Рішення

від 03.07.2019 по справі 908/1274/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/8/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 Справа № 908/1274/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Махно О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1274/19

за позовом: Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" (65009, м. Одеса, пров. Педагогічний, 3/4 офіс 1; адреса для листування: 65009, м. Одеса-9, а/с № 50-А)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне, вул. Перемоги, буд. 3)

про стягнення 165 281,20 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Голубєв Є.М., довіреність № б/н від 17.09.2018 року

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" про стягнення 165281,20 грн. з яких: 144736,29 грн. основна заборгованість, 14001,68 грн. інфляційні збитки та 6543,23 грн. три відсотки річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 року наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1274/19, присвоєно справі номер провадження 12/8/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.06.2019 о 14:45.

10.06.2019 на електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Ковальського В.Є. надійшла заява від 07.06.2019 (з електронним цифровим підписом) про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

14.06.2019 на адресу суду від відповідача у справі - Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" надійшов відзив на позовну заяву за вих. б/н від 12.06.2019 (у двох примірниках) в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- на момент поставки товару між сторонами не існувало договору у формі єдиного документа, підписаного сторонами;

- договір № 01/16 від 21.01.2016 року (далі - Договір), на який є посилання у видаткових накладних та рахунках на оплату, є помилкою робітників позивача, що тому що дія Договору закінчилася 21.01.2017 року, а попередні поставки у 2016 році здійснювалися на підставі саме цього Договору;

- саме за відсутністю договору у формі єдиного документа, підписаного сторонами, сторони не визначилися з умовами, порядком та строком оплати - а саме моменту виникнення зобов`язання щодо сплати;

- відповідач вважає, що строк (термін) виконання ним обов`язку не встановлений, а строк (термін) виконання обов`язку щодо сплати визначається моментом пред`явлення вимоги, яку кредитор має право пред`явити у будь-який час;

- тоді боржник повинен буде виконати таку вимогу у семиденний строк від дня її отримання, тоді на підставі вимоги, у нього й виникне обов`язок щодо сплати;

- будь-якої вимоги, претензії чи листа від позивача отримано не було;

- у зв 'язку з тим, що сторонами строк (термін) виконання відповідачем грошового зобов`язання не встановлений, а строк (термін) його виконання визначається моментом пред`явлення вимоги, яку кредитор не пред`являв , то нарахування інфляції та 3% річних є безпідставними тому що між сторонами відсутній предмет спору. Просить на підставі п. 1 ч. 2 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі № 908/1274/19.

Під час перевірки відзивів на позовну заяву (двох примірників) Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" за вих. б/н від 12.06.2019 працівниками канцелярії суду не виявлено чеку про направлення відзиву позивачу, про що складено відповідні акти від 14.06.2019.

20.06.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява (з електронним цифровим підписом) про вступ у справу як представника за підписом представника Ковальського В.Є. , в якій останній просить залучити його в якості представника та надати доступ до електронної справи № 908/1274/19 в підсистемі Електронний суд . В заяві зазначає, що копії відзиву на позов позивач не отримав, що позбавляє його можливості надати відповідь на відзив.

21.06.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява (з електронним цифровим підписом) про вступ у справу як представника за підписом представника Ковальського В.Є. , в якій останній просить надати йому доступ до відзиву відповідача на позов в електронній справі № 908/1274/19 в підсистемі Електронний суд .

24.06.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 908/1274/19.

24.06.2019 на адресу суду від позивача надійшли пояснення від 22.06.2019, в яких останній зазначає наступне:

- 21.01.2016 року між сторонами було укладено договір поставки №01/16 на поставку гофрокартонної продукції, яким передбачалася оплата за товар, що поставляється, у формі 100% попередньої передоплати, пунктом 12.1. вказаного договору передбачено, що договір набирає чинності після його підписання і діє до 21.01.2017, тобто, до конкретно визначеної сторонами дати;

- після настання вищевказаної дати договір поставки №01/16 від 21.01.2016 свою дію припинив і сторонами не вчинялося ніяких дій щодо його продовження;

- вже після припинення дії вищевказаного договору, протягом 2017 між сторонами декілька разів укладалися договори поставки гофрокартонної продукції у спрощений спосіб: відповідач надавав позивачу заявки на поставку продукції, позивач приймав їх до виконання, здійснював поставки, а відповідач їх оплачував;

