Постанова

від 07.11.2019 по справі 908/1274/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1274/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 (ухвалене суддею Смірновою О.Г., повний текст складено 08.07.2019) у справі №908/1274/19

за позовом Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП"

до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське"

про стягнення 165 281,20 грн.

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" про стягнення 165281,20 грн. з яких: 144736,29 грн. - основна заборгованість, 14001,68 грн. - інфляційні збитки та 6543,23 грн. - три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було поставлено відповідачу трьома партіями товар на загальну суму 484 704,59 грн., який відповідач прийняв у повному обсязі, але оплатив лише частково на загальну суму 339 968,30 грн., не здійснивши оплату товару за третю партію поставленого товару.

За доводами позивача, враховуючи положення частин 1-2 ст. 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього, проте оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" нараховано, крім основної заборгованості до стягнення, й інфляційні збитки та 3 % річних за час прострочення (за період з 29.12.2017 по 20.05.2018).

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 позовні вимоги Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" задоволено:

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на користь Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" основну заборгованість в сумі 144 736,29 грн, три відсотка річних в сумі 6 543,23 грн, інфляційні витрати в сумі 14 001,68 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 479,22 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 768,01 грн.

Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення в повному обсязі оплати вартості поставленої продукції, в тому числі й те, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої продукції настав, а наявність заборгованості підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат боргу. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Щодо інфляційних витрат, нарахованих позивачем за період з квітня 2018 по квітень 2019 на суму 14 001,68 грн, місцевий госодарський суд дійшов висновку про їх обгрунтованість та задоволення, оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем вартості поставленої продукції, а наданий позивачем розрахунок здійснений у відповідності з приписами ст. 625 ЦК України.

Щодо посилання відповідача на непред`явлення будь-якої вимоги, претензії чи листа від позивача, суд першої інстанції, посилаючись на п. 1.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013, зазначив, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов`язковим, у зв`язку з чим, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. Також, місцевий господарський суд зазначив, що не приймає до розгляду надану позивачем до матеріалів справи разом з поясненнями від 22.06.2019 претензію за вих. № 23/01 від 23.01.2019 з огляду на приписи ч. 8 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана претензія подана з порушенням строку для подання доказів, а позивач не повідомив про неможливість її подання у встановлений законом строк та причини неможливості її подання.

Щодо витрат по сплаті судового збору в сумі 2 479,22 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вони покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Відрадненське", відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Судом першої інстанції також зазначено про те, що оскільки між сторонами у справі укладений договір поставки продукції у спрощений спосіб, продукцію поставлено відповідачу та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов`язок оплатити її вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 2 ст. 692 ЦК України негайно після прийняття цієї продукції від позивача, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та витрат на придбання квитків в сумі 12 768,01 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку, що з огляду на обставини справи (стягнення заборгованості за продукцію, яка була поставлена за трьома видатковими накладними, предмет позову складається з суми основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих за порушення строку оплати продукції за трьома видатковими накладними) справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому сплачені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними, а розгляд справи не був тривалим, справу було розглянуто у другому судовому засіданні, в якому і було прийнято рішення. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 9 768,01 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Відрадненське" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 у справі № 908/1274/19 про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає оскаржуване рішенням незаконним, необгрунтованим та таким, що прийнято з невірним застосуванням норм права.

Так за доводами апелянта на момент поставки товару між сторонами не існувало договору у формі єдиного документа, підписаного сторонами, та вважає, що договір № 01/16 від 21.01.2016, на який є посилання у видаткових накладних та рахунках на оплату, є помилкою робітників позивача, оскільки дія договору закінчилася 21.01.2017, а попередні поставки у 2016 році здійснювалися на підставі саме цього договору. У зв`язку з відсутністю договору у формі єдиного документа, підписаного сторонами, сторони не визначилися з умовами, порядком та строком оплати, а саме - моментом виникнення зобов`язання щодо сплати. Апелянт вважає, що строк (термін) виконання ним обов`язку не встановлений, а строк (термін) виконання обов`язку щодо сплати визначається моментом пред`явлення вимоги, яку кредитор має право пред`явити у будь-який час, у зв`язку з чим боржник повинен буде виконати таку вимогу у семиденний строк від дня її отримання, тоді як на підставі вимоги у нього й виникне обов`язок щодо сплати, проте будь-якої вимоги, претензії чи листа від позивача отримано не було.

Щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, апелянт вважає, що оскільки сторонами строк (термін) виконання відповідачем грошового зобов`язання не встановлений, а строк (термін) його виконання визначається моментом пред`явлення вимоги, яку кредитор не пред`явив, то нарахування інфляції та 3% річних є безпідставними тому що між сторонами відсутній предмет спору.

Щодо стягнення 9 000,00 грн. за надання правничої допомоги, апелянт зазначив, що на підтвердження наданих послуг позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, окрім розрахунку, який складається з гонорару. Також, апелянт, посилаючись на ст. 126 ГПК України, вважає, що стягнута сума 9 000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги не є співрозмірною з цінами на юридичні послуги в регіоні - м. Запоріжжі, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, ціною позову.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Приватне підприємство "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" подало відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необгрунтованою.

Щодо доводів апелянта про відсутність договору у формі єдиного документа, підписаного сторонами, сторони не визначилися з умовами, порядком та строком оплати - а саме моментом виникнення зобов`язання щодо сплати, у зв`язку з чим апелянт вважає, що він повинен був здійснити оплату у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, та посилається на те, що таку вимогу не отримував, позивач зазначає наступне.

В судовому засіданні 24.06.2019 представник відповідача визнав, що товар, з приводу оплати якого виник спір, відповідачем отримано повністю, сума здійсненого ним часткового розрахунку і вартість товару, за який відповідачем ще не здійснено оплату, визначена правильно, і не заперечував щодо будь-яких інших домовленостей сторін, окрім строків оплати за нього. Також, позивач зазначає, що посилаючись у апеляційній скарзі на положення ч. 1 ст. 181 ГК України, апелянт не заперечує того, що чинним законодавством передбачена можливість укладення господарського договору не тільки у формі єдиного документа, підписаного сторонами, а й допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів, у зв`язку з чим враховуючи наявні у матеріалах справи письмові докази, а також письмові та усні пояснення сторін, спірним у цій справі є лише строк настання у відповідача обов`язку оплатити за отриманий ним товар.

Позивач, посилаючись на висновок Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №916/1626/16 щодо застосування положень ст. 181 ГК України та ст. 692 ЦК України у подібних правовідносинах, зазначає, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до цих правовідносин не застосовуються.

Позивач вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, врахував роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, та дійшовши висновку про те, що між сторонами у справі укладений договір поставки продукції у спрощений спосіб, продукцію поставлено відповідачу та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов`язок оплатити її вартість виник у відповідача в силу припису ч. 2 ст.692 ЦК України негайно після прийняття цієї продукції від позивача, тобто з дати підписання видаткової накладної, обґрунтовано стягнув суму як заборгованості, так і інфляційні збитки та 3% річних.

За доводами позивача правильність розрахунку інфляційних збитків і 3% річних відповідач не оскаржує, а лише з наведених вище підстав вважає, що не прострочив оплату, а тому, на його думку, відсутні і підстави для їх стягнення.

Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач стверджує, що вимогу про сплату боргу від позивача він не отримував, позивач зазначає про те, що у поданих ним 24.06.2019 (до початку судового засідання у справі) до господарського суду першої інстанції письмових поясненнях від 22.06.2019 зазначено, що у зв`язку з виникненням заборгованості у відповідача перед позивачем, йому 24.01.2019 було направлено претензію від 23.01.2019 №23/01 разом із актом звірки за період з 01.01.2016 по 23.01.2019. У претензії також зазначено, що сума всіх поставок відповідачу за 2016 - 2018 роки, як поставлених в період дії договору №01/16 від 21.01.2016, так і по окремих видаткових накладних, склала 2 424 335,15 грн, а загальна сума платежів - 2 279 598,86 грн., у зв`язку з чим позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості в розмірі 144 736,29 грн (що є сумою основної заборгованості, яку позивач просив стягнути у цій справі) в семиденний строк з моменту отримання претензії, яку як і акт звірки було отримано відповідачем 30.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 6500906193765, але залишено без відповіді.

