Ухвала

від 10.07.2019 по справі 0418/6677/2012

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 0418/6677/2012

Провадження № 1-в/0203/59/2019

У Х В А Л А

іменем України

10.07.2019 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення,

встановила:

03 липня 2019 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 0418/6677/2012. В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначив, що ухвалою суду від 12 червня 2019 року було частково задоволено його заву про зняття арешту, скасовано арешт накладений на квартиру. Рішенням від 26.06.2019 року державним реєстратором ОСОБА_3 було відмовлено у внесенні запису про скасування арешту, через те, що арешт накладався на невизначене майно, все нерухоме майно, проте при його скасуванні арешт був знятий лише тільки з квартири, вказані суперечності позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії. Заявник вважає дії реєстратора неправомірними тому просить суд зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР виключити із Реєстру речових прав на нерухоме майно запис про накладення арешту на нерухоме майно.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Постановою старшого слідчого СУ ДПС у Дніпропетровській області майора податкової міліції ОСОБА_4 від 24.04.2012 про накладення арешту на майно, було накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно належне ОСОБА_2 .

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2019 року по справі №0418/6677/2012 (провадження № 1-в/0203/41/2019) заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення було задоволено частково, арешт накладений 24.04.2012 року постановою старшого слідчого ОВС СУ ГНС в Дніпропетровській області майором податкової поліції ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 скасовано.

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 47511157 від 26 червня 2019 року було відмовлено у державній реєстрації обтяження арешту нерухомого майна (припинення) на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 .

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У рішеннівід 22 грудня 2009 рокуу справі «Безимянная проти Росії»(Bezymyannaya v. Russia)(заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка єчастиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони».

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.

У поданій заяві ОСОБА_2 просить зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР виключити із Реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок не вчинення державним реєстратором відповідних дій кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.

Натомість право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені устатті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першійстатті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантованастаттею 391 цього Кодексуможливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України"Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбаченістаттею 19 ЦПК України,згідно зякою судирозглядають упорядку цивільногосудочинства справи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що спосіб захисту порушеного права заявника виникає з цивільних правовідносин, відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК Україниможе бути вирішений судом цивільної юрисдикції.

Оскільки вирішення вимог заявника за правилами кримінального судочинства законом не передбачено у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 174, 372, 537 КПК України, ст.ст. 312, 319, ЦК України, ст.ст. 3, 19 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволеннізаяви ОСОБА_2 про ухваленнядодаткового рішення відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1