- при цьому, на момент укладення останнього договору поставки у спрощений спосіб (спір щодо виконання якого розглядається судом у цій справі) розрахунки між сторонами за попередні поставки були здійснені повністю і заборгованості не було;

- посилання у видаткових накладних № 823 від 28.12.2017, № 8 від 10.01.2018, № 14 від 16.01.2018 та рахунках на оплату № 826 від 28.12.2017, № 12 від 10.01.2018, № 21 від 16.01.2018 на договір №01/16 від 21.01.2016 було зроблено помилково, у зв`язку з тим, що при складанні вказаних документів використовувалися шаблони аналогічних документів, які складалися раніше, в період дії зазначеного вище договору з відповідачем, при складанні нових документів вказане посилання помилково не було видалене;

- у зв`язку з виникненням заборгованості у відповідача перед позивачем, йому 24.01.2019 було направлено претензію від 23.01.2019 №23/01 разом із актом звірки

за період з 01.01.2016 по 23.01.2019, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості в розмірі 144736,29 гривень (що є сумою основної заборгованості, яку позивач просить і стягнути у цій справі) в семиденний строк з моменту отримання претензії;

- вказує, що претензію позивача та акт звірки було отримано відповідачем 30.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 6500906193765, але залишено без відповіді;

- повідомляє, що зазначена в ухвалі від 29.05.2019 вимога надати оригінали платіжних доручень, доданих до позовної заяви, є неможливою, оскільки вказані платіжні доручення складалися відповідачем і їх оригінали в одному примірнику надавалися для перерахування коштів банківській установі, яка здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача, а другий примірник залишався у відповідача;

- позивач мав можливість отримати в банку, який здійснює його розрахунково-касове обслуговування, лише роздруковані копії вказаних електронних платіжних доручень з відмітками цього банку (банку отримувача), які і були надані суду;

- на підтвердження факту здійснення платежів, вказаних у платіжних дорученнях, позивачем отримано в АТ Райффайзен Банк Аваль виписку по рахунку, на який відповідач здійснював оплату за період з 28.12.2017 по 16.03.2018 по платежам кореспондента - ПАТ "ВІДРАДНЕНСЬКЕ", якою підтверджуються ті ж обставини;

- зазначає, що в другому рядку виписки є інформація про здійснення відповідачем платежу в сумі 11500,00 грн. на підставі платіжного доручення від 28.12.2017 №1127, та вказано призначення платежу: за гофроящик згідно рахунку №583 від 21.09.2017 цей платіж не має відношення до спору, що розглядається у цій справі, оскільки його здійснено за товар, поставлений раніше. Просить приєднати до матеріалів справи ці пояснення та додані до них оригінали та копії документів та врахувати пояснення при вирішенні спору, за результатами розгляду справи позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

24.06.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат від 23.06.2019 в порядку приписів ст. ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, в якій останній просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 15247,23 грн. В поданій заяві зазначає, що станом на 23.06.2019 позивачем понесені судові витрати на загальну суму 15247,23 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- судовий збір - 2479,22 грн. (сплачено на підставі платіжного доручення № 73 від 20.05.2019);

- витрати на професійну правничу допомогу 12768,01 грн., в тому числі: 12000,00 грн. - гонорар, 768,01 грн. - витрати на придбання квитків за маршрутом: м. Одеса - м. Запоріжжя - м. Одеса для участі адвоката в судовому засіданні, призначеному на 24.06.2019 (6000,00 грн. сплачено на підставі платіжного доручення № 196 від 24.05.2019, 6768,01 грн. сплачено на підставі платіжного доручення № 229 від 19.06.2019).

В судовому засіданні 24.06.2019 на підставі приписів ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 03.07.2019 о 14:45.

24.06.2019 представник позивача надав суду заяву, в якій просить провести судове засідання у справі № 908/1274/19, призначене на 03.07.2019 о 14:45, без його участі. Вказує, що позовні вимоги підтримує повністю.