Таким чином позивач вважає, що зазначені вище письмові докази повністю спростовують твердження відповідача про те, що вимога про сплату заборгованості йому не надходила.

При цьому позивач зазначає про те, що оскільки відповідач не направив позивачу копії відзиву на позов і доступ до нього у системі "Електронний суд" у позивача також був відсутній, що підтверджується відповідними заявами позивача з додатками, направленими господарському суду 20.06.2019 та 21.06.2019 з кабінету "Електронного суду", позивач був позбавлений можливості надати відповідь на відзив, тому на виконання ухвали від 29.05.2019, визначені в ній питання було викладено в зазначених письмових поясненнях з наданням відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, позивач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що надана позивачем до матеріалів справи разом з поясненнями від 22.06.2019 претензія за вих. №23/01 від 23.01.2019 судом не приймається з огляду на приписи ч. 8 ст.80 ГПК України, оскільки вказана претензія подана з порушенням строку для подання доказів. Так за доводами позивача, відповідно до ч. 8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, проте в даному випадку позивач надав вказані докази у встановлений ухвалою суду строк (в день ознайомлення з відзивом на позов - 24.06.2019) і, до того ж, суд першої інстанції в судовому засіданні прийняв ці докази та долучив їх до матеріалів справи. Оскільки це порушення процесуального права не вплинуло на прийняте у справі рішення та не призвело до порушення прав позивача, позивач зазначив про те, що у зв`язку з цим не оскаржував його в апеляційному порядку.

Щодо тверджень апелянта про неспівмірність стягнутої судом першої інстанції суми витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначив про те, що на підтвердження цього апелянт не надав ні розрахунку, ні допустимих, достовірних та достатніх доказів неспівмірності здійснених витрат, а послався лише на інформацію з двох сайтів у мережі "Інтернет", з яких взагалі неможливо встановити, якою є реальна вартість правової допомоги, що надається зазначеними суб`єктами, які розташовані у м. Запоріжжі та у Житомирській області, в той час як правова допомога у цій справі надавалася позивачу, що знаходиться у м. Одесі, адвокатом, робоче місце якого також розташоване у м. Одесі (що підтверджується витягом з ЄРАУ, який міститься в матеріалах справи). Крім того, позивач зазначає і про те, що наявні в загальнодоступних офіційних джерелах відомості про вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні, свідчать про те, що сплачена позивачем адвокату сума гонорару в розмірі 12 000,00 грн не є завищеною чи неспівмірною з витраченим адвокатом часом.

За доводами позивача, з огляду на обсяг наданої адвокатом правової допомоги та витрачений на це час, детальний опис яких було надано суду першої інстанції безпосередньо в тексті заяви про відшкодування судових витрат розмір правової допомоги, не можна вважати неспівмірним або завищеним. Позивач посилається і на те, що зазначена інформація стосовно обсягу наданої адвокатом правової допомоги та витрачений на це час відображена в акті прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 17.07.2019 до договору про надання правової допомоги №01/05/19 від 15.05.2019 (додаток №5), який було складено вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у справі, тому він не міг бути наданий суду першої інстанції.

Позивач посилається і на те, що значний обсяг часу було витрачено адвокатом у зв`язку з тим, що судовий розгляд справи здійснювався за місцезнаходженням відповідача у м. Запоріжжі, в судовому засіданні з викликом сторін, і явка представників сторін у судове засідання була визнана обов`язковою, у зв`язку з чим такі витрати часу, з урахуванням перебування адвоката в дорозі до місця проведення судового засідання і назад, були об`єктивно необхідними для розгляду справи. Крім того, позивач зазначає і про те, що, всупереч вимогам ст.178 ГПК України, відповідач не направив позивачу копії відзиву на позов, у зв`язку з чим виникла необхідність ознайомлення представника позивача з матеріалами справи в суді першої інстанції 24.06.2019 перед судовим засіданням. Також, позивач посилається на те, що підготовка позовної заяви та розрахунку ціни позову потребувала значних витрат часу, оскільки відповідач, порушуючи строки розрахунку за отриманий товар, постійно здійснював розрахунок частково, здійснивши 18 платежів за період з 28.12.2017 по 16.03.2018, що зумовило необхідність окремого розрахунку суми його заборгованості та кількості днів прострочення після здійснення кожного платежу для розрахунку інфляційних збитків та 3% річних. За доводами позивача, розрахунок вартості однієї години адвоката, витраченої ним на надання правничої допомоги у цій справі, свідчить про те, що така вартість склала 192,3 грн за 1 годину роботи (із розрахунку: 12 000 грн./62,4 год. = 192,3), та є значно нижчою, ніж погодинна ставка, яка склалася в країні для таких послуг, а тому не може вважатися неспівмірною чи завищеною, у зв`язку з чим позивач вважає, що апелянтом не доведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 у справі № 908/1274/19 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліку, а саме: сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 718, 81 грн. та надати суду докази його оплати.

