вироках не є доказами встановлення винуватості зазначених товариств завироком Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_10 .

Таким чином, у касаційних скаргах і доповненнях до них ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не навели переконливих, об`єктивно спроможних доводів, що вирок щодо ОСОБА_10 стосується прав, свобод та інтересів ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSONLIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ) у розумінні правового висновку, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року, а тому права на оскарження цього вироку на підставі ч. 2 ст. 24, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України вказані товариства та компанія не мають.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд, повертаючи апеляційні скарги, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг представників.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_8 про передачу зазначеного кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України з врахуванням висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 761/42344/16-к) з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови Верховного Суду в ньому міститься висновок про незаконність рішення апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги особі, яка мала право оскаржити вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, зурахуванням того, що цей вирок стосувався її прав свобод та інтересів.

Разом з тим, колегія суддів у цьому провадженні вважає, що вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_10 не стосується прав, свобод та інтересів ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ) у розумінні правового висновку, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає наявність подібних правовідносин ураніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа №761/42344/16-к), а тому відсутні підстав для передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року про повернення апеляційних скарг, поданих представником ТОВ «Лагуна Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», компанії ЕМПСОН ЛІМІТЕТ ОСОБА_8 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня

2017 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційні скарги представників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3