03.07.2019 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат адвоката, в яких останній не погоджується із поданою позивачем заявою, мотивуючи свою позицію наступним:

- у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо;

- докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат;

- у адвоката Черкашина І.І. на його сайті https://jur.zp.ua/oplata вказані ціни на його послуги, що є значно меншими цінами, ніж надав представник позивача, юридична компанія Юріс-Консалт (сайт http://www.uris-c.com.ua/послуги-2/ ) також надає послуги за неспіврозмірними цінами і це лише ті, які були у верхніх частинах пошуку, тоді як унизу знаходяться найбільш не розрекламовані адвокати та юридичні компанії;

- на підтвердження наданих послуг позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, окрім розрахунку, який складається з гонорару та білети;

- заявлена сума 12000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги не є співрозмірною з цінами на юридичні послуги в регіоні - м. Запоріжжя, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, ціною позову;

- надані суду копії квитків придбані не позивачем, як юридичною особою, що несе витрати по справі, а представником позивача з власної картки, який міг вирішувати і інші питання у Запоріжжі, крім разової присутності на засіданні. Просить зменшити ПАТ Відрадненське відшкодування втрат за надання професійної правничої допомоги Приватному підприємству "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП".

Представник позивача в судове засідання 03.07.2019 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак згідно раніше поданої суду заяви просив провести судове засідання у справі № 908/1274/19, призначене на 03.07.2019 о 14:45, без його участі, зазначивши що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2019 проти позову заперечив та просив зменшити відшкодування втрат за надання професійної правничої допомоги Приватному підприємству "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП".

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши викладене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України), тобто, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Проте відповідач не довів суду наявність обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи, а отже не довів наявність підстав для закриття провадження в даній справі, в тому числі, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем в повному обсязі боргу за поставлену продукцію, який є предметом заявленого позову в даній справі.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 20.11.2017 відповідач направив позивачу заявку на виготовлення продукції, в якій просив виготовити та поставити йому гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-26 профілю "С" в кількості 14000 штук за ціною 17,30 гривень за штуку та гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-24 профілю "С" в кількості 10000 штук за ціною 15,30 гривень за штуку.

Вказана заявка прийнята позивачем до виконання, у зв`язку з чим на адресу відповідача трьома партіями позивач поставив гофроящики на загальну суму 484704,59 грн.

Так, відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № 823 від 28.12.2017 відповідачу було поставлено гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-24 профілю "С" в кількості 10757 штук та гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-25 профілю "С" в кількості 756 штук на загальну суму 176 865,59 грн.

Доставку вищевказаної партії товару було здійснено відповідачу залученим позивачем перевізником, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р823 28.12.2017, підписаною сторонами.

Як свідчать матеріали справи, поставлений товар було прийнято представником відповідача - сортувальницею яєць Туз В.В . , яка діяла на підставі довіреності № 002 від 02.01.2017, без будь-яких зауважень та заперечень.

Одночасно з поставкою товару відповідачу було виписано рахунок на оплату № 826 28.12.2017 на суму 176 865,59 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач періодично здійснював часткову оплату за товар та оплатив першу партію товару у повному обсязі на суму 176 865,59 грн., на підставі наступних платіжних вручень:

- № 1128 від 28.12.2017 на суму 10 000,00 грн.;

- №1161 від 03.01.2018 на суму 15 000,00 грн.;

- № 1249 від 09.01.2018 на суму 15 065,59 грн.;

- № 1276 від 10.01.2018 на суму 14 000,00 грн.;

- № 1303 від 12.01.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- № 1322 від 15.01.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- № 1372 від 18.01.2018 на суму 15 000,00 грн.;

- № 1397 від 19.01.2018 на суму 15 000,00 грн.;

- № 1433 від 23.01.2018 на суму 15 000,00 грн.;

- № 1445 від 24.01.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- № 1459 від 25.01.2018 на суму 15 000,00 грн.;

- № 1553 від 05.02.2018 на суму 2 800,00 грн.

Позивач в тексті позовної заяви зазначає, що у платіжних дорученнях № 1128 від 28.12.2017 на суму 10 000,00 грн. та № 1161 від 03.01.2018 на суму 15 000,00 грн. у графі призначення платежу відповідачем зазначено про здійснення оплати за гофроящик згідно рахунку №752 від 01.12.2017, проте, враховуючи, що позивач не направляв такого рахунку відповідачу, та розмір здійсненої оплати, позивач вважає, що відповідачем було допущено описки у вказаних платіжних дорученнях, а тому суми зазначених платежів позивачем зараховано в рахунок оплати товару, поставленого відповідно до накладної № 823 від 28.12.2017 згідно рахунку на оплату № 826 від 28.12.2017.

Відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № 8 від 10.01.2018 відповідачу було поставлено гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-26 профілю "С" в кількості 11453 штук на суму 198 182,71 грн.

Доставку вищевказаної партії товару було здійснено відповідачу залученим позивачем перевізником, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р8 від 10.01.2018, підписаною сторонами.

Як свідчать матеріали справи, поставлений товар було прийнято представником відповідача - сортувальницею яєць Туз В.В., яка діяла на підставі довіреності № 003 від 02.01.2018, без будь-яких зауважень та заперечень.

Одночасно з поставкою товару відповідачу було виписано рахунок на оплату № 12 від 10.01.2018 року на суму 198 182,71 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач періодично здійснював часткову оплату за товар та оплатив другу партію товару лише частково на суму 163102,71 грн. на підставі наступних платіжних доручень:

- № 1554 від 05.02.2018 на суму 27 202,71 грн.;

- № 1669 від 09.02.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- № 1707 від 13.02.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- № 1767 від 20.02.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- № 1822 від 23.02.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- № 1954 від 16.03.2018 на суму 35 900,00 грн.

В подальшому відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № 14 від 16.01.2018 відповідачу було поставлено гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-24 профілю "С" в кількості 4032 штуки та гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-26 профілю "С" в кількості 2772 штуки на загальну суму 109 656,29 грн.

Доставку вищевказаної партії товару було здійснено відповідачу залученим позивачем перевізником, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р14 від 16.01.2018, підписаною сторонами.

Як свідчать матеріали справи, поставлений товар було прийнято представником відповідача - Туз В.В., яка діяла на підставі довіреності № 003 від 02.01.2018, без будь-яких зауважень та заперечень.

Одночасно з поставкою товару відповідачу було виписано рахунок на оплату № 21 від 16.01.2018 на суму 109 656,29 грн.

Позивач в позові вказує, що оплату третьої партії товару відповідач не здійснив. Зазначає, що зазначені вище письмові докази та дії сторін (замовлення товару відповідачем, прийняття замовлення до виконання та поставка товару позивачем, його прийняття та часткова оплата відповідачем) свідчать про те, що між позивачем та відповідачем було у спрощений спосіб укладено договір поставки товару (гофроящиків), відповідно до якого позивач зобов`язався передати відповідачу товар у власність, а відповідач його прийняти та оплатити. При цьому, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 484704,59 грн., який відповідач прийняв у повному обсязі, але оплатив лише частково на загальну суму 339968,30 грн. Відтак, позивач вказує, що на день пред`явлення цього позову повний розрахунок за поставлений товар відповідачем не здійснено, його заборгованість без урахування інфляції складає 144736,29 грн.

З посиланням на приписи ч. 2 статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 29.12.2017 по 20.05.2019 в сумі 6543,23 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2018 по квітень 2019 в сумі 14001,68 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були здійснена пропозиція укласти договір поставки з позивачем (у спрощений спосіб) шляхом направлення останньому заявки на виготовлення продукції від 20.11.2017 (а.с. 16) із зазначенням в ній найменування продукції, розміру, марки, ціни, кількості та дати поставки.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач запропоновану відповідачем пропозицію щодо виготовлення та поставки продукції, обумовленої в заявці на виготовлення продукції від 20.11.2017 прийняв, що підтверджується здійсненою ним поставкою вказаної продукції відповідачу за видатковими накладними № 823 від 28.12.2017, № 8 від 10.01.2018, № 14 від 16.01.18, підписаними сторонами, відповідач вказану продукцію прийняв, підписавши вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні та здійснив часткову оплату отриманої продукції, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень. Відтак, здійснивши поставку продукції згідно заявки відповідача позивач підтвердив прийняття пропозиції відповідача щодо укладення договору поставки товару, визначеного в оферті, що кореспондується із ч. 1 ст. 640 ЦК України та свідчить про укладення між сторонами вказаного договору у спрощений спосіб.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, кількість, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами абзацу першого п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України . Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України , якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу . При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, оскільки між сторонами у справі укладений договір поставки продукції у спрощений спосіб, продукцію поставлено відповідачу та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов`язок оплатити її вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 2 ст. 692 ЦК України негайно після прийняття цієї продукції від позивача, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснена поставка продукції відповідачу згідно поданої заявки від 20.11.2017 трьома партіями на загальну суму 484704,59 грн., а відповідачем продукція прийнята, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 823 від 28.12.2017, № 8 від 10.01.2018, № 14 від 16.01.2018.