27.08.2019 до апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" надійшло клопотання про усунення недоліку апеляційної скарги, до якого апелянтом додано оригінал квитанції № 0.0.1437912773.1 від 16.08.2019 (дата валютування 19.08.2019), відповідно до якої останнім сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 718,83 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 у справі № 908/1274/19; розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Відрадненське" направило Приватному підприємству "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" заявку на виготовлення продукції (а.с. 16 т.1), в якій товариство замовило виготовити та поставити йому гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-26 профілю "С" в кількості 14000 штук за ціною 17,30 грн за штуку з ПДВ та гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-24 профілю "С" в кількості 10000 штук за ціною 15,30 грн за штуку з ПДВ.

Зазначена заявка прийнята позивачем до виконання, у зв`язку з чим на адресу відповідача трьома партіями позивач поставив гофроящики на загальну суму 484 704,59 грн.

Так, відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № 823 від 28.12.2017 (а.с. 17 т.1) відповідачу було поставлено гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-24 бурий "С" в кількості 10757 штук та гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-25 профілю "С" в кількості 756 штук на загальну суму 176 865,59 грн з ПДВ.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р823 28.12.2017, підписаної позивачем та відповідачем (а.с. 18 т.1), позивачем було здійснено відповідачу поставку вищевказаної партії товару із залученням перевізника - ТОВ "Рада Транс". В графі "Супровідні документи на вантаж" значиться -видат. накл. № 823 від 28.12.2017. В графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" значиться - Туз В ОСОБА_1 В. та її особистий підпис.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності № 002 (а.с. 19 т.1), виданої Приватним підприємством "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП", у зв`язку з централізованим завозом ПП "ТД "Глобал груп" безпосередньо на склад підприємства, підприємство доручило ОСОБА_2 (сортувальниці яєць) відпускати товарно-матеріальні цінності у відповідності до Інструкції Мінфіна України № 99 від 16.05.1996 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей". Строк довіреності зазначено з 02.01.2017 по 31.12.2017.

Тобто, відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної, поставлений товар було прийнято представником відповідача - сортувальницею яєць ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності № 002 від 02.01.2017, без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, одночасно з поставкою товару відповідачу було виписано рахунок на оплату № 826 28.12.2017 на суму 176 865,59 грн (а.с. 20 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач періодично здійснював часткову оплату за товар та оплатив першу партію товару у повному обсязі на суму 176 865,59 грн., на підставі наступних платіжних вручень (а.с. 21-32 т.1):

- № 1128 від 28.12.2017 на суму 10 000,00 грн;

- №1161 від 03.01.2018 на суму 15 000,00 грн;

- № 1249 від 09.01.2018 на суму 15 065,59 грн;

- № 1276 від 10.01.2018 на суму 14 000,00 грн;

- № 1303 від 12.01.2018 на суму 20 000,00 грн;

- № 1322 від 15.01.2018 на суму 20 000,00 грн;

- № 1372 від 18.01.2018 на суму 15 000,00 грн;

- № 1397 від 19.01.2018 на суму 15 000,00 грн;

- № 1433 від 23.01.2018 на суму 15 000,00 грн;

- № 1445 від 24.01.2018 на суму 20 000,00 грн;

- № 1459 від 25.01.2018 на суму 15 000,00 грн;

- № 1553 від 05.02.2018 на суму 2 800,00 грн.

Відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № 8 від 10.01.2018 (а.с. 33 т.1) відповідачу було поставлено гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-26 бурий "С" в кількості 11453 штук на загальну суму 198 182,71 грн з ПДВ.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р8 від 10.01.2018, підписаної позивачем та відповідачем (а.с. 34 т.1), позивачем було здійснено відповідачу поставку вищевказаної партії товару із залученням перевізника - ОСОБА_3 . В графі "Супровідні документи на вантаж" значиться - видат. накл. №8 від 10.01.2018. В графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" значиться - ОСОБА_2 . та її особистий підпис.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності № 003 (а.с. 35 т.1), виданої Приватним підприємством "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП", у зв`язку з централізованим завозом ПП "ТД "Глобал груп" безпосередньо на склад підприємства, підприємство доручило ОСОБА_2 (сортувальниці яєць) відпускати товарно-матеріальні цінності у відповідності до Інструкції Мінфіна України № 99 від 16.05.1996 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей". Строк довіреності зазначено з 02.01.2018 по 31.12.2018.

Тобто, відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної, поставлений товар було прийнято представником відповідача - сортувальницею яєць ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності № 003 від 02.01.2018, без будь-яких зауважень та заперечень.

Одночасно з поставкою товару позивачем відповідачу було виписано рахунок на оплату № 12 від 10.01.2018 (а.с. 36 т.1) на суму 198 182,71 грн з ПДВ.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач періодично здійснював часткову оплату за товар та оплатив другу партію товару лише частково на суму 163 102,71 грн., на підставі наступних платіжних доручень (а.с. 37 - 42 т.1):

- № 1554 від 05.02.2018 на суму 27 202,71 грн;

- № 1669 від 09.02.2018 на суму 30 000,00 грн;

- № 1707 від 13.02.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- № 1767 від 20.02.2018 (проведено банком 21.02.2018) на суму 20 000,00 грн.;

- № 1822 від 23.02.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- № 1954 від 16.03.2018 на суму 35 900,00 грн.

Відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № 14 від 16.01.2018 (а.с. 43 т.1) відповідачу було поставлено гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-24 бурий "С" в кількості 4032 штуки та гофроящики розміром 630х320х338 мм з картону марки Т-26 бурий "С" в кількості 2772 штуки на загальну суму 109 656,29 грн з ПДВ.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р14 від 16.01.2018, підписаної позивачем та відповідачем (а.с. 44 т.1), позивачем було здійснено відповідачу поставку вищевказаної партії товару із залученням перевізника - ПП "Бриз 2008". В графі "Супровідні документи на вантаж" значиться - видат. накл. №14 від 16.01.2018. В графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" значиться - ОСОБА_4 В ОСОБА_5 . та її особистий підпис.

Тобто, відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної, поставлений товар було прийнято представником відповідача - сортувальницею яєць ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності № 003 від 02.01.2018, без будь-яких зауважень та заперечень.

16.01.2019 позивачем відповідачу було виписано рахунок на оплату № 21 від 16.01.2018 (а.с. 45 т.1) на суму 109 656,29 грн з ПДВ.

Відповідач повного розрахунку за поставлений товар не здійснив, його заборгованість без урахування інфляції на день подання позовної заяви склала 144 736,29 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Також, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з боку відповідача, заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період з 29.12.2017 по 20.05.2019 у сумі 6 543,23 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2018 по квітень 2019 в сумі 14 001,68 грн.

24.06.2019 від Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про відшкодування судових витрат (а.с. 112-114 т.1), відповідно до якої підприємство просило стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 15 247,23 грн. В заяві міститься перелік наданих адвокатом послуг та витрачений час на них.

До зазначеної заяви ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" додано :

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1510 від 05.12.2006;

- копію договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019;

- копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019 - додаткової угоди від 15.05.2019;

- копію рахунку № 01/05/19 від 21.05.2019;

- платжне доручення № 196 від 24.05.2019;

- копію рахунку № 01/06/19 від 21.05.2019;

- платіжне доручення № 229 від 19.06.2019;

- копію посадочного документа № 000В3FBD-BBCF-529D-0001;

- копію посадочного документа № 000В3FBD-4АDF-53DA-0001;

- копію меморіального ордеру № J0605YJJLI від 04.06.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2019 між адвокатом Ковальським Володимиром Євгеновичем (адвокат) та Приватним підприємством "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 01/05/19 (а.с. 117-118 т.1), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а адвокат зобов`язується представляти інтереси клієнта щодо захисту його прав та інтересів перед фізичними та юридичними особами, в установах, підприємствах, організаціях, судових, правоохоронних, податкових, митних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, здійснювати представництво та надавати правову допомогу при провадженні у кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справах.