Згідно із приписом ч. 2 ст. 692 ЦК України строк оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № 823 від 28.12.2017 настав 28.12.2017, за видатковою накладною № 8 від 10.01.2018 настав 10.01.2018, за видатковою н6акладною № 14 від 16.01.2018 настав 16.01.2018.

Факт прийняття продукції, поставленої позивачем відповідачу підтверджується також підписаними сторонами товарно-транспортними накладними № Р823 від 28.12.2017, № Р8 від 10.01.2018, № Р14 від 16.01.2018.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату поставленої позивачем продукції за вказаними вище видатковими накладними на загальну суму 339968,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями платіжних доручень.

Так, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати заборгованість за поставлену продукцію складає 144736,29 грн.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем у строк, визначений приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України за поставлену позивачем продукцію.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення в повному обсязі оплати вартості поставленої продукції, в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вказаної продукції настав, а наявність заборгованості підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат боргу. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За такими обставинами, позовні вимоги Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" заборгованості в сумі 144736,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем вартості поставленої продукції, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 29.12.2017 по 20.05.2019 здійснений у відповідності із приписами ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі в сумі 6543,23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з квітня 2018 по квітень 2019 здійснений у відповідності до приписів статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 14001,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву суд вважає зазначити наступне.

Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України. У зв`язку з цим господарським судам необхідно мати на увазі таке. У господарських відносинах грошові зобов`язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов`язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства . Слід також враховувати, що договір , в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами , якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності (п. 1.6. Постанови Пленуму Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013).

В даній справі сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб, а умови відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат передбачені нормою ст. 625 ЦК України.

При цьому, як зазначено вище, оскільки між сторонами у справі укладений договір поставки продукції у спрощений спосіб, продукцію поставлено відповідачу та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов`язок оплатити її вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 2 ст. 692 ЦК України негайно після прийняття цієї продукції від позивача, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Щодо посилання відповідача на непред`явлення будь-якої вимоги, претензії чи листа від позивача слід зазначити, що відповідно до п. 1.8. вказаної постанови Пленуму попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов`язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

При цьому, надана позивачем до матеріалів справи разом з поясненнями від 22.06.2019 претензія за вих. № 23/01 від 23.01.2019 судом не приймається з огляду на приписи ч. 8 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана претензія подана з порушенням строку для подання доказів. При цьому позивач не повідомив про неможливість її подання у встановлений законом строк та причини неможливості її подання.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2479,22 грн. покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Відрадненське", відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та витрат на придбання квитків в сумі 12768,01 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019, додаткову угоду від 15.05.2019 до договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1510 від 01.12.2006, довіреність від 15.05.2019 (оригінал). Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується платіжним дорученням № 196 від 24.05.2019 на 6000,00 грн. та платіжним дорученням № 229 від 19.06.2019 на 6768,01 грн.

Зі змісту укладеного між позивачем (клієнтом) та адвокатом Ковальським Володимиром Євгеновичем (адвокат) договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019 вбачається, що відповідно до п. 1.1. клієнт доручає, а адвокат зобов`язується представляти інтереси клієнта щодо захисту його прав та інтересів перед фізичними та юридичними особами, в установах, підприємствах, організаціях, судових, правоохоронних, податкових, митних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, здійснювати представництво та надавати правову допомогу при провадженні у кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справах.

Згідно із п. 1.2. вказаного договору представництво інтересів та інші дії в інтересах клієнта здійснюються адвокатом на оплатній основі. Обсяг кожного конкретного доручення, розмір та умови оплати узгоджуються сторонами в додатковій угоді, що оформляться як додаток до цього договору, при цьому умови цієї угоди є конфіденційною інформацією і не підлягають розголошенню третім особам без попередньої згоди на це іншої сторони (за винятком інформації, що включається до податкової звітності).