Відповідно до п. 1.2. договору представництво інтересів та інші дії в інтересах клієнта здійснюються адвокатом на оплатній основі. Обсяг кожного конкретного доручення, розмір та умови оплати узгоджуються сторонами в додатковій угоді, що оформлюються як додаток до цього договору, при цьому умови цієї угоди є конфіденційною інформацією і не підлягають розголошенню третім особам без попередньої згоди на це іншої сторони (за винятком інформації, що включається до податкової звітності).

Строк дії договору починається з 15.05.2019 та закінчується 14.05.2022 (п. 2.1. договору).

15.05.2019 між адвокатом Ковальським Володимиром Євгеновичем (адвокат) та Приватним підприємством "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" (клієнт) додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019 (а.с. 119-120 т.1).

Предметом угоди є те, що відповідно до п. 1.2. договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019 сторони дійшли взаємної згоди про те, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта та надання йому правової допомоги з метою стягнення з Публічного акціонерного товариства "Відраденське" (боржник) заборгованості та пов`язаних з цим штрафних санкцій, збитків, відсотків тощо за поставлену клієнтом боржнику продукцію з гофрокартону (гофроящики), асортимент, кількість та вартість якої зазначені у видаткових накладних № 823 від 28.12.2017, № 8 від 10.01.2018 та № 14 від 16.01.2018 (п. 1.1. додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019).

Відповідно до п. 1.1.1. додаткової угоди в обов`язки адвоката за цією додатковою угодою входить, зокрема, підготовка та складання позовної заяви і необхідних додатків до неї та надання їх клієнту для ознайомлення та підписання, а також засвідчення необхідних копій документів; підготовка та складання необхідних заяв по суті справи та будь-яких інших заяв, клопотань, заперечень, пояснень, будь-яких процесуальних документів та подання (направлення засобами поштового, кур`єрського чи інших видів зв`язку) їх до суду, а також, у разі необхідності - направлення їх копій боржнику; участь у судових засіданнях господарського суду першої інстанції в якості представника клієнта.

Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди представництво інтересів та інші дії в інтересах клієнта за цією угодою здійснюються адвокатом на платній основі.

Розмір гонорару адвоката за цією додатковою угодою визначаються наступним чином:

-за згодою сторін розмір гонорару адвоката визначено у фіксованому розміру в сумі12 000,00 грн.;

- у разі необхідності надання інших видів правової допомоги, не обумовлених цією додатковою угодою, обсяг необхідної правової допомоги та розмір гонорару узгоджується сторонами додатково шляхом укладення окремої додаткової угоди до договору (п. 1.2.1. додаткової угоди).

Умовами п. 1.3. додаткової угоди від 15.05.2019 визначено, що клієнт зобов`язується компенсувати (відшкодувати) витрати адвоката, здійснені на виконання цієї угоди (в тому числі, але не виключно: судові та адміністративні збори, державне мито, витрати на копіювання та нотаріальне посвідчення документів, виконання досліджень та надання висновків, відправку кореспонденції, у разі необхідності виїзду адвоката за межі м. Одеси для участі в судових засіданнях чи виконання інших дій, передбачених цією угодою - оплата квитків чи інших транспортних витрат, проживання у готелях чи інших закладах тимчасового розміщення, інші необхідні платежі) - протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідного рахунку від адвоката з копіями документів, що підтверджують здійснені адвокатом витрати.

Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами і є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019. Дія цієї угоди припиняється через 15 календарних днів з дня ухвалення господарським судом першої інстанції рішення за результатами розгляду спору з боржником або ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі (п. 1.4. додаткової угоди).

21.05.2019 адвокатом Ковальським В.Є. виставлено рахунок № 01/05/19 (а.с. 121 т.1) Приватному підприємству "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" на суму 6 000,00 грн., в графі "Найменування" значиться - оплата за надання правової допомоги згідно додаткової угоди від 15.05.2019.

Відповідно до платіжного доручення № 196 від 24.05.2019 ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" здійснено оплату у сумі 6 000,00 грн. адвокату Ковальському В.Є. за надання правової допомоги за рах. 01/05/19 від 21.05.2019.

18.06.2019 адвокатом Ковальським В.Є. виставлено рахунок № 01/06/19 (а.с. 123 т.1) Приватному підприємству "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" на загальну суму 6 768,01 грн, в графі "Найменування" значиться - оплата за надання правової допомоги згідно додаткової угоди від 15.05.2019: залишок суми гонорару - 6000, 00 грн, відшкодування витрат на придбання залізничних квитків (м. Одеса - м. Запоріжжя - м. Одеса) - 768,01 грн.

В матеріалах справи також наявні копії квитків на потяг, придбаних ОСОБА_6 за напрямком м. Одеса - м. Запоріжжя, м. Запоріжжя - м. Одеса.

Відповідно до меморіального ордеру № J0605YJJLI від 04.06.2019 (а.с. 127 т.1) адвокатом Ковальським В.Є. здійснено оплату у сумі 768,01 грн., в призначенні платежу значиться - оплата за товари та послуги 03.06.2019 17:12:45 по картці НОМЕР_1 .

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена пропозиція укласти договір поставки з позивачем (у спрощений спосіб) шляхом направлення останньому заявки на виготовлення продукції від 20.11.2017 (а.с. 16 т.1) із зазначенням в ній найменування продукції, розміру, марки, ціни, кількості та дати поставки.

Позивач запропоновану відповідачем пропозицію щодо виготовлення та поставки продукції, обумовленої в заявці на виготовлення продукції від 20.11.2017 прийняв, що підтверджується здійсненою ним поставкою вказаної продукції відповідачу за видатковими накладними № 823 від 28.12.2017, № 8 від 10.01.2018, № 14 від 16.01.18, підписаними сторонами.

Відповідач зазначену продукцію прийняв, підписавши вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні та здійснив часткову оплату отриманої продукції, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснивши поставку продукції згідно заявки відповідача позивач підтвердив прийняття пропозиції відповідача щодо укладення договору поставки товару, визначеного в оферті, що кореспондується із ч. 1 ст. 640 ЦК України та свідчить про укладення між сторонами вказаного договору у спрощений спосіб.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, кількість, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами абзацу першого п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно того, що оскільки між сторонами у справі укладений договір поставки продукції у спрощений спосіб, продукцію поставлено відповідачу та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов`язок оплатити її вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 2 ст. 692 ЦК України негайно після прийняття цієї продукції від позивача, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з приписом ч. 2 ст. 692 ЦК України строк оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № 823 від 28.12.2017 настав 28.12.2017, за видатковою накладною № 8 від 10.01.2018 настав 10.01.2018, за видатковою накладною № 14 від 16.01.2018 настав 16.01.2018.

Факт прийняття продукції, поставленої позивачем відповідачу підтверджується також підписаними сторонами товарно-транспортними накладними № Р823 від 28.12.2017, № Р8 від 10.01.2018, № Р14 від 16.01.2018.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої позивачем продукції за вказаними вище видатковими накладними на загальну суму 339 968,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями платіжних доручень, відповідно, враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, заборгованість за поставлену продукцію складає 144 736,29 грн.

Відповідач не розрахувався повністю з позивачем у строк, визначений приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України за поставлену позивачем продукцію.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи несплату відповідачем в повному обсязі вартості поставленої позивачем продукції, а також те, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вказаної продукції настав, а наявність заборгованості підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат боргу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГЛОБАЛ ГРУП" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" заборгованості в сумі 144 736,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо задоволення судом першої інстанції трьох процентів річних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення оплати відповідачем вартості поставленої продукції та те, що наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 29.12.2017 по 20.05.2019 здійснений у відповідності із приписами ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 6 543,23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення інфляційних втрат, оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції, розрахунок позивача інфляційних витрат за період з квітня 2018 по квітень 2019 здійснений у відповідності до приписів статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 14 001,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України. У зв`язку з цим господарським судам необхідно мати на увазі таке. У господарських відносинах грошові зобов`язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов`язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства. Слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності (п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