Так, в пункті 1.1. додаткової угоди від 15.05.2019 до договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019 сторони дійшли взаємної згоди про те, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта та надання йому правової допомоги з метою стягнення з Публічного акціонерного товариства Відрадненське (код ЄДРПОУ 00852186, надалі - боржник) заборгованості та пов`язаних з цим штрафних санкцій, збитків, відсотків тощо за поставлену клієнтом боржнику продукцію з гофрокартону (гофроящики), асортимент, кількість та вартість якої зазначені у видаткових накладних № 823 від 28.12.2017, № 8 від 10.01.2018 та № 14 від 16.01.2018.

Підпунктом 1.2.1. п. 1.2. додаткової угоди від 15.05.2019 передбачено, що розмір гонорару адвоката за цією угодою визначається наступним чином:

- за згодою сторін розмір гонорару адвоката визначено у фіксованому розмірі в сумі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень;

- у разі необхідності надання інших видів правової допомоги, не обумовлених цією угодою, обсяг необхідної правової допомоги та розмір гонорару узгоджується сторонами додатково шляхом укладення окремої додаткової угоди до договору.

Умовами п. 1.3. додаткової угоди від 15.05.2019 визначено, що клієнт зобов`язується компенсувати (відшкодувати) витрати адвоката, здійснені на виконання цієї угоди (в тому числі, але не виключно: судові та адміністративні збори, державне мито, витрати на копіювання та нотаріальне посвідчення документів, виконання досліджень та надання висновків, відправку кореспонденції, у разі необхідності виїзду адвоката за межі м. Одеси для участі в судових засіданнях чи виконання інших дій, передбачених цією угодою - оплата квитків чи інших транспортних витрат, проживання у готелях чи інших закладах тимчасового розміщення, інші необхідні платежі) - протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідного рахунку від адвоката з копіями документів, що підтверджують здійснені адвокатом витрати.

Матеріали справи свідчать, що адвокат Ковальський В.Є. виписав на виконання умов договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019 рахунок № 01/05/19 від 21.05.2019 на оплату 6000,00 грн. та рахунок № 01/06/19 від 18.06.2019 на оплату 6000,00 грн. (залишок гонорару) та 768,01 грн. (відшкодування витрат на придбання залізничних квитків м. Одеса - м. Запоріжжя - м. Одеса).

Докази у справі свідчать, що позивач оплатив вказані рахунки адвокату Ковальському В.Є. на загальну суму 12768,01 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 196 від 24.05.2019 та № 229 від 19.06.2019.

Разом з тим до матеріалів справи позивач надав копії квитків на потяг, придбаних Ковальським Володимиром за напрямком м. Одеса - м. Запоріжжя, м. Запоріжжя - м. Одеса.

Зі змісту заяви про відшкодування судових витрат вбачається, що в ній позивач виклав перелік виконаної адвокатом Ковальським В.Є. роботи та витрачений час для її виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, заявка на отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 07.06.2019, заяви про вступ у справу як представника (2 примірника), клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 24.06.2019, пояснення від 22.06.2019, заява про відшкодування судових витрат від 23.06.2019, заява від 24.06.2019 підписані адвокатом Ковальським Володимиром Євгеновичем, адвокат був присутній в одному судовому засіданні у даній справі - 24.06.2019, що свідчить про фактичне надання правової допомоги позивачу у даній справі.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Умовами п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 144736,29 грн., три відсотка річних в сумі 6543,23 грн. та інфляційні витрати в сумі 14001,68 грн.

З огляду на обставини справи (стягнення заборгованості за продукцію, яка була поставлена за трьома видатковими накладними, предмет позову складається з суми основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих за порушення строку оплати продукції за трьома видатковими накладними) справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому сплачені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними.

До того ж, розгляд справи не був тривалим, справу було розглянуто у другому судовому засіданні, в якому і було прийнято рішення у цій справі.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 9768,01 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", 70406, Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне, вул. Перемоги, буд. 3, код ЄДРПОУ 00852186, на користь:

- Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП", юридична адреса: 65009, м. Одеса, пров. Педагогічний, буд. 3/4, офіс 1; адреса для листування: 65009, м. Одеса-9, а/с № 50-А, код ЄДРПОУ 37223823, основну заборгованість в сумі 144736 (сто сорок чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн. 29 коп., три відсотка річних в сумі 6543 (шість тисяч п`ятсот сорок три) грн. 23 коп., інфляційні витрати в сумі 14001 (чотирнадцять тисяч одну) грн. 68 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 22 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9768 (дев`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 01 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 08.07.2019 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.