Щодо доводів апелянта про непред`явлення позивачем будь-якої вимоги, претензії чи листа, на підставі яких у нього міг виникнути обов`язок оплати, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013, попереднє до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов`язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Щодо доводів позивача стосовно неправомірності неприйняття його поясненень від 22.06.2019 разом з претензією за вих. № 23/01 від 23.01.2019, з огляду на приписи ч. 8 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана претензія подана з порушенням строку для подання доказів та не повідомлення позивачем про неможливість її подання у встановлений законом строк та причини неможливості її подання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.ч. 4-5 ст. 80 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, претензія (вих. № 23/01 від 23.01.2019) - а.с. 101-102 т.1, була подана позивачем до суду першої снитанції разом з поясненнями - 24.06.2019, здана нарочно до канцелярії суду, тобто враховуючи положення ст. 80 ГПК України, подана в якості доказу з пропуском строку для її подання.

Зі змісту пояснень не вбачається зазначення позивачем поважності причин пропуску строку для подання нових доказів, які не були подані разом з позовною заявою, а також позивачем не порушувалось питання про поновлення строку для їх подання у встановлений законом строк.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про не прийняття зазначеної претензії як доказу, з огляду на приписи ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Щодо доводів апелянта про те, що стягнута судом першої інстанції сума 9 000,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги не є співрозмірною, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019, додаткову угоду від 15.05.2019 до договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1510 від 01.12.2006, довіреність від 15.05.2019 (оригінал).

Як вже зазначалось адвокат Ковальський В.Є. виписав на виконання умов договору про надання правової допомоги № 01/05/19 від 15.05.2019 рахунок № 01/05/19 від 21.05.2019 на оплату 6000,00 грн. та рахунок № 01/06/19 від 18.06.2019 на оплату 6000,00 грн. (залишок гонорару) та 768,01 грн. (відшкодування витрат на придбання залізничних квитків м. Одеса - м. Запоріжжя - м. Одеса), позивач оплатив вказані рахунки адвокату Ковальському В.Є. на загальну суму 12 768,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 196 від 24.05.2019 на 6 000,00 грн. та платіжним дорученням № 229 від 19.06.2019 на 6 768,01 грн.

В матеріалах справи також наявні копії квитків на потяг, придбаних ОСОБА_6 за напрямком м. Одеса - м. Запоріжжя, м. Запоріжжя - м. Одеса.

Зі змісту заяви про відшкодування судових витрат вбачається, що в ній позивач виклав перелік виконаної адвокатом Ковальським В.Є. роботи та витрачений час для її виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, заявка на отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 07.06.2019, заяви про вступ у справу як представника (2 примірника), клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 24.06.2019, пояснення від 22.06.2019, заява про відшкодування судових витрат від 23.06.2019, заява від 24.06.2019 підписані адвокатом Ковальським Володимиром Євгеновичем, адвокат був присутній в одному судовому засіданні у даній справі - 24.06.2019, що свідчить про фактичне надання правової допомоги позивачу у даній справі.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Умовами п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 144 736,29 грн., три відсотка річних в сумі 6 543,23 грн. та інфляційні витрати в сумі 14 001,68 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на обставини справи (стягнення заборгованості за продукцію, яка була поставлена за трьома видатковими накладними, предмет позову складається з суми основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих за порушення строку оплати продукції за трьома видатковими накладними) справа не є складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, у зв`язку з чим сплачені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними.

Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, розгляд справи не був тривалим, справу було розглянуто у другому судовому засіданні, в якому і було прийнято рішення у цій справі.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, стягнувши з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 9 768,01 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст.ст. 277, 280 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 у справі №908/1274/19 відсутні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зазначена норма Конституції України міститься і у статті 74 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Також з огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", наведені в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

10. Судові витрати.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Гоподарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 у справі №908/1274/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 у справі №908/1274/19 - залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Публічне акціонерне товариство "Відрадненське".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 07.11.2019